Україна - НАТО

[Рыжая]

Після дзвінка з Держдепу США, Зеленський буде запевняти, що його неправильно зрозуміли і вступ до НАТО планується після перемоги.

ПРО “ВСТУП ЗЕЛЕНСЬКОГО ДО НАТО”

Зеленський не мислить — він пародіює мислення. Зеленський не працює — він створює інформаційні приводи відповідно до жанру шоу. Зеленський не діє — він переходить від одного інформаційного приводу до іншого. Зеленський має лише один план — утримати владу. Методи та засоби не важливі.

Стаття 10 Північноатлантичного договору, підписаного в Вашингтон, округ Колумбія, 4 квітня 1949 року, передбачає єдину процедуру вступу:

“ Сторони можуть за одностайною згодою запросити приєднатися до цього Договору будь-яку іншу європейську державу, здатну втілювати у життя принципи цього Договору і сприяти безпеці у Північноатлантичному регіоні. Будь-яка запрошена таким чином держава може стати Стороною у цьому Договорі шляхом передачі свого документа про приєднання на збереження урядові Сполучених Штатів Америки. Уряд Сполучених Штатів Америки повідомить кожну із Сторін про депонування у нього кожного такого документа про приєднання.”

Інших офіційних процедур просто не існує.

Це означає, що попередньою умовою вступу є проведення дипломатичних консультацій і отримання згоди ВСІХ країн-членів НАТО.

На 01.10.2022 р. ЖОДНИХ консультацій з цього питання керівництво України не проводило і не анонсувало.

Все інше можна вважати піар-заходом Зеленського і його політичної партії.

.

.

Тарас Чорновіл: Знову до "Пилипа з конопель". Усі позитивні емоції від подачі Зеленським заявки на вступ у НАТО розвіюються з неймовірною швидкістю. Отже:

* Це рішення ні з ким не було погоджене й обговорене. Партнерів знову тупо поставили перед фактом. Виступи Столтенберга й Байдена, як і розслідування видання "Politico" це підтверджують. В основних альянтів це викликало, щонайменше, невдоволення. Байден повністю ігнорував шоу Зеленського-Єрмака. Столтенберг у виступі також проігнорував, а у відповіді на питання сказав лише загальну фразу про спосіб набуття членства.

** Заявка суперечить правилам, прописаним в установчому документі НАТО. Щоб подати заявку, на це потрібне запрошення від НАТО. Сама країна може лише декларувати й оголосити про свій намір. Згаданої Зеленським "прискореної процедури" не існує. Є ПДЧ. Просити офіційно можна лише про надання ПДЧ, а не про вступ. Апеляція до прецеденту Фінляндії та Швеції неадекватна. Вони не мали "прискореної процедури" без ПДЧ. Просто в них було визнано, що весь потенційний план досягнення членства вже виконаний до моменту рішення про приєднання. Тому їм запропонували відразу подавати заявки. Але їх спершу після консультацій запросили, а не отаке "здрастє!"

*** Виникає тупик для майбутнього членства України. У нас стан реформ, демократії тощо фатально низький, більше того, деградує. Без ПДЧ вступ України неможливий. А про ПДЧ Зеленський категорично не хоче звертатися, бо не має намірів його виконувати. ПДЧ можна було б отримати, бо настрої в НАТО змінюються на нашу користь (почалося це ще до цього року). Але Зеленський свідомо зірвав можливості такого рішення під час ювілейного саміту НАТО в 2019 році. Продовжував категорично відмовлятися й надалі, включно із минулим самітом у червні, хоча до цього закликали наші союзники, а в самій країні наполягав Порошенко. Ця влада тоді обпльовувала НАТО, відкидала перспективу членства. Точніше, йшли заяви на зразок: "Ви нам зовсім не потрібні, але якщо вам так хочеться, то приймайте нас відразу, так, як є, без досягнення стандартів, очистки від кротів тощо". Це те саме, що провокативне: "Байден! Чому ми досі не в НАТО?!"

**** Незаконна й провокативна заявка Зеленського призвела ще й до внутрішніх протиріч в Альянсі. 9 країн з 30 висловилися на користь прийому України в НАТО без передумов. Таку заяву підписали керівники Чехії, Естонії, Латвії, Литви, Північної Македонії, Чорногорії, Польщі, Ромунії та Словаччини. З підтримкою виступила Канада, але ніяк не формалізувала цієї позиції. Інші країни переважно не проти, але вони вважають, що "не на часі" (нічого не нагадує?) й не за правилами. Навіщо такою провокацією було вбивати клин і створювати протиріччя в наших союзників, окрім провокативних цілей? Нагадаю, що в 2019-му Зеленський отримав країну, ПДЧ для якої підтримували 27-28 країн з 30. Провокації він почав з перших днів після інавгурації.

***** Зараз був ідеальний шанс отримати ПДЧ (зокрема на червневому саміті), а після перемоги, навіть при мінімальному прогресі з виконанням, конвертувати його в повноцінне членство. Але в тому процесі треба було остаточно відсіяти усіх єрмаків, татарових, трухіних, корупцію, утиски свободи слова, телефонне право, особливо в судах та багато іншого, що для Зеленського є сенсом його перебування при владі. Тому про ПДЧ він просити не збирається, хоча воно залишається цілком реальним. А членство під час війни та з непідконтрольними територіями, за які ми реально воюємо, а не просто чекаємо дипломатичного вирішення, не є реальним. Зеленський відкинув реалістичний варіант і почав знову шпурлятися ультиматумами з варіантом неймовірним.

Чи стали ми після цього шоу ближчими до НАТО? На жаль, ні. Нас дуже наблизили до вступу в Альянс наші ЗСУ. Вони показали, що українська армія одна з найкращих на фоні всього НАТО, а також, що Україна потрібна для безпеки світу й, зокрема, НАТО. А Зеленський знову влаштував провокацію, яка знівелювала ці позитиви. Ми лише віддалилися від своєї мети.

[ukrop.de]

Предельно ясно написано. Дякую

[Radiola]

Катя, то може цю тему варт було починати з більш позитивних посилів. Ну хоча б з того самого Портникова, якого Ви цитували на іншій темі.

Бо, виходить, що це не в Конституції України записаний вступ у НАТО, а шалений вчинок зеленського.

Ну подав заявку - і подав, що тут поганого?

Я, наприклад, чула іншу думку - позитивну. Що, мовляв, як тільки росія почне робити щось таке, що вже буде останньої краплею - нас тут же приймають в НАТО ( а заявка вже є) і починають діяти згідно статуту НАТО. 

А те, що західні союзники України не з надто великим ентузіазмом сприйняли цю заявку, то в нас же інформ війна - де блеф  головний засіб для досягнення перемоги. 

[Рыжая]

Ось ще одна думака

 

Украина хочет вступить в НАТО по такой же процедуре, как Финляндия и Швеция, - об этом сообщил замглавы ОП Игорь Жовква в эфире телемарафона

Странно, что Игорь Жовква, как представитель власти, не сказал, что Украина хочет бороться с коррупцией, как Финляндия и Швеция. Странно, что промолчал и многом другом. И да, согласно Индексу восприятия коррупции, составленному Transparency International в прошлом году, Финляндия занимает 1-е, а Швеция 4-ое место среди 180 стран мира по уровню коррупции. Украина занимает 122-е место. Кстати, в 2018 году Украина была на 120-ом месте. Хочу напомнить слова Джо Байдена, сказанные им на саммите НАТО 15 июня 2021 года о причинах невозможности ускоренного принятия Украины в Альянс: "Соответствие критериям - вот в чем дело. Во-первых, надо избавиться от коррупции, соответствовать другим требованиям, выполнить план действий."

Обо всем этом у нас не любят вспоминать и поэтому власть про такие "мелочи" стеснительно умолчала. А это многое бы объяснило и показало позицию власти. Но ведь проще не бороться с коррупцией, блокировать выборы руководителей антикоррупционных структур в Украине, манипулировать и недоговаривать. И общество об этом не очень любит вспоминать. Поэтому мы и на 122 месте. Увы.

 

Б. Береза

[Radiola]

Також здивована тим, як вони не правильно інформують людей щодо НАТО. Адже НАТО - це не тільки військовий союз, якому ми відповідаємо на всі 200% - на чому  влада постійно наголошує. НАТО - ще й політичний союз. А тут проблеми - бо ховаючись за здобутками армії, політики не хочуть робити свою роботу - боротися з корупцією.

Щось вже затихи переможні реляції щодо вступу в ЄС: до нового року ми приймемо всі необхідні закони. Приймають вони їх, чи глушать темою НАТО - скоро буде відомо.

Мені здається, скільки б клубочку не котитися - кінець буде.

А, оскільки Захід вже достатньо потужно у нас вклався,  пропетляти їм просто не дадуть. Ну а ми всередині країни - не допустимо.

 

[Рыжая]

І тепер зовсім для фінішу в сьогоднішній серії статей про заявку на вступ до НАТО та як з цього кон'юнктурного блефу зробити щось справді корисне.

Я вже писав, що заявка сама по собі - це лише черговий провокативний ультиматум Зеленського, розрахований на негативну відповідь. Але щось пішло не так, бо є внутрішні сили, які можуть використати і таку ініціативу для просування в євро-атлантичній інтеграції. Сама заявка від Зеленського має дві доктринальні вади. Перше - вона взагалі не передбачена програмними документами НАТО. Можна просити про надання ПДЧ, а в НАТО члени Альянсу самі запрошують країну, яка демонструє бажання приєднатися й повністю готова для цього. Друге - це бажання Зеленського обійти процедуру ПДЧ, з дуже банальної причини - він не хоче його виконувати. Адже там реформи, демократія, незалежність інституцій, відсторонення кротів та реваншистів. А він же не для цього проривався до влади. До речі, набуття ПДЧ багато в чому схоже на статус кандидата в члени ЄС. Чомусь там не виникало спокуси вимагати негайного членства.

Я все це ще позавчора детально описав. А тут мені починають присилати посилання на дописи й коментарі подоляківських ботів та різних вилизувачів Зеленського, де вони мою позицію криють фразою Порошенка з його виступу у Вісбі. Я той допис Петра Порошенка дещо раніше тут опублікував. Тому мушу все це розшифрувати. 

Спершу трошки про матчасть. Прискореної процедури вступу в НАТО не існує. Від слова взагалі. І Порошенко цього невігластва Зеленського не повторює. Є загальна вимога - бути корисним для спільної безпеки та відповідати критеріям: від територіального й до всіх політичних, як то подолання корупції, справедливе правосуддя, реформи, відсутність політично мотивованих рішень, непрозорих призначень... Ну, все те, де в нас - ой-йой-йой!... Бо із військовою складовою в нас усе дуже добре. Це білет на вході. І хоча раніше вимоги були розмитіші, Туреччина й Угорщина для вступу мали продемонструвати відповідність та вірність критеріям цивілізаційного вибору. З часом саме досвід Угорщини й Туреччини через політичні антиреформи, Греції в економічному популізмі, конфлікти з Польщею та визнання, що з Болгарією й Ромунією вийшло трохи кривобоко, призвели до посилення вимог та їх обов'язковості. Оминути це неможливо.

Пройти самостійно весь курс не завжди просто, а ще хочеться мати гарантії, що в кінці будуть відкриті двері НАТО. Тому й був запроваджений інститут ПДЧ. Він не є ціллю, а засобом. Тому нема однозначної вимоги, що без ПДЧ не можна потрапити в НАТО. Не можна потрапити без виконаних критеріїв! А ще ПДЧ ставав гарантійним листом, як заручини перед шлюбом: "Я на тобі неодмінно одружуся, якщо ти перестанеш пити, красти, гуляти, почнеш нормально працювати, регулярно митися та зробиш ремонт удома.  Не зробиш - прощавай. Зробиш усе - відмовити вже якось незручно, хоча теоретично й можна". Отже, ПДЧ - це підтримка й допомога для бажаючих увійти в Альянс.

А які можуть бути форми без ПДЧ? Найкраще - стати ідеальною країною ще до рішення вступити в НАТО. Як Фінляндія і Швеція. Це ніяка не прискорена процедура, як привиділося Зеленському. Ці країни нормально розвивалися не обирали до влади клоунів-клептократів, як і прорашистських депутатів, не культивували корупцію, завжди були бажаними для НАТО. І, коли забажали вступити, їх зразу запросили. Якби Швейцарія заявила, що хоче попрощатися з нейтралітетом, то її ще радісніше вітали б. Порівнювати те, що творить ця злодійська влада, як вона пробує перетворити Україну на таку собі рашу чи лукашенківську Білорусь, надіюся, не треба?
 

Т. Чорновіл