200 років з Дня Народження Т. Шевченка

[українка]

Сьогодні виповнюється 200 років з дня народження Шевченка

[українка]

[українка]

«ДАВИДОВІ ПСАЛМИ» Т. ШЕВЧЕНКА. ЧОМУ КОБЗАР ПЕРЕСПІВАВ ПЛАСТИР?

 

Шевченкові «Давидові псалми» – перший віршовий переспів Давидових псалмів літературною українською мовою і припадає на один із проміжних етапів шляху Псалтиря до українського читача. Як відомо зі спогадів сучасників Кобзаря, з Псалтирем Тарас Шевченко познайомився ще в дитинстві, тоді ж псалми і зацікавили його своєю поетичністю.

«Известно, что Тарас Григорьевич учился грамоте у местного дьячка. После изучения “азбуковника” Тарас Григорьевич перешел к чтению Псалтири. Пришедши домой после уроков, Шевченко подолгу просиживал над псалмами, любуясь их поэзией, декламируя их вслух» (Несколько новых штрихов к биографии Т. Г. Шевченко (Из воспоминаний Бондаренко) // Одесский вестник. — 1892. — 2 сентября).

Згадки про зацікавлення Шевченка Біблією восени 1845 р. є в його листуванні та у спогадах сучасників. У листі до А. Г. та Н. Я. Родзянок (український поміщик, власник с. Веселий Поділ) від 23 жовтня 1845 р. Шевченко писав, що в Миргороді він через хворобу:

«Как я теперь раскаиваюсь, что оставил ваши места. С того времени, как приехал я в Миргород, ни разу еще не выходил из комнаты, и ко всему этому еще нечего читать. Если бы не Библия, то можно бы с ума сойти. Я страшно простудился, едучи с Хорола, и верите ли, что знаменитый Миргород не имеет ни врача, ни аптеки, а больница градская красуется на главной улице; в отношении Миргорода Гоголь немножко прав… Попробовал было стихи писать, но такая дрянь полезла с пера, что совестно в руки взять… Дочитываю Библию, а там… а там… опять начну».

У десяти ретельно відібраних псалмах (1, 12, 43, 52, 53, 81, 92, 132, 136 і 149 за церковнослов’янською нумерацією) поет, переймаючись тяжкою долею свого народу, створив метаісторію України, підкріплену авторитетністю сакральних текстів першоджерела.

[Persey]

Завтра, 9 березня, в Україні святкуватимуть 200-річчя з дня народження Тараса Шевченка

 

Як повідомили Еспресо.TV в Міністерстві культури України, заходи з вшанування ювілею Кобзаря бередбачають:

 

12:00 покладання квітів до пам’ятника Т. Шевченку у парку ім. Тараса Шевченка в Києві.

 

14:00 концерт на Майдані Незалежності «ВСТАНЕ УКРАЇНА – СВІТ ПРАВДИ ЗАСВІТИТЬ!»

 

У святковій програмі зведений хор у складі: Національна заслужена академічна хорова капела України «ДУМКА» та хор Київської державної консерваторії ім. П.І.Чайковського, Академічна чоловіча хорова капела ім. Л.Ревуцького, Камерний хор «КИЇВ», Ансамбль солістів «БЛАГОВІСТЬ», Камерний хор «ХРЕЩАТИК»

 

На сцені Майдану також виступатимуть гурти «Хорея Козацька» та «Божичі», Фемій МУСТАФАЄВ, Оксана БІЛОЗІР та «Mаn sound», дует «Сестри Тельнюк», Ірина ШИНКАРУК, гурти «Гайдамаки» та «Кому Вниз».

 

О 20:00 – відбудеться прем’єра документального фільму Сергія Проскурні «Тарас Шевченко. IDентифікація»

 

Крім того в Національному музеї народної архітектури та побуту України відбудеться Літургія в церкві Святого Архистратига Михаїла із с. Дорогинка Київської області. Літургія розпочнеться після недільної Служби Божої об 11.00.

 

О 12:00 - проводитиметься Хресна хода від церкви до садиби із с. Шевченкове Звенигородського району Черкаської області (за переказами родову святиню ставив рідний дядько Тараса - Павло Іванович Шевченко в 19 ст. у с. Керелівці Звенигородського району Київської губернії. (нині с. Шевченкове, Звенигородського району, Черкаської області) .У цій хаті прожив свій вік онук старшого Тарасового брата Микити – Тиміш Петрович Шевченко та його родина. Ця хата рівнозначна батьківській хаті Тараса. На цій садибі біля хати проводиться поминання Т.Шевченка). Ходу очолює найменший учасник з портретом Кобзаря, за яким слідують два кінні вершники в українському народному вбранні з національною символікою.

 

12:20 – урочиста Літія пам’яті Т.Г.Шевченка, яка відбудеться в садибі із с. Шевченкове.

 

12:40 – відкриття художньо-мистецької частини Заходу виступом генерального директора НМНАПУ Заруби Д.В.

 

Далі для присутніх прозвучать твори Т.Шевченка, виконувані народним аматорським хором профспілок України ветеранів праці ПАТ «АЗОТ» (художній керівник - Лященко Володимир Іванович) м. Черкаси, учнями школи І-ІІІ ступенів № 286 м. Києва, бандуристами Литвином Миколою Степановичем (Київська обл. Фастівський район), Мельником Данилом (м. Київ).

 

По завершенні мистецької частини відбудеться відкриття виставки дитячих робіт учнів Державної художньої середньої школи імені Т.Г.Шевченка, присвячених життю та творчості поета та експонатів фондової збірки НМНАПУ. Запрошуємо взяти участь у вшануванні пам’яті Т.Г.Шевченка.

[українка]

ФАТАЛЬНІ ЖІНКИ У ЖИТТІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

 

Стереотипні уявлення про Тараса Григоровича Шевченка як про суворого старого дідугана сьогодні поволі розвіюються. І, вдивляючись у пам’ятник цієї великої людини, ми бачимо зовсім інший образ. Перед нами постає модний столичний художник і епатажний поет, бажаний гість на балах та в аристократичних салонах, а врешті – просто чоловік, якому не раз розбивали серце фатальні красуні. Генріх Гейне сказав: «Жінка – одночасно яблуко і змій». Які жінки вплинули на життя легендарного Кобзаря, і яким був цей вплив: натхненим чи руйнівним?

Всім відомо, що першим коханням у житті Шевченка була Оксана Коваленко. Але дитяча симпатія та підліткова закоханість не переросли у справжнє і глибоке почуття. Забракло часу: 15-річний «козачок» Тарас у валці свого пана Павла Енгельгардта мусів поїхати до Вільна (тепер — Вільнюс). Оксана Коваленко не стала дівувати, чекаючи повернення додому свого Тараса. Зрештою, до Кирилівки Шевченко приїхав знову аж через чотирнадцять років -уже як вільна людина, здібний столичний художник та поет. На той час Оксана уже три роки була одруженою і бавила двох доньок, народжених від кріпака з Педиківки К.Сороки.

Проте, Тарас не надто переймався цим, адже попереду в нього було ще довге та насичене життя. На одному з балів у 80-річної поміщиці Тетяни Густавівни Волховської в селі Мойсівці Шевченко познайомився з дружиною відставного полковника Ганною Закревською та племінницею декабриста Рєпніна - княжною Варварою. Виник нестандартний «любовний трикутник». Ганну Закревську він навіть намалював, а Варвавра Рєпіна подарувала йому власноруч сплетений шалик. Навзаєм він подарував їй свій автопортрет. У Яготині Тарас прожив десь із півроку, а потім знову повернувся до Петербурга Уже на засланні побритий у солдати Шевченко згадував про Закревську, присвятивши їй вірша «Якби зострілися ми знову». Але зустрітися їм таки не судилося, адже Ганна померла у віці 35 років.

 

«Якби зустрілися ми знову,

Чи ти злякалася б, чи ні?

Якеє тихеє ти слово

Тоді б промовила мені?».

 

(Т. Шевченко, уривок із твору «Якби зустрілися ми знову…»).

 

Десять років солдатського побуту під час заслання у Казахстаніостаточно скалічили особисте життя поета. Шевченку минав 44-ий рік, коли новий імператор підписав указ про помилування, а він уже почувався страшенно старим чоловіком. Перебуваючи у Нижньому Новгороді, поет закохався у 16-річна актрису Катю Піунову, яка здавалася йому ідеалом жіночої вроди. Про її акторську гру Шевченко написав захоплену замітку до місцевої газети, яку згодом передрукувала московська преса. Але молода актриса відмовилася пов’язати життя із скандальним митцем майже на тридцять років старшим від неї.

Переживши гіркоту нерозділеного кохання, Шевченко продовжував пошуки молодої дружини у Петербурзі. Він мріяв придбати ґрунт біля Канева, збудувати хату з комірчиною-робітнею і жити разом з вірною дружиною. Однією з претенденток на шлюб із поетом була наймичка Варфоломія, Харита Довгополенко. Але 19-річна селянка вважала Тараса занадто великим паном і через те не погодилася на шлюб.

Останнім коханням поета була ще одна молода, 19-річна дівчина — Лукерія Полусмак, яка наймитувала в Петербурзі, але вона покинула поета і вийшла заміж за перукаря Яковлєва. Лише в 1904 році, по смерті свого пиячка-чоловіка, Лукерія Яковлєва-Полусмак, залишивши дітей в Петербурзі, приїхала до Канева і щодня приходила на могилу Шевченка.

Відвідуючи меморіал, у книзі відгуків одного разу вона залишила розпачливий запис: «? травня 1905 року приїхала твоя Ликера, твоя люба, мій друже. Подивись, подивись на мене, як я каюсь…».

Шевченку так і не зустрів ту єдину жінку, з якою міг розділити життя. Кохання без взаємності, зради і розчарування – все це було у його житті. Але він до кінця вірив у справжню любов. Колись Мати Тереза сказала: «Радість - це молитва. Вона - і сила, і любов. Вона - рибальський невід, яким ловлять душі. Серце, яке палає любов'ю, - радісне серце». Незважаючи на все, великий Кобзар все-таки вірив у любов. І у його житті були три найголовніші жінки, про яких рідко згадують: його рідна мати, Діва Марія і Україна. Їм він присвячував усі моменти свого нехай і трагічного, але все-таки незрівнянного життя.

[Егор Ардов]

К этой дате в Москве памятник открыли Т. Шевченко

[Гість провинциал]

В сов.время творчество (проза) классика литературы Т.Г.Шевченко входила в предмет Литература школьной программы. Стихи заучивали как и отрывки из Пушкина, Лермонтова и др. писателей.