Трошки про державу і громадянське суспільство

[konsyltacii]

Якщо хребет є тим, на чому тримаються, до чого кріпляться всі інші частини тіла, то в суспільстві таким "хребтом", основою всьому й самою міцною його частиною, саме й повинне бути Держава. Від державного підходу до того, що складає життя суспільства, і залежить добробут його населення.

 

А що така держава й чому необхідно говорити про зміцнення її ролі в суспільстві? Держава - це, в першу чергу, турбота про громадян, що її населяють, створення працездатному населенню умов, при яких воно буде працювати як на благо себе, так і на благо держави, що підтримує непрацездатне населення. Це - виявлення й захист від зовнішніх і внутрішніх ворогів цього самого населення, це - державний, а не особистісний, підхід до всього, що визначає основи розвитку суспільства. А держава і визначає основи розвитку цього суспільства, і підтримує їхнє виконання наявними в його розпорядженні засобами. І цей процес впливу - взаємний.

 

Тобто , мова йде про необхідність державного, а не особисто-корисливого підходу до того, що становить функцію держави, про необхідність міцного державного апарату, здатного впливати на найважливіші відносини, наявні в суспільстві, верховенстві Закону й наявності інституту реальної відповідальності госслужащих, як і звичайних громадян, незалежно від стану, підлоги й інших їхніх індивідуальних ознак, а не по політичних замовленнях,- як основі зміцнення ролі правової держави.

 

Визначаючи "правила гри" на певній території, Держава направляє в потрібному їй напрямку енергію населення, залучає за рахунок створення певних умов необхідні ресурси в потрібному, в цілому, для розвитку суспільства напрямку. Така системообразующая діяльність Держави здійснюється через Державний Апарат. Якщо державний апарат не розуміє своїх завдань, нечітко прописані його функції, не відповідно до державного підходу, а по особистим симпатіям або іншим, що не мають відносин до здійснення функцій державного управління, принципам здійснюється його кадрова політика, він не буде виконувати свою функцію управління процесами в державі. Тим більше, якщо будуть відсутні реальні механізми відповідальності державних службовців, замічених у правопорушеннях. Адже задекларована норма відповідальності при відсутності механізму такої відповідальності є де-факто нікчемною. Ослаблений внутрішньою анархією організм держави стає легкодоступним для будь-якого зовнішнього впливу.

 

Дійсно, політична сила,що перемогла звичайно призначає своїх представників на пости починаючи від найвищих і так далі по спадні...

 

АЛЕ... Чому ця сила перемогла? Тому що виборці повірили, що ці люди можуть зробити те, що змінить їхнє життя до кращого, або, принаймні , не погіршить... І на стадії виборів іде не стільки пред'явлення професіоналізму, скільки боротьба обіцянок: хто що наобіцяє краще, і фантазія в такому змаганні може бути безмежної. Але от відгриміли фанфари післявиборчой перемоги й необхідно займатися щоденною рутинною роботою, у якій полум'яний оратор може виявитися ніяким господарником. Хіба від партійної приналежності, а не його морального служіння народу, моральності, державного й професійного підходу до виконання свого функціоналу, залежить потреба того або іншого державного службовця суспільству?

 

Мова йде й про те, що державний службовець повинен бути Слугою свого Народу, а не рабом якої-небудь політичної сили, при виконанні своїх посадових обов'язків виходити з інтересів загальнонародних і загальнодержавних, а не вузкополитичних, не забуваючи про інтереси інших живучих на цей Планеті народів. Партій - багато, програм діяльності - ще більше, але він тепер - працює на Державу і Суспільство й виходити повинен з необхідності виконання завдань, що необхідних всьому Суспільству, Державі, а не тільки окремої партії. Така теорія безпартійності державних службовців і пріоритету загальнодержавних і загальнонародних інтересів перед партійними може бути тією об'єднуючою ідеєю, що залучить на державну службу кращих професіоналів і з різних партій, і із усього народу, можливо й з тих, хто програв вибори, тому що сильна правова держава повинне бути тією структурою, що вбирає в себе все що є кращого у недержавних структурах, створюючи для цього необхідні умови, виходячи із загальнодержавних і загальнонародни пріоритетів і принципів професіоналізму, об'єднуючи незважаючи на різні політичні погляди.

 

Тобто , що важливо для державного службовця, на мій погляд,це його світогляд, спрямований на служіння своєму народу, морально-етичні принципи, наявність яких дозволяє не плодити ієрархію контролерів один одного, а розраховувати на виховану заздалегідь моральність держслужбовця, наявність знань про прийняття вірного рішення, вірної методології пізнання миру й уже тільки потім, після всього, наявність узкопрофессиональных знань і навичок. Мова йде про необхідність створення чітко працюючої системи підготовки й приходу до здійснення управлінських функцій найбільш підготовлених для такої ролі кращих із усього населення, незалежно від їхнього походження, статусу, матеріального становища з оцінкою їх профпригодности на підставі кілька інших принципів - за рахунок розширеної кадрової бази, що підвищує пошук і просування найбільш корисних для суспільства людей, відібраних і підготовлених на основі спеціальних методичних програм.

 

Якщо "олігархія" - влада деяких, "монархія" - влада одного, "демократія" - влада,як представляється, більшості населення національної території, то "охлократія" - влада натовпу. При охлократії натовп, що не володіє навичками відповідальності за свою долю, що не володіє методикою прийняття єдиного правильного рішення тут і зараз, одурманена помилковими ідеями не може виконувати ту роль "демосу" - народу,- яка становить основу демократії. Тобто , щоб більшість населення було народом, а не натовпом, необхідно навчити народ відповідальності за свою долю, умінню прийняття рішення, від якого залежить його майбутнє. Погодитеся,що є з виборців ті, хто можуть голосувати на виборах не тому, що політик запропонує зрозумілу й вірну програму дій, а просто тому що той - чарівний балакун або шось дали тут и зараз.Щоб народ - "демос" - здійснював владу на окремо взятій національній території, а не "охлос" - натовп -, його необхідно навчити хоча б початковим навичкам прийняття вірного рішення, необхідним виборцям, щоб адекватно здійснювати свої права як виборців, за допомогою моральних, відповідально й чесно підходящих до служіння народу професіоналів.

 

Хто зараз учить виборця не купувати "кота в мішку", а в момент голосування визначати долю себе й своїх дітей? Чому мова йде про зміцнення держави, а не про зміцнення цивільного суспільства в першу чергу? Адже держава те й призначена для цього цивільного суспільства й, цілком природно, що суспільні відносини між ними - взаємозалежні. Але вище вже було сказано про відмінність народу від натовпу, про те, що не має належної методики оцінки як минулого, сьогодення, так і майбутнього громади, розчинивши в масі моральні якості окремих індивідуумів, можуть бути нездатні до моменту усвідомлення себе "демосом", а не "охлосом", впливати на своє життя позитивно, розуміючи, що самі вони поки ще не здатні управляти складними процесами громадського життя й передоручивши таке управління професіоналам з належною моральною, світоглядною й спеціальною підготовкою. Але ця довіра й жадає від таких професіоналів проведення освітньої роботи для розвитку самосвідомості населення, розуміння складності взаємозалежних явищ навколишнього світу й усвідомлення шляхів впливу на навколишній світ з метою розвитку всього суспільства.

 

Мова йде про потребу у будь-яких націй у цей час лідерів, що професійно розбираються в сучасних реаліях, що бачать за потішним маскарадом реальні застрашливі вовчі оскали далеко не ситих хижаків, про їх (моральних і відповідаючих інтересам народу професіоналів) умінні знайти ті ключові проблеми, не розмінюючись на дрібниці, рішення яких пакетно приведе до автоматичного разруливанию більше великих проблем.

 

Чому що ж правова Держава, міцна своїм кадровим складом і якщо не любов'ю до землі, його її породила, те хоч ідчуває на своїй шиї хомут відповідальності перед виборцями, так НЕОБХІДНА, як селянину, що готовить загодя сіно на зиму, робітнику, що зігнувся у верстата під вантажем комунальних платежів, учителеві в школі, що забув на мить про вбогу зарплату й натхненно розвідає про Шекспіра й Гоголя граючим мобильниками нащадкам олігархів, та й самим олігархам, що вже звично жертвують, хоч і з відриванням як від серця, певні суми "на розвиток" чогось там у бюрократично-дозвільній системі?

 

Так тому що НАБРИДЛО! Набридло недоїдати робітнику й працівнику соціальної сфери в самої багатої чорноземами країні Європи, набридло селянину штовхатися в ситих і доглянутих банках, що не дають кредит під наступний урожай без "винагороди" під щось, набридло вже планово включати в собівартість продукції тому ж доглянутому олігарху витрати на чиновницьке умиротворення, і тому ж чиновнику намагатися урвати копійку, щоб поділитися з начальником, інакше навіщо він оному на цей посаді потрібний? Що сказати чиновнику дітям і звиклої до певного рівня життя дружині?

 

Такі закони життя корумпованого по саме не можу держави.

 

Лобіювання (можна назвати й іншим словом в уживаному змісті - визначення пріоритетів розвитку й пріоритетної підтримки) і розвиток виробляючих сил країни, що дають робочі місця - нормальна світова практика. АЛЕ... Лобіювати треба на зовнішніх ринках, просуваючи національний продукт цієї держави. І будь-який бізнесмен просто зобов'язаний вимагати це від своєї держави, але не на внутрішньому ринку, на якому діє закон меншої ціни й кращої якості, а на зовнішньому, де держава просто зобов'язана зробити йому максимальне сприяння безоплатно. Так хіба створення додаткових робочих місць ще й вимагає "змазування" горла чиновника? Так це його прямий обов'язок просувати на зовнішньому ринку продукт власної держави! Так чому обов'язок чиновників держави перед своєю країною згідно його функціоналу, вимагає ще й додаткового стимулювання? Вони зібралися виїхати? Їхні діти не будуть дивитися в очі дітям того ж реально обікраденого олігарха, що дає робочі місця багатьом громадянам і вже за це від держави заслуговує розуміння?

 

Нам треба мінятися! У своєму відношенні до Держави, як і в його відношенні до суспільства, розуміючи взаємну залежність і необхідність стабільного розвитку!

 

Чому необхідно говорити про зміцнення саме правової держави? Давно що не згадується словосполучення... Хоча б тому, що "правила ігри" повинні бути прописані для всього населення, включаючи й владу, як і реально діючий механізм відповідальності за їхні порушення. Так можна створити той самий "хребет" живого організму за назвою "Держава", що і буде тим, на чому будуть кріпитися всі його інші частини... Міцно й надійно.

 

Правовий же нігілізм, рішення тільки на сучасний момент не в рамках правового поля ведуть до криз, які підточують організм держави, вносячи хаос і анархію в життя його населення, впливаючи на всі процеси життєдіяльності суспільства. Тільки сильна правова держава, діюча в інтересах усього населення країни, може впливати як на економічні, так і інші процеси в житті суспільства адекватно, тільки вона має моральне право вимагати щось від своїх громадян, тільки вона може забезпечити нормальне їхнє існування.

 

Микола Лопатка

Консультант по праву та управлінню (Україна,Одеса)