Про мову калинову...

[Рыжая]

Порекомендовали мне почитать роман-провокацию "Хохлы" Ореста Когута (это фамилия такая... честно!).

 

Выставляю кусочек на обсуждение

 

«... як парость виноградної лози»

 

Київ. Рік 2008. Тільки-но з «брехунця» «закапали» сльози, що лив відомий політик і письменник про зневагу до рідного слова, Петра Кривка почали «трафляти шляки». Кинувся до розетки і не прикрутив звук коліщатком радіоприймача, а висмикнув разом зі шнуром вилку, обірвавши автора передачі про любов до рідної мови на півслові. Та у вухо Петра все одно встигли влетіти слова претендента на вождя нації, що вкраїнську мову як матір треба всіляко любити й «плекати як парость виноградної лози».

 

Увімкнув телевізора. І там війна за мову. Ще один нардеп розпинається. Запитує глядача – а чи відомо йому, що наша мова за мило звучністю посідає другу сходинку після італійської. Усе вони промовляли правильно. Хто б перечив? Але що ж це ми за народ, якого треба просити любити свою матір?

 

«Ми нація, що не вартує хреста на могилу», – спали на думку рядки вірша поетеси Тетяни Майданович.

 

Петро почав «блукати» каналами телевізора. Зупинився на передачі «Бєлий попугай». Це коли збираються відомі артисти й вправляються у бородатих анекдотах. Та й тут Петрові наступили на його старий мозоль. Знову спрацював одвічний закон – про що думаєш – те й притягуєш. Співачка з Одеси спробувала розсмішити добірне товариство пікантним анекдотом. Й почала начебто непогано:

 

«Ідьот хахол...».

 

Петро ніколи не лютував, коли його співвітчизників називали хохлами. Хохли вони і є хохли. Особливо в анекдоті. Завжди виглядають наймудрішими, найхитрішими, найощадливішими... Але ж за Доліною «навстрєчу хахлу ідьот рускій». Ото вже перебір, пані артистко. Бо «навстрєчу хахлу», за нормальною логікою має йти москаль, або в гіршому випадку – кацап.

 

Вилка зі шнуром відлетіла ще далі. На голову роздратованого Петра сів його пустунець папуга. Він так завжди робив, коли в господаря псувався настрій.

– Слава Україні! – кілька разів поспіль прокричав папуга.

– Героям слава! – пробурмотів собі під ніс Петро.

Папуга жив у нього понад рік. Відколи залетів собі до кімнати й почав репетувати на столі: «Кєшка хароший!» Потім і на голову сів, і знову за своє – «Кєшка хароший!» І хоча кватирка в кімнаті не була зачиненою, папуга чомусь не збирався ласувати волею.

 

– Хай тобі грець! Живи у мене – сказав новоявленому квартиранту Петро та почав навчати птаха говорити по-українськи.

 

Десь зо тиждень кричав йому то в праве, то в ліве вухо «Слава Україні!». Вже думав не буде толку з тієї науки. Раз спересердя схопив і відкрив покришку баняка, в якому кипів борщ.

 

– Он вже й Осел по телевізору заговорив українською, а ти все «кєшкаєш» тут. (Петро мав на увазі Осла з відомого мультфільму про Шрека, озвученого українською мовою). – Ще раз зачую про Кєшку, кину в борщ, – попередив «учня» «вчитель», піднявши покришку над гарячим варивом.

 

Зрозуміло, він би ніколи не виконав своєї погрози. Пожартував собі та й годі. Але сталося диво. Папуга раптом почав викрикувати на голові господаря «Слава Україні!».

 

– Молодець, п’ятірка. Буду тебе прописувати в київській квартирі на законних підставах, – пообіцяв Кривко.

 

Рій думок про агітаторів всього українського не полишав його. Навіщо тим мудрагелям вже скільки років теле– і радіоефір так щедро надають? Все, як у стіну горохом. Ні щоби Жириновського чи Лужкова запрошувати на передачі. Оті молодці, самі того не усвідомлючи, стали пропагандистами вкраїнського. Бо таке несуть ледь не перші особи імперії про утиски російськомовного населення в Україні, що навіть у найнетральнішого хохла закрадається сумнів – ну якою це вони суперовою свічкою користуються, аби віднаходити ті утиски?

[Гість NazSoz]

гнида и книжки читает соответствующие. я лично не удивлен.

[Орiана]

гнида и книжки читает соответствующие. я лично не удивлен.

Так в неї ж Корнілов авторитет - ти собі таке можеш уявити?

[Гість NazSoz]

Так в неї ж Корнілов авторитет - ти собі таке можеш уявити?

не знаю хто це і знати не хочу. про тварин на форумі в мене вже давно склалася думка хто є хто.

і те що вони тут викладують та гавкають ...закономірно,цілком щакономірно для цих пацюків.

[Орiана]

не знаю хто це і знати не хочу. про тварин на форумі в мене вже давно склалася думка хто є хто.

і те що вони тут викладують та гавкають ...закономірно,цілком щакономірно для цих пацюків.

Корнілов - це відомий українофоб - чию думку про Свободу слово в слово повторює рижа.

 

*http://www.youtube.com/watch?v=bGmbRvDRRQw&feature=related

[Гість NazSoz]

...http://www.youtube.com/watch?v=bGmbRvDRRQw&feature=related

подивився на брехуна.

все зрозуміло.

[Рыжая]

ну, я вообщем и так знала, что ты дура....

Ты даже не вчиталась в то, что написано было...

Кто-то писал на форуме, что чтобы я не написала, ты все равно будешь против.

Даже, если я буду писать "Хайль Тягнибок!". Ты и тут найдешь повод быть против.

Не интересно с тобой....

[Гість NazSoz]

ну, я вообщем и так знала, что ты дура....

не українофоб? не хочеш бути жидівською підстилкою? значит дурень або дура.

 

як у гнид все просто.

 

Ты даже не вчиталась в то, что написано было...

звичайна українофобія.

 

бере якась падаль шматок багнюки і намагається довести що це купа алмазів..

 

Не интересно с тобой....

не цікаво... і САІ стало не цікаво,і Ізросовим .... бо звикли що на їх гімно кричать що це алмази,а зараз....

 

Король то голий!

[Орiана]

ну, я вообщем и так знала, что ты дура....

Ты даже не вчиталась в то, что написано было...

Кто-то писал на форуме, что чтобы я не написала, ты все равно будешь против.

Даже, если я буду писать "Хайль Тягнибок!". Ты и тут найдешь повод быть против.

Не интересно с тобой....

У мене є певні речі, над якими я насмішок не терплю, вважаю це поганим тоном. Ти ж не будеш кпинити над своєю мамою, правда? Ось мова у мене в тій категорії. Коли громадянин Росії просторікує тут про те, що ми українці повинні з гумором ставитися до свого українства, а ти йому підтакуєш - сама розумієш, яке у мене буде до тебе ставлення.

Репутація, як цнота - втратити легко, а як потім відновити?

[Рыжая]

У мене є певні речі, над якими я насмішок не терплю, вважаю це поганим тоном. Ти ж не будеш кпинити над своєю мамою, правда? Ось мова у мене в тій категорії. Коли громадянин Росії просторікує тут про те, що ми українці повинні з гумором ставитися до свого українства, а ти йому підтакуєш - сама розумієш, яке у мене буде до тебе ставлення.

Репутація, як цнота - втратити легко, а як потім відновити?

 

Можливо і кпинила би, яби мама була жива.

Бо вона була у мене мудрою і розуміла гумор. І могла й над собою посміятись.

[Гість NazSoz]

У мене є певні речі, над якими я насмішок не терплю, вважаю це поганим тоном. Ти ж не будеш кпинити над своєю мамою, правда? Ось мова у мене в тій категорії. Коли громадянин Росії просторікує тут про те, що ми українці повинні з гумором ставитися до свого українства, а ти йому підтакуєш - сама розумієш, яке у мене буде до тебе ставлення.

Репутація, як цнота - втратити легко, а як потім відновити?

витрачаєш час пояснюючи підстилці що до чого...

все воно розуміє.

ти тільки пригадай як воно за циган заступалося чи за негра Гаетану.

 

Можливо і кпинила би, яби мама була жива.

Бо вона була у мене мудрою і розуміла гумор. І могла й над собою посміятись.

ага. и если бы плюнули бы в лицо тоже бы смеялась?

 

ведь это же шутка,такая невинная шутка.

[Рыжая]

Еще одна новелла

 

 

Україно–хохляцька війна

 

Аби якось притлумити своє роздратування від спілкування з рідним інформаційним простором, Петро пішов на вкраїнсько-хохляцьку війну. Окремих днів для «війни» він не обирав. Його ж бо вороги й не переводилися.

 

Будь-якого дня, за будь якої погоди їх у столиці – хоч греблю гати. У ліфті трапилася сусідка. Живе кількома поверхами вище. Затята патріотка. Працює в «Просвіті». Послухати її – горло за мову переріже. Люба, так її звали, одразу почала тарахкотіти щось з повчального та патріотичного. Петро їй не перечив, бо говорила вона речі правильні й зрозумілі. Він мовчки стояв у ліфті, крадькома кидав оком на її розкішні груди, на яких майже горизонтально вмостився чималенький дерев’яний хрестик із розп’яттям.

 

Хотів було чкурнути від балакучої тітоньки одразу, як ліфт дістався першого поверху. Де там! Тітонька таки добряче вчепилася в його лікоть і продовжувала щось теревеніти, повчати, нарікати, звітувати про зроблене нею у царині пропаганди рідного слова.

 

Незчувся, як опинилися разом у маршрутці за числом 492, що їхала на Поділ.

– Хоча б не було на мосту Патона заторів, – подумав про себе. – Це ж мені її патріотичні звіти хвилин сорок ще доведеться вислуховувати.

 

Міст проїхали швидко.

– Тобі зараз виходити, – то була друга фраза після «добридень», яку вимовив Петро до своєї балакучої співрозмовниці.

– Будьтє любєзни, прітормозіте на остановкє, – попрохала водія Люба.

– Гдє, гдє? – перепитав водій.

– На остановкє прітормозіте, пожалуйста.

 

Кривко було закипів від слів патріотки, яка хвилин сорок навчала його любові до всього вкраїнського. Але змусив себе заспокоїтися. Збагнув, що Люба завжди автоматично переходить на російську в громадських місцях. Так само автоматично, як більшість населення, що заселяє терени України. Пригадались поїздки до тещі на електричці «Київ-Ніжин». Як тільки електричка перетинає Бровари, пасажири автоматично переходять на вкраїнську. І більшість із них у своє село в’їжджає вже українцями. І навпаки. Чим ближче під’їздить до столиці електричка «Ніжин-Київ», тим більше стає російськомовною. Усе робиться підсвідомо, себто автоматично. Ну, прямо як у тому армійському анекдоті:

«Якщо твоя мама курва, то ти автоматично курвий син».

 

І все ж стриматися від перелицювання просвітянки Петро не зміг.

– Пані кажуть, аби ви зупинилися на останівці, – голосно продиктував він шоферу.

– Не на останівці, а на зупинці, – тихо поправила його Люба, навіть не зрозумівши Петрового натяку на її мовне перелицювання перед водієм маршрутки.

 

А Петро продовжував наступ і далі гнув своє.

– Пані просять зупинитися на зупинівці, – голосно диктував він шоферові. – Ось зараз буде поворіт за цим рігом, то ви й зробіть зупинівку.

 

Напевно, Люба таки щось второпала, бо вона швидко чкурнула з автівки та, не озираючись, побігла до свого офісу і надалі рятувати вкраїнську мову.

 

На Подолі Петро пересів до другої маршрутки. Вона їхала на Сирець, де був розташований його офіс.

– Пєрєдавайтє на білєти, – нагадував водій.

– Пільговий,– відрубав Петро.

 

Кілька років тому він переніс серцевий напад і заробив собі на цьому другу групу інвалідності. Це давало йому право навіть у маршрутках їздити задарма.

– Нє понял? – перепитав водій.

 

Петрові вже не хотілося сьогодні воювати. Від повчань Люби таки добряче натомився, втомився й від «зупинівок» і «останівок». Але нові обставини змусили його знову підніматися в атаку.

– Пільговий, кажу. Льготний по-вашему, – голосно, аби всі пасажири почули, продекламував він.

 

Оте «по-вашому» чомусь змусило водія почервоніти. Він навіть не вимагав пред’явити посвідчення інваліда, а ввічливо запросив сісти біля себе.

 

Петра випередило якесь метке дівча. Плюхнулось у крісло біля водія і жадібно почало вдивлятися у вікно. Ще й капюшон куртки на голову накинула. Це, щоб нікого не бачити й місця не вступати. Кривку нічого не залишалося, як сісти на рядно біля двигуна маршрутки. Оте рядно приємно віддавало теплом. Він навіть було закимарив.

– Про зупинку попереджайте завчасно, – зумисне по-українськи виголошував водій, немовби реабілітуючи себе перед інтелігентним пасажиром.

 

Такий результат був чи не завжди, коли Петро вживав оте чарівне словосполучення – «по-вашому». Щоправда, не всюди з ним були такі ввічливі, як у маршрутці. В крамниці, коли Кривко попрохав сірники і на запитання «что-что?» відказував «Сірники. Спічки по-вашему», продавщиця брала руки на боки і з почервонілого рота виринали цілі українські речення.

– Що значить «по-вашому»? Ми – українці, і знаємо, що таке сірники! – ледь не голосила продавчиня.

– Вибачте, я з села приїхав і по-городському балакать ще не навчився, – Петро начебто виправдовуюся перед нею за «сірники».

– І не треба вчитися, не треба підлаштовуватися під тих москалів, – повчала вона.

 

Жіночка іще не зрозуміла, що проявила себе справжньою українкою не за метрикою, а за мовою. Кривко знав, що це ненадовго, то ж за кілька днів експеримент у крамниці треба буде повторити. У нього це виходило переконливо. Настільки, що колеги по роботі, як тільки він підходив до гурту, враз переходили з російської на українську мову.

– Чого б це? – дивувався він про себе. – Я жодного разу не розпинався в розмовах за Україну, у вишиванці не ходив, нікого не просив спілкуватись українською, а то зле вам буде, як «наші хлопці» прийдуть.

 

Згадав, як один із співробітників ще 1990 року підкликав його і показав корінець поштового грошового переказу.

– Ось дивіться, пане Петре, – сказав стиха, боязко – я на Рух гроші переказав.

 

Кривко ніяк не міг второпати – чому це той звітує перед ним. Тим паче, що до Руху він не мав жодного стосунку. А потім вирішив, хай буде гречка. Уважно оглянув корінець, конспіративно озирнувся, аби ніхто не бачив, і прошепотів на вухо: «Гадаю, це лише заявка?»

– Із наступної зарплати ще зроблю переказ, – доповів задоволений Борис.

– Не хвилюйтеся, ми врахуємо ваш внесок, – підбадьорив його Кривко.

[Гість NazSoz]

Еще одна новелла

да выкладывай сразу весь украинофобский навоз,подстилка. чего уж тут...

 

хотя признаюсь честно-этот отрывок почти не читал.

[Гість korin]

Еще одна новелла

... не... не вкус.. что-то другое...

...мутная ты, Рыжая. Закопанная. как за стеклянной стеной... или как на работе...

[Гість NazSoz]

... не... не вкус.. что-то другое...

дерьмецо.

 

...мутная ты, Рыжая. Закопанная. как за стеклянной стеной... или как на работе...

обычная гниль,гнида.

[Рыжая]

... не... не вкус.. что-то другое...

...мутная ты, Рыжая. Закопанная. как за стеклянной стеной... или как на работе...

Я не мутная. Просто ЗДЕСЬ я и не подумаю выворачивать себя на всеобщее обозрение. Чуточку открытее в Посиделках. Но только чуточку.

Корин, я ведь еще не сошла с ума, чтобы перед Орианой и Насосом открываться. Они НЕ ТЕ....

Но некоторые меня знают уже не первый год. И понимают, что даже "мутная" - это тоже я.

[Гість korin]

дерьмецо.

обычная гниль,гнида.

Ты тоже фрукт оригинальный - это ж надо так себя презирать... перебор... хотя как, на меня.... это лучше чем надувать щёчки...

Ваще компашка подобралась еще та... одна Ева чего стоит со своим ведёмством...

Палата номер 6...

[Рыжая]

Ни одна ведьма не будет о себе говорить, что она ведьма. Те, что развешивают объявления на столбах и в инете - не ведьмы. В лучшем случае - неплохие психологи.

Угадала - хорошо. Не угадала - всегда найдется отговорка ( не то время, не то место... и курица была не такая..)

[Гість korin]

Я не мутная. Просто ЗДЕСЬ я и не подумаю выворачивать себя на всеобщее обозрение. Чуточку открытее в Посиделках. Но только чуточку.

Корин, я ведь еще не сошла с ума, чтобы перед Орианой и Насосом открываться. Они НЕ ТЕ....

Но некоторые меня знают уже не первый год. И понимают, что даже "мутная" - это тоже я.

вот вот вот............ дело не в тебе... это у меня ускользает чего-то и куда-то....

от все правильно. и не подкопаешься. а как-то не так. - и почему- не могу понять....

что-то не стыкуется. как заноза.

и выворачивать не обязательно - это не то.... они не те?... - никто не те..... - и тоже не катит...

..........может... все дело в "и не подумаю"...

Это такой тяжелый вариант....или счастливый... - если ты кому-то поверишь...- это до конца...

....но это не вяжется с солнечным Водолеем...

[Орiана]

Корин, я ведь еще не сошла с ума, чтобы перед Орианой и Насосом открываться. Они НЕ ТЕ....

Но некоторые меня знают уже не первый год. И понимают, что даже "мутная" - это тоже я.

А для чого ти тут? Поставити мене на місце - цю версію я почула першою. Побачила, що це зробити нереально? Ну покидала камінцями, раз другий сраною мітлою проїхалася - ти ж бачиш з мене як з гусака вода. Ну і далі? Ні позиції, ні характеру - сама лише гидота від тебе виходить. Яке тобі задоволення - не можу зрозуміти. Підставив тебе САИ, конкретно підставив - а добре знав, що підставляє - і це той, хто тебе знає не перший рік?

 

Можливо і кпинила би, яби мама була жива.

Бо вона була у мене мудрою і розуміла гумор. І могла й над собою посміятись.

Люба, кпинити - це насміхатися. Вчи українську мову - солов"їну нашу і не кпинь з неї, бо вона, як мама рідна для нас повинна бути.

[Рыжая]

вот вот вот............ дело не в тебе... это у меня ускользает чего-то и куда-то....

от все правильно. и не подкопаешься. а как-то не так. - и почему- не могу понять....

что-то не стыкуется. как заноза.

и выворачивать не обязательно - это не то.... они не те?... - никто не те..... - и тоже не катит...

..........может... все дело в "и не подумаю"...

Это такой тяжелый вариант....или счастливый... - если ты кому-то поверишь...- это до конца...

....но это не вяжется с солнечным Водолеем...

Очень даже вяжется.

Поверила... до конца своему мужу. Поверила подруге.

Только им двоим. Была еще одна (упокой Господи ее душу... ) О покойниках лучше никак...

[Рыжая]

А для чого ти тут

Это политический форум (сама не раз повторяла), а не кабинет психоаналитика.

Сама исповедоваться не буду. И исповеди от других выслушивать не желаю.

[Гість korin]

Ни одна ведьма не будет о себе говорить, что она ведьма. Те, что развешивают объявления на столбах и в инете - не ведьмы. В лучшем случае - неплохие психологи.

Угадала - хорошо. Не угадала - всегда найдется отговорка ( не то время, не то место... и курица была не такая..)

Ты пишешь совсем абсолютно правильно. я этого не понимаю.

[Гість korin]

Очень даже вяжется.

Поверила... до конца своему мужу. Поверила подруге.

Только им двоим. Была еще одна (упокой Господи ее душу... ) О покойниках лучше никак...

японский городовой.

если здесь хоть доля....

ты хоть понимаешь - что это значит????

.... для таких придурков как я, например?.... - тех, кто с тобой контачит...

[Рыжая]

японский городовой.

если здесь хоть доля....

ты хоть понимаешь - что это значит????

.... для таких придурков как я, например?.... - тех, кто с тобой контачит...

 

С чего вдруг такой испуг?

[Орiана]

Это политический форум (сама не раз повторяла), а не кабинет психоаналитика.

Сама исповедоваться не буду. И исповеди от других выслушивать не желаю.

Тут відкриваються наскільки хочуть - і навіть в тому має бути щирість. А ти ніби відкриваєшся - глянь, а там маска - тоді для чого? Щоб обдурити - а навіщо? Ось тому і мутна. Але навіть бути мутною треба мати талант - а ти імітаторка не більше, причому у всьому.

[Рыжая]

Тут відкриваються наскільки хочуть - і навіть в тому має бути щирість. А ти ніби відкриваєшся - глянь, а там маска - тоді для чого? Щоб обдурити - а навіщо? Ось тому і мутна. Але навіть бути мутною треба мати талант - а ти імітаторка не більше, причому у всьому.

Думай, что хочешь. Твое право. Но для тебя, я ВСЕГДА буду в маске.

[Орiана]

Мова калинова, як мама, не для насмішок чи похабщини, а щоб виразити свої почуття.

 

я - збитий льотчик - мій літак летить у рай...

я - грішний ангел на небесному мосту,

я прокричу останній раз :"пробач-прощай!

я втратив все ..." тепер втрачаю висоту...

 

 

я - збитий льотчик, мій літак позбувся крил...

його мотор колись дзвінкий, тепер завмер -

він був стосилий, та йому забракло сил...

хоч ще живий, ще теплий....ще не вмер.

 

 

я - збитий льотчик, я зробив, що тільки зміг.

за мною небо, а внизу - пекельна твердь...

я стільки прагнув, але все ж чогось не встиг,

і вже у очі зазирає смерть.

 

я - збитий льотчик ...я невдаха ...я фантом.

я бачив небо... бачив сонце... бачив світ.

я будував небесний світлий хебітон...

і раптом враз перерваний політ...

 

я збитий льотчик...але ще колись... колись...

пройде життя, перейде смерть, я повернусь

небесним ангелом в глибоку синю вись...

я оживу ... воскресну...я прорвусь.

[Ева_vl]

Ты тоже фрукт оригинальный - это ж надо так себя презирать... перебор... хотя как, на меня.... это лучше чем надувать щёчки...

Ваще компашка подобралась еще та... одна Ева чего стоит со своим ведёмством...

Палата номер 6...

 

НУ И.....

А чего стоишь ТЫ ???

[Рыжая]

Ори, не ревнуй... я не претендую на Корина. Как впрочем и он на меня.

Королю нужна свита. А с меня неважная придворная дама - больно строптива. ;)