Наши посиделки

[Рыжая]

Я могу тебя очень ждать,

Долго-долго и верно-верно,

И ночами могу не спать

Год, и два, и всю жизнь, наверно!

 

Пусть листочки календаря

Облетят, как листва у сада,

Только знать бы, что все не зря,

Что тебе это вправду надо!

 

Я могу за тобой идти

По чащобам и перелазам,

По пескам, без дорог почти,

По горам, по любому пути,

Где и черт не бывал ни разу!

 

Все пройду, никого не коря,

Одолею любые тревоги,

Только знать бы, что все не зря,

Что потом не предашь в дороге.

 

Я могу для тебя отдать

Все, что есть у меня и будет.

Я могу за тебя принять

Горечь злейших на свете судеб.

 

Буду счастьем считать, даря

Целый мир тебе ежечасно.

Только знать бы, что все не зря,

Что люблю тебя не напрасно!

 

*

А знаешь, я не люблю это стихотворение. Потому что в нем ставится условия для любви.

Это неправильно. Любовь - это безоговорочно. Да, хочется, чтобы она была взаимной. Но.... так не всегда бывает.

А в этом стихотворении... Оно мне напоминает торг "баш-на баш"... ты мне- я тебе....

Так не должно быть

[Орiана]

А знаешь, я не люблю это стихотворение. Потому что в нем ставится условия для любви.

Это неправильно. Любовь - это безоговорочно. Да, хочется, чтобы она была взаимной. Но.... так не всегда бывает.

А в этом стихотворении... Оно мне напоминает торг "баш-на баш"... ты мне- я тебе....

Так не должно быть

Да? А я ніколи не сприймала саме так цей вірш.

Мені здавалося, що там кохання беззаперечне, але є побоювання чи воно потрібне.

 

Нема гіршого, коли ти бажаєш комусь добра, а це твоє добро нафік не потрібне...

[Рыжая]

Да? А я ніколи не сприймала саме так цей вірш.

Мені здавалося, що там кохання беззаперечне, але є побоювання чи воно потрібне.

 

Нема гіршого, коли ти бажаєш комусь добра, а це твоє добро нафік не потрібне...

Хорошо, а если ты будешь знать, что твое добро, твоя любовь человеку не нужны... Ты не будешь ему добро делать? Не будешь любить?

Добро... любовь... они должны идти от сердца... И пусть не нужны. Но ты все равно будешь делать.

Это больно. Обидно. Но - это и есть настоящее добро.

[За У проти М.]

Мне твердят, что скоро ты любовь найдешь

И узнаешь с первого взгляда...

Мне бы только знать, что где-то ты живешь,

И клянусь, мне большего не надо!

 

Сново в синем небе журавли кружат...

Я брожу по краскам листопада.

Мне бы только мельком повидать тебя,

И клянусь, мне большего не надо!

[Орiана]

Хорошо, а если ты будешь знать, что твое добро, твоя любовь человеку не нужны... Ты не будешь ему добро делать? Не будешь любить?

Добро... любовь... они должны идти от сердца... И пусть не нужны. Но ты все равно будешь делать.

Это больно. Обидно. Но - это и есть настоящее добро.

З коханням - без варіантів. Це почуття не залежить від нашої волі.

А ось з добром - тут ми можемо себе контролювати. Якими б ми не були щирими в бажанні робити КОНКРЕТНІЙ людині добро - якщо це добро їй не потрібне - воно автоматом перетворюється в тягар, неприємні відчуття, а отже у зло.

 

Ось в цьому вірші, як мені здається і є таке побоювання - бути тягарем для коханої людини

[Рыжая]

З коханням - без варіантів. Це почуття не залежить від нашої волі.

А ось з добром - тут ми можемо себе контролювати. Якими б ми не були щирими в бажанні робити КОНКРЕТНІЙ людині добро - якщо це добро їй не потрібне - воно автоматом перетворюється в тягар, неприємні відчуття, а отже у зло.

 

Ось в цьому вірші, як мені здається і є таке побоювання - бути тягарем для коханої людини

Если есть страх, осторожность.... если продумываешь, ЧТО получишь в ответ, то это уже не любовь.

Это уже мне так кажется.

 

Любовь не спрашивает: «Можно?»,

Вломившись в сердце, как грабитель.

И увернуться невозможно –

В лицо хохочет искуситель.

Любовь не спрашивает: «Нужно?»,

Но набивает цену мигом.

Навяжет то, что было чуждо:

Скандалы, ревность и интриги.

Любовь не спрашивает: «Больно?»,

Она втыкает нож с размаху.

Ты, этой пыткою довольный,

Давно утратил чувство страха.

Любовь не спрашивает: «Счастлив?»

Она и так, наверно, знает,

Как жертва бедная несчастна,

Но от себя не отпускает.

[За У проти М.]

Если есть страх, осторожность.... если продумываешь, ЧТО получишь в ответ, то это уже не любовь.

Это уже мне так кажется.

 

Любовь не спрашивает: «Можно?»,

Вломившись в сердце, как грабитель.

И увернуться невозможно –

В лицо хохочет искуситель.

Любовь не спрашивает: «Нужно?»,

Но набивает цену мигом.

Навяжет то, что было чуждо:

Скандалы, ревность и интриги.

Любовь не спрашивает: «Больно?»,

Она втыкает нож с размаху.

Ты, этой пыткою довольный,

Давно утратил чувство страха.

Любовь не спрашивает: «Счастлив?»

Она и так, наверно, знает,

Как жертва бедная несчастна,

Но от себя не отпускает.

Та, это не любовь-это садюга. :lol:

[Рыжая]

Та, это не любовь-это садюга.

Значит ты не любил.

Однажды молодой парень сказал мне почти то же самое. Он считал, что любовь - это только радость и смех.

А любовь - это и слезы, и страдания, и прикушенная от обиды губа...

Больше всего нас обижают те, кого мы любим. Потому что от них это вдвойне - втройне больнее.

[За У проти М.]

Значит ты не любил.

Однажды молодой парень сказал мне почти то же самое. Он считал, что любовь - это только радость и смех.

А любовь - это и слезы, и страдания, и прикушенная от обиды губа...

Больше всего нас обижают те, кого мы любим. Потому что от них это вдвойне - втройне больнее.

Это потому, что любимым известны места, куда колоть больнее. :lol:

[Рыжая]

Это потому, что любимым известны места, куда колоть больнее. :lol:

Иногда мне кажется, что наши любимые - это маленькие дети, которые не понимают когда сами делают больно, но прекрасно понимают, когда больно им.

[Орiана]

Если есть страх, осторожность.... если продумываешь, ЧТО получишь в ответ, то это уже не любовь.

Это уже мне так кажется.

Любов - егоїстична, вона справді примушує не думати, а діяти. Ну нехай саме почуття ми не можемо контролювати, але ж не можна допустити, щоб ми перестали контролювати себе.

Все це гарно: сльози, ревнощі, інтриги, але коли кохана людина втікає від твого кохання, як від чуми - це огидно.

 

Я до того, що все це можна собі дозволити, коли є взаємність - тоді воно надає деяку перчинку стосункам.

Коли взаємності нема - твоє кохання не повинно перетворитися у тортури для коханої людини. Все ж таки треба набратися мужності відійти.

 

Знаєш, як я колись робила, щоб знати чи подобаюся?

 

Вже йдуть якість стосунки - ну там флірт, натяки, розмови... Але ти не знаєш - чи це просто натура така компанійська, тіп, бабського угодніка, чи все ж таки симпатія, яка може перерости у щось більше. Ось щоб про це дізнатися - у мене було кілька трюків.

Наприклад, один з них, щоб ти зрозуміла суть

 

Заходжу в кімнату - там сидять люди і твій об"єкт з ними. Вітаюся, але до них не підходжу, а сідаю окремо, тіп читаю книжку, розглядаю телефон - ну щось таке, щоб твоя відокремленість не виглядала, як демарш, а лише як заклопотаність.

Ось коли він покидає компанію і йде до тебе - це то... Так солодко тоді робиться від відчуття ПЕРЕВАГИ - егоїзм рулить... :lol:

 

Твій трюк також хороший. Але не для кожного чоловіка, бо трішки віддає примусом. В мене, наприклад, з одним об"єктом він не діє. У відповідь завжди мовчання.

[Рыжая]

У нас у каждой свои трюки. Я однажды провернула такой, что меня искали через общих знакомых в Германии ;)

Точнее не саму меня, а информацию обо мне.

[За У проти М.]

Иногда мне кажется, что наши любимые - это маленькие дети, которые не понимают когда сами делают больно, но прекрасно понимают, когда больно им.

Все так думают, сплошная неразбериха в мире :lol:

[Орiана]

У нас у каждой свои трюки. Я однажды провернула такой, что меня искали через общих знакомых в Германии ;)

Точнее не саму меня, а информацию обо мне.

Певно ти жінка з характером. А коли характеру нема - тоді нащо шукати, ти повернешся і все розповіси сама.

[За У проти М.]

Певно ти жінка з характером. А коли характеру нема - тоді нащо шукати, ти повернешся і все розповіси сама.

Анікдот своїми словами. Карабельна катастрофа, спаслися чоловіки на однім острові, жінки на другім на відстанні бачення. Ну жінки махають руками, кричать "пливіть сюди), двадцятилітній чоловік зразу скочив і поплив, тридцятилітній почав шукати дерев, щоб зробити пліт, плав засіб а пятидесятирічний каже: " На що ,через неділлю заскучають самі припливуть." :lol: :lol:

[Рыжая]

Певно ти жінка з характером. А коли характеру нема - тоді нащо шукати, ти повернешся і все розповіси сама.

 

Я тогда сделала вот этот каст

*http://www.playcast.ru/view/823474/efe1c3f5c7c56d9075f78f312d54ca3b99deeec3pl

[Орiана]

Я тогда сделала вот этот каст

*http://www.playcast.ru/view/823474/efe1c3f5c7c56d9075f78f312d54ca3b99deeec3pl

 

Що це було - примус чи шантаж?

[Орiана]

Анікдот своїми словами. Карабельна катастрофа, спаслися чоловіки на однім острові, жінки на другім на відстанні бачення. Ну жінки махають руками, кричать "пливіть сюди), двадцятилітній чоловік зразу скочив і поплив, тридцятилітній почав шукати дерев, щоб зробити пліт, плав засіб а пятидесятирічний каже: " На що ,через неділлю заскучають самі припливуть." :lol: :lol:

Ну так ось...

 

20-тилітньою - я б навіть не думала плисти

30-тилітньою - думала б плисти чи ні.

50-тилітньою по логіці повинна була б приплисти.

 

Звичайна фізіологія - чоловіча і жіноча. А виграє по любому МОЛОДІСТЬ - так і повинно бути.

Старості - вже що залишиться. Ото сиди і чекай, поки молодий втомиться :lol:

[За У проти М.]

Ну так ось...

 

20-тилітньою - я б навіть не думала плисти

30-тилітньою - думала б плисти чи ні.

50-тилітньою по логіці повинна була б приплисти.

 

Звичайна фізіологія - чоловіча і жіноча. А виграє по любому МОЛОДІСТЬ - так і повинно бути.

Старості - вже що залишиться. Ото сиди і чекай, поки молодий втомиться :lol:

Так, і що, хіба за молодими встигнеш. :lol: Мені уже, чужого не нать, мені би на свою половинку хоть краєм ока, глянуть.

[Рыжая]

Що це було - примус чи шантаж?

На ТОТ момент - это было совершенно искренне. Я ПРОЩАЛАСЬ.

[Орiана]

На ТОТ момент - это было совершенно искренне. Я ПРОЩАЛАСЬ.

Тому я і кажу: ти сильна жінка. Напевне він про це знав - тому і шукав.

 

А на шантаж чи примус - мало хто клюне, навіть якщо і клюне, то потім не простить тобі ніколи. Чоловіки ж свобідні істоти - їх на короткому шнурку тримати не можна: дичавіють, втрачають чоловічу подобу - потім сама будеш нерада.

 

З.І. Навіть якщо ти і лукавиш трішки про прощалася - все рівно ти мала намір дотримати слова будь що.

А я не маю сили волі - тому мотають з мене шнурки всякі.

[Орiана]

мені би на свою половинку хоть краєм ока, глянуть.

На тому світі побачиш і відразу дізнаєшся: вгадав чи ні.

[За У проти М.]

Любить — это прежде всего отдавать.

Любить — значит чувства свои, как реку,

С весенней щедростью расплескать

На радость близкому человеку.

 

Любить — это только глаза открыть

И сразу подумать еще с зарею:

Ну чем бы порадовать, одарить

Того, кого любишь ты всей душою?!

 

Любить — значит страстно вести бои

За верность и словом, и каждым взглядом,

Чтоб были сердца до конца свои

И в горе и в радости вечно рядом.

 

А ждет ли любовь? Ну конечно, ждет!

И нежности ждет и тепла, но только

Подсчетов бухгалтерских не ведет:

Отдано столько-то, взято столько.

 

Любовь не копилка в зашкафной мгле.

Песне не свойственно замыкаться.

Любить — это с радостью откликаться

На все хорошее на земле!

[За У проти М.]

На тому світі побачиш і відразу дізнаєшся: вгадав чи ні.

Мені, хочеться на цьому. Не вгадати, побачити. Я вже наугадувався :lol:

[Рыжая]

Тому я і кажу: ти сильна жінка. Напевне він про це знав - тому і шукав.

 

А на шантаж чи примус - мало хто клюне, навіть якщо і клюне, то потім не простить тобі ніколи. Чоловіки ж свобідні істоти - їх на короткому шнурку тримати не можна: дичавіють, втрачають чоловічу подобу - потім сама будеш нерада.

 

З.І. Навіть якщо ти і лукавиш трішки про прощалася - все рівно ти мала намір дотримати слова будь що.

А я не маю сили волі - тому мотають з мене шнурки всякі.

А комплимент ли это для женщины, если ее сильной называют?

[Рыжая]

Мені, хочеться на цьому. Не вгадати, побачити.

Тихий голос моей души,

Говорит мне: "Ты жить спеши...

Не печалься и не хандри...

Жизнь дается... а ты бери..."

 

Ты возьми... этот теплый свет...

Где-то там его... просто нет...

Ты поймай... этот яркий луч...

Даже если он... из-за туч...

 

Шелест листьев и детский крик,

Ты бери... и в себе храни...

Летний дождь... невесомый снег...

Ты бери... тихий плачь и смех...

 

И любовь, что тебе дана...

Ты испей её всю до дна...

Даже если придет беда...

Ты возьми её не навсегда...

 

Я спрошу у своей души:

"Может быть... посидим в тиши? "

Улыбнется не зло она:

"Ещё будет у нас... тишина..."

[За У проти М.]

Виртуально Любовь

Прорастает порою

Как листок сквозь асфальт,

Что закатан судьбою

Как надежда во тьме

Расставаний реальных

И как звук доброты

Средь стенаний печальных

 

Сети наших Миров

Перехлестнуты где-то

Цепи наших оков

Наполняются светом

Мы и ждём и боимся

Реального мира

Где над нами мораль

Встанет вдруг конвоиром

 

И уйти нелегко

Из привычного круга

И взглянуть не в экран

А увидеть друг друга

А ,увидев,сказать :

Как же долго мы спали

В Виртуальной Сети,

Где любви мы не знали

[Орiана]

А комплимент ли это для женщины, если ее сильной называют?

Не знаю...мабуть для когось це буде компліментом, для когось - ні. Мені не подобається, що нас втискають в якісь рамки стереотипів: наприклад, що чоловікам подобаються лише стрункі. А скільки є чоловіків, які тащаться від великих сідниць, зраджують своїх ідеалнофігурових жінок з пампушками!!!

 

Знаю одне: чоловікам не подобаються ідеальні, чи пак... правильні, бо по любому, чоловіки дурять, зраджують, і коли жінка сама досконалість - вони почувають себе негідникаи - і за це ненавидять їх.

[Орiана]

Мені, хочеться на цьому. Не вгадати, побачити. Я вже наугадувався :lol:

Хотіти - не шкідливо.

 

БАГАТО хотіти - шкодить здоров"ю - кажуть поляки.

 

Хочеться - перехочеться - вважають діти

[Рыжая]

Не знаю...мабуть для когось це буде компліментом, для когось - ні. Мені не подобається, що нас втискають в якісь рамки стереотипів: наприклад, що чоловікам подобаються лише стрункі. А скільки є чоловіків, які тащаться від великих сідниць, зраджують своїх ідеалнофігурових жінок з пампушками!!!

 

Знаю одне: чоловікам не подобаються ідеальні, чи пак... правильні, бо по любому, чоловіки дурять, зраджують, і коли жінка сама досконалість - вони почувають себе негідникаи - і за це ненавидять їх.

Немножко не то слово. Они тогда себя чувствуют ущербными. И ненавидят себя. Выращивают у себя комплекс вины и неполноценности. А мужчина с таким комплексом - это жуть. Он и сам не живет и женщине не дает.