Бухалыч уволен

[Орiана]

Она с ним на форуме отсижывала годы.Потом прошла любовь,и вот.Чтобы снова не влюбиться,и опять в украинку.Три точки вот поставить он тут смог.НЕ СУДИ.

влюбляться - это всегда хорошо.

и нормально, когда любовь проходит.

[Рысак]

влюбляться - это всегда хорошо.

и нормально, когда любовь проходит.

Я рад тебе. С добрым праздником

[Орiана]

По результатам опроса - 50% посетителей форума - не пьют вообще.

 

то есть, половине форумчан - ЖИНКА НЭ ДАЕ

 

З.Ы. я проголосовала, что пью по праздникам.

[Орiана]

Я рад тебе. С добрым праздником

СПАСИБО

[Орiана]

Дякую, а-то забув би уже сегодня

 

Спасибо)

на здоров"я

[Рысак]

По результатам опроса - 50% посетителей форума - не пьют вообще.

 

то есть, половине форумчан - ЖИНКА НЭ ДАЕ

 

З.Ы. я проголосовала, что пью по праздникам.

жинка не даэ... 30 декабря родился я :)

[Орiана]

жинка не даэ... 30 декабря родился я :)

а я 29-го :P

[Рысак]

а я 29-го :P

:P

[Рысак]

Песня о Львове.Вот и фсё. :P .https://www.youtube.com/watch?v=ZB0IHhg47oM

[Орiана]

.https://www.youtube.com/watch?v=Ei8LsGyittc

[Рысак]

.https://www.youtube.com/watch?v=Ei8LsGyittc

.https://www.youtube.com/watch?v=pZjcuVINsrY

[Орiана]

Песня о Львове.Вот и фсё. :P .https://www.youtube.com/watch?v=ZB0IHhg47oM

ностальжи...

[Рысак]

ностальжи...

да...

[Орiана]

ВОНА приходить, як зазвичай беззвучно і без попереджень. Сідає тихенько у кутку,

якраз на межі світла і темряви... І спостерігає, вловлюючи кожен мій рух. Так ніби я от-от мав би клацнути пальцями і виловити просто з повітря пару метеликів з яскравими блакитними крільцями... Проте нічого такого я не роблю, і невидимі метелики зникають аж під самою стелею так і не з'явшись...Я ж дивлюсь і мовчу, крізь сутінки ледве вгадуючи знайоме обличчя, риси якого вже поступово став забувати...

- "Де наше літо, Анно?...Де наше літо...",- так хочу кожного разу запитати. Але те запитання губиться десь у клубку гіркоти, що підступає до горла...

- Будеш молока? - замість того запитую я...і, не чекаючи відповіді, наливаю щойно запарене молоко у порцелянову чашку.

Вона торкається чашки долонями, але не п'є - радше просто вбирає тепло того гарячого молока. Біла поверхня легенько тремтить, і то дивно, бо її руки спокійні і впевнені. Але у якусь мить поверхня раптом завмирає і вкривається прозорою тонкою молочною плівкою.

Я завжди дивувався її рукам. Мені чомусь вони вдавалися чимось безкінечно незвичайним і незвичним... майже неземним. Колись давно-давно, як рвав достиглі вишні, зламалась гілка, на якій стояв, і впав додолу, боляче вдарившись потилицею...Світ у очах закрутився дзигою. Та дзига крутилася все швидше і швидше, що здавалося от-от голова згвинтиться з шиї і покотиться по траві коліщатком зламаного дзигаря... Тільки щось м'яке підсунулось під потилицю а перед очима спочатку виникла біла пляма, а за тим світ став сповільнювати свої аркани аж поки не зупинився. Я чітко побачив перед очима білу дівчачу долоню з маленькими тонкими лініями без жодної скабки чи подряпини.

- "Де наше літо, Анно ?..."- пульсує у моїх вухах. Мені здається, що я міг би набратись сміливості чи рішучості і таки запитати... Достатньо лише зажмуритись, щоб не бачити її погляду. Чому нам іноді так важко спитати якісь навіть прості речі? Навіть коли відповідь вже немає найменшого значення... Навіть коли відповідь ти давно знаєш сам...

Вона п'є молоко маленькими ковточками. П'є не прибираючи пінку. І та пінка залишається білим слідом на її губах. І щоби раніше...Я б напевно захотів би спробувати губами той слід. Але не тепер...

Тепер щось дихнуло з фіранки запнутого вікна і світ став повільно обертатися як тоді під вишнею. Швидше і швидше. І я не падав, бо був віссю тої дзиги. Тепер здавалось, що ось - ще трошки і я відірвусь від підлоги і вгвинчусь головою у прозору стелю...

- "Де наше літо, Анно-о-о-о...",- тонкою струною задзвеніло серце, як коли вологим пальце проводиш по краю богемської склянки...

Я побачив її просто перед собою і світ знову став сповільнюватись і за тим зупинився. Як і тоді. Вона опустила руку...

- Я прийду, - сказала повернувшись вже від дверей, - Я ще прийду.

[Орiана]

все...батарея вже майже на нулі...

[Орiана]

.http://www.youtube.com/watch?v=ii5YNU0Q5ak

[Рысак]

.http://www.youtube.com/watch?v=ii5YNU0Q5ak

.[/https://www.youtube.com/watch?v=iAiq1xKF38kquote]

.

[Рысак]

.https://www.youtube.com/watch?v=-fpgQq9XD3k

[Орiана]

.

[Рысак]

.

.https://www.youtube.com/watch?v=8_4eW7OkCCE

[Орiана]

Я любил их всех... Я прикасался к ним так, что каждая из них запоминала движения моей руки навсегда...

 

.http://www.youtube.com/watch?v=q4UKIqhgRuY

[Орiана]

жаль, я швидко тверезію...

[Рысак]

.https://www.youtube.com/watch?v=t3LsV0I5Fdc ;)

[Рысак]

.https://www.youtube.com/watch?v=FyVUePoXV3I Где-то так...

[Рысак]

можно...https://www.youtube.com/watch?v=hWyXSUgSMEE :wub:

[Орiана]

Хотите верьте хотите спорьте, но только научившись уступать своему мужчине, женщина может быть по-настоящему счастлива. За всяким сильным мужчиной стоит сильная женщина, которая сумела быть для него слабой и, тем самым, заставила сильным быть его.

[Орiана]

http://www.youtube.com/watch?v=SVUwFfQ74nA...FF4D1D30AEABF61

[Орiана]

...так прийде день і стихне часу плин -

життя зупинить смисли і омерти,

і ти, хто зроду не згинав колін,

заглянеш раптом просто в очі смерті...

 

...а світ летітиме у дзвонах кришталів

поміж суєт, амбіцій і означень,

і жінка та, яку колись любив,

тепер тобі твою любов пробачить...

[Орiана]

***

 

...тепер стіна і напис на стіні

не ти тут перший і не ти останній

хоч серце кремінь хоч душа зі сталі

хоч злами крил на згорбленій спині...

[Орiана]

Терпение - прекрасное чувство, но жизнь слишком коротка, чтобы долго терпеть.