Фальсификации в истории и литературе Украины или России?

25 жовтня, 2005

Ну а что газовая эпопея??? Ваши что ли с этого денёг не рубили??? Эх, Олдник, не путайте кой-че с пальцем!

Немцы переселили украинцев во время Второй мировой войны. Предварительно выселив поляков. А они, тойсь, поляки, поубивали за энто ителлигенцию и духовенство украинские (за что, собственно???). А украинцы им - прекратите! А те им - гудзіка не дамо! Ну и понеслось... Короче, вендетта, гражданская война, в которой нет победителей... УПА ж им предлагали примирение, а они говорят - только если признаете, что это наши территории. Ну, УПА и не признали... Олдник, ну нету тут правых и виноватых. Не тот калибр ситуации.

Полумифический Городон (подпольная кличка) был заместитель начальника киевской полиции Роман Беда, который в расстрелах в Бабьем Яру участвовал. В это же время вытаскивал из-под пулеметов еврейские семьи, чему есть свидетельства очевидцев. Снабжал документами, выбивал безопасные квартиры. Потом удрал и перестал в Бабий Яр ходить. Но его все равно нашли и в том же Яру "шлепнули". А вместе с ним всех, кто независимостью бредили.

А Шиндлер не просто умер в нищете, а еще и обманул кучу женщин (причем на деньги) и оставил после себя кучу байстрят. Вот таким был наш Шиндлер после войны. Но все же - гражданин мира...

И последнее. Чечня. Сейчас, по моему разумению, вы делаете там то же, что Польша в Украине 1938 года. Так что же на них пенять???

25 жовтня, 2005

Короче говоря, Олдник, как говори классик "итоги подведём":

1. украинцам - помнить о том, что независимость досталась тяжелой и кровавой ценой, не гоже бросать ее под ноги просто так. Кроме того, оставить этническоненавистнические идеи в прошлом, не нужно заводить эту пластинку снова. Поставим точку и начнем заново. Все счета оплачены, счетчик обнулился. Не нужно снова продуцировать ненависть.

2. евреям - подумать о том, как бы сделать так, чтобы умные семитские головы работали не против, а на страну, в которой они живут, и на народ, к которому они принадлежат. Евреи с детства воспитываются в духе любви к собственной нации, за что лично я их сильно уважаю. Было бы неплохо, если б к воспитанию присоединился тезис любви к Украине и народу, в ней проживающему, дабы избежать конфликтов в будущем. А то ведь Украину за бесценок скупил Пинчук, а пострадает, как обычно, зэйде Лейба Рабинович, часовщик, который Пинчука в глаза никогда не видел. Мы - не гои, мы - ваши соотечественники, ваша опора и те, кто рассчитывает опереться на вас. Не нужно снова продуцировать ненависть.

3. россиянам - прежде всего заняться собственными проблемами, которых немало. И научиться уважать соседей во что бы то ни стало, отбросив мысль о собственной исключительности. И научиться понимать процессы в государствах соседних объективно, а не со слов Первого канала. Империя пала и не возродится, все попытки по ее восстановлению приведут к большому Нонсенсу. Не нужно снова продуцировать ненависть.

Вот и все.

26 жовтня, 2005

Ну а что газовая эпопея??? Ваши что ли с этого денёг не рубили???

С чего, с воровства?

Далее.

Приехав в феврале в Киев, я был крайне изумлён, что цены на бензин едва ли не ниже наших. Сейчас, конечно, подрасли, но до, например, латвийских им ещё очень далеко. Вот и подумайте, где тому же Лукойлу выгоднее "деньги рубить".

Немцы переселили украинцев во время Второй мировой войны. Предварительно выселив поляков.

Странно. Но ведь Вы утверждаете, что они и изначально там жили.

Подляшье - это бывшие Соколкинский, Белостоцкий и Бельский уезды Гродненской губернии. Если хотите, посмотрю дома и пришлю Вам национальный состав по Гродненщине на начало прошлого века.

УПА ж им предлагали примирение, а они говорят - только если признаете, что это наши территории. Ну, УПА и не признали...

Неужели УПА так за белорусов радели??

Олдник, ну нету тут правых и виноватых. Не тот калибр ситуации.

С этим я согласен, не согласен с тем, что Вы метёте всех под одну гребёнку.

Полумифический Городон (подпольная кличка) был заместитель начальника киевской полиции Роман Беда, который в расстрелах в Бабьем Яру участвовал. В это же время вытаскивал из-под пулеметов еврейские семьи, чему есть свидетельства очевидцев. Снабжал документами, выбивал безопасные квартиры. Потом удрал и перестал в Бабий Яр ходить. Но его все равно нашли и в том же Яру "шлепнули". А вместе с ним всех, кто независимостью бредили.

Кажется, Фейхтвангер сказал, что у каждого антисемита есть любимый еврей?

А Шиндлер не просто умер в нищете, а еще и обманул кучу женщин (причем на деньги) и оставил после себя кучу байстрят. Вот таким был наш Шиндлер после войны.

Что вполне соотносится с той характеристикой, которую ему дал я.

Flagellum Dei, так сказать.

И последнее. Чечня. Сейчас, по моему разумению, вы делаете там то же, что Польша в Украине 1938 года.

Весьма смелое утверждение и явно не в пользу УПА.

Хотя лично мне неизвестны какие-либо масштабные акты с их участием в Варшаве и собственно польских землях, особенно с массовыми убийствами детей.

26 жовтня, 2005

Анаконда, если Вы желаете сменить тему, я только за.

Интересно, что Вас ещё кроме политики привлекает в этой жизни.

На Волыни пока не был, но если доведётся оказаться в ваших краях, был бы рад познакомиться лично.

26 жовтня, 2005

Ну не, Олдник, не дадите Вы мне спокойно отчалить. Хеееех... Ну что же, пошли по пунктам:

По нефте-газовой опупее:

Схема проста и банальна. Россия поставляет в Украину нефть и газ по "льготным" ценам. Там добро отстаивается и перепродается в Европу по Среднеевропейским. Разница (доход) достигает 70%. Указанная сумма, без обид и полюбовно, "пилится" между всеми участниками трансакции. Это же Клондайк, "Эльдорадо"! При этом где-то 10-20 процентов от объема просто уворовывается и нигде никем не учитывается, кроме самих участников "сделки". Вдобавок, сама Украина, не маленькая страна, поделена на несколько географических "секторов", в каждом - свой монопольный оператор поставок, который перепродает российский газ и бензин по внутренним ценам, которые также выше закупочных у России. "ИСД", например, являлся таким эксклюзивным поставщиком по Донецкой области. А индустриальный Донецк - это 50% промышленности всей Украины. Каждый завод донечины покупал и покупает газ у него, каждый автомобиль "бегает" на его бензине. То есть, конечно, на полученном из России, но "накрученном" в цене и проданном под маркой "ИСД".

В данное время схема приобрела законченную простоту и элегантность.

Стремительно разбогатевшая на халявном углеводороде "ИСД", теперь сама выкупает акции заводов и фабрик, своих бывших учредителей и разоренных ее ценами. И продавец, и покупатель теперь, суть - единое в разных лицах (названиях) существо.

Еще: Инвестиции в наших СНГовских условиях - это простейший вывод капитала с его последующей полной аннигиляцией. Вытаскивать "бабки" на Запад нынче крайне опасно, пример украинского экс-премьера Лазаренко, российского экс-минатома Адамова - не единственные тому подтверждения. Надежно "укрыть" и "отмыть" бабки можно только у надежных "друзей". Почему Чубайс уже два года страстно желает обратить Стабилизационный фонд России на инвестиции в полу-мифические Таджикские ГРЭС? А речь идет, ни много, ни мало, об одном миллиарде долларов. Да только потому, что после "инвестирования" - либо ишак, либо хан, обязательно сдохнут. Первый же форс-мажор, и ни денег, ни ГРЭС. С тем же успехом, для экономики, можно инвестировать в строительство доменных печей на Марсе. Зато какой "успех" в собственном кармане. Покраска и последующий наем "ваххабитских моджахедов" для взрыва ГРЭС - тысяч 100 баксов, за глаза. Все оставшееся можно смело распихать по карманам и разводить руками, - "усе скончилось…"

http://www.centrasia.ru/newsA.php4?st=1124771400

Заметили, и ж не Западная Украина замешана? А вам, естессно, втирают, что украинцы - воры.

Дальше. Украинцы действительно изначально жили в этих землях. Но в 1941 году немцы сделали так сказать, рокировку. Выселили поляков и поселили украинцев. Дополнительно к тем, что были. Вот.

Дальше. А при чем тут белорусы к Волыни??? Мы ж про резню на Волыни говорили.

Так, мету, значит, всех под одну гребенку. Итак, Олдник, переносимся мысленно в то время. Представьте себе оккупированную территорию Волыни тех времен. Украинцы живут отдельно, своими селами, поляки - отдельно. При этом поляки (если Вы уже записали их в разряд белых, пушистых и невинных) все как один "заражены" идеей, что территория эта - польская, хотя получили они ее только после Первой мировой.("Потом были Первая мировая война, февральская и октябрьская революции в Росси и так называемая «весна народов» в Европе. Многострадальной Западной Украине тогда вновь не суждено было воссоединиться с «большой» Украиной. Основной ее частью завладела восставшая из пепла Польша. Закарпатье новые хозяева Европы «подарили» вновь созданной Чехословакии.") Вы сталкивались когда - нибудь с польскими "гонорами", Олдник? Слыхали стишок?

Войсько польське бардзо моцне,

Войсько польське Берлін брало,

А радєцке - помогало?

Ну так вот, в те годы УПА на Волыни столкнулись с интересным явлением. Поляки эту организацию, естественно, считали сепаратистской, а значит делали все, чтобы ее уничтожить, в том числе это относилось и к местному украинскому населению, УПА поддерживающему. И в этой связи "стучали" на всех украинцев без разбору немцам, за что тех уничтожали беспощадно. Кроме того, поляки активно сотрудничали с красными партизанами (не подскажете, откуль последних "натянуло" на территорию Западной Украины, в то время, как из украинцев таким формированиям просто неоткуда было взяться?).

Повторяю цитату:

"Весна и лето 1943 года в Украине, а особенно на Полесье и Волыни, наверное, ничем не отличались от описания ада в “Божественной комедии” Данте… В “революцию” Николая Лебедя вмешались большевицкие партизаны. В первую ночь лебедевцы (УПА — А.Г.) казнят огнем и мечом польское село. Днем немцы с польской полицией казнят за это пять украинских сел. На вторую ночь большевики с поляками сжигают за то же самое еще пять украинских сел и добивают уцелевших беженцев по лесам. По городам начался дикий террор Гестапо против украинской интеллигенции. Гестапо утратило понимание ситуации. Ловит людей и набивает все тюрьмы свежими заключенными. Сталинские агенты убивают и терроризируют во всех городах представителей гитлеровской власти, крадут среди бела дня немецких генералов. В ответ на все это Гестапо расстреливает всех заключенных в тюрьмах. Для запугивания на деревьях и столбах днями и ночами висят невинные украинские люди (…)"

Ну вот, на Холмщине поляки убивают украинцев, здесь - просто "стучат" и немцам а позже и красным партизанам на украинцев, поддерживающих УПА. С Армией крайовой договориться о примирении и прекращении террора против украинцев не удалось. Поэтому Лебедь принял решение о "деполонизации" Украины. Преступное решение? Согласна. У меня до сих пор сердце кровью обливается, когда я думаю об этих поляках, об их детях. Но мне жаль и украинцев, их детей, которых истребляли тысячами в результате доносов, деятельности польской немецкой полиции, Армии Крайовой, Польского батальона хлопского. Могу я принять чью-то сторону? Нет. Лебедь, понимая весь идиотизм ситуации, командует полякам, чтобы "снимались" с места и отправлялись на Запад, под защиту Армии крайовой. Блин, Олдник, Я НЕ СОГЛАСНА СО ВСЕМ, ЧТО ПРОИСХОДИЛО, НО ЧТО БЫЛО ДЕЛАТЬ!?!?!? Я же говорила - для меня это ужасный и болезненный вопрос. І так зле, і так недобре. У нас до сих пор по всем сельским кладбищам разбросаны семейные могилы, как польские, так и украинские - огромные плиты на 8-15 человек.

Я Вас спрашиваю, кем является Ата Тюрк для всех турков - отцом нации, не так ли? А для армян (учитывая то, что он их уничтожил 3 000 000)???

Позже поляки "провернули" этническую чистку операция "Висла" против украинцев, поддерживающих УПА, чтобы подавить национальное движение в корне.

Если Вы мне после этого скажете, что кто-то был святее остальных, я решу, что вы упорствуете из вредности.

Вот такой ценой досталась Украине независимость. Ужасной. Все, Олдник, я в последний раз об этом говорю. Это очень больно.

Про Чечню. Для Вас это не в пользу УПА.

Нате Вам список по датам, это все, что привело к недоразумениям между украинцами и русскими, и то, о чем мы тут спорим последний месяц.

1686р. — Ліквідація автономії української церкви, незаконне й насильницьке приєднання Київської митрополії до Московського патріархату і встановлення Московським патріархом контролю в Україні над церквою, освітою і культурою.

1687р. - Вимоги Москви до гетьмана України сприяти збільшенню кількості змішаних шлюбів між українцями та росіянами («Коломацькі статті»).

1689р. - Заборона Києво-Печерській лаврі друкувати будь-які книжки без дозволу Московського патріарха.

1690р. — «Анафема» Московського собору на «киевские новьіе книги» книжки П. Могили,К. Ставровецького, І. Галятовського, Я. Барановича,

А. Радивиловського, І. Славинецького та інших, писані тодішньою українською літературною мовою.

1693р. — Заборона Московського патріарха привозити до Москви українські книжки.

1708р., листопад — Зруйнування за наказом Петра І гетьманської столиці Батурина (з винятковою жорстокістю було замордовано всіх його мешканців -

6 тис. чоловіків, жінок і дітей, а місто дощенту зруйновано і спалено).

1709р. — Указ Петра І про запровадження цензури при друкуванні українських книжок у Москві.

1720р. - Указ Петра І про заборону друкування нових книжок українською мовою в Києво-Печерській та Чернігівській друкарнях, а старі книжки пе

ред друкуванням було наказано привести у відповідність з російськими, «дабьі... особливого наречия в оньїх не бьіло».

1721р. - Указ Петра І про цензурування українських книжок. Знищення Чернігівської друкарні.

1729р. - Указ царя Петра II (внука Петра І), який зобов''''язував переписати з української мови на російську всі державні постанови й розпорядження.

1755, 1766, 1769, 1775, 1786 рр. — Заборони Петербурзького синоду друкувати українські книжки.

1764р. - Інструкція Катерини II князю О. В''''яземському про посилення русифікації України, Смоленщини, Прибалтики та Фінляндії.

1764р., 10 листопада - Указ Катерини II про ліквідацію в Україні гетьманського правління.

1769р. - Указ синоду про вилучення в населення українських букварів та українських текстів з церковних книг.

1775р., З серпня - Маніфест Катерини II «Об уничтожении Запорожской Сечи й причисления оной к Малороссийской губернии» та про закриття українських шкіл при полкових козацьких канцеляріях.

1783р., З травня — Указ Катерини II про закріпачення селян у Лівобережній Україні.

1784р. - Русифікація початкової освіти в Україні.

1786р. - Заборона церковних відправ українською мовою, запровадження російської вимови церковнослов''''янських текстів. Наказ про обов''''язковість «чистого российского язьїка» в Київській академії.

1800р. — Наказ Павла І про запровадження в Україні будівництва церков у московському синодальному стилі й заборона церковного будівництва в стилі козацького бароко.

1817р. — Закриття Києво-Могилянської академії.

1817р. — Запровадження викладання польською мовою в усіх початкових і вищих народних школах Галичини, яка входила в той час до Австро-Угорської імперії.

1831р. — Скасування царським урядом Магдебурзького права (це поклало край неросійському судочинству, виборам урядовців та місцевій автономії в Україні).

1834р. — Відкриття Київського імператорського університету з метою русифікації «Юго-Западного края».

1847р., березень—квітень — Розгром «Товариства св. Кирила і Мефодія» у Києві, арешт його учасників і покарання ув''''язненням та засланням у віддалені губернії Росії. Посилення переслідувань української мови, літератури та культури.

1847р., 5 квітня — Арешт і безстрокове заслання Тараса Шевченка рядовим солдатом в окремий Оренбурзький корпус за резолюцією Миколи І «під найсу-воріший нагляд, із забороною писати й малювати», що було рівнозначне ув''''язненню (пробув там до 2 серпня 1857 р.).

1859р. - Заміна австро-угорською владою української абетки латинською у Східній Галичині та на Буковині.

1862р. - Закриття українських недільних і безплатних шкіл для дорослих.

1863р., 18 липня — Циркуляр міністра внутрішніх справ Росії П. Валуєва про заборону друкування книг українською мовою в Російській імперії («Валуєвський циркуляр»).

1869, 1886рр. — Укази царської адміністрації про доплати чиновникам «в десяти Юго-Западньїх губерниях лицам русского происхождения, исключая, од-нако, местных уроженцев», за успіхи в русифікації України.

кордону до імперії брошур, заборону українською мовою літератури, текстів

1876р., 18 травня — Таємний Емський указ Олександра II про заборону ввезення з-за кордону до імперії брошур,будь-яких українських книг українською мовою,заборону українського театру й друкування оригінальних творів художньої літератури українських пісень під нотами.

1881р. — Циркуляр міністерства внутрішніх справ на роз''''яснення Емського указу всім губернаторам Росії.

1881р. - Заборона виголошення церковних проповідей українською мовою.

1883р. - Заборона Київським генерал-губернатором Дрентельном театральних вистав українською мовою на підпорядкованих йому територіях (Київщина, Полтавщина, Чернігівщина, Волинь і Поділля). Ця заборона діяла протягом 10 років (до 1893 р.).

1888р. - Указ Олександра III про заборону вживання української мови в офіційних установах і хрещення дітей українськими іменами.

1895р. — Заборона українських книжок для дітей.

1899, 1903рр. - Заборона української мови на Археологічному з''''їзді в Києві та на відкритті пам''''ятника І. Котляревському в Полтаві.

1907р. - Закриття царським урядом української періодичної преси, конфіскація виданої в роки революції 1905—1907 рр. української літератури, репресії проти діячів української культури.

1908р. - Указ сенату Російської імперії про «шкідливість» культурної та освітньої діяльності в Україні, «могущей визвать последствия, угрожающие спокойствию й безопасности».

1910р. - Циркуляр П. Столипіна про заборону створення «инородческих товариществ, в том числе украинских й еврейских, независимо от преследу-емых ими целей».

1914р., березень - Заборона царським режимом святкування 100-річчя від дня народження Т. Шевченка.

1914р., вересень - Арешт і страта відступаючими австрійцями та угорцями сотень українців без слідства й суду за підозрою в проросійських симпатіях (ЗО тис. галичан і буковинців було інтерновано в концтаборах). 1914 р. - Указ Миколи II про скасування української преси. Заборона в окупованих російською армією Галичині та на Буковині вживання української мови, друкування книг, газет і журналів українською мовою. Розгром товариства «Просвіта», зруйнування бібліотеки Наукового товариства імені Шевченка. Депортація багатьох тисяч свідомих українців до Сибіру.

1918р., 7 січня — Наступ більшовицьких військ під проводом В. Антонова-Овсієнка на Лівобережжя й Південну Україну.

1918р., 29 січня — Битва під Крутами між 4-тисячною більшовицькою армією М. Муравйова та 300 національне свідомими київськими студентами (всі юнаки загинули в нерівній боротьбі).

1918р., 11 листопада — Румунські війська захопили Чернівці, а згодом — і решту Північної Буковини.

1918р., листопад - Польські війська окупували Лемківщину, Надсяння, Холмщину та Підляшшя.

1918р., 21 листопада — Поляки захопили Львів.

1918р., 28 листопада — Скликаний румунами «Генеральний конгрес Буковини» проголосив злуку Буковини з Румунією.

1918р., початок грудня — Другий наступ більшовицьких військ на Україну.

1918р., 18 грудня — Французько-грецький десант в Одесі.

1919р., січень—березень — Війська Антанти захопили Південно-Західну Україну з м. Одесою, Миколаєвом, Херсоном.

1919р., 15 січня — Чеські війська захопили Ужгород.

1919р., 23—31 січня — Хотинське повстання проти румунської окупації Бессарабії.

1919р., травень—червень - Окупація Східної і Південної України військами А. Денікіна.

1919р., 31 серпня — Захоплення Києва денікінцями.

1919р., жовтень — Армія А. Денікіна зайняла Правобережну Україну.

1919р., 7 листопада — Початок третього наступу більшовиків на Україну (до середини лютого 1920 р. вони витиснули війська А. Денікіна з України).

1919р., 16 грудня — Більшовики втретє захопили Київ.

1920р., 20 січня — Скасування поляками Галицького Крайового Сейму та Крайового Виділу і поділ Галичини на 3 воєводства. Заборона української преси,підпорядкування шкільництва польському міністерству освіти.

1920р., 26 травня — Контрнаступ більшовиків на Україну (12 червня вони зайняли Київ, у липні-серпні — майже всі українські землі, за винятком Галичини).

1921р., серпень — Більшовики розгромили загони Н. Махна.

1921р., 22 листопада - Розстріл більшовиками 359 полонених бійців армії УНР під проводом Ю. Тютюнника під м. Базар на Житомирщинні.

1921—1923рр. — Голод у степових районах України, спричинений політикою «воєнного комунізму» та продовольчою розверсткою на селі, унаслідок якого загинуло до 1,5 млн. селян.

1924р., 26 липня — Прийняття в Румунії закону, на підставі якого українців проголошено тими румунами, що «забули свою рідну мову». Посилена румунізація всіх видів шкільної освіти (завершена 1927 р.).

1924р., 31 липня — Заборона української мови в польських державних та самоуправних установах Західної України.

1926р., 25 травня — Вбивство С. Петлюри в Парижі.

1929р., вересень — Арешт визначних діячів української науки, культури й УАПЦ за «належність» до вигаданих ОДПУ Спілки Визволення України (СВУ)

та Спілки Української Молоді (СУМ).

1929—1930рр. - Перша фаза колективізації й «розкуркулення» в Україні. Виселення сотень тисяч українських заможних селян до Сибіру та на Далекий Схід.

1930р., 28—29 січня — Надзвичайний Церковний Собор у Києві ліквідував УАПЦ і Всеукраїнську Православну Церковну Раду (ВПЦР). Арешт митрополита

М. Борецького та інших церковних діячів.

1930р., 9 березня—19 квітня — Судовий процес у Харкові над 45-ма діячами української науки, літератури, культури, УАПЦ за належність до так званої «Спілки Визволення України» (СВУ).

1930р., вересень—листопад — «Пацифікація» (жорстокі репресивні акції за наказом Ю. Пілсудського проти українського населення та провідних діячів

українського політичного і культурного життя) в Галичині. Нищення українських культурних установ,кооперативів, масові арешти.

1931р., лютий - Арешти колишніх діячів УНР (В. Голубович, П. Христюк, М. Шраг та ін.).

1931р., лютий — Депортація М. Грушевського до Москви.

1932р., 23 квітня - Постанова ЦК ВКП(б) про ліквідацію літературних організацій і утворення єдиної Спілки письменників СРСР.

1932р., 7 серпня - Ухвалення ЦК ВКП(б) і Раднаркомом СРСР закону «Про охорону соціалістичної власності», який за «присвоєння» селянами навіть жмені колгоспного зерна карав розстрілом або концтабором.

1932р., 23 грудня - Поляки стратили бойовиків ОУН В. Біласа і Д.Данилишина.

1933р., 13 травня - Самогубство М. Хвильового як протест проти погрому більшовицьким керівництвом української культури.

1933р., 7 липня — Самогубство М. Скрипника, доведеного до відчаю більшовицькою владою.

Кінець 1932 - весна 1933 року - Організація більшовицьким режимом штучного голодомору в Україні, унаслідок якого загинуло 8 млн. українських селян. Масове переселення росіян у вимерлі українські села.

1933р. — Погром українців на Кубані.

1933р., 22 листопада — Постанова ЦК КП(б)У про припинення українізації.

1934—1941рр. - Знищення архітектурно-культурних пам''''яток у різних містах України, арешт і страта 80% української інтелігенції.

1934р., 18 червня — Створення польським урядом концентраційного табору в Березі-Картузькій, у якому перебувало значна кількість українських політич

них діячів.

1934р., 13—15 грудня - У зв''''язку з убивством С. Кірова засудження до розстрілу діячів української культури, серед яких - письменники Г.Косинка, К. Буревій, Д. Фальківський, О. Близько, І. Крушельницький та ін.

1936р., 13 січня Варшавський процес над 12-ма членами ОУН, звинувачених у вбивстві Б. Пєрацького. Засудження керівників ОУН С. Бандери, М. Лебедя та М. Карпинця до смертної кари. 1936 р., квітень — Арешт і розстріл Ю. Коцюбинського як нібито керівника українського троцькістського центру.

1936р., жовтень — 1938 р., листопад - Чергова чистка КП(б)У і масовий терор в Україні (так звана «єжовщина»).

1937р., 19—20 квітня, 23 червня — Два політичні процеси румунського військового суду над українськими націоналістами на Буковині, яких було звинувачено в революційній діяльності та в заперечуванні законності румунської влади над українськими землями.

1937р., ЗО серпня - Самогубство голови уряду УРСР П. Любченка.

1937р., друга половина — Ліквідація майже всього складу уряду УРСР і всього ЦК КП(б)У.

1937р., листопад — Масовий розстріл ув''''язнених на Соловках українських письменників та інших діячів української культури (до 20-річчя жовтневого перевороту).

1938р. - Сталінська постанова «Про обов''''язкове вивчення російської мови в національних республіках СРСР».

1938р., 24 квітня — Впровадження російської мови як обов''''язкової в усіх школах України.

1938р., 23 травня — Вбивство Є. Коновальця більшовицьким агентом у Роттердамі.

1938р. — Посилення русифікації України у зв''''язку з рішеннями XIV з''''їзду КП(б)У 13—18 червня.

1939р. - Розгром польською владою української православної церкви на Холмщині (знищено 189 церков, а 149 було передано римо-католикам).

1939—1941рр. — Широкомасштабні репресії органів НКВС проти українців західних областей. Масові депортації українського населення у віддалені райони СРСР.

1941р., січень — «Процес 59» членів ОУН у Львові.

1941р., 22 червня - Початок Великої Вітчизняної війни. Захоплення німцями Львова (ЗО червня), Галичини (липень), згодом — усієї України (19 вересня — Києва, 26 жовтня — Одеси, 24 жовтня - Харкова, у липні—серпні 1942 р. — Слобожанщини й Кубані). У ході війни на фронтах загинуло 8,8 млн. українців (загальні втрати України у Другій світовій війні становлять 17 млн. осіб), зруйновано ЗО тис. сіл та 870 міст, знищено щонайменше 45% економіки.

1941р., 12 липня — Арешт німецькими фашистами організаторів Українського Державного Правління у Львові на чолі з Я. Стецьком, а згодом - і С. Бандери (перебував у концтаборі до вересня 1944 р.).

1941р., кінець липня - серпень - Знищення більшовиками під час відступу радянських військ до 15 тис. українських політичних в''''язнів, що перебували у в''''язницях Львова, Золочева, Дубна, Рівного, Луцька, Києва, Харкова та інших міст. Розстріл у Києві агентами НКВД групи видатних діячів української культури, серед яких - українська письменниця й громадська діячка Л. Старицька-Черняхівська, оперний співак М. Донець та ін. Депортація відомих українських діячів у віддалені райони СРСР, під час якої багато з них загинуло або були знищені НКВД (В, Свідзінський, І. Юхименко, А. Кримський, К. Студинський, П. Франко та ін.).

1941р., 1 серпня — Включення німцями Галичини до Генеральної Губернії (дистрикт Галичина).

1941р., 19 серпня - Передача Румунії української території між Дністром і Бугом (так звана «Трансністрія») на підставі німецько-румунського договору.

1941р., 20 серпня — Створення Рейхскомісаріату України на чолі з Е. Кохом зі столицею в м. Рівному.

1941р., ЗО серпня — Вбивство в Житомирі провідних членів ОУН О. Сеника та М. Сціборського.

1941р., 15 вересня — Масовий арешт німецькими фашистами членів ОУН С. Бандери. Початок підпілля й активної боротьби ОУН проти німецько-фашистських окупантів.

1941р., грудень - Арешт і розстріл (у лютому 1942 р.) в Києві німецькими фашистами групи українських націоналістів, у тому числі поетеси Олени Теліги.

1942р., 13 лютого - Початок примусового вивезення українців («остарбайтерів») з центральних і східних областей на роботу до Німеччини (протягом 1941—1944 рр. було вивезено до 2,5 млн. осіб).

1942р., 25 липня — Німецькі фашисти розстріляли в Києві крайового провідника ОУН С. Бандери Д. Мирона-Орлика.

1942р., 25 липня - Три військові угорські суди над приблизно 150 членами націоналістичного підпілля на Закапратті.

1944р., червень — У німецькому концтаборі Шаксенгаузен закатовано українського письменника Олега Ольжича-Кандибу (сина О. Олеся).

1944—1955рр. - Каральні акції органів НКВД СРСР проти українських сил опору, в процесі яких було вбито понад 150 тис. бійців УПА та ОУН, заарештовано понад 100 тис. і депортовано до Сибіру понад 200 тис. осіб із західних областей України.

1945р., Ув''''язнення українських греко-католицьких владик з митрополитом Й.Сліпим.

1946р., 8—10 березня - Ліквідація греко-католицької церкви і підпорядкування її Російській православній церкві.

1946р., березень - Закритий судовий процес у Києві над греко-католицькою церковною ієрархією на чолі з митрополитом Й. Сліпим.

1946р., 24 серпня Постанова пленуму ЦК КП(б)У «Про перекручення і помилки у висвітленні історії української літератури у «Нарисі історії української літератури», різка критика часописів «Вітчизна» і «Перець» (ця постанова була згодом підтверджена XVI з''''їздом КП(б)У 25—26 січня 1949 р.).

1946—1949рр. — Ліквідація російськими шовіністами українських культурних здобутків під час Другої світової війни («ждановщина»).

1947р., З березня — Призначення Л. Кагановича першим секретарем ЦК КП(б)У і нова «чистка» серед українських культурних кадрів, звинувачених в «українському буржуазному націоналізмі».

1947р., квітень—травень — Депортація лемків та українців з Холмщини до північної та західної Польщі (операція «Вісла»).

1949р. — Чергова «чистка» в КП(б)У у зв''''язку з рішеннями її XVI з''''їзду 25—28 січня (за звинуваченням в українському націоналізмі від січня 1949 р. до вересня 1952 р. було виключено з партії 22 175 її членів).

1949р., 28 серпня — Скасування уніатської греко-католицької церкви на Закарпатті на релігійному з''''їзді в Мукачеві.

1950р., 5 березня — У сутичці із загонами МВД біля м. Львова загинув головний командир УПА Т. Чупринка (Р. Шухевич).

1950р., 28 квітня — Скасування унії на Пряшівщині (Чехословаччина).

1951р., 2 липня — Погромні статті в московській газеті «Правда» проти «націоналістичних ухилів в українській літературі» (різка критика вірша В. Сосюри «Любіть Україну» та лібрето опери «Богдан Хмельницький» О.Корнійчука і В. Василевської).

1954р., 23—26 березня — XVIII з''''їзд КПУ схвалив набір юнаків і дівчат з України на Сибір і до Казахстану для освоєння цілинних і перелогових земель (протягом 1952—1956 рр. туди виїхало приблизно 100 тис. осіб).

1954р., 7 липня - Таємна постанова ЦК КПРС про посилення антирелігійної пропаганди.

1957—1961рр. - Посилені антирелігійні акції в УРСР, ліквідація приблизно половини церковно-релігійних установ (парафій, монастирів, семінарій).

1958р., 12 листопада -- Постанова Пленуму ЦК КПРС «Про зміцнення зв''''язку школи з життям і про дальший розвиток народної освіти», на основі якої

Верховна Рада УРСР ухвалила закон від 17 квітня 1959 р., спрямований на посилену русифікацію України (зокрема, про необов''''язкове, а «за бажанням батьків» вивчення української мови в російських школах України).

1959р., 15 жовтня - Убивство С. Бандери агентом КДБ Б. Сташинським.

1961р., січень — Закритий суд у Львові над членами Української Робітничо-Селянської Спілки (Л. Лук''''яненко, І. Кандиба, С. Вірун та ін.), які обстоювали право виходу УРСР зі складу СРСР. Засудження Л. Лук''''яненка до смертної кари.

1961р., жовтень - Прийняття нової програми КПРС її XXII з''''їздом, яка проголошувала політику «злиття націй» і подальшу русифікацію союзних республік.

1962р. - Судовий процес над 20 членами Львівського Українського Національного Комітету, чотирьох з яких було засуджено до розстрілу.

1963р. - Підпорядкування національних Академій наук союзних республік московській Академії наук СРСР.

1964р., 24 травня - Умисний підпал Державної Публічної Бібліотеки АН УРСР у Києві; протест громадськості (самвидавний матеріал «З приводу процесу

над Погружальським»).

1965р., серпень—вересень — Перша велика хвиля арештів українських діячів в Україні (Богдан і Михайло Горині, П. Заливаха, С. Караванський, В. Мороз, М. Осадчий, А. Шевчук та ін.).

1967р., З серпня — Арешт В. Чорновола (був за суджений на 3 роки ув''''язнення в таборах суворого режиму).

1968р., 26 листопада, 14 грудня — Зумисні підпали у Видубицькому монастирі в Києві.

1969р., червень - Лист українських політичних в''''язнів (М. Гориня, І. Кандиби, Л. Лук''''яненка) до Комісії охорони прав людини в ООН про отруювання політв''''язнів.

1970р., січень — Судовий процес проти І. Сокульського, М. Кульчицького В. Савченка - ініціаторів «Листа творчої молоді Дніпропетровська» проти русифікації.

1970р., 28 листопада — Трагічна смерть (убивство) української художниці А. Горської у Василькові на Київщині.

1971р., 22 травня — Виступ А. Лупиноса біля пам''''ятника Т. Шевченкові в Києві і його арешт.

1971р., 17 червня - Помер у таборі Дубровлагу український політичний в''''язень М. Сорока.

1971р., літо — Нищення могил Українських січових стрільців на Янівському цвинтарі у Львові.

1972р., січень—травень — Друга велика хвиля арештів в Україні [В. Чорновіл, Є. Сверстюк, І. Світличний, І. Дзюба, М. Осадчий, В. Стус, І.Калинець, І. Стасів-Калинець, о. В. Романюк (згодом - патріарх Володимир

УПЦ КП), Н. Світлична, Ю. Шухевич та ін.].

1972р., травень - Усунення з посади першого секретаря ЦК КПУ П. Шелеста за український націоналізм; чистка керівних кадрів КПУ.

1989р. - ну офіційну СРСР.

1977р., 5 лютого — Арешт членів Української Гельсінської групи (УГГ) М.Руденка й О. Тихого; суд над ними 23 червня - 1 липня і вирок М.Руденкові 7 років ув''''язнення та 5 років заслання й О. Тихому відповідно 10 та 5 років.

1977р., 4 квітня — Арешт членів УГГ М. Матусевича і М. Мариновича (засуджені 23—ЗО березня 1978 р. на 7 років ув''''язнення в таборах суворого режиму і 5 років заслання).

1977р., 12 грудня — Другий арешт Л. Лук''''яненка в Чернігові (був засуджений у липні 1978 р. на 10 років ув''''язнення і 5 років заслання).

1978р., 11 листопада — Директива колегії Міністерства освіти УРСР «Удосконалювати вивчення російської мови в загальноосвітніх школах республіки» (посилення русифікації).

1979р., березень—жовтень — Нові арешти українських діячів в Україні: О. Бердника (6 березня), Ю. Бадзя (23 квітня), Ю. Литвина (6 серпня), М. Гор- баля (23 жовтня) та ін. (усі вони були засуджені до максимальних строків ув''''язнення в таборах суворого режиму й заслання у віддалені райони Росії).

1979р., 18 травня — Загадкове вбивство композитора В. Івасюка біля Львова.

1979р., 29 травня - Ухвала Ташкентською конференцією нових русифікаторських заходів щодо неросійських народів СРСР.

1980р., червень — Арешт засновника УГГ Оксани Мешко.

1981р. - Арешт українських політичних діячів С. Набоки, Л. Мілявського, Л.Лохвицької.

1983р. - Постанова ЦК КПРС про посилення вивчення російської мови в школах і виплату 16% надбавки до платні вчителям російської мови та літератури («Андроповський указ») та директива колегії Міністерства освіти УРСР «Про додаткові заходи по удосконаленню вивчення російської мови в загальноосвітніх школах, педагогічних навчальних закладах, дошкільних і позашкільних установах республіки», спрямована на посилення русифікації.

1984р. - Померли в таборах О. Тихий, Ю. Литвин, В. Марченко.

1985р., 4 вересня - У концтаборі помер поет В. Стус.

1986р., 26 квітня — Катастрофа на Чорнобильській атомній електростанції (побудованій за рішенням Москви всупереч протестам українських учених і ши

рокої громадськості), яка призвела до тяжких наслідків, рівнозначних геноциду.

1989р.Постанова Пленуму ЦК КПРС про - єдину офіційну загальнодержавну мову [російську] в СРСР

1990р., квітень Постанова Верховної Ради СРСР про надання російській мові статусу офіційної мови в СРСР.

Думаете, по отношению к другим народам лучше??? К тем же чеченцам, например.

Господи Боже мой, Олдник, да сделайте же выводы хотя бы из нашей ужасной истории с поляками!

26 жовтня, 2005

Ну, Вы и разошлись... Я просто преклоняюсь перед Вашим упорством.

И чтобы я Вам дал уйти? Не дождётесь

Подробный разбор полётов проведу позже, всё ж таки работать надо, пока лишь два замечания:

1) Ататюрк никак не мог уничтожить столько армян, хотя бы потому, что всего их было уничтожено в 2 раза меньше, а сколько-нибудь серьёзной властью он тогда ещё не обладал. Насчёт 'отца нации' - намекаете, что и Гитлер считался таковым для немцев? Тогда согласен. Вот оно - звериное лицо национализма на обломках империи.

2) Хотя и считаю Волынь исконно русской землёй, но, справедливости ради, замечу, что польской она стала по результатам Люблинской унии, если память мне не изменяет, в 1569 году.

3) Про 'исконно живших' в Подляшье украинцев Вы мне так и не ответили.

26 жовтня, 2005

1. Тезис про Ататюрка я взяла с одного из армянских фоумов, так что если ошиблась - сорри, я в армянских подробностях не сильна. Про Гитлера нифига не намекала, бросьте это иезуитство москальское!

2. При чем здесь Люблинская уния? Я говорю о разделе земель Австро-Венгерской империи в начале прошлого века.

3. Про Подляшье что Вам ответить? Жили там украинцы испокон веков, еще до Люблинской унии, идентифицировали себя, как украинцев, поддерживали в войну УПА, за что их в ходе операции Висла и повыселяли нафиг. Или то русские там УПА поддёрживали??? А, може, беларусы??

26 жовтня, 2005

1. Тезис про Ататюрка я взяла с одного из армянских фоумов, так что если ошиблась - сорри, я в армянских подробностях не сильна. Про Гитлера нифига не намекала, бросьте это иезуитство москальское!

Просто это хорошие примеры, что происходит, когда национал-патриоты резвятся на развалинах империй. Если исполнится Ваше сокровенное желание и Россия рухнет, будет то же самое, только в больших масштабах. А учитывая глобализацию и наличие ядерного оружия, умоется мир кровавыми слезами.

2. При чем здесь Люблинская уния? Я говорю о разделе земель Австро-Венгерской империи в начале прошлого века.

Это называется "знай и люби родной край". К Вашему сведению, в результате третьего раздела Польши Волынь отошла к России, а не к Австро-Венгрии.

3. Про Подляшье что Вам ответить? Жили там украинцы испокон веков, еще до Люблинской унии

А уж на Подляшье уния не повлияло - как было, так и осталось литовским.

Сделаю всё-таки Вам выписку из энциклопедии.

26 жовтня, 2005

Мне кажется, что все разговоры про УПА и иже с ними - это все равно что по кругу ходить, вместо того, чтобы вырваться из этого круга и со стороны посмотреть, почему он возник, а не состязаться в знаниях, кто кого больше перемочил.

26 жовтня, 2005

Ну не, Олдник, не дадите Вы мне спокойно отчалить. Хеееех... Ну что же, пошли по пунктам:

По нефте-газовой опупее:

Схема проста и банальна. Россия поставляет в Украину нефть и газ по "льготным" ценам. Там добро отстаивается и перепродается в Европу по Среднеевропейским. Разница (доход) достигает 70%. Указанная сумма, без обид и полюбовно, "пилится" между всеми участниками трансакции. Это же Клондайк, "Эльдорадо"!

Позвольте! Я своими глазами видел цены на заправках.

Хотите сказать, что прямо оттуда выкачивают? Это ж смешно.

То бишь большая часть таки продаётся на Украине по вполне сравнимым с российскими ценам. До недавнего времени цены практически совпадали. Это же нонсенс, что на гордой оранжевой Украине бензин стоил дешевле, чем в дружественной нам Белоруссии, а стоимость проезда в киевской маршрутке в 6(!) раз была меньше, чем в питерской. Чуть подняли цены - снова москали виноваты.

Про воровство газа уже молчу.

Странно в лучшем случае стоять с протянутой рукой и при том оскорблять дающего. В худшем - шарить у него по карманам.

То, что Украина участвует в сомнительных сделках, тоже никоим образом её не красит, даже если в них и москали завязаны.

Тема УПА, очевидно, себя исчерпала, хотя мне по-прежнему интересно, почему конфликтов, подобных украинско-польскому, не было ни у поляков с белоруссами, ни у русинов с венграми. Последних, кстати, в Закарпатье не очень любят.

26 жовтня, 2005

Анаконда, я Ваш список в несколько усечённом варианте нашёл в Инете на русском.

Посмотрите, и если всё переведено правильно, я его и прокомментирую, хорошо?

Итак:

1686 р. - Ликвидация Украинской православной церкви. Введение московского "православия".

1687 р. - "Коломацкие статьи" (Требования к гетьману Украины способствовать смешаным бракам между Украинцами и Московитами (русских и россиян тогда еще небыло, назывались просто московиты))

1689 р.- Запрет Киево-Печерской Лавре печатать книги без разрешения Москвы.

1690 р. — «Анафема» Московского собора на множество Украинских книг (П. Могили, К. Ставровецького, І. Галятовського, Я. Барановича, А. Радивиловського, І. Славинецького и других написаных на Украинском языке)

1708 р., - Уничтожение Петром 1 Гетьманской столицы Батурин. "птенцы гнезда" зверски вырезали ВСЕХ жителей, включая детей, стариков и женщин.

1709 р. 1720 р. 1721 р. 1729 р 1755, 1766, 1769, 1775, 1786 рр. - Указы царей и синода про запрет на книгоиздание Украинским языком.

1764 р. - Инструкция Екатерины 2 князю Вяземскому про усиление РУССИФИКАЦИИ Смоленщины, Прибалтики, Финляндии, Украины.

1764 р., - Указ о ликвидации Гетьманского правления.

1769 р. - Указ про ИЗЬЯТИЕ у населения книг написаных Украинским языком.

1775 р., - Уничтожение Запорожской Сечи.

1783 р., - ВВЕДЕНИЕ КРЕПОСТНОГО ПРАВА В УКРАИНЕ!

1784 р. - руссификация начального образования.

1786 р. - запрет на службу в церкви на украинском языке.

1817 р. - Закрытие Киево Могилянской академии.

1831 р - Уничтожение Магдебурского права.

1863 р., - Валуевский цыркуляр, О запрете Украинского языка.

1869, 1886 рр. — указ о доплатах чиновникам за руссификацию.

1881 р - Запрет на проповеди на Украинским языке.

1888 р. - Указ Олександра III о запрете на крещение Украинскими именами и запрете использование Украинского языка во всех учереждениях.

1905—1907 рр - репресии к деятелям Украиннской культуры.

1910 р. - Циркуляр П. Столипіна про запрет «инородческих товариществ, в том числе украинских й еврейских, независимо от преследуемьіх йми целей».

1918 р., - начало окупации Украины большевиками.

1921—1923 рр. Голод в Украине от политики военного комунизма.

1929—1930 рр. Коллективизация - НОВОЕ ЗАКРЕПОЩЕНИЕ КРЕСТЬЯН!!!

1930 р., - Новый запрет Украинской церкви.

1932-1933. - Геноцид Украниского народа искуственным голодомором. Уничтожено 8 000 000 человек.

1933- 1940 - насильственная руссификация (почти полное повторение царских указов).

1961 р., - Програма цк кппсс про слиття наций в совецкий народ и усиление руссификации.

1965 р., - Репрэсии против деятелей Украинской культуры.

1978 р., - деректива о усиление руссификации.

26 жовтня, 2005

Олдник, Украина не участвует в сомнительных сделках. В них участвует конкретно донецкий клан.

26 жовтня, 2005

Ну, примерный перевод списка. Хорошо, что есть оба варианта.

Олдник, я не собираюсь снова бросаться в бой. Вы можете комментировать список по своему усмотрению, но он есть, и это последнее, что хотела предложить к рассмотрению, а не обсуждению.

Бувайте,

Анаконда.

26 жовтня, 2005

Зы: Валить все на Россию никто и не собирался, ... Вобще, создается впечатление, что Россия возмущена не столько зверствами, сколько именно борьбой за независимость.

Саме остання частина цитати стоіть в фундаменті безкінечних, багатокілометрових обговорень в Українському Ін-нетї, та не тільки в ньому. Спроба, з "допомогою" кольорової НКВДістської історіографії, скорегувати хоч якось на свою користь факти багаторічного, майже безнадійного, національного, збройного опору найлютійший в історії людства державній сістемї. Цією боротьбою та ії наслідками , було поставлена під сумнів сама основа імперської величі Совєцького союзу, та його всевладність на контольованій ім теріторії.

Слава Героям!

27 жовтня, 2005

Олдник, все-таки прокомментируй, мне стало интересно.

А то у нас идет игра в одни ворота.

Как только доходим до истины, до конкретики, а не общих вышкаленных заявлений и обобщений, то Ани тут же ретируется, мол я всё сказала, а вы себе думайте что хотите, а я права на все 100%.

Советую всем НЕсамостийниками прочитать Грушевского "история Украины" (кажется так называется). Эта книга - источник всех мыслей, цитат и терминов на этом форуме. Я был поражен, насколько же люди слепо ему верят. Самое интересное, что другого уже и не надо читать. Причем если с нашей стороны мнения расходятся практически у всех, то самостийцы все думают одинаково, просто кто-то глубже, кто то поверхностно (как Маэстро например).

Можно даже эксперимент поставить. Собрать на площади 100 самостийцев, раздать опросники: За что ты не любишь Россию? Или откуда взялся украинский язык? Или кто твои предки и кто предки москалей? Уверяю вас, погрешность в ответах будет не более 5%.

Если кто-то мне не верит, посмотрите что пишут на этом форуме украинцы, на другой залезьте, да все облазьте - одна и та же песня!!! Голодомор, русификация, Бандера, УПА, москальское иго, москали от угро-финнов и прочий бред. Потому что источники у всех одинаковые и их по пальцам можно пересчитать, а остальная литература подстилается под эту "новую идеологию". Люди даже думать не хотят!

Я сейчас сделаю перерыв небольшой на форуме. Специально займусь одним вопросом, хотя и не хотел этого делать - буду цитировать современников всех исторических процессов на Украине, причем современники - исключительно западные! Потому что пора наконец людям открыть глаза, а то получается, что только несколько миллионов человек в мире знают истинную историю не только России и русского народа, но и мира (о том что украинцы Иерусалим воздвигли, Иисус был украинцем и т.п.)...

Повторю шутку украинских актеров: Расскажите историю Киева! - Пожулайста.., в начале был Киев, потом Украина, а потом уже вся галактика...

27 жовтня, 2005

Анаконда, ну какая пена у рта у неисправимой идеалистки?

Книги перечислять не буду, Вам их авторы не авторитет, Вам авторитет Вы. Делаем вывод из Ваших убедительных наставлений. На вопрос о том, какой город освободили освободители Вы ответили, что партизаны освождать города не обязаны вроде как. На скромное замечание, что и партизаны вроде как боролись и что-то освобождали, Вы меня гневно заплевали " А знаете ли Вы, что после каждого теракта этих партизан немцы казнали сотни и тысячи мирного населения? И причем заранее предупреждали об этих казнях." Т.е. получается доблестные партизаны - украинские националисты, не убивали фашистов, потому что за это могли быть расстреляны мирные жители, они сами стреляли сразу в мирных жителей, обходясь так сказать без посредников. И продолжали они это делать вплоть до 1956 года ибо "слава" НКВД им покоя не давала. Ну что ж прекрасная национально освободительная борьба с фашизмом и коммунизмом. Quod erat demonstrandum - Что и требовалось доказать.

27 жовтня, 2005

2Муза

27 жовтня, 2005

Музочка, я ж книжки и те и те читала, в отличие от Вас.

Да и не заплевывала я Вас, че Вы в самом деле... Но задумайтесь, ежели они сами стреляли в мирных жителей, то почему их не удалось так долго выкорчевать? Не потому ли, что часть мирных жителей их горячо поддёрживала? Ежели б все жители стучали на них, продовольствием и одёжей не снабжали, не протянули б оне так долго, истинный Бог, не протянули бы...

Так что доказательная часть у Вас того... с пробоинами, тык скыть...

Мой Вам совет, ежели позволите. Не сотвори себе кумира, впрочем, как и врага, и тем паче, не дай сотворить его тебе никому. Бо кумиры - противно-белые, а враги - противно-черные, а живые люди - разноцветные, со всеми преимуществами и дефектами.

27 жовтня, 2005

ЗЫ: Вадик, ну че ж ты меня провоцируешь-то? Ты тутка когда появился??? Я действительно все сказала, а приведенный список - как раз конкретика, без обобщений, итог всей беседе. Я ретируюсь, бо не хочу увязать в твоих заблуждениях, ибо они, прости, не важны для моей страны. Ты, Вадик, завываешь, а караван идеть себе и идеть... И твое мнение ему, блин, не помеха!

28 жовтня, 2005

одна и та же песня!!! Голодомор, русификация, Бандера, УПА... - есть такое дело )))

а караван идеть себе и идеть... - действительно... - пусть себе идеть...

1 листопада, 2005

Как и обещал - только факты, а не бесконечные ссылки на сайты с окончанием narod.ru, где какой-нибудь очередной шизик с ума сходит со своей украинскостью.

1. Когда Подкаpпатская Русь была после пеpвой миpовой войны присоединена к Чехословакии, был произведен в ней референдум с целью выяснить, какой язык хотят иметь в школе каpпатоpоссы. 82% каpпатоpоссов пожелали русского языка, и только 18% подали голос за украинский язык.

2. Тарас Шевченко писал свой дневник, не предназначенный для печатания, на общерусском литературном языке.

3. Вячеслав Панфилов "Украинская терминология должна иметь собственное лицо" (Киевский вестник за 03.04.93). Автору этой статьи не нравится, что многие украинские электротехнические термины совпадают с русскими: виток, гайка, генератор, катушка, коммутатор, реостат, статор, штепсель... Вместо этих "москальских" терминов он требует принять такие истинно украинские: звiй, мутра, витворець, цiвка, перелучник, опiрниця, стояк, притичка... Открываем польский словарь и читаем: zwoj, mutra, wytwornica, cewka, przelucznick, opornik, stojan, wtyczka

4.

а) Украинский язык для начинающих. Киев: 1992. - "Украинский язык - один из древних языков мира... Есть все основания полагать, что уже в начале нашего летоисчисления он был межплеменным языком" .

б) Гнаткевич Э. От Геродота до Фотия. "Вечерний Киев", 26 января 1993 - "У нас есть основания считать, что Овидий писал стихи на древнем украинском языке" :lol:

в) Чепурко Б. Украинцы. "Основа", №3, Киев: 1993. "Украинский язык - допотопный, язык Ноя, самый древний язык в мире, от которого произошли кавказско-яфетические, прахамитские и прасемитские группы языков" :lol:

г) Плачинда С. Словарь древнеукраинской мифологии. Киев: 1993. "Древний украинский язык - санскрит ( :lol: ) - стал праматерью всех индоевропейских языков"

д) Кратко-Кутынский А. Феномен Украины. "Вечерний Киев", 27 июня 1995."В основе санскрита лежит какой-то загадочный язык "сансар", занесенный на нашу планету с Венеры. Не об украинском ли языке речь?" :lol: :lol: :lol:

5. Постановлением Кабинета Министров Украины № 1004 от 21 июня 2000 года категорически запрещено употребление Русского языка органами власти и местного самоуправления даже в тех регионах, где Русские официально признаны большинством населения. Это же постановление в директивном порядке обязывает изучать укрмову не только госслужащих, но и предпринимателей, работников сферы обслуживания, инженерно-технических работников и даже работников национально-культурных обществ. И не только изучать, но и в обязательном порядке пользоваться ею в быту.

6. В 1996г. Министерством информации были выработаны рекомендации для правительства, в которых предлагалось "уменьшить тарифы на распространение печатных периодических изданий на государственном языке (укрмове) в 100 раз, а на негосударственном (т.е. Русском) - увеличить в 100 раз". При этом вещание и печатные издания на Русском языке были признаны "явлением, которое по своим негативным последствиям представляет для национальной безопасности страны угрозу не меньшую, чем пропаганда насилия, разврата, а так же разные формы антиукраинской пропаганды".

7. В законе, принятом Верховной Радой в августе 2000 года, издания на Русском языке приравнены к изданиям "рекламного и эротического характера" и на этом основании обложены дополнительными поборами.

8. Кратко-Кутынский А. Феномен Украины. "Вечерний Киев", 27 июня 1995. "Украинский язык, имея бумажно-государственный статус, таковым не является на двух третях своей территории". "Сегодня 60-70 процентов украинцев отреклись от родного языка".

9. "Литовский статут" - на польском языке (1588), предписывал: "Земский писарь обязан все бумаги, выписки и призывные повестки писать ... только на русском и по-русски, буквами и словами русскими".

10. Византийский император Иоанн Кантакузен, обращаясь к литовскому князю Любарту Гедиминовичу (1347) пишет: "Ты знаешь, что так было установлено и узаконено с той поры, как народ русский познал Бога ... дабы был один митрополит - Киевский, для всей России, как для Малой, так и для Великой". "Святейшие епископии Малой России, находящиеся в местности, называемой Волынией: Галицкая, Владимирская, Холмская, Перемыишьская, Луцкая и Туровская".

Следующие 10 завтра. И таких десятков будет много. А орать что мы разные и так повелось немудрено бо ума много не надо для этого.

И на закуску:

Отто фон Бисмарк: "Даже самый благоприятный исход войны никогда не приведет к разложению основной силы России, которая зиждется на миллионах Русских ... Эти последние, даже если их расчленить международными трактатами, так же быстро вновь соединятся друг с другом, как частицы разрезанного кусочка ртути".

1 листопада, 2005