Звернення до кожного небайдужого громадянина України

[Гість Яков]

Я – Вільна Людина

Я – Щаслива людина

Я – Українець

Я – Громадянин своєї країни

Я – Патріот

 

Хто з вас може сказати всі ці слова у голос та при цьому, щоб це була правда та ці слова виходили з серця, я гадаю, що ніхто, а чому?

Давайте разом проаналізуємо життєве становище більшості людей з якими ми кожного дня зустрічаємося на вулиці, у магазині, у транспорті та при цьому не потрібно мати якийсь спеціальний фах, та щось вивчати, просто на хвилину потрібно заплющити вічі та подумати і яку відповідь ми отримаємо на це запитання, а те що всі ми на протязі десятиліть віримо у світле майбутнє, що якщо не сьогодні, то завтра прийде людина до власті та зможе нам покращити життя, ми віримо всім обіцянкам і що отримаємо за це – НІЧОГО. Вони прийшли, поставили на коліна, отримали що хотіли та живуть, але при цьому звичайні Українці виживають та йдуть далі, замовкають, або нас затикають і ми все глибше погружаємося у болото, яке становиться все брудніше та холодніше, але проходить певний час та знову з’являються «ангели» з обіцянками, і все повторюється знов і знов. У мене іноді складається враження, що людина коли отримує владу стає хворою на склероз, та забуває все що обіцяла та було у неї до цього моменту, а ліків проти цього немає, хоча хвороба періодично відступає з періодичністю раз в чотири або п’ять років. А ми все мовчимо та спостерігаємо.

Якщо увімкнути телевізор та поглянути на поведінку 450 чоловік, то можливо припустити, що своєю поведінкою вони відробляють свою «маленьку» платню та за допомогою розважальних бійок чекають на доплату. Розглядаючи всі ці дії виявляється що Україна зі своїми громадянами виживає сама по собі, а вони самі по собі та за своїми законами які роблять для себе. А ми все мовчимо та спостерігаємо.

Взагалі ви коли-небудь запитували себе за які заслуги ці люди отримують таку «маленьку» платню. Я щорічно вивчаю бюджет, а особлива читаю графу по матеріальне утримання наших обранців і кожен рік ця стаття для мене як сторінка з чорним гумором, ви певно запитаєте чому так, я відповім звичайним порівняння. Візьмемо звичайного пенсіонера, ні, робітника заводу, ні, краще колгоспника, хоча може шахтаря, а може доцільніше буде взяти офісного співробітника, або навіть вашого керівника і поглянемо чим вони займаються і що за це отримують: всі ці люди сидять цілими днями у кріслі, іноді влаштовують бійки (мабуть щоб розігнати кров та застерегти таким чином себе від не дуже приємної болячки), отримують за це зарплатню нижче середнього, щорічно держава їм оплачує практично все що душа забажає, але погодіть, я щось поплутав, це не про мене, не про тебе, та взагалі не про громадян нашої України. Наші громадяни як живуть, а ось як: пенсіонер не живе, а виживає, а що ще залишається йому робити, він ні кому не потрібен, він як старе обладнання і викинути неможливо, так як утилізація законом заборонена, і утримувати дорого, тому залишається створити умови для скорішої самоліквідації, а взяти колгоспника, робочого, шахтаря, офісного робітника та навіть керівника, всі вони стануть пенсіонерами і будуть мати вищезазначене, а поки вони ще не зносились зовсім, нехай працюють, сонце ще високо, хоча це і луна. А ми все мовчимо та спостерігаємо.

Якщо розбирати всі життєві сторони та структури нашого життя то що ми бачимо, а бачимо те, що куди би ми не звернулися, що би ми не просили, або не питали за все потрібно платити, захворів - плати лікарям, лікарні, якщо не можеш то можеш йти додому вмирати, хочеш навчатися – плати, хочеш отримати довідку – плати і ми тільки і чуємо: плати, плати, плати, але все це можливо зрозуміти та хоч якось зрозуміти якщо це все поступало до бюджету країни, хоча яка різниця на якому рівні всі ці гроші зникнуть, ми все одно не узнаємо, а узнаємо лише те що спостерігається дефіцит в бюджеті, що потрібно підвищити подати та застосувати інші способи заробітку. А ми все мовчимо та спостерігаємо.

Ви коли-небудь думали:

- звідки з’являється хліб і скільки в ньому вкладено поту колгоспника та пекаря;

- чому і як у квартирі або у будинку тече вода з крану як холодна так і гаряча, а це праця від шахтаря який здобув залізну руду до звичайного слюсаря або кочегара який кидає вугілля у піч;

- скільки потрібно сил та людей, щоб домогосподарка мала можливість для своєї родини зробити банальні вареники, а це починаючи від складових продуктів самих вареників та закінчуючи самою каструлею і всі це виготовлено за участю кожного з нас.

 

Такі питання можливо собі задавати до кінця життя, але що це змінить, нічого, але кожен може зрозуміти, що все те, що нас окружає, всі предмети, продукти харчування, одяг та взагалі все, містить крупинку кожного з нас, хоч будь ти батько або мати, вчитель або лікар, робочий або колгоспник, директор чи підлеглий, і тому ми всі потрібна Україні, нашій країні. Ви погляньте на наш народ, я міг би назвати його Великим, але це будуть лише слова, а щоб дійсно це сталось ми повинні стати єдиною нацією, з єдино національною ідеєю, ми не повинні мовчати і чекати наступних «ангелів» і наступних…….

Хтось може сказати «Хто чекає, ми не мовчимо, ми все говоримо», але це брехня, наш народ настільки вже звик до постійного обману, що вірить тільки коли бачить гроші і починає розмовляти тільки за гроші, але всі ці слова йдуть не від серця, а йдуть від «ангелів», які також найближчим часом починають хворіти на склероз.

 

Я мрію, що Українська нація зможе відродитися, зможе стати великою, єдиною, сильною, вільною, а це можливо, лише за умови якщо всі ми будемо слухати своє серце, а не чекати гроші за наші душі, якщо всі ми піднімемо свої голови вверх та підіймемось з колін, на яких стояли наші батьки та на котрих стоїмо ми.

 

 

Я звичайна людина.

За мною не стоять мільйонні капітали або батьки олігархи.

Я хочу жити та радіти кожному дню.

Я хочу бачити усмішки на обличчі своєї родини, друзів та взагалі усіх громадянин України.

Я хочу знайти людей які готові сказати рабству – НІ, а свободі – ТАК

Я хочу знайти людей для яких своє майбутнє, та майбутнє своїх дітей важливіше ніж отримати сьогодні декілька сотень гривень за підтримку «ангела»

Я хочу створити умови кожному для щасливого дитинства, радісного життя та спокійної старості, але я один, на сьогоднішній день я не маю підтримки ні від кого, у мене немає грошей для стрімкого підйому, як у більшості «ангелів», але це дозволяє мені бути близьким то тебе, відчувати твою потребу, слухати як б’ється серце справжнього громадянина, справжнього Українця, а не серце придбаного донору.

Якщо ми зможемо досягнути того, що наші серця будуть битися як єдине ціле, ми зможемо подолати всі труднощі та всі перешкоди які ставить наше сьогодення.

Разом ми переможемо

Разом ми зможемо стати Велико Державою, що зветься Україна!!!

 

На протязі останніх років я шукав політичну партію або організацію, яка ставила метою зробити життя кращим не тільки на словах та обіцянках, але й щоб це було підкріплено ділом. Я не зміг цього зробити, так як чув тільки обіцянки і більш нічого. Як можна обіцяти зробити життя краще якщо на протязі десятиліть все тільки руйнувалось, як можна вірити, що стане краще, якщо це обіцяє мільйонер у якого один закон та одна мета – примноження капіталу. Як може людина щось обіцяти якщо вона знаходиться за дуже високою стіною, з однієї сторони якої наші «ангели», а з іншої ми з вами, погляньте з тієї сторони є звичайні люди, які без мільйонів туди потрапили та осталися людиною?

 

Взагалі тут можливо писати і писати, але це лише слова, а я мрію підкріпити все ділом, стати громадянином своє держави, я звертаюся до кожного небайдужого громадянина, кожен з нас може стати вільним та щасливим але для цього потрібно зруйнувати стіну, щоб влада та народ стали єдиними, а не паном та його рабами.

 

Мета всіх цих слів зібрати та об’єднати розумних, небайдужих, чесних людей, разом ми зможемо створити щасливе майбутнє, разом ми сила, разом ми велика Україна.

[Гість osw]

Я – Вільна Людина

Я – Щаслива людина

Я – Українець

Я – Громадянин своєї країни

Я – Патріот

 

Хто з вас може сказати всі ці слова у голос та при цьому, щоб це була правда та ці слова виходили з серця, я гадаю, що ніхто, а чому?

Давайте разом проаналізуємо життєве становище більшості людей з якими ми кожного дня зустрічаємося на вулиці, у магазині, у транспорті та при цьому не потрібно мати якийсь спеціальний фах, та щось вивчати, просто на хвилину потрібно заплющити вічі та подумати і яку відповідь ми отримаємо на це запитання, а те що всі ми на протязі десятиліть віримо у світле майбутнє, що якщо не сьогодні, то завтра прийде людина до власті та зможе нам покращити життя, ми віримо всім обіцянкам і що отримаємо за це – НІЧОГО. Вони прийшли, поставили на коліна, отримали що хотіли та живуть, але при цьому звичайні Українці виживають та йдуть далі, замовкають, або нас затикають і ми все глибше погружаємося у болото, яке становиться все брудніше та холодніше, але проходить певний час та знову з’являються «ангели» з обіцянками, і все повторюється знов і знов. У мене іноді складається враження, що людина коли отримує владу стає хворою на склероз, та забуває все що обіцяла та було у неї до цього моменту, а ліків проти цього немає, хоча хвороба періодично відступає з періодичністю раз в чотири або п’ять років. А ми все мовчимо та спостерігаємо.

Якщо увімкнути телевізор та поглянути на поведінку 450 чоловік, то можливо припустити, що своєю поведінкою вони відробляють свою «маленьку» платню та за допомогою розважальних бійок чекають на доплату. Розглядаючи всі ці дії виявляється що Україна зі своїми громадянами виживає сама по собі, а вони самі по собі та за своїми законами які роблять для себе. А ми все мовчимо та спостерігаємо.

Взагалі ви коли-небудь запитували себе за які заслуги ці люди отримують таку «маленьку» платню. Я щорічно вивчаю бюджет, а особлива читаю графу по матеріальне утримання наших обранців і кожен рік ця стаття для мене як сторінка з чорним гумором, ви певно запитаєте чому так, я відповім звичайним порівняння. Візьмемо звичайного пенсіонера, ні, робітника заводу, ні, краще колгоспника, хоча може шахтаря, а може доцільніше буде взяти офісного співробітника, або навіть вашого керівника і поглянемо чим вони займаються і що за це отримують: всі ці люди сидять цілими днями у кріслі, іноді влаштовують бійки (мабуть щоб розігнати кров та застерегти таким чином себе від не дуже приємної болячки), отримують за це зарплатню нижче середнього, щорічно держава їм оплачує практично все що душа забажає, але погодіть, я щось поплутав, це не про мене, не про тебе, та взагалі не про громадян нашої України. Наші громадяни як живуть, а ось як: пенсіонер не живе, а виживає, а що ще залишається йому робити, він ні кому не потрібен, він як старе обладнання і викинути неможливо, так як утилізація законом заборонена, і утримувати дорого, тому залишається створити умови для скорішої самоліквідації, а взяти колгоспника, робочого, шахтаря, офісного робітника та навіть керівника, всі вони стануть пенсіонерами і будуть мати вищезазначене, а поки вони ще не зносились зовсім, нехай працюють, сонце ще високо, хоча це і луна. А ми все мовчимо та спостерігаємо.

Якщо розбирати всі життєві сторони та структури нашого життя то що ми бачимо, а бачимо те, що куди би ми не звернулися, що би ми не просили, або не питали за все потрібно платити, захворів - плати лікарям, лікарні, якщо не можеш то можеш йти додому вмирати, хочеш навчатися – плати, хочеш отримати довідку – плати і ми тільки і чуємо: плати, плати, плати, але все це можливо зрозуміти та хоч якось зрозуміти якщо це все поступало до бюджету країни, хоча яка різниця на якому рівні всі ці гроші зникнуть, ми все одно не узнаємо, а узнаємо лише те що спостерігається дефіцит в бюджеті, що потрібно підвищити подати та застосувати інші способи заробітку. А ми все мовчимо та спостерігаємо.

Ви коли-небудь думали:

- звідки з’являється хліб і скільки в ньому вкладено поту колгоспника та пекаря;

- чому і як у квартирі або у будинку тече вода з крану як холодна так і гаряча, а це праця від шахтаря який здобув залізну руду до звичайного слюсаря або кочегара який кидає вугілля у піч;

- скільки потрібно сил та людей, щоб домогосподарка мала можливість для своєї родини зробити банальні вареники, а це починаючи від складових продуктів самих вареників та закінчуючи самою каструлею і всі це виготовлено за участю кожного з нас.

 

Такі питання можливо собі задавати до кінця життя, але що це змінить, нічого, але кожен може зрозуміти, що все те, що нас окружає, всі предмети, продукти харчування, одяг та взагалі все, містить крупинку кожного з нас, хоч будь ти батько або мати, вчитель або лікар, робочий або колгоспник, директор чи підлеглий, і тому ми всі потрібна Україні, нашій країні. Ви погляньте на наш народ, я міг би назвати його Великим, але це будуть лише слова, а щоб дійсно це сталось ми повинні стати єдиною нацією, з єдино національною ідеєю, ми не повинні мовчати і чекати наступних «ангелів» і наступних…….

Хтось може сказати «Хто чекає, ми не мовчимо, ми все говоримо», але це брехня, наш народ настільки вже звик до постійного обману, що вірить тільки коли бачить гроші і починає розмовляти тільки за гроші, але всі ці слова йдуть не від серця, а йдуть від «ангелів», які також найближчим часом починають хворіти на склероз.

 

Я мрію, що Українська нація зможе відродитися, зможе стати великою, єдиною, сильною, вільною, а це можливо, лише за умови якщо всі ми будемо слухати своє серце, а не чекати гроші за наші душі, якщо всі ми піднімемо свої голови вверх та підіймемось з колін, на яких стояли наші батьки та на котрих стоїмо ми.

 

 

Я звичайна людина.

За мною не стоять мільйонні капітали або батьки олігархи.

Я хочу жити та радіти кожному дню.

Я хочу бачити усмішки на обличчі своєї родини, друзів та взагалі усіх громадянин України.

Я хочу знайти людей які готові сказати рабству – НІ, а свободі – ТАК

Я хочу знайти людей для яких своє майбутнє, та майбутнє своїх дітей важливіше ніж отримати сьогодні декілька сотень гривень за підтримку «ангела»

Я хочу створити умови кожному для щасливого дитинства, радісного життя та спокійної старості, але я один, на сьогоднішній день я не маю підтримки ні від кого, у мене немає грошей для стрімкого підйому, як у більшості «ангелів», але це дозволяє мені бути близьким то тебе, відчувати твою потребу, слухати як б’ється серце справжнього громадянина, справжнього Українця, а не серце придбаного донору.

Якщо ми зможемо досягнути того, що наші серця будуть битися як єдине ціле, ми зможемо подолати всі труднощі та всі перешкоди які ставить наше сьогодення.

Разом ми переможемо

Разом ми зможемо стати Велико Державою, що зветься Україна!!!

 

На протязі останніх років я шукав політичну партію або організацію, яка ставила метою зробити життя кращим не тільки на словах та обіцянках, але й щоб це було підкріплено ділом. Я не зміг цього зробити, так як чув тільки обіцянки і більш нічого. Як можна обіцяти зробити життя краще якщо на протязі десятиліть все тільки руйнувалось, як можна вірити, що стане краще, якщо це обіцяє мільйонер у якого один закон та одна мета – примноження капіталу. Як може людина щось обіцяти якщо вона знаходиться за дуже високою стіною, з однієї сторони якої наші «ангели», а з іншої ми з вами, погляньте з тієї сторони є звичайні люди, які без мільйонів туди потрапили та осталися людиною?

 

Взагалі тут можливо писати і писати, але це лише слова, а я мрію підкріпити все ділом, стати громадянином своє держави, я звертаюся до кожного небайдужого громадянина, кожен з нас може стати вільним та щасливим але для цього потрібно зруйнувати стіну, щоб влада та народ стали єдиними, а не паном та його рабами.

 

Мета всіх цих слів зібрати та об’єднати розумних, небайдужих, чесних людей, разом ми зможемо створити щасливе майбутнє, разом ми сила, разом ми велика Україна.

Зайдите пожалуйста по даной ссылке http://www.pohidpatriota.org.ua/forum зарегистрируйтесь на нашем форуме. Примите участие!