Чому Юлія Тимошенко, або стисла історія України.

[Fil]

Стисла історія України у людському вимірі, або чому Тимошенко.

Віктор Недзельский АФЕРИСТКА ТИМОШЕНКО НАГЛА ЗРАДНИЦЯ ПРОДАЖНА ОБМАНЩИЦЯ КРИМІНАЛЬНА ЗАЛЯКУВАЛЬНИЦЯ З ВОРОЖОЮ ПУТІНСЬКОЮ РОСІЄЮ ЗНИЩУЄ УКРАЇНУ..

Отримавши Незалежність у 1991 році, і вибравши Президентом Леоніда Кравчука, Україна покотилася вниз за всіма показниками. Звісно, в першу чергу, по причині невміння політиків і уряду керувати, але здавалося: ось-ось і навчимось. У 1993 році, я був на зустрічі з кращим, на той час, економістом України, Лановим В.Т. Країна тоді була така нова, перспективи такі неймовірні, як і наші очікування. Коли Лановий розповідав про економіку України, зловив себе на думці що він розповідає про якусь іншу країну. У той час я працював на великому підприємстві, яке не продавало свою продукцію, а здебільшого… міняло на товари. Робітники отримували основну частину зарплати не грошами, а взуттям, шпалерами, пральними машинами, телевізорами, тощо. Це була економіка бартера, немов з часів первісного комунізму, коли людство ще не винайшло гроші, і міняло шкуру на кремінь. Після зустрічі я підійшов до Ланового, і запитав, а чи є в його економічних розрахунках ця бартерна, тіньова економіка? Виявилось що не було, що він рахував у класичних теоретичних вимірах. Між тим економіка і країна, керована вже котрим урядом, і іншим Президентом, Леонідом Кравчуком, продовжували сповзання вниз, з повним знецінюванням грошей, які взагалі перетворились на якісь купоно-карбованці, щоб не сказати прямо, фантики. Здається у 1994 році ми досягли дна. Запам'яталась така картина: вечір, темні будинки, широкий проспект без освітлення, по якому час від часу повільно  проїжджає рідкісна машина, підсвічуючи темряву фарами. Повільно машини їздили тому, що проспектом вільно ходять люди, тягнучі свої «кравчучки», а поодинока машина відчувала себе зайвою, чужою на дорозі. Світла не було, бензину не було, грошей не було як класу, первісна економіка, здавалось, остаточно перемогла високу теоретичну.

              В той же час, не уряд, не Президент, а приватний бізнес почав відроджувати країну, майже з нуля. Їздили по закордонам перші бізнесмени, із справжніми грошами:  доларами просто у кишенях, заключали якісь договори. В країні одночасно запрацювали дві паралельні економіки: стара радянська, з червоними директорами, продовжувала стагнувати, і жерти себе і все довкола себе, і нова, ринкова, працююча за законами та світовими стандартами, яка стартувала з космічною швидкістю. Приблизно у 1997 році, головний телеглядач країни Кучма, натрапив на прес конференцію однієї з таких нових кампаній, ЄЕСУ, на якій її керівники озвучили річну цифру обороту корпорації: 12 мільярдів доларів. На той час це було чи не чверть бюджету України, величезні гроші, і некеровані, мимо президента. ЄЕСУ був поставлений ультиматум: або платіть (хабар) як всі, або ваш бізнес буде закрито. Ю.Тимошенко, якій належала ця корпорація, працювати не по закону та платити хабар, відмовилась. Тому ЄЕСУ,за вигаданим звинуваченням, та вигаданим мільярдним боргам, була закрита. Уявіть собі, за вашими плечима багато людей, багато підприємств, багато відповідальності за них, хто відмовиться дати хабар, і втратити ВСЕ? Але такі бізнесмени в Країні були, і це робить їй честь. Тимошенко не єдина, хто до кінця намагався працювати в Україні за законом. Один з найбільших і надійніших банків України, банк Слав’янський, також був розчавлений, а його керівник Борис Фельдман, потрапив за грати, з тієї самої причини: відмова дати хабар. А скільки було таких, менших, і тому невідомих підприємств та банків? 90ті роки правління Кучми відзначились боротьбою з чесним бізнесом, та нанесенням країні непоправних збитків, матеріальних, моральних, та іміджевих.

              Ця злочинна некомпетентність Кучми була настільки очевидною, що навіть політики з близького оточення Президента, бачили згубність того що він коїть, і бачили можливість для себе керувати державою краще. Один з таких людей, Павло Лазаренко, якого раніше сам Кучма підняв аж до прем’єр міністра, націлившись на президентство, почав збирати і свою команду (до якої увійшла Ю.Тимошенко), з кращих людей. Кучма хоч і не навчився керувати країною, але добре відчував небезпеку своїй владі. Тому Лазаренко спочатку був відправлений у відставку, а згодом взагалі видворений з країни. Позбувшись Лазаренко і інших небезпечних конкурентів, переобравшись з допомогою Москви на другий термін, Кума вирішив використати знахідки Лазаренко. Так Ю.Тимошенко потрапила в уряд до Ющенко, (ще одна знахідка) віце-прем’єром з палива та енергетики. Але не так сталося, як йому хотілося. Тепер я повертаюсь до того, про що писав з початку, про спотворену пострадянську економіку, в якій правили не гроші, як в всякій нормальній державі, а зверху, необмежена влада, а знизу, первісний бартер. Тимошенко на своєму місці в уряді, з допомогою Ющенко, зробила одну важливу справу, яку країна не дочекалася ні від професійних економістів, ні від численних урядів, ні від політиків. Вона перевела розрахунки між підприємствами з бартера на грошові. Це миттєво підвищило податкову базу, державний бюджет наповнився живими грошима, яких вистачило на виплату численних боргів по пенсіях, зарплатах і ще залишилось на розвиток. Країна просто стала іншою, з 2000 року почалось економічне відновлювання і зростання. Однак це боляче вдарило по напів кримінальному бізнесу політиків, Президента, і оточуючих його олігархів, Ахметова, Медведчука, Фірташа, Порошенко, Пінчука, Суркіса, і інших. Вони втратили величезні надприбутки, заплативши їх податками. Керовані ними ЗМІ миттєво розтиражовали термін «ЮЛЬКАВОРОВКА», бо з точки зору олігархата, вона справді їх обікрала, країні стало краще, а їм гірше. З цього моменту з’являється феномен Юлії Тимошенко, не як успішної бізнес леді, а як жертовного політика. Далі було її звільнення з посади, перше запроторення у СІЗО, карні справи на неї і всіх її близьких. Але те що вона зробила, залишилось, жоден уряд вже не наважився відмовитись від переваг мати наповнений податками, збалансований бюджет. А ми з вами отримали країну з більш менш оздоровленою, сучасною економікою. Цікавий момент, Кучма, звільнивши Тимошенко, а згодом і підтримуючого її Ющенко, був вимушений виправдовуватись перед громадськістю. Питання було в тому що раз його найвищі державні службовці, Ющенко і Тимошенко, такі погані, то хто ж в країні гарний? І не зміг найти ліпшого прикладу на противагу, як Дубину. Так, Дубина потім працював в уряді Тимошенко, добре працював, але зірок з неба не діставав. Який з цього висновок? Що Кучмі таки довелось зняти НАЙКРАЩИХ, чим наніс дуже велику шкоду державі!

              В той же час, восени 2000го, проходить дуже важлива політична подія, перший Майдан, викликаний  так званим «касетним скандалом» плівок Мельниченко. У березні 2001 цей перший Майдан зазнає поразки. Тимошенко, вийшовши з СІЗО, починає хвилю акцій, під назвою «Україна без Кучми», і залучає до опозиції, попри його небажання, вже звільненого від прем’єрства, Ющенко. І веде його далі до президентства. Але що б зрозуміти місце цих подій у історії України, я знов повернусь у початок незалежності, до тієї ролі, яку грала у ній вже вище згадана Російська Федерація. На самому початку утворення нових країн, всі державні установи і України і РФ, перебували у безладі, і було декілька днів, коли всі військові Криму могли присягнути на вірність Україні. Однак Борис Єльцин виявився, так би мовити, спритнішим, і пішов у наступ на чужу територію, тому і військова база у Севастополі, і левова частина чорноморського флоту Криму відійшла Росії. Некомпетентність президента Леоніда Кравчука заклала потужні майбутні конфлікти. Треба розуміти ще одну річ, і Б.Ельцин, і Л.Кравчук, і Л.Кучма, проходили одну і ту ж комуністичну школу, і що важливіше, школу КДБ, без якої діяльність на такому рівні у СРСР була неможлива. Іншими словами, вони були рівня між собою, з однієї «пасочки», як до речі і В.Путін. Республіками керували колишні комуністи і КДБісти, і на Росії ретельно стежили, щоб жоден «чужий» не зміг потрапити у владу. Тому коли на чергових президентських виборах в Україні створилась загроза приходу до влади націоналістів, Чорновола або Лазаренко, то російські спецслужби напів приватно взялися їх ліквідувати, в прямому сенсі цього слова. За допомогою, або невтручанням української СБУ. Не дивуйтесь, Лазаренко у російських розстрільних списках проходив саме як найнебезпечніший український націоналіст, особа яка могла своєю діяльністю «відірвати» Україну від РФ. Далі по списку, як потенційна загроза, йшли Ющенко, Удовенко, Щербань та Марчук. Це реальний список. Здавалось ніщо на українській території не відбувається без російського контролю. Кучма свій другий президентський термін, після касетного скандалу, приходив як підбита качка. Натомість Російська Федерація серйозно готувалась до повернення собі частини країн СНД, в’яжучи їх Митним союзом, а згодом, скоріш за все, повним поглинанням. Тому кандидатура наступника президента України, двічі засудженого Януковича, давнього агента КДБ, фактично путінського підлеглого, була вибрана не Кучмою, а саме Кремлем. Бо нікому з українських політиків-важковиків довіряти не міг, сепаратисти. Тупий і недолугий Янукович, попри всі його недоліки, чи завдяки ним, здавався єдиним, хто зможе просто, не хитруючи, виконати наказ і віддати Москві свою країну. Останній рік президентства Кучми, був за задумом, останній рік української незалежності, що не було секретом для керівництва країни і українських олігархів. Протягом 2004 року під приводом приватизації були фактично роздані і розібрані олігархатом подавляюча більшість важливих підприємства. На хвилиночку уявіть собі що за літо 2004го було приватизовано втричі більше, ніж за всі роки існування Країни, при чому до бюджету не надійшло майже нічого. Тепер Кучма і оточення були готові, Росія приходь, і забирай залишки, нам майно, вам територія і населення. Однак ні українські політики і олігархат, які здавали свою країну, ні українські націоналісти, які намагались захистити, не були готові до того що трапилось. Путін приїздив до Київа так часто, немов це були його власні вибори, до того ж єдиний конкурент Януковичу, Ющенко, був майже смертельно отруєний, і недієздатний, аж раптом Майдан… Ніколи так не було, а тут знов. Локомотивом Помаранчевого Майдана звісно була Тимошенко, як вона силком залучила раніше Ющенко до опозиції і акцій «Україна без Кучми», то тепер вела і скрізь Майдан. І свою кандидатуру на президентські перегони навмисно не виставляла, не розпорошуючи голоси і не заважаючи Ющенко. А у того  взагалі була дивна поведінка, особливо після отруєння, - слухався всіх. З одного боку націоналісти змусили Ющенко, після сумнівного другого туру, поклавши руку на Біблію проголосити себе Президентом. З іншого боку Ющенко йшов на перемовини з ПРУ і все здавав, навіть погодився на зміну Конституції, з урізанням своїх майбутніх президентських повноважень.

              Як би там не було, на цей раз Майдан, а точніше, український народ, виграв, так до кінця і не зрозумівши, що переміг у першій війні з Москвою. Натомість росіяни сприйняли перемогу Майдана дуже болісно. Україна, яка здавалась вже в кишені, вислизнула на волю. Вони почали готуватись до майбутньої анексії України більш ґрунтовно. Після обрання Ющенко Президентом, а Тимошенко, прем’єр міністром, Україна почала бурхливо змінюватись. Спрощувалось ведення бізнесу, стрімко зростали пенсії, виплачувались борги, за півроку уряду Тимошенко, більш ніж на 40% зріс бюджет, майже припинилось хабарництво. Але ще кучмівська система опиралась, без хабарів не вирішувались жодні справи, через що стогнав бізнес. Напруга в країні підвищувалась ще з однієї причини, пам’ятаєте про безкоштовну «приватизацію» 2004 року? Прокуратура нарахувала 3000 підприємств, привласнених з порушенням, і звісно нові власники тримались за вкрадене. Тимошенко запропонувала реприватизувати, вже по закону, хоча б 30 найбільших з них, натомість Президент погодився на 22, однак не зробив і цього, такий був тиск олігархату. Саме під тиском олігархату Ющенко, попри всі феноменальні досягнення уряду Тимошенко, які не повторив більше жоден наступний, відправив її у відставку. Бо вона знов не погодилась на жодні компроміси заради збереження, вже не ЄЕСУ, а влади. Хабарники лікували, тепер можна. Вперше з часів Помаранчевої революції вийшов на люди задоволений Кучма, весь час просидівший в очікувані арешту. Тепер ніхто йому не загрожував за вбивство журналіста. Єдине що ламало таку радісну картину, уряд Тимошенко, перед своєю відставкою, встиг довести до реприватизації одне підприємство, Криворіжсталь. І хоча самі торги відбулись за місяць після відставки, всі розуміли, це її свято. Одна єдина Криворіжсталь була продана, та додала до бюджету рекордні п’ять мільярдів доларів. Це була перша, і здається остання, чесно проведена приватизація за всю історію України.   

Наступний уряд Єханурова відчутно погіршив економічні показники уряду Тимошенко, але не звів їх нанівець. Неочікувано Ющенко заключив союз з вже майже політично і морально знищеним Януковичем, витягнув його з небуття. І все заради противаги Тимошенко, країни йому було не шкода. Разом з поверненням у політику Януковича, Москва отримала другий шанс на анексію України, і пішла у наступ на кількох напрямках. Взимку 2005/2006 років РФ починає газову війну, розриває з Києвом договір по газу, і перекриває його постачання повністю. В першу чергу удар влучив в Європу. Ющенко швидко, за кілька днів здається, і підписує новий договір, з двічі більшою ціною. Для розуміння загальної картини трошки зупинюсь на попередніх контрактах, які вважалися прийнятними. З 1991 до 2005 року, за рахунок менших ніж ринкові цін на газ, Україна зекономила 5млрд доларів. В той же час, занизькими цінами на транзит газу до Європи, ми втратили за цей період близько 26млрд доларів. В залишку 21млрд доларів чистого збитку для України і прибутку для Російської Федерації. І це на фоні постійних тверджень ЗМІ що Україна винна і в боргах, що Київ чи то краде, чи то отримує газ майже безкоштовно, а фактично Україна фінансувала і дотувала Газпром. Другим кроком у війні з Україною, замість російських політтехнологів, ще з 2000го працюючих на Кучму, а згодом на Януковича, але вчисту програвших Помаранчевий Майдан, Кремль найняв американців, команду сумнозвісного Манафорта. Людину без будь яких моральних обмежень, який отримав зараз вирок і строк, на батьківщині. Під пильним керівництвом американців, проросійські партії і проросійські політики, змінились до невпізнанності, навчились гарним манерам, одягатись, посміхатись, лити електорату мед вустами. І не дарма, на виборах у 2006 році ПРУ(Партія регіонів України) отримала дуже багато голосів, але в сукупності проросійські партії вибори програли, більшість не отримали. Партія ж Тимошенко отримала найбільше голосів у помаранчевій коаліції, і по попередній домовленості Ющенко повинен був повернути їй пост прем’єр міністра. Однак Ющенко вкотре зрадив її, призначивши Януковича головою уряду.

              У 2007 році Тимошенко вдруге рятувала Ющенко від Януковича, на цей раз від узурпації ним влади. Він підкупом і шантажем створив у Раді конституційну більшість, і штампував вигідні йому закони, вже не зважаючи ні на якого Президента. До речі, Ющенко сам винен у такій можливості, коли здавав проросійським регіоналам здобутки Помаранчевої революції, здавав свої конституційні президентські повноваження. За допомогою фракції Батьківщини, яка відмовилась від мандатів, Ющенко розігнав Раду, і тим відправив уряд Януковича у відставку. Той, в свою чергу, розгорнув в Києві третій, вже власний Майдан, «Червоно-блакитний», за кольорами прапорів ПРУ і КПУ. Цілий місяць 10 тис. літніх людей відсиджували робочий час на Майдані, а ввечері, отримавши по 50гр, та залишивши купи сміття, вивозились в спеціальних автобусах. Однак цей, платний Майдан, не мав успіху. Дострокові вибори вересня 2007 року в Раду Тимошенко знов виграла, з хоча мінімальною перевагою. Однак Янукович не віддавав владу, розграбовуючи країну, до самих новорічних свят. Друга каденція Тимошенко в якості прем’єра не була такою вдалою, але не без успіху. Проти неї відверто працював весь політикум, від проросійських, до націоналістичних, навіть секретаріат Ющенко, владу якого Юля щойно врятувала, займався здається тільки тим, що своїми указами послідовно відміняв всі поточні розпорядження уряду. І не забуваймо про американську команду політтехнологів Манафорта, найняту росіянами, яка займалась виключно дискредитацією і боротьбою з Тимошенко і в Україні, і в світі. Ні Ющенко, ні Тягнибок, будь які інші націоналісти, для РФ в Україні загрозою більше не слугували, і Манафорта не цікавили. А невдовзі, на кінець 2008 року, грянула потужна світова економічна криза, а за нею в котре газова війна. Обидві сторони до газової війни дуже ретельно підготувались, кожна по своєму. Москва -пропагандистські, Київ, - технічно. Росія знов повністю перекрила газ, звинувативши Україну традиційно у крадіжці, і… перекриттю вентилю газу. Українська сторона, заздалегідь накопичивши газ у газосховищах, перелаштувала внутрішні газопроводи на власне споживання, і могла триматися і вести перемовини хоч до весняного тепла. Ця блискуча операція по газовій незалежності, цілком заслуга Тимошенко, а єдина слабка ланка, це моральні зобов’язання перед замерзаючою Європою. Ющенко газові перемовини завалив. В той час коли до Москви їхала Тимошенко, НАШІ ЗМІ, писали, вдумайтесь: « …Владимир Владимирович, не подписывайте с ней договор, она едет вас обманывать.»! І таки попереджали правильно, «підманула», підписала вигідний для України договір. Чим він унікальний? По перше і вперше там була зафіксована чітка формула розрахунку по ціні газу, що виключала раптовий довільний шантаж ціною. По друге, там був, також вперше, чітко прописаний Стокгольмський арбітраж, як місто вирішення конфліктів. На додачу, як родзинка, Тимошенко купила у Газпрома вже закачані в українські сховища 11 млрд кубів газа Фірташа, ним не сплачених, по торішній ціні. Вона оплатила, а Газпром погодився газ у сховищах вважати українським, що і зафіксували в договорі. Хто перший встиг, того і газ. Все це у сукупності дало для України ціну на газ значно МЕНШУ, ніж по самих правильних ринкових розрахунках. Вона це вміє! І забігаючи вперед, скажу, цей договір, складений Тимошенко, нині зробив Газпром боржником України, хоча весь попередній час було навпаки. Українські політики сприйняли перемогу Тимошенко як власну образу, дуже важко, інакше як «кабальним» договір, не називали, а у Москві згодом жахнулись тому що підписали.

Президентські вибори 2010 у другому турі Тимошенко програла, на межі можливості фальсифікації. Тому може бути багато пояснень, і талановита дискредитація Манафортом, світова криза не додає популярності чинному уряду, і головні політики працювали або проти неї, або на Януковича. Та ще й Ющенко зробив відверту провокацію, перед останнім туром, знайшов же час, мобілізував на вибори проросійськи налаштованих громадян, присвоївши Степану Бандері героя України. Наслідки виграшу Януковича для України прогнозовано трагічні. Але спочатку всі весело чекали коли Тимошенко втече за кордон, а потім спостерігали за перебігом суду над неї. Тим часом Путін і Янукович поспіхом ліквідували наслідки невдалого для них газового договору, Харківськими угодами. Новий президент почав робити те, заради чого і був поставлений Путіним, здавати Україну, дозволив базування російського флоту у Криму до 2042 року. Фактично Україна вже була під щільним зовнішнім російським управлінням. Янукович, якому Путін все одно не довіряв, теж потрапив під тотальний російський контроль, бо навіть його охороною керував росіянин. Що казати про міністрів оборони України з російськими паспортами. Ще одним з кроків по поступовій ліквідації країни був наступ на середній і малий бізнес новим Податковим кодексом. Що викликало у 2010 році «Податковий Майдан». Далі був закон, про  російську мову, що викликало у 2012 році «Мовний Майдан». Тимошенко, кинуту за грати, ламали психологічно приниженням, цілодобовим відео спостереженням, а то і взагалі, накривали ковдрою, і щосили били по нірках. І це жінку. Варто додати що за грати кинули ще одного політика, Юрія Луценко. Але жоден український олігарх, не був засуджений при жодному президенті. До речі, Луценко був згодом Януковичем амністований, на Росії Путін теж раптово амністував Ходорковського, навіть потім Савченко амністував, а Тимошенко сиділа. Її єдину НЕ ЗЛАМАЛИ.

У 2013 році, на четвертому році президентства Януковича, сталося щось дивне. Найбільш тупий і залежний від Москви, агент КДБ, вчинив бунт проти хазяїна. Теж подався в «українські сепаратисти», розпочав справжню євроінтеграцію. Для цього йому навіть довелось ламати через коліно власну проросійську ПРУ, а декого, особливо незгодного, одеського злочинця Маркова, кинути за грати. Обурення Москви не мало меж. В серпні 2013 в Азовському морі на кордоні, якого до речі РФ не визнавала,  вперше пролунали автоматні черги, і були вбиті четверо донецьких рибалок. Росіяни залюбки і жорстоко вбивали тих самих донецьких, яких через півроку буцімто рятували від «бандерівців». Янукович був викликаний у Кремль на килим, там йому вправили мізки, і повернувся вже іншою, зомбованою людиною. Перевтілення Януковича було таким різким і комічним, а дії після повернення, такими грубими, що легко викликали новий, шостий за рахунком, Євро-Майдан, який згодом переріс в Майдан Гідності. Тут вже росіяни напряму кинулись радити і допомагати розчавити протестувальників. З грудня 2013 команда ФСБ РФ в Києві безпосередньо керувала діями українських силовиків. Достеменно не відомо чи росіяни приймали участь у розстрілі Небесної сотні, але встановлено що російські силовики перевдягались в український беркут, та займались нацьковуванням беркута на власний народ. Цікаво, що з того ж грудня Янукович почав евакуювати з Межгір’я своє майно до Росії. Тому його подальша втеча не може вважатись раптовою і спонтанною, викликаною непередбаченими обставинами, а готувалась заздалегідь, як фактор дестабілізації і окупації України. Раптовим був тільки час наказу Путіна на евакуацію, і Янукович його на цей раз дисципліновано виконав. На момент, коли на Майдані була ейфорія від несподіваної Перемоги і втечі «Гаранта», з-за грат була звільнена Юлія Тимошенко, російські війська вже кілька днів як захоплювали Крим. Блискавично розгортався заздалегідь підготовлений сценарій, на якому українці були просто статистами. Крим заполонили війська без ознак, у небаченій формі, виправці, навіть манері тримати зброю, так звані «зелені чоловічки». Таке не робиться навіть за рік. Військова окупація України готувалась заздалегідь, під питанням є тільки її масштаби. Ці масштаби можна оцінити по кремлівській пропаганді, вигадавшій термін «Новоросія», про Крим, та весь південь і схід України. Це була мета, яку, раз не вдалось всю Україну, Москва на початковому етапі вважала реальною для себе, і невдовзі почала реалізовувати на Донбасі. Перший загін Гіркіна, перекинутий з Криму на Донбас мав на хвилиночку 2500 бійців російського спецназу, проти 5000 тисяч боєздатних військ на всю Україну. Крім того, на тій території, де ступав чобіт окупанта, в майже кожному українському містечку вже були заздалегідь створені місцеві російські бойові загони. Найбільший з них, у сумнозвісному Слов'янську, тому Гіркін там і отаборився. Враховуючи і ці російські напів партизанські загони, сили ВСУ і росіян можна було вважати співмірними, і доля України буквально висіла на волосині. Країна не впала одразу, бо росіяни не знали наші справжні сили і можливості, і діяли вкрай обережно. А невдовзі на арену вийшли українські добровольці, і співвідношення у протистоянні докорінно змінилось. Повернути перевагу на користь російських військ могло тільки пряме вторгнення регулярних військ, для якого потрібен був поважний привід для виправдання перед світовою спільнотою. Таким мав стати збитий над Донбасом нібито українцями, російський цивільний літак, але помилка росіян у назвах українських містечок привела до збиття іншого - боїнга МН-17. Друга спроба ввести регулярні війська відбулась під Іловайськом. Спочатку вдала, бо загинули і потрапили у полон значні сили українських добровольців. А потім російські танки все одно були зупинені під Маріуполем, наступ по створенню «Новоросії» захлинувся, а згодом зникла і сама згадка про неї. Ганебні Мінські домовленості закріпили лінію протистояння аж до цього часу. Були ще героїчна оборона добровольцями Аеропорту, та втеча ВСУ з під Дебальцево, однак війна перейшла у сталу форму. І можна кинити погляд назад, і запитати себе, а що ми зробили не так, на якому моменті схибили, що подальші події вже не залежали від нас? Відповідь для мене очевидна, ми схибили у 2010 році, піддавшись на маніпуляцію Манафортом нашою свідомістю, зненавиділи Юлію Тимошенко, та як мазохисти, вибрали Віктора Януковича, зрадника, російську маріонетку, відкрившу наші кордони для вторгнення окупантів. Чи була би наша доля при виборі Президентом Тимошенко, іншою? Безумовно! Так, вона би не була легкою, бо крім внутрішніх чвар, тиск і потуги Російської Федерації на анексію України залишилися. Однак без свого агента на найвищій посаді, РФ не мала б і відсотка того успіху, що вона має зараз. На цей час, я думаю, Україна була би втрачена для російського вплива НАЗАВЖДИ!

Москва розторгла Харківські домовленості, щойно окупувала Крим, і це була помилка. Проте тільки за кілька років «розморозилось» керівництво Нафтогазу. З газовим контрактом Тимошенко на руках вони нарешті набрались мужності, і передбачувано виграли у Стокгольмі арбітраж. Передбачувано, бо до них давним давно це зробили всі Європейські країни, також у свій час підписавши подібний дискримінаційний договір з Газпромом. Чому не зразу, ще при Януковичі, зрозуміло, а чому чекали роками при Порошенко, питання риторичне чи політичне. Але це сталося. Арбітраж не тільки відмінив дискримінаційну вимогу «бери або плати», а виявив ПЕРЕПЛАТУ України, як раз у часи Януковича і його міністра економіки, Петра Порошенко. І по третє, арбітраж за договором і формулою Тимошенко ЗМЕНШИВ нам ціну на газ. Тимошенко, не маючи відповідних владних повноважень, продовжує допомагати, наче зараз керує Країною. Це дивна ситуація повторюється весь час, і можновладці, не зважаючи на власну нелюбов до персонально Юлії Тимошенко, живуть по її законам, виконують її вимоги, ради, і ми живемо у країні, значною мірою створеною цією жінкою. Завдяки їй наша країна позбулася бартерної економіки і стала сучасною, приватизована нею Криворіжсталь досі сумлінно працює, і платить належні податки. Ліквідовані борги перед Росію, а з ними і привід для тиску і шантажу. Започатковані нею виплати на дитину не тільки ніхто не наважився відмінити, але і Росія наслідувала нас, аби не відстати. Доходило до трагікомічного. Ви ж розумієте, стенограми РНБО є держаною таємницею, та Держава пішла на злочин проти себе, опублікувавши перше засідання на початку російського вторгнення 2014 року. А все заради одного, оприлюднити слова Тимошенко, яка там взагалі єдина не мала права нічого вирішувати, а тільки радити. І що ж вона порадила? А порадила бути, перед лицем російського вторгнення у Крим, найбільш мирною нацією, жоден танк не виводити з казарм, що б ні в коєму разі не спровокувати ворога на подальші агресивні дії, на подальше захоплення. І ці чоловіки при владі, виконали раду жінки без влади. А через роки, коли все відгриміло і вони занепокоїлись про власну репутацію, то по «чоловічому», звинуватили її. А вона була права, не мали ми сил на спротив, ми зараз можливо взагалі живемо у вільній Україні, завдяки їй тоді. Влада виконує все що каже Тимошенко, навіть спірні твердження. Казала що не можна зараз продавати землю, відкрити її ринок, а Порошенко як раз збирався. Дивлюсь, через деякий час сам Петро Порошенко підписує указ про продовження мораторія на продаж. Казала що ціни для населення на газ потрібно зменшувати а не піднімати. Хто тільки її не критикував, аж чую, уряд теж збирається зменшити ціну газу. І таких прикладів безліч. Здається мені, справжнє джерело влади в Україні, було, є, і буде, це ця жінка, яка працює, яка і є як Україна, незламна.

 

[ukrop.de]

https://oleg-leusenko.livejournal.com/11391967.html

[Fil]

В 28.03.2019 в 07:28, ukrop.de сказал:

https://oleg-leusenko.livejournal.com/11391967.html

Це ля-ля, при чому дуже маленьке. Ніяких підтверджень опісля не буде. 

На виборах 2010 були більші ЛЯЛЯЛЯЯЯЯ. Наприклад таке: "Знайшли накрадені Тимошенко гроші, 9 млрд, вони лежать у банках на Трінідад і Тобаго. Нажаль Тимошенко при владі, і блокує всі запити на повернення цих грошей Україні. Виберемо Януковича і гроші повернуться..." 

[ukrop.de]

Опровэргни то ляля

Одного контракта с ху@лом достаточно что б

ейё розстриляти

От така хуйня малята

Да 

И совсем забыл спросить

А скока разив ваннна була на АТО?)))

[Мастер_Вегард]

7 минут назад, ukrop.de сказал:

Опровэргни то ляля

Одного контракта с ху@лом достаточно что б

ейё розстриляти

От така хуйня малята

Да 

И совсем забыл спросить

А скока разив ваннна була на АТО?)))

А в каком статусе она должна была быть на АТО?

[Tileva]

2 часа назад, ukrop.de сказал:

Одного контракта с ху@лом достаточно что б

ейё розстриляти

Разбираешься в контрактах?) Хороший и выгодный (на тот момент) для Украины контракт. Не задумался, почему за 10 лет его никто не опротестовал? Выгодный потому что. Не для всех граждан, правда). Включая Тимошенко, которая отсидела за него... Даже не подписывая.)

2 часа назад, Мастер_Вегард сказал:

А в каком статусе она должна была быть на АТО?

Личной санитаркой Главнокомандующего! Или его сына.

[Radiola]

А я то думаю, почему мне кажется, что ложь тилевы про Порошенко я уже слышала раньше. Так это от Юльки. А шо так, переметнулся к ЗЮ? Веры в победу Тимошенко нет? Тут я с вами согласна - таки нет, пролетела уже наша Йуля над  Банковой, шо фанера над Парижем. Ну и славабогу, хоть что-то хорошее произошло на этих выборах.

16 часов назад, Мастер_Вегард сказал:

А в каком статусе она должна была быть на АТО?

Статус волонтера ей не подойдет?

[Radiola]

13 часов назад, Tileva сказал:

Не задумался, почему за 10 лет его никто не опротестовал?

Та неужели не опротестовал? Ах да, я забыла, вы до сих пор на Майдане 2004 года, не знаете, что за результатами Стокгольмского арбитража по поводу юлькиного контракта, россия должна заплатить Украине большую сумму денег. Отменили уже ваш "выгодный контракт" 

[Мастер_Вегард]

38 минут назад, Radiola сказал:

Статус волонтера ей не подойдет?

Так статус волонтера и укропу подойдёт...

[Radiola]

Укроп метит в Президенты? Не знала.

[Мастер_Вегард]

2 часа назад, Radiola сказал:

Укроп метит в Президенты? Не знала.

Укроп несет всякую Хню, так, что может и метит...

[Tileva]

2 часа назад, Radiola сказал:

Та неужели не опротестовал? Ах да, я забыла, вы до сих пор на Майдане 2004 года, не знаете, что за результатами Стокгольмского арбитража по поводу юлькиного контракта, россия должна заплатить Украине большую сумму денег. Отменили уже ваш "выгодный контракт" 

Не заметили, что моего имени в названии темы нет. И не о себе я пишу, а о вещах довольно известных и вполне дискуссионных. Вы же впадаете в дешевый троллизм. Еще и посты подтираете. Нехорошо.

Я в курсе "арбитража" через 10 лет. Никто не мешал его провести ДО этой клоунады с посадкой Тимошенко. Все резко "умнеют" после набивки собственных карманов.

[Fil]

В 30.03.2019 в 14:38, Radiola сказал:

Та неужели не опротестовал? Ах да, я забыла, вы до сих пор на Майдане 2004 года, не знаете, что за результатами Стокгольмского арбитража по поводу юлькиного контракта, россия должна заплатить Украине большую сумму денег. Отменили уже ваш "выгодный контракт" 

Ви хоч зрозуміли що написали оду контракту Тимошенко?  

[Леопольд]

...а Тимошенко как всегда опять в пролёте... поймёт ли она когда нибудь что её маниакальное желание стать президентом поддерживает очень малая часть населения?