Український БЕНЕФІС

[За У проти М.]

Когда в голове осядет туман,

И прояснится даль,

Я напишу, пожалуй, роман

«Как закалялась сталь».

 

Этот роман я увижу во сне –

Зря, что ли, сплю на боку.

Симоненко с шашкою на коне

Там будет на всем скаку

 

Вихрем лететь под красной звездой,

Крича истошно: «Поди!» —

Там Янукович будет, такой молодой,

И полный Альбац впереди.

 

Там главный поп осенит крестом

Главного пахана,

И вместе возлягут они под кустом,

Расширив пределы сна.

 

Под револьверный отрывистый лай

Пройдет в нем старость моя,

В том сне меня будут звать Николай,

И в нем же ослепну я,

 

Чтоб, снова прозрев, воскликнуть: «Б…дь,

На кой мне вся эта жесть?!»

…А может, не стоит ту сталь закалять?

Оставить как она есть.

 

Игорь Иртеньев

[Орiана]

Не говори печальними очима...

 

Не говори печальними очима

те, що не можуть вимовить слова.

Так виникає ніжність самочинна.

Так виникає тиша грозова.

 

Чи ти мій сон, чи ти моя уява,

чи просто чорна магія чола...

Яка між нами райдуга стояла!

Яка між нами прірва пролягла!

 

Я не скажу і в пам'яті - коханий.

І все-таки, згадай мене колись.

Ішли дві долі різними шляхами.

На роздоріжжі долі обнялись.

 

[Predator]

Ориана,

ты почему все время тоскуешь`?

[Орiана]

Я дуже тяжко Вами відболіла

 

Я дуже тяжко Вами відболіла.

Це все було як марення, як сон.

Любов підкралась тихо, як Даліла,

А розум спав, довірливий Самсон.

Тепер пора прощатися нам. Будень.

На білих вікнах змерзли вітражі.

І як ми будем, як тепер ми будем?!

Такі вже рідні, і такі чужі.

Ця казка днів – вона була недовгою.

Цей світлий сон – пішов без вороття.

Це тихе сяйво над моєю долею! –

Воно лишилось на усе життя.

 

[Predator]

Я дуже тяжко Вами відболіла

 

Я дуже тяжко Вами відболіла.

Це все було як марення, як сон.

Любов підкралась тихо, як Даліла,

А розум спав, довірливий Самсон.

Тепер пора прощатися нам. Будень.

На білих вікнах змерзли вітражі.

І як ми будем, як тепер ми будем?!

Такі вже рідні, і такі чужі.

Ця казка днів – вона була недовгою.

Цей світлий сон – пішов без вороття.

Це тихе сяйво над моєю долею! –

Воно лишилось на усе життя.

 

Мадам Ориана,

давайте поговорим рационально: что, по-Вашему, убивает любовь?

[Орiана]

Ориана,

ты почему все время тоскуешь`?

*http://www.youtube.com/watch?v=dBtTw-V_bPc&feature=related

 

*http://www.youtube.com/watch?v=kxWWnkUeHD4

[Орiана]

Мадам Ориана,

давайте поговорим рационально: что, по-Вашему, убивает любовь?

чесно? - ніщо, треба переболіти, я погоджуюся з класиком )))

 

а ти як відповіси на своє запитання?

[Predator]

чесно? - ніщо, треба переболіти, я погоджуюся з класиком )))

 

а ти як відповіси на своє запитання?

Ех, мадам Ориана, мадам Ориана...Утрата ощущения меры...

Или, иными словами, страсть к идеальному...

[GiRaFo.chka]

Ориана,

ты почему все время тоскуешь`?

иными словами, страсть к идеальному...

видишь, как с тобой легко. Сам спрашиваешь, сам же и правильный ответ находишь

[Predator]

Мадам Ориана,

позвольте совет: не надо бояться любить....

[Орiана]

Ех, мадам Ориана, мадам Ориана...Утрата ощущения меры...

Или, иными словами, страсть к идеальному...

Ти говориш про любов, як стосунки двох - а я про любов взагалі, та що в кожній людині. я егоїстка - впиваюся тільки своїми почуттями - мене треба чимось по голові частіше стукати, щоб приводити до тями.

 

 

згадала цікаву історію.

У Львові був такий завод Полярон - там працював батьків друг - він розповідав, що там стояв стенд для випробування продукції (завод випускав якісь лампи для воєнних установок) - коли лампа "коротила", стрілка на приладі напруги зашкалювала і щоб привести її у положення "0" робітник мав такий дерев"яний молоток стукав ним по стенду.

Смішно...

[Орiана]

Мадам Ориана,

позвольте совет: не надо бояться любить....

без неї спокійніше

[Predator]

Ти говориш про любов, як стосунки двох - а я про любов взагалі, та що в кожній людині. я егоїстка - впиваюся тільки своїми почуттями - мене треба чимось по голові частіше стукати, щоб приводити до тями.

Ех,

по логике вещей так и должно быть, ибо любовь не экономна...

Вот наиболее яркие и быстрее всего сгорают....

 

Как там у "Ахметова":

К вам всем - что мне, ни в чем не знавшей меры,

Чужие и свои?!-

Я обращаюсь с требованьем веры...

[Predator]

без неї спокійніше

Без сомнения...

Но тогда, как любитель логики любителю логики - пошли на кладбище?

[Орiана]

Без сомнения...

Но тогда, как любитель логики любителю логики - пошли на кладбище?

от іще ...........мене не візьмуть - я ще тепла :lol:

 

і по секрету - ще кількох біля себе запросто відігрію

[Predator]

от іще ...........мене не візьмуть - я ще тепла :lol:

і по секрету - ще кількох біля себе запросто відігрію

Я Вам охотно верю, мадам Ориана, но зачем Вам несколько, если Вы и с одним уже тонете...

[Орiана]

Ех,

по логике вещей так и должно быть, ибо любовь не экономна...

Вот наиболее яркие и быстрее всего сгорают....

 

Как там у "Ахметова":

К вам всем - что мне, ни в чем не знавшей меры,

Чужие и свои?!-

Я обращаюсь с требованьем веры...

тоді я виняток - люблю особливих, які скоро згорають. але й сама часто чула про себе, що особлива - тим не менше - вогонь досі живий.

[Орiана]

Я Вам охотно верю, мадам Ориана, но зачем Вам несколько, если Вы и с одним уже тонете...

закон природи - якщо не віддати енергію - можна згоріти від неї.

і хто тобі сказав що я тону - так сумую

[Орiана]

Віть - от що ти з мене хвалька тут зробив - давай критикуй - ти ж знаєш мої недоліки.

[Predator]

тоді я виняток - люблю особливих, які скоро згорають. але й сама часто чула про себе, що особлива - тим не менше - вогонь досі живий.

Не вре мне!

В любви одностороннего виноватого не бывает!

[Орiана]

Не вре мне!

В любви одностороннего виноватого не бывает!

так я відразу призналася: я егоїстка - часто впиваюся тільки своїми почуттями - мене постійно треба приводити до тями.

 

наша мова гарна й нова - починаємо її знову :P

[Дэна]

"Одинокие женщины пишут:

 

Познакомлюсь с парнем, подходящим мне по стилю. Мой стиль – гламурненький.

 

О себе: вредных привычек не имею: не пью, не курю, не работаю…

.

Очень хочется встретить свое счастье. Место для встречи у меня есть…

Разбитная деваха в отпадном прикиде встретится с клевым самцом поговорить о погоде.

 

Молодая интеллигентная девушка познакомится с разумным молодым человеком. На тему интима не беспокоить.

 

Уверена, что у супругов должны быть одинаковые интересы. Где же ты мой единственный, которые любит выпить, покурить и погулять?

 

Одинокая женщина снимет комнату в вашей квартире. Или сдаст вам в своей.

 

Я хорошенькая. Учусь на медсестру.

 

Хороша собой, самокритична, весьма не глупа. Хотя если бы были мозги, давно бы вышла замуж, а не знакомилась бы через интернет…

 

Ромашка-очаровашка ждет щедрого шмеля, готового к опылению.

 

Ищу обмен. Есть хорошая перспективная интересная высокооплачиваемая работа. Ищу крепкую счастливу семью и надежного любимого мужа.

 

Молода, привлекательна, стройна, ухожена с высшим образованием и жильем никого не ищу, писем мне не пишите, фотографии не высылайте, кобели невнятные!

 

Полностью соответствую стандартам: 90-60-90 (возраст – вес – рост)."

[За У проти М.]

от іще ...........мене не візьмуть - я ще тепла :lol:

 

і по секрету - ще кількох біля себе запросто відігрію

От іще..Телеграма з курорту" Ваша жінка померла, але доступ до тіла продовжується." :lol:

Хочу сказати, що тема зовсім про інше. Хоч вона ваша.

[За У проти М.]

Я запитую в себе, питаю у вас, у людей,

Я питаю в книжок, роззираюсь на кожній сторінці:

Де той рік, де той місяць, той проклятий тиждень і день,

Коли ми, українці, забули, що ми - українці?

І що в нас є душа, повна власних чеснот і щедрот,

І що є у нас дума, яка ще од Байди нам в'ється,

І що ми на Вкраїні - таки український народ,

А не просто юрба, що у звітах населенням зветься.

І що хміль наш - у пісні, а не у барилах вина,

І що щедрість - в серцях, а не в магазинних вітринах.

І що є у нас мова, і що українська вона,

Без якої наш край - територія, а не Вкраїна.

Я до себе кажу і до кожного з вас: - Говори!

Говорімо усі, хоч ми й добре навчились мовчати!

Запитаймо у себе: відколи, з якої пори

Почали українці себе у собі забувати?

Запитаймо й про те, як ми дружно дійшли до буття,

У якому свідомості нашій збагнути незмога,

Чом солодшим од меду нам видався чад забуття

Рідних слів, і пісень, і джерел, і стежок від порога?

Українці мої! То вкраїнці ми з вами - чи як?

Чи в "моголах" і вмерти судила нам доля пихата?

Чи в могили й забрати судилось нам наш переляк,

Що розцвів нам у душах смиренністю "меншого брата"?

Українці мої! Як гірчать мені власні слова...

Знаю добре, що й вам вони теж - не солодкі гостинці.

Але мушу казати, бо серце, мов свічка, сплива,

Коли бачу, як люто себе зневажають вкраїнці.

Українці мої! Дай вам Боже і щастя, і сил.

Можна жити й хохлом, і не згіркне від того хлібина.

Тільки хто ж колись небо нахилить до ваших могил,

Як не зраджена вами, зневажена вами Вкраїна?..

[Гість Ладона]

Фінська компанія Marimekko,

яка виробляє одяг і товари для дому,

визнала, що один з її фабричних плінтів був скопійований з робіт українки Марії Прйимаченко.

 

http://life.pravda.com.ua/culture/2013/05/31/130335/

 

 

Робота Примаченко (ліворуч) і принт Marimekko (праворуч)

[Гість Дэнa]

Тут будуть тільки українські вірші і музика.

Історії про українців.

Цитати з творів українських авторів.

Українська філософія і мудрість.

Легенди.

Хулиганы обстреливают здания насосных станций в Бортничах, Киеву грозит задымление

 

Вокруг станции аэрации также стреляют чаек и уток

 

 

 

 

 

 

 

Станции. Пулями изрешетили стены. Стрелков обещают фотографировать, и снимки отдавать в милицию.

 

Территорию Бортнической станции аэрации (иловые поля в 7—13 км от нее) превратили в зону для охоты. Люди собираются тут, чтобы пострелять птиц, а если дичи нет, то палят по зданиям насосных станций. Два помещения густо изрешечены пулями. В «Киевводоканале», которому подконтрольна территория, бьют тревогу, поскольку это очень опасно — от выстрелов может загореться трава на иловых полях (их площадь 272 га), а потушить их очень сложно, поскольку под ними трясина глубиной 3,5—5 м — техника не проедет. А это грозит задымлением Киеву и близлежащим населенным пунктам.

 

КТО СТРЕЛЯЕТ. На закрытую территорию на джипах приезжают киевские любители стрельбы и охоты. По словам сотрудников «Киевводоканала», охотники отстреливают здешних птиц: чаек и уток. «Иловые поля — это режимный объект. Заезжать сюда строго запрещено. Территория очень большая — 272 га, поэтому и не огорожена — это стоит больших денег. Люди приезжают сюда развлечься. И, естественно, нет возможности их поймать. Пулями изрешечены помещения двух насосных станций, возле них валятся десятки стреляных гильз. Охотники отстреливают чаек и уток. Часто добычу не забирают», — говорит советник председателя правления «Киевводоканала» по информационной политике Виктория Яковлева. По ее словам, стреляют даже по осветительным опорам. «Не осталось ни одного целого фонаря вдоль дороги. А на замечания наших сотрудников охотники лишь матерятся и запугивают их, мол, будете много говорить — бросим в яму с илом», — говорит Яковлева.

 

ПОЖАР И КОНОПЛЯ. Именно иловые поля могут стать большой проблемой для Киева. «Это жижа, глубиной от 3,5 до 5 м. В жару она сверху высыхает, покрывается коркой и очень пожароопасна. Достаточно малой искры, чтобы загорелась большая территория. А это грозит крупнейшим задымлением для столицы. Наши сотрудницы (в основном жители окрестных деревень) ежедневно обходят по 60—80 га и следят за тем, чтобы ничего не загорелось. На прошлой неделе уже потушили два пожара», — рассказывает Яковлева. По ее словам, загореться трава может от окурков стрелков или от выстрела из ружья. Поэтому водоканал хочет усилить охрану территории, а охотников будут фотографировать и отправлять фото для разбирательств в милицию. Также здесь планируют ограничить вход на поля людям, которые выкапывают червяков для рыбалки. «Этим промыслом тут занимаются несколько человек для продажи рыбакам», — говорят сотрудники водоканала. По их словам, на станцию зачастили и наркоманы, прослышав, что здесь растут целые плантации конопли. «К нам приезжали представители от МВД. Их эксперты определили, что эта конопля техническая, совсем другого цвета и вида — просто бурьян», — говорят в водоканале.

 

ЗА СТРЕЛЬБУ — 7 ЛЕТ ТЮРЬМЫ. «Охотники здесь ни при чем, так действовать могут только хулиганы. Сезон охоты откроется только 10 августа, и до этого стрелять по птицам запрещено», — рассказали в Киевской облорганизации УООР. В милиции сообщили, что по поводу стрельбы на иловых полях к ним никто не обращался. «Если обратятся — будем разбираться», — сказали в милицейском главке. Действия стрелков подпадают под статью УКУ 296 «Хулиганство», им грозит до 7 лет тюрьмы.

[Дэна]

Лучше бы они на окраинах Харьков рядом с домом Жирафы -клона постреляли: может сутки бы бред не смогла нести, испугалась? :lol:

[За У проти М.]

До брата (Володимир Сосюра)

На мові нашій дня печать.

Вона — як сяйво серед ночі...

її не можна забувать,

Вона душі твоєї очі.

 

Єднає з піснею в гаю

Вона з життям тебе любовно...

Коли ж забудеш рідну мову,

Загубиш душу ти свою.

 

Коли йдучи з труда дороги,

Слова не ті вкладеш в уста,

Немов піджак з плеча чужого

Для тебе мова буде та.

 

Немов чужого саду віти,

Тієї мови пишний цвіт.

Не зможеш нею ти творити,

Знання засвоювать як слід.

 

Нічним зів'янеш синьогубцем...

На мові нашій дня печать.

Національним самогубцем

Невже ти, брате, хочеш стать?

 

Яке прекрасне рідне слово!

Воно — не світ, а всі світи...

Шевченка мову і Франкову

Невже під ноги кинеш ти?

 

Невже забудеш слово «мати»,

Ту, що дала тобі життя,

І підеш, наче тінь крилата,

Блукати в тьмі без вороття.

 

У небуття підеш, в нікуди,

Сліпим до сонячних висот.

Невже народ мій мову губить!?

Не вірю я! Це не народ!

 

Окремі люди. їм не знати

Сяйливих творчості висот.

І хай людей таких багато,

Але нас більше! Ми — народ!

 

Я вірю в тебе, моя мати.

Мій бог, що дивиться з висот.

В народів інших старцювати

Повік не буде мій народ!

 

Ні, наша мова не загине,

Її не знищать сили злі!

Ти власним світом, Україно,

Сіяти будеш на землі.

[За У проти М.]

Володимир Миколайович Сосюра народився 6 січня 1898 р. на залізничній станції Дебальцеве (тепер місто Донецької області). Батько не мав постійної професії, працював будівельником і землеміром, учителював. Незабаром сім'я переїхала в с. Третя Рота (такі дивні назви на Донеччині носили окремі селища ще з аракчеєвських часів, коли солдатів поселяли в цих місцях цілими військовими частинами). Це селище згодом називалося містом Верхнім, а тепер увійшло до складу м. Лисичанська Луганської області.

[САИ]

Володимир Миколайович Сосюра народився 6 січня 1898 р. на залізничній станції Дебальцеве (тепер місто Донецької області). Батько не мав постійної професії, працював будівельником і землеміром, учителював. Незабаром сім'я переїхала в с. Третя Рота (такі дивні назви на Донеччині носили окремі селища ще з аракчеєвських часів, коли солдатів поселяли в цих місцях цілими військовими частинами). Це селище згодом називалося містом Верхнім, а тепер увійшло до складу м. Лисичанська Луганської області.

Так что, Сосюра твой земляк? Природа не дура, всё усредняет...