Пори року...

[Ева_vl]

Мой Ангел-Хранитель… я снова устала…

Дай руку, прошу, и крылом обними…

Держи меня крепче, чтоб я не упала…

А если споткнусь, Ты меня подними…

[Ева_vl]

Мы обещаем завтра всё начать,

мы обещаем завтра жизнь построить,

но часто мы не можем промолчать,

нарушив свои стойкие устои.

 

Любим себя,других не понимая,

живём,но не идём вперёд,

и так легко со временем играя,

теряем попусту за годом год.

 

Пустые ссоры,крики,суета,

а надо ведь спешить любить,

но мы всё рушим новые сердца,

страясь на осколки их разбить.

 

Да,жизни-игра,и ты живи играя,

люби,твори,и всем дари тепло,

чтобы когда дошёл до края,

чужое сердце тебе жизнь спасло.

 

P.S: как то вот, лиричное настроение...

[Ева_vl]

А жінка в світ приходить для любові

Любити ляльку доки ще мала

Любити маму поки підросла

А тільки –но, як ступить за поріг

Любити небо і м‘який моріг.

Дім батьківський і квіти чорноброві

Бо жінка в світ приходить для любові.

Росте вона, ростуть її роки

Ростуть її і радості й надії

І от приходять роки молодії

По світу вже вона не йде – несеться !

Уважно прислухається до серця

Щоб в шумі літ і в шелесті дібров

Почути, що прийшла її любов

Ота любов, що перша і остання

Такої ще ні в кого не було !

І ти щаслива в серці в тебе рай

І відшумів весільний водограй.

І попливли літа, літа, літа….

Усіх годуєш, хоч сама голодна

І часом нерви стримати негодна

Та будеш захищати, як в бою

Оту сімейну каторгу свою.

І попливли літа, літа, літа…..

А що ? Якби усе почати знов ?

Оце той борщ щоденний – це любов,

Сорочка чисто випрана – любов

І очі діточок ясні – любов.

Все так було б, якби почати знов !

Жіноча доля в світі – це ЛЮБОВ !

[GiRaFo.chka]

маняша, а ты чего подхватилась? У мелкой вроде все наладилось, выключилась и спать. Я вот думаю - ложиться или почистить трошки? Этот танкист бздливый снова все позасирало..

[Орiана]

маняша, а ты чего подхватилась? У мелкой вроде все наладилось, выключилась и спать. Я вот думаю - ложиться или почистить трошки? Этот танкист бздливый снова все позасирало..

Да? А я адміну листа настрочила, блін...

 

Юль, та нехай сидить по вуха у своєму. А ми давай, щоб з користю і неодмінно дискусію - як тоді з темою про Росію. Тому завтра, бо я вже таблетки випила і мене на сон підкошує - все ж таки хворію )))

[GiRaFo.chka]

Да? А я адміну листа настрочила, блін...

 

Юль, та нехай сидить по вуха у своєму. А ми давай, щоб з користю і неодмінно дискусію - як тоді з темою про Росію. Тому завтра, бо я вже таблетки випила і мене на сон підкошує - все ж таки хворію )))

котик, выздоравливай, но я завтра не знаю как получится.. Садовые работы планируются, надо быть на подхвате.. Разве что - короткими перебежками..

[За У проти М.]

котик, выздоравливай, но я завтра не знаю как получится.. Садовые работы планируются, надо быть на подхвате.. Разве что - короткими перебежками..

Какие садовые работы, сыро. Пусть просохнет. Вытопчеш больше, чем пользы принесешь.

[За У проти М.]

Ще одна холодна золота осінь, в якій тонуть вулиці Львова. Під ногами брудні листки, на деревах яскраі барви, а над головою сірі хмари які плачуть. Метушливі люди, які завжди кудись поспішають, і у кожного своя історія. Кумусь прийшло повідомлення " Пробач за все", хтось святкує річницю зустрічі,одні мокнуть у білому платті і чорному костюмі для згадки на майбутнє, а хтось чує що на другому кінці телофону кажуть " Давай залишимся друзями, так буде краще". І все обривається. Стає таким ж сірим, пустим і холодним як ці дні дощові. Сльози течуть мимовільно, хоч ти стиснувши зуби витираєш їх лодонюю та стараєшся промовити байдужим голосом не тримтячим від болю " Згідна, а то мені це все вже остогидло"

Ти стараєшся бути сильною попри все, і кожного разу повторяєш собі що це не біда що він пішов, біда коли хтось з рідних не дай Бог помирає, а це так ще одна дрібниця життя.