9 головних помилок галичан

[Major]

9 головних помилок галичан, які проявилися 9 травня

 

12-05-11 15:39

 

9 головних помилок галичан, які проявилися 9 травня

Події Дня перемоги цього року у Львові продемонстрували у всій красі, що так званий середньостатистичний галичанин живе в полоні власних помилок.

 

Про причини їх виникнення було і ще буде сказано чимало. Але даний текст покликаний назвати і коротко охарактеризувати дев'ять головних з цих помилок.

 

1. Багато галичан вважають, що переможцем у війні можна стати пост-фактум. Для груп націоналістичної молоді у Львові та Івано-Франківську, а також тих, хто «душею був з ними», заборона підняття червоного прапора перемоги дорівнювала забороні на офіційну версію історії Другої світової війни. Історію, як відомо, не перепишеш. І щоб залишити ці марні і приречені на провал спроби, галичанам слід усвідомити і визнати той факт, що в даній війні вони не були ні переможцями, ні переможеними. Ні польська Галичина, ні радянська Україна не були суб'єктами цієї війни. Тільки об'єктами, як і десятки або сотні інших європейських, африканських і азіатських територій.

 

2. Галичани думають, що вищою формою громадянської непокори є насильство з мордобоєм. При цьому не має особливого значення - дати чи отримати по пиці. Демонстрація громадської незгоди шляхом, наприклад вивішування у вікнах або на балконах багатьох тисяч проклять «червоним фашистам» або перекреслених серпів з молотами - вважається проявом слабкості і боягузтва. А от обмін стусанами і запотиличниками двох сотень юних націоналістів з сотнею делегатів червоного партактиву, під наглядом кількох тисяч міліціонерів - це справжній героїзм.

 

3. Галичани схильні плутати причини і наслідки. Тому причиною подій у Львові 9 травня вони вважають: позицію голови ЛОДА Цимбалюка, голови МВС Могильова, спікера парламенту Литвина, президента України Януковича. Помилка полягає в тому, що все це є не причиною, а наслідком зневажливого ставлення української держави та більшості її громадян до «системи цінностей» галичан.

 

4. Галичани розцінюють націоналізм як вищу ступінь патріотизму. А націоналізм по- суті, це реакція на власну невпевненість у сьогоденні, це прояв побоювань за майбутнє, це сублімація сорому за минуле. А отже, предметом національної гордості вони вважають право забороняти будь-кому що-небудь, а не - дозволяти.

У такому сенсі націоналізм не тільки не має нічого спільного з патріотизмом, але й суперечить йому. Адже патріотизм - це любов до батьківщини сьогодні, це гордість за неї в минулому і віра в її світле майбутнє.

 

5. Галичани припускають, що сенс життя в тому, щоб перемагати ворогів, а не в тому, щоб ворогів не мати. З таким підходом вони, звичайно ж, приречені на те, щоб шукати ворогів, замість того, щоб шукати друзів. У результаті їхня боротьба ведеться не за право на власне щастя, а за нещастя для ворогів. Щоб вловити абсурдність такого становища, потрібно зуміти визначити своє реальне місце в майбутньому, а не підтасовувати своє місце в минулому.

 

6. Галичани уявили, що живуть в тій Україні, за яку воювали їх предки. Згідно з цією уявою: вороги - «москалі і комуністи» - випарувалися; а нова еліта народилася разом з незалежністю.

Ця маячня заважає їм зрозуміти, що сучасна Україна не є спадкоємцем тієї «держави», яку на пару місяців проголосив Петлюра, чи на пару днів - Бандера. Україні - це правонаступниця УРСР, а всі її еліти - логічний розвиток і продовження традиції еліт тієї держави. Участь же в цій еліті окремих представників Галичини - не що інше, як імітація плюралізму, свободи і демократії.

 

7. Галичани погано вловлюють різницю між символами і цінностями. Символ є умовним позначенням цінності, але не цінністю самою у собі. Відповідно їх можуть використовувати різні люди в різних цілях. Наприклад, символи боротьби за певні цінності, можуть бути використані з прагматичною метою людьми, що не мають нічого спільного з цими цінностями. Тому в боротьбі проти «неправильних» символів, як то прапори, стрічки та ін, вони фактично ведуть боротьбу проти «правильних» цінностей, як то особиста недоторканність людини, свобода слова, совісті і переконань.

 

8. «То ся зробит» - впевнені галичани. Це легендарне галицьке «тося» тільки звучить як жіноче ім'я. Насправді ж - це життєва концепція, згідно з якою кожен проект колись буде здійснено. Не відомо тільки ким і коли.

 

У справах, типу: спорудження будинку або ремонту квартири, покупки машини або посади для дитини, забезпечення сім'ї предметами першої необхідності і шенгенськими візами - тут «тося» працює майже безвідмовно.

 

Але ось у справі зміни ментальності, прищеплення цінностей, підвищення власної культури і освіченості тощо - «тося» повністю капітулює. Зрозуміло, що «тосі» не під силу виховувати наших дітей замість нас, дисциплінувати безголових членів спільноти і підтримувати світлі уми свого народу, стимулювати інтелектуальне і духовне самовдосконалення.

 

Тому чимало галицьких священиків - це націоналісти в сутані, інтелігентів - красномовні ксенофоби та антисеміти, студентів - сліпі прихильники «справи Бандери». Відповідно той, хто намагається подолати стереотипи та упередження, розширити горизонти суспільного світогляду, відокремити образ подвижника від героя, популяризувати універсальні цінності і т.д. - це хрунь, лібераст і толераст.

 

9. Галичани сподіваються, що можна бути європейцем не розділяючи європейських цінностей і традицій. Колишня приналежність Галичини до європейських держав, історії та традиції, культури і архітектури нібито автоматично робить з галичан європейців. І якщо Європі не подобається те, що сьогодні відбувається в Галичині, то це скоріше проблема європейців, а не галичан.

 

 

Автор: Володимир Павлів

 

Владимир Павлив. Украинский журналист, редактор, публицист. Тезническое и гуманитарное образования.

Руководитель журналистских проектов в Украинском католическом университете.

 

Zaxid.net

========================

Интересны также комментарии к данной статье. В частности, заметно и охлаждение восторгов по поводу деятельности "Свободы", а также ОУН-УПА.....

[Гість вольф]

9 головних помилок галичан, які проявилися 9 травня

 

12-05-11 15:39

 

9 головних помилок галичан, які проявилися 9 травня

Події Дня перемоги цього року у Львові продемонстрували у всій красі, що так званий середньостатистичний галичанин живе в полоні власних помилок.

 

Про причини їх виникнення було і ще буде сказано чимало. Але даний текст покликаний назвати і коротко охарактеризувати дев'ять головних з цих помилок.

 

1. Багато галичан вважають, що переможцем у війні можна стати пост-фактум. Для груп націоналістичної молоді у Львові та Івано-Франківську, а також тих, хто «душею був з ними», заборона підняття червоного прапора перемоги дорівнювала забороні на офіційну версію історії Другої світової війни. Історію, як відомо, не перепишеш. І щоб залишити ці марні і приречені на провал спроби, галичанам слід усвідомити і визнати той факт, що в даній війні вони не були ні переможцями, ні переможеними. Ні польська Галичина, ні радянська Україна не були суб'єктами цієї війни. Тільки об'єктами, як і десятки або сотні інших європейських, африканських і азіатських територій.

 

2. Галичани думають, що вищою формою громадянської непокори є насильство з мордобоєм. При цьому не має особливого значення - дати чи отримати по пиці. Демонстрація громадської незгоди шляхом, наприклад вивішування у вікнах або на балконах багатьох тисяч проклять «червоним фашистам» або перекреслених серпів з молотами - вважається проявом слабкості і боягузтва. А от обмін стусанами і запотиличниками двох сотень юних націоналістів з сотнею делегатів червоного партактиву, під наглядом кількох тисяч міліціонерів - це справжній героїзм.

 

3. Галичани схильні плутати причини і наслідки. Тому причиною подій у Львові 9 травня вони вважають: позицію голови ЛОДА Цимбалюка, голови МВС Могильова, спікера парламенту Литвина, президента України Януковича. Помилка полягає в тому, що все це є не причиною, а наслідком зневажливого ставлення української держави та більшості її громадян до «системи цінностей» галичан.

 

4. Галичани розцінюють націоналізм як вищу ступінь патріотизму. А націоналізм по- суті, це реакція на власну невпевненість у сьогоденні, це прояв побоювань за майбутнє, це сублімація сорому за минуле. А отже, предметом національної гордості вони вважають право забороняти будь-кому що-небудь, а не - дозволяти.

У такому сенсі націоналізм не тільки не має нічого спільного з патріотизмом, але й суперечить йому. Адже патріотизм - це любов до батьківщини сьогодні, це гордість за неї в минулому і віра в її світле майбутнє.

 

5. Галичани припускають, що сенс життя в тому, щоб перемагати ворогів, а не в тому, щоб ворогів не мати. З таким підходом вони, звичайно ж, приречені на те, щоб шукати ворогів, замість того, щоб шукати друзів. У результаті їхня боротьба ведеться не за право на власне щастя, а за нещастя для ворогів. Щоб вловити абсурдність такого становища, потрібно зуміти визначити своє реальне місце в майбутньому, а не підтасовувати своє місце в минулому.

 

6. Галичани уявили, що живуть в тій Україні, за яку воювали їх предки. Згідно з цією уявою: вороги - «москалі і комуністи» - випарувалися; а нова еліта народилася разом з незалежністю.

Ця маячня заважає їм зрозуміти, що сучасна Україна не є спадкоємцем тієї «держави», яку на пару місяців проголосив Петлюра, чи на пару днів - Бандера. Україні - це правонаступниця УРСР, а всі її еліти - логічний розвиток і продовження традиції еліт тієї держави. Участь же в цій еліті окремих представників Галичини - не що інше, як імітація плюралізму, свободи і демократії.

 

7. Галичани погано вловлюють різницю між символами і цінностями. Символ є умовним позначенням цінності, але не цінністю самою у собі. Відповідно їх можуть використовувати різні люди в різних цілях. Наприклад, символи боротьби за певні цінності, можуть бути використані з прагматичною метою людьми, що не мають нічого спільного з цими цінностями. Тому в боротьбі проти «неправильних» символів, як то прапори, стрічки та ін, вони фактично ведуть боротьбу проти «правильних» цінностей, як то особиста недоторканність людини, свобода слова, совісті і переконань.

 

8. «То ся зробит» - впевнені галичани. Це легендарне галицьке «тося» тільки звучить як жіноче ім'я. Насправді ж - це життєва концепція, згідно з якою кожен проект колись буде здійснено. Не відомо тільки ким і коли.

 

У справах, типу: спорудження будинку або ремонту квартири, покупки машини або посади для дитини, забезпечення сім'ї предметами першої необхідності і шенгенськими візами - тут «тося» працює майже безвідмовно.

 

Але ось у справі зміни ментальності, прищеплення цінностей, підвищення власної культури і освіченості тощо - «тося» повністю капітулює. Зрозуміло, що «тосі» не під силу виховувати наших дітей замість нас, дисциплінувати безголових членів спільноти і підтримувати світлі уми свого народу, стимулювати інтелектуальне і духовне самовдосконалення.

 

Тому чимало галицьких священиків - це націоналісти в сутані, інтелігентів - красномовні ксенофоби та антисеміти, студентів - сліпі прихильники «справи Бандери». Відповідно той, хто намагається подолати стереотипи та упередження, розширити горизонти суспільного світогляду, відокремити образ подвижника від героя, популяризувати універсальні цінності і т.д. - це хрунь, лібераст і толераст.

 

9. Галичани сподіваються, що можна бути європейцем не розділяючи європейських цінностей і традицій. Колишня приналежність Галичини до європейських держав, історії та традиції, культури і архітектури нібито автоматично робить з галичан європейців. І якщо Європі не подобається те, що сьогодні відбувається в Галичині, то це скоріше проблема європейців, а не галичан.

 

 

Автор: Володимир Павлів

 

Владимир Павлив. Украинский журналист, редактор, публицист. Тезническое и гуманитарное образования.

Руководитель журналистских проектов в Украинском католическом университете.

 

Zaxid.net

========================

Интересны также комментарии к данной статье. В частности, заметно и охлаждение восторгов по поводу деятельности "Свободы", а также ОУН-УПА.....

Согласен полностью с выше сказанным, за исключением того, что слово Галичане употребляется как приговор. Не все Галичане одинаковые и думают они по разному. Несомненно, агрессивных националистов большинство, но меньшинство тоже есть.

[За У проти М.]

Согласен полностью с выше сказанным, за исключением того, что слово Галичане употребляется как приговор. Не все Галичане одинаковые и думают они по разному. Несомненно, агрессивных националистов большинство, но меньшинство тоже есть.

Да, в семье не без уродов.

[САИ]

Да, в семье не без уродов.

А если их, уродов, большинство, то ищи мутагенные факторы. <_< Может залежи урановой руды или чего либо такого.

[За У проти М.]

А если их, уродов, большинство, то ищи мутагенные факторы. <_< Может залежи урановой руды или чего либо такого.

Какие там руды, упыри, янычары, манкурты, развелось гадости не мерянно. :lol:

[Орiана]

Согласен полностью с выше сказанным, за исключением того, что слово Галичане употребляется как приговор. Не все Галичане одинаковые и думают они по разному. Несомненно, агрессивных националистов большинство, но меньшинство тоже есть.

Нема там ні "приговора", ні аналізу помилок, бо не можна аналізувати СВОЮ уяву про людей, треба людей знати.

А тут автор притягнув за вуха кілька стереотипів і давай їх аналізувати.

Ну, наприклад, перше, що зараз попадеться під руку

 

3. Галичани схильні плутати причини і наслідки. Тому причиною подій у Львові 9 травня вони вважають: позицію голови ЛОДА Цимбалюка, голови МВС Могильова, спікера парламенту Литвина, президента України Януковича. Помилка полягає в тому, що все це є не причиною, а наслідком зневажливого ставлення української держави та більшості її громадян до «системи цінностей» галичан.

Ну ось, як причиною може бути те, чого нема? Хіба наша влада має поняття про "систему цінностей" в тому розумінні, яке використовує горе аналізатор? Духовність, культура, толерантність і повага - у людини, яка за два роки правління вибудувала ТАКЕ?

*http://img.blogs.pravda.com.ua/images/doc/6/2/62ee1-honka2.jpg

[Орiана]

Але ось у справі зміни ментальності, прищеплення цінностей, підвищення власної культури і освіченості тощо - «тося» повністю капітулює. Зрозуміло, що «тосі» не під силу виховувати наших дітей замість нас, дисциплінувати безголових членів спільноти і підтримувати світлі уми свого народу, стимулювати інтелектуальне і духовне самовдосконалення.

 

Цей шедевр словесного взору стосується усіх українців - чому автор приписав це лише галичанам можна здогадатися - упередженість.

А може упереджена людина бути об"єктивною? - запитання риторичне.

 

Так що, Майоре - що шукав - те знайшов, а знайшов не відповіді, отже їх не шукав?

[otchim]

5. Галичани припускають, що сенс життя в тому, щоб перемагати ворогів, а не в тому, щоб ворогів не мати. З таким підходом вони, звичайно ж, приречені на те, щоб шукати ворогів, замість того, щоб шукати друзів. У результаті їхня боротьба ведеться не за право на власне щастя, а за нещастя для ворогів. Щоб вловити абсурдність такого становища, потрібно зуміти визначити своє реальне місце в майбутньому, а не підтасовувати своє місце в минулому.

....................................................

 

7. Галичани погано вловлюють різницю між символами і цінностями. Символ є умовним позначенням цінності, але не цінністю самою у собі. Відповідно їх можуть використовувати різні люди в різних цілях. Наприклад, символи боротьби за певні цінності, можуть бути використані з прагматичною метою людьми, що не мають нічого спільного з цими цінностями. Тому в боротьбі проти «неправильних» символів, як то прапори, стрічки та ін, вони фактично ведуть боротьбу проти «правильних» цінностей, як то особиста недоторканність людини, свобода слова, совісті і переконань.

 

 

Великолепно подобраны слова! Достаточно заменить "галичани" на "комуністи" - и всё сходится! :lol:

[Major]

Цей шедевр словесного взору стосується усіх українців - чому автор приписав це лише галичанам можна здогадатися - упередженість.

А може упереджена людина бути об"єктивною? - запитання риторичне.

 

Так що, Майоре - що шукав - те знайшов, а знайшов не відповіді, отже їх не шукав?

А нащо мені було їх шукати, коли я заздалегідь знав, що за вами не заіржавіє. Хай воно буде й по вашому, ось тільки чий авторитет у цьому переважає? Ваш, чи автора цього опусу. Оце і є риторичне питання...

[Major]

5. Галичани припускають, що сенс життя в тому, щоб перемагати ворогів, а не в тому, щоб ворогів не мати. З таким підходом вони, звичайно ж, приречені на те, щоб шукати ворогів, замість того, щоб шукати друзів. У результаті їхня боротьба ведеться не за право на власне щастя, а за нещастя для ворогів. Щоб вловити абсурдність такого становища, потрібно зуміти визначити своє реальне місце в майбутньому, а не підтасовувати своє місце в минулому.

....................................................

 

7. Галичани погано вловлюють різницю між символами і цінностями. Символ є умовним позначенням цінності, але не цінністю самою у собі. Відповідно їх можуть використовувати різні люди в різних цілях. Наприклад, символи боротьби за певні цінності, можуть бути використані з прагматичною метою людьми, що не мають нічого спільного з цими цінностями. Тому в боротьбі проти «неправильних» символів, як то прапори, стрічки та ін, вони фактично ведуть боротьбу проти «правильних» цінностей, як то особиста недоторканність людини, свобода слова, совісті і переконань.

 

 

Великолепно подобраны слова! Достаточно заменить "галичани" на "комуністи" - и всё сходится! :lol:

Да ради Бога! Кто вам мешает? Однако, таким образом, можно, в некоторых аспектах, и Кропоткина с К.Марксом "перемешать".

В принципе, я никого ни в чём не собираюсь переубеждать, поскольку дело это бесполезное. Если не принимать во внимание "выключно свидомых" болтунов и хамелеонов (имею в виду тех, кто при власти из вышеуказанных галичан), то к основному люду, отношусь с уважением. В добрых и дружеских беседах, наверное, пару бочек пива "Під вежею" упокоил. И с сотенку горшочков с чанахами в кафешке на Подзамче, соответственно, под водочку.

Откровенно порадовало то, что на сей раз, в постах не нашлось ни дебилов, ни собак, ни прочего, имевшегося ранее в сверхдостатке. И это, безусловно, радует. Отакэ....

[САИ]

Цей шедевр словесного взору стосується усіх українців

Тю, так вчэни Львивського унывэрсытэту вжэ давно довэлы, что галичане, это арийцы, не имеющие ничего общего с остальными украинцами.

[За У проти М.]

Тю, так вчэни Львивського унывэрсытэту вжэ давно довэлы, что галичане, это арийцы, не имеющие ничего общего с остальными украинцами.

Табе довели.

[otchim]

Табе довели.

Ага! Його довэлы. До сказу :lol:

[Major]

А кто мне толком объяснит разницу между хохлом и украинцем?.....

[За У проти М.]

А кто мне толком объяснит разницу между хохлом и украинцем?.....

- Украинцы - хорошие люди. Живут в США и Канаде, не нарушают законов, любят Украину и занимаются бизнесом.

 

А хохлы живут в Украине, жрут сало, пьют горилку. :lol:

[Major]

- Украинцы - хорошие люди. Живут в США и Канаде, не нарушают законов, любят Украину и занимаются бизнесом.

 

А хохлы живут в Украине, жрут сало, пьют горилку. :lol:

А ты себя кем считаешь?

[За У проти М.]

А ты себя кем считаешь?

А, ты?

[Major]

А, ты?

Паскудный ответ, в духе Отсоса, но если хочешь, отвечу. Я потомственный Украинец. Предки просматриваются от Сечи, при Екатерине, были повёрстаны в донские казаки, я родился в Мариуполе.Прозвище: "хохол", оскорбительным не считаю, поскольку так сложилось исторически.

А ты, похоже и здесь сам себя, толком назвать не можешь, хвостом виляешь, всё выгодную позицию ищешь?....

[Ева_vl]

Паскудный ответ, в духе Отсоса, но если хочешь, отвечу. Я потомственный Украинец. Предки просматриваются от Сечи, при Екатерине, были повёрстаны в донские казаки, я родился в Мариуполе.Прозвище: "хохол", оскорбительным не считаю, поскольку так сложилось исторически.

А ты, похоже и здесь сам себя, толком назвать не можешь, хвостом виляешь, всё выгодную позицию ищешь?....

Я просто жила в Росии и когда русского называли КАЦАПОМ - это для русского страшное унижение и оскорбление.

Когда чеченов, и др. называют ЧУРКАМИ они убить готовы. А некоторым "потомственным " украинцам просто за счастье...

Просто не могу понять ( что гордости и достоинства ваще не осталось)....??????

 

И как же интерестно сложилась история...? То есть тебе намекают, что ты

БЫДЛО и ты не считаешь это оскорблением.

[Орiана]

А нащо мені було їх шукати, коли я заздалегідь знав, що за вами не заіржавіє. Хай воно буде й по вашому, ось тільки чий авторитет у цьому переважає? Ваш, чи автора цього опусу. Оце і є риторичне питання...

Оскільки авторит автора "9-ти з половиною помилок галичан" я не ставлю під сумнів, ось вам в доповнення до постінга Єви ще одне його твердження про те, що в українців на дуже низькому рівні почуття власної гідності

 

"У русских собственная гордость" – але, все­таки, вона є. Там останній по наших поняттях рагуль на селі, в смороді й гівні без перспективи й роботи – битиме себе в груди і кричатиме, що він за Путіна, ­Росію і так далі. Поляки, якщо хочуть читати якусь газету чи дивитись неупере­джене телебачення, борються за них. У Чехії, коли влада намагалася закрити газету ­Mlada ­Fronta Dnes, були масові мітинги. Ці люди захищають не газету чи телеканал, а своє право отримувати інформацію так, як вони хочуть, – а не як їм вказують. Уся польська "Солідарність" будувалася на цьому відчутті, й навіть у найпростіших польських робітників почуття гідності зараз на голову вище, ніж у пересічного українця. Це видно скрізь – по тому, як ми їздимо в транспорті, як поводимося на базарах чи в магазинах, у якому стані в нас заклади культури. Наскільки ми погоджуємося з продажем голосів у парламенті чи на виборах

[Эдуардыч]

А кто мне толком объяснит разницу между хохлом и украинцем?.....

Некогда был хохлом. Любил Украину как малую родину-край, нравился язык коим не владел. Находился в неком пограничном состоянии ощущения, что украинцы это нация, но желательно что-бы они вместе с белорусами постепенно ассимилировались, взаимодополнили культуры с братским русским народом и составили единую нацию. Вернулся Украину, выучил язык постепенно, а вслед за этим и культуру и понял, что и язык и культура самобытна, неповторима, что это НАЦИЯ, а Украина это не просто кем-то придуманная страна, по чей-то милости а большая славянская европейская страна, которая должна и обязана быть именно независимой, самостоятельной, развивать во что-бы то ни стало свой язык и куль туру. Так стал украинцем.

Путь от хохла до украинца это личный жизненный эволюционный путь каждого нашего гражданина. Можешь меняться, обучаться, думать- станешь украинцем, не способен останешься хохлом.

[За У проти М.]

Паскудный ответ, в духе Отсоса, но если хочешь, отвечу. Я потомственный Украинец. Предки просматриваются от Сечи, при Екатерине, были повёрстаны в донские казаки, я родился в Мариуполе.Прозвище: "хохол", оскорбительным не считаю, поскольку так сложилось исторически.

А ты, похоже и здесь сам себя, толком назвать не можешь, хвостом виляешь, всё выгодную позицию ищешь?....

Паскудный вопрос. Мне тебя этики учить. Сначала сам представляешся. Украинец я с деда прадеда, не сумлевайся.

[Ева_vl]

И не надо залазить в историю происхождение этих слов ( хохол, КАЦАП ) - чубы, бороды, пушечное мясо)

Правда состоит в том, что сейчас это ОСКОРБЛЕНИЕ.

ДВУХ МНЕНИЙ БЫТЬ НЕ МОЖЕТ!!!

[Major]

Паскудный вопрос. Мне тебя этики учить. Сначала сам представляешся. Украинец я с деда прадеда, не сумлевайся.

Сначала грамоте подучись. А представлялся я уж давно, просто память у тебя такая, что запоминает лишь то, в чём можно человеку "насолить" и на чём попытаться унизить. Это следует из простых наблюдений, хотя бы того, как ты подмазывался к Отсосу и как "достойно" проглотил его пренебрежение к тебе.

Ну Бог с ним, этого уже не переделаешь.

А название "хохол", для тебя оскорбление?...

[За У проти М.]

Сначала грамоте подучись. А представлялся я уж давно, просто память у тебя такая, что запоминает лишь то, в чём можно человеку "насолить" и на чём попытаться унизить. Это следует из простых наблюдений, хотя бы того, как ты подмазывался к Отсосу и как "достойно" проглотил его пренебрежение к тебе.

Ну Бог с ним, этого уже не переделаешь.

А название "хохол", для тебя оскорбление?...

Не ошибается лишь тот, кто ничего не делает. Твоя память не лучше и насолить мастак и унизить. А для тебя?

[Major]

Не ошибается лишь тот, кто ничего не делает. Твоя память не лучше и насолить мастак и унизить. А для тебя?

Кузя, он и есть Кузя. Я свою точку зрения в этом вопросе уж высказал. Просто не торопись обгадить оппонента, не прочитавши толком то, что им написано...

А память у тебя таки дырявая и есть тому доказательства....

Ну и дуристика твоя надоела. Будем считать что ты беспрекословно прав и с тем, отвали....

[Major]

Я просто жила в Росии и когда русского называли КАЦАПОМ - это для русского страшное унижение и оскорбление.

Когда чеченов, и др. называют ЧУРКАМИ они убить готовы. А некоторым "потомственным " украинцам просто за счастье...

Просто не могу понять ( что гордости и достоинства ваще не осталось)....??????

 

И как же интерестно сложилась история...? То есть тебе намекают, что ты

БЫДЛО и ты не считаешь это оскорблением.

Правильно. Только сделайте анализ времени. До раскола Союза, хохлами да кацапами, называли друг друга в шутку. Конечно, за исключением махровых и замшелых националистов с обеих сторон. Вы, родились как раз в эпоху развода государств, когда вышеназванные, махровые, начали вбивать колья раздора в сознание обеих сторон, что успешно продолжают и поныне. Т.е. вы, постфактум, ко времени своего приезда в Украину, из простой дразнилки, получили вполне готовую формулу оскорбления. Вот вам и весь секрет. А насчёт достоинства и гордости, это уж другая тема и по данному вопросу у меня также есть особое мнение.....

 

Всё, еду на море....

[Ева_vl]

Всё, еду на море....

Говорят у вас ХОЛЕРА, не страшно)?

Или врут?

[otchim]

Некогда был хохлом. .....

А мне нравится "хохол"!

Во времена Николая І разрешали носить усы только военным (служившим или отставным).

А московиты вначале хохлами называли только запорожцев - за их "оселедці". А запорожцы с их военной подготовкой во всех армиях были в роли спецназа. :rolleyes:

То есть тогдашний "оселедець" сравним с нынешним "беретом" ;)

 

P.S. Во время срочной службы северокавказцы на полном серъезё выспрашивали у меня - почему в военном билете записано "украинец", а не "хохол" :lol:

[За У проти М.]

А мне нравится "хохол"!

Во времена Николая І разрешали носить усы только военным (служившим или отставным).

А московиты вначале хохлами называли только запорожцев - за их "оселедці". А запорожцы с их военной подготовкой во всех армиях были в роли спецназа. :rolleyes:

То есть тогдашний "оселедець" сравним с нынешним "беретом" ;)

 

P.S. Во время срочной службы северокавказцы на полном серъезё выспрашивали у меня - почему в военном билете записано "украинец", а не "хохол" :lol:

Оселедці носили Характерники.

Так, у виданому вже в 1987 році "Українському радянському енциклопедичному словнику" слово "характерник" відсутнє. Натомість є такі потрібні та важливі для українського народу слова, як "харакірі" - спосіб традиційного самогубства японських самураїв, чи "хариджити" - назва однієї з ісламських сект.

 

У поемі "Хустина" Тарас Шевченко згадуючи компанійського полковника, лаконічно описує його - "характерник з Січі". І знову в жодному з видань творів Т. Шевченка слово характерник не коментується, не пояснюється. І такий "науковий" підхід був неодиничний. Якщо ж це слово і згадувалося, то майже завжди в негативному значенні, як чаклун, ворожбит, людина, яка пов'язана з темними силами. А в старовинних історичних джерелах під характерниками розуміли, насамперед, воїнів, наділених надзвичайними можливостями.

 

Корені характерництва прийшли до нас з тисячолітньої давнини, з часів великого переселення арійських племен з України в Індію. У Ведах, давніх арійських писаннях, говориться, що, серед другої касти кшатріїв-правителів-воїнів існують загони, основу яких складають махаратхи - могутні воїни, здатні поодинці боротися проти тисяч. Лише вони володіли всіма п'ятьма видами зброї: зброєю для індивідуального поєдинку (мечі, палиці); зброєю типу списів, котрі тримають в руках або метають; "муктами" - знаряддям для метання стріл; "янтра-муктами" - великими метальними машинами; містичними стрілами "астрами", зарядженими духовною енергією ведичних мантр. Оскільки префікс "ма" в санскриті означає "великий", то "харатхи" і є ті самі характерники - магічні воїни, які володіють надзвичайним бойовим мистецтвом.

Саме так їх і описує Д. І. Яворницький у своїй "Історії запорізьких козаків": "...серед них завжди були так звані "характерники", котрих ні вода, ні шабля, ні звичайна куля, крім срібної, не брали. Такі "характерники" могли відмикати замки без ключів, плавати човном по підлозі, як по морських хвилях, переправлятися через ріки на повстині чи рогожі, брати голими руками розпечені ядра, бачити на кілька верстов навколо себе за допомогою особливих "верцадел", жити на дні ріки, залазити й вилазити з міцно зав'язаних чи навіть зашитих мішків, "перекидатися" на котів, перетворювати людей на кущі, вершників на птахів, залазити у звичайне відро й пливти в ньому під водою сотні і тисячі верстов". А людей, які в мирний час займалися магією, називали чарівниками, ворожбитами, знахарями, упирями, вовкулаками та відьмаками. Характерництво ж було, в першу чергу, військовим мистецтвом, завдяки якому воїн міг змінювати свою подобу, ставати невидимим, читати людські думки, бути невразливим для зброї супротивника. Саме характерники навчали козаків розбиратися у властивостях природи та використовувати їх на свою користь.

Справжнє військове мистецтво якраз і складається із знання багатьох важливих закономірностей і секретів та правильного їх використання. Як, наприклад, підкрастися до ворожого стану непомітно, не розполохавши при цьому птицю чи звіра, які можуть тебе виказати? Треба знати відповідні секрети їх поведінки. Як заховатися в очереті серед хмар кусючої мошкари і годинами там лежати не видаючи себе ні єдиним рухом? Треба натертися певними настоями рослин або навіть дьогтем чи мокрою глиною, - і мошкара об-минатиме тебе десятою дорогою, а твої вороги опухнуть від її укусів, шукаючи тебе. Як перебратись через болото, не втопившись у небезпечній трясовині? Як в польових умовах гоїти рани, як тамувати голод і спрагу, як ефективно захищатися від ворожої зброї, як правильно маскуватися? Адже від володіння цими навичками залежало не лише життя окремих воїнів, а й долі цілих битв. І тому оволодінню цими навиками у характерників надавалося надзвичайно велике значення. А оволодівши ними, вони в очах сучасників виглядали справді неперевершеними воїнами, наділеними надприродною силою. Люди вірили, що характерників не брала звичайна зброя, вони були "замовлені від кулі і шаблі", "з води вони виходили сухими, з вогню мокрими".