Реформы

[Гість korin]

Як ти думаєш, "насос" вже видихся?

Насколько можно судить... по нему... его непосредственное начальство... ну,типа шестерок. Но исполнительное и трусливое... - доложили и кто-то задумался

[Гість NazSoz]

Насколько можно судить... по нему... его непосредственное начальство... ну,типа шестерок. Но исполнительное и трусливое... - доложили и кто-то задумался

придурок,лечи паранойю.

[Гість korin]

.http://www.youtube.com/watch?v=zCKWIjdvHKw

 

.http://www.youtube.com/watch?v=4uSpu0tAA0Q&feature=related

 

...

[Орiана]

...

А хочется, напротив, хмеля слов

И поцелуев, жгущих все мосты,

Бессовестного счастья, новых строф -

Нежданной, изумрудной красоты;

 

Бессонницы, переплетений - да! -

Сердцебиений, слившихся в одно...

А что до бренности, так это всё тогда

Мне будет совершенно все равно.

 

Обрушится с уставших плеч скала:

Меня отпустит прошлых жизней плен.

Мне перестанут сниться зеркала,

И призраки, и лабиринты стен...

 

И, может, не придется ждать сто лет.

Я знаю - зряч лишь тот, кто пил сей хмель...

Вот в нем-то и отыщется ответ,

И в нем таится истинная цель.

 

"Само понимание приходит без слов. Точнее оно уже есть. Нужно просто его увидеть. Слушайте то, что всегда находиться между строк, между крайностей, между двумя этими пространствами. В этом пустом пространстве и есть все, все что вы хотите узнать. Оно есть "между" и всегда там было. Пространство не нуждается в словах. Оно больше чем слова. Оно шире и чище."

 

*http://www.youtube.com/watch?v=-OgwDVaCiSw

[Орiана]

Это... не то, чтобы ново... но достаточно неожиданно... - женщина остается женщиной везде...

Я - не женщина. И не самоубийца.

Сдаюсь.

Коріне, не всі жінки однакові. Якщо ти заліз у темну, вогку і холодну нору - кого ти там хотів зустріти?

Навіть обідно, що ти мене чи Стеф поставив в ряд з гадиною... Коли ми тебе били зненацька, підло з-за кута?

Фі на тебе сто разів.

Ще здається він... а мені не здавався...

Погуляєш і повертайся.

[Орiана]

***

Вот так бы завалиться невзначай –

Без повода, без глупых выяснений,

И ляпнуть, улыбнувшись: я на чай…

И извиниться, что без приглашений.

Увидеть, как блеснут твои глаза –

Две звездочки-смешинки в полумраке;

И выйдет «муж» на наши голоса,

А я с цветами, пьяный и во фраке!

Ну, пусть не фрак, пусть брюки и пиджак,

И водолазка, черная, в обтяжку –

Я ж не по делу, я же просто так!

И даже не на рюмку, а на чашку.

Мне и минуты было бы вполне

Достаточно, чтоб наглядеться снова,

Услышать шепот: ты в своем уме?

— Придумать ничего не мог другого?!

А я устал причины сочинять,

На первый взгляд, серьезные до скуки -

Зачем и почему поцеловать

Мне хочется глаза твои и руки.

А может их, причин-то этих, нет?

А есть в груди еще остаток боли…

В конце концов, ты заберешь букет?

А то мне розы пальцы искололи.

Ты не сердись, я, правда, ухожу,

Скажи ему, что перепутал спьяну.

Мне без тебя… да я тобой дышу!

И не надейся — ждать не перестану....

[Рыжая]

Для Корина

В продолжение нашего разговора

 

Я Женщина - Змея !

Мне чужды предрассудки !

Со страстью, что во мне -

сама с трудом справляюсь...

Со мною - не играй !

Со мною - плОхи шутки !

В любви - сама себе

партнёра выбираю !

 

Я Женщина - Змея !

Коварна и опасна !

Моё шестое чувство -

служило мне не раз !

Сама себе - Весна !

И в ЭТОМ я прекрасна !

Холодная улыбка

и блеск бездонных глаз !

[Орiана]

Я Женщина

Я балдю!!! Та жєнщіна ти, жєнщіна - скільки вже можна клепати віршів у підтвердження. Ти краще напиши - чи робиш ти мінет - мо це зацікавить більше і Корін перестане втікати до борделю :lol: :lol: :lol:

[Рыжая]

Я балдю!!! Та жєнщіна ти, жєнщіна - скільки вже можна клепати віршів у підтвердження. Ти краще напиши - чи робиш ти мінет - мо це зацікавить більше і Корін перестане втікати до борделю :lol: :lol: :lol:

Ну, дорогая, минет - это по Вашей части. Вы так тут мелете языком, что сразу видно привычку им работать. Правда, качество хромает.... :lol: :lol: :lol:

А что же Вы так его обхаживаете, а он по злачным местам? Неужели не удовлетворяете? А как стараетесь... Мне Вас жаль. Все усилия втуне пропадают...

[Орiана]

Ну, дорогая, минет - это по Вашей части. Вы так тут мелете языком, что сразу видно привычку им работать. Правда, качество хромает.... :lol: :lol: :lol:

А что же Вы так его обхаживаете, а он по злачным местам? Неужели не удовлетворяете? А как стараетесь... Мне Вас жаль. Все усилия втуне пропадают...

Люба, себе пожалій, це тобі треба багато і без розбору.

А мінет пальцями не роблять - не знала? Ну то ще пару віршиків про жінку пошукай - десь там обов"язково має бути.

[Рыжая]

Люба, себе пожалій, це тобі треба багато і без розбору.

А мінет пальцями не роблять - не знала? Ну то ще пару віршиків про жінку пошукай - десь там обов"язково має бути.

Ой! А можно поподробнее? Просветите меня, забитую-затурканую.

А у Вас такие обширные познания и интересы....

А Вашу лекцию о том, как правильно минет делать, я себе обязательно в блокнотик добавлю :rolleyes:

[Орiана]

Ой! А можно поподробнее? Просветите меня, забитую-затурканую.

А у Вас такие обширные познания и интересы....

А Вашу лекцию о том, как правильно минет делать, я себе обязательно в блокнотик добавлю :rolleyes:

Люба, в тебе ще й з розумінням проблеми - якби я робила, то б Корін по борделях не шлявся. Тому блокнотик заховай і погугли ще віршики.

 

А наразі на тобі одну мудрість від мене, щоб з пустими руками не пішла:

 

Чоловіки в житті мають бути... щоб зайвий раз можна було переконатися, наскільки мало вони значать, коли є один єдиний.

[Рыжая]

Люба, в тебе ще й з розумінням проблеми - якби я робила, то б Корін по борделях не шлявся. Тому блокнотик заховай і погугли ще віршики.

Ага.... значит ВЫ ему уже предлагали? И он, негодяй эдакий, посмел отказаться? Кошмар!!!!!!!!!!!!!!!!!! Предпочесть Вас!!!! какой-то бордельной шлюхе.... Как же она Вас низко ценит....

[Орiана]

Ага.... значит ВЫ ему уже предлагали? И он, негодяй эдакий, посмел отказаться? Кошмар!!!!!!!!!!!!!!!!!! Предпочесть Вас!!!! какой-то бордельной шлюхе.... Как же она Вас низко ценит....

Да уж...важкий випадок...

Але що це я - від бота не вимагаю людських якостей, а до тебе причепилася.

[Major]

Да, такой вот пассаж...

Возможно, это опыт жизни на берегу Тихого океана.

Чем там наши соотечественницы зарабатывают ?...

[Гість NazSoz]

еврейки?

[Орiана]

NEVER MORE (ніколи більше )

 

Ми зникаємо...танемо-тонемо,

Ніби то - не ми.

Завмираємо втомою-спомином

Посеред зими.

Замерзаємо гранями-гронами

Кришталевих стуж,

Парафразами захололими

Змерзлих душ.

 

 

Ми зникаємо серед простору...

А кругом зима

Снігом-вітрами стоголосими

Душу замела.

Не засуджена і не прощена,

Гола і німа

Не поступиться не попроситься

Біла тьма.

 

Ми не віримо, і не каємось,

І не просимо,

Хоч блукає наш навідомий шлях

Між торосами.

Темні контури затираються

На планшетах мап.

Ми зникаємо-розчиняємось...

Нас нема.

[Гість korin]

NEVER MORE (ніколи більше )

.....

Ми зникаємо-розчиняємось...

Нас нема.

Корабли постоят и ложатся на курс,

Но они возвращаются сквозь непогоду,

Не пройдёт и полгода, и я появлюсь,

Чтобы снова уйти, чтобы снова уйти

На полгода.

 

Возвращаются все, кроме лучших друзей,

Кроме самых любимых и преданных женщин,

Возвращаются все, кроме тех, кто нужней,

Я не верю судьбе, я не верю судьбе,

А себе ещё меньше.

 

И мне хочется верить, что это не так,

Что сжигать корабли скоро выйдет из моды,

Я, конечно, вернусь весь в друзьях и в мечтах,

Я, конечно, спою, я, конечно, спою,

Не пройдёт и полгода.

[Орiана]

Алгоритм

1. Самовпевнений козел.

2. Побитий приручений хазяїном пес.

3. Прощається (можуть бути винятки)

[Гість anti-lame]

Реформи ЖКГ. Стратегія і тактика

 

Ситуація в ЖКГ України є яскравим підтвердженням цієї тези – українці виявилися нездатними вирішувати навіть такі елементарні питання, як ремонт їхнього власного ліфту в багатоповерхівці.

 

Між тим, багато спільнот – співвласників схожих спільних ресурсів – виявилися цілком спроможними вирішити аналогічні проблеми, перебуваючи в навіть значно гірших "стартових умовах".

 

Як їм це вдалося?

 

Нобелівський лауреат Елінор Остром наводить у своїй геніальній науковій праці "Керування спільним" прекрасний приклад. Мова йде про іригаційну систему в Шрі-Ланці.

 

Загнані в глухий кут фермери, під загрозою самознищення та голодної смерті, з використанням методичної допомоги вчених-інституціоналістів – таки знайшли вихід. І налагодили взаємовигідний діалог як усередині своєї спільноти, так і із представниками влади, змінивши ставлення останніх до себе.

 

Труднощі розвитку

 

З 1950 років у Шрі-Ланці єдиним найбільш важливим фактором, що вплинув на обсяги вирощеного рису, був екстенсивний розвиток – використання додаткових земель. Але більша частина землі, з якої планувалося отримувати по два врожаї на рік, давала лише один урожай.

 

Проблема полягала в специфіці використання води.

 

Рис дуже чутливий до нестачі води, і відносно нечутливий до надлишку води. Надмірне використання води на полях дозволяло фермерам економити на обробці землі – це запобігало вегетації бур’янів. Але ніхто не зважав на те, що вода є дефіцитним і дорогим ресурсом.

 

Тому фермери застосовувати набагато більше води, ніж це було економічно виправдано. У результаті – загальна врожайність була меншою, ніж прогнози інженерів-іригаторів. Фахівці визначили, що для отримання двох урожаїв рису-сирцю на рік можна використовувати вдвічі менше води.

 

Проте це потребувало високого рівня самоорганізації та суворої самодисципліни самих фермерів при розподілі води.

 

Зусилля уряду для досягнення цього ні до чого не призвели.

 

Фермери брали – законно або незаконно – стільки води, скільки здатні були втримати їхні поля, та саботували спроби обмежити використання водних ресурсів. Кожен із них діяв у форматі короткострокових, "індивідуалістичних" стратегій, і, навпаки, перешкоджав зусиллям, спрямованим на розбудову структур для координації колективних дій.

 

Така егоїстична тактика призводила до того, що іригатори, розташовані вгору за течією, завдавали серйозної шкоди іригаторам, розташованим униз за течією.

 

Не було ефективних можливостей фізично обмежувати кількість води, яку отримувала будь-яка група фермерів. Фермери легко блокували канали й примусово спрямовували воду на свої поля, при цьому не отримували протидії з боку своїх сусідів, які від цього страждали.

 

Для окремих фермерів єдиною розумною стратегією в рамках такої системи, де інші безкарно крадуть воду задля боротьби з бур’янами – стала практика заливати свої власні поля якнайсильніше, використовуючи для цього будь-які можливі засоби. Для великих землевласників одним зі способів забезпечення "захисту" такої незаконної практики були активні політичні контакти з національними лідерами. Політики, у свою чергу, заважали адекватному розподілу води, забезпечуючи "мародерство" для отримання політичної підтримки.

 

Така система перешкоджала ефективному управлінню водними ресурсами. Структури контролю було легко корумпувати. Проблеми поглиблювалися поганою політикою центральної влади, яка не бажала забезпечувати неупереджене дотримання правил.

 

Як результат, співпраця між фермерами було мінімальною.

 

Соціальні відносини між поселенцями, які приїхали з різних районів країни, часто були напруженими.

 

Відносини між фермерами та чиновниками Департаменту іригації відрізнялися недовірою й взаємними звинуваченнями. Фермери не мали ніякої впевненості в компетентності або надійності персоналу Департаменту іригації.

 

Багато чиновників на місцях "славилися" корумпованістю й бандитизмом.

 

Головною перешкодою на шляху ефективного управління водними ресурсами, з точки зору фермерів, були місцеві посадовці, які відчували свою політичну та бюрократичну силу.

 

З іншого боку, інженери-іригатори вважали, що фермери нездатні використовувати воду відповідально й ретельно. Вони стверджували, що необхідно організувати, навчити та дисциплінувати фермерів для того, аби вони робили те, що від них вимагав Департамент іригації.

 

Отже, фермери розглядалися владою як частина проблеми. А насправді – вони були її рішенням.

 

Вихід з інституціональної кризи

 

Для вирішення проблеми – зменшення обсягів споживання води та збільшення врожайності ферм – Аграрним інститутом досліджень і навчання, АІДН, разом із Корнельським університетом, США, був розроблений відповідний проект.

 

По-перше, було запроваджено так званих "інституційних організаторів" (ІО) або посередників між фермерами та між фермерами й чиновниками. Цих людей, зазвичай безробітних випускників – було ретельно навчено роботі з людьми з метою навчання їх прийняттю колективних рішень.

 

Ці ІО провели зустрічі з кожним із фермерів – для обговорення тих проблем, з якими вони стикалися. За підсумками спілкування був підготовлений детальний інформаційний звіт щодо відповідної території.

 

Після знайомства з фермерами та з їхніми проблемами, ІО проводили неофіційні зустрічі вже з невеликими групами фермерів, які спільно використовували воду з польових каналів, для планування стратегій самодопомоги, без створення додаткових структур.

 

Крім того, ІО виявляли труднощі, які не могли бути вирішені спільними зусиллями фермерів – проблеми, які повинні були бути сформульовані для посадових осіб з Іригаційного департаменту та інших чиновників.

 

Як тільки фермери звикали працювати разом і отримували конкретні результати від колективних дій, IO допомагали їм сформувати місцеві організації й обрати фермерів-представників на основі консенсусу. Ці представники представляли інтереси інших фермерів на великих нарадах та інформували інших про те, що відбувалося на суміжних територіях.

 

Команда AIДН та Корнельського університету намагалася сформувати низові організації на місцях, щоб забезпечити майданчик для дискусій між фермерами та інженерами щодо локальних планів реабілітації каналів. Це дозволило під час проектування польових каналів отримати від фермерів гарні ідеї. Зрештою, іригаційні чиновники почали змінювати своє ставлення до фермерів на більш позитивне.

 

Організаційна розбудова об’єднання фермерів відбувалась від найменших форм до найбільших. З кожним новим рівнем відбувалося структурне ускладнення та створення більш серйозних керівних органів.

 

На першому рівні діяли "організації польових каналів", ОПК – від 12 до 15 фермерів, які стали основними інституційними цеглинами майбутніх позитивних перетворень. Це структури оперативного вирішення проблем, без зайвої бюрократії – найчастіше без регулярних засідань, порядку денного чи письмових протоколів.

 

Другий рівень – Організації розподільчих каналів, ОРК. Вона об’єднувала декілька десятків ОПК, або 100-300 фермерів. Кожна ОРК розробила свої власні організаційні механізми, які зазвичай передбачали участь у Генеральній Асамблеї, що охоплювала всіх фермерів шляхом представництва ОПК. Посадові особи обиралися на основі консенсусу.

 

Третій рівень організації складався з декількох ОРК і мав назву "Територіальна Рада". Всі фермери-представники в межах території, яка обслуговувалася певним розподільчим каналом, мали право бути присутніми на загальних зборах ради території.

 

Четвертий рівень організації – Проектний Комітет. Він забезпечував форум, на якому фермери могли безпосередньо брати участь у політичних дискусіях.

 

Завдяки такій покроковій інституціалізації, фермери побачили реальні зміни у відношенні й поведінці іригаційних чиновників по відношенню до них. Поведінка фермерів помітно змінилася з розвитком нових інституцій для колективних дій.

 

На тих територіях, де були створені ОПК та ОРК, стала практикуватися система водної ротації. До цього часу постачання води було вкрай ненадійними, і фермери відзначали навіть випадки вбивств на ґрунті водних суперечок. Через кілька місяців після створення ОПК сингальські та тамільські фермери почали роботи з очищення своїх каналів. Фермери регулярно брали участь у групових проектах, організованих їхньою ОПК, і навіть іноді очищали розподільчі канали, які не чистилися чиновниками через відсутність фінансування.

 

Рівень конфліктності між фермерами також знизився. Створення ОПК дозволило фермерам мати свій майданчик для обговорення проблем та врегулювання суперечок.

 

Змінилося як ставлення фермерів до посадових осіб Департаменту іригації, так і ставлення чиновників до фермерів.

 

Крім досягнення скоординованості зусиль, після завершення проекту АІДН і Корнельського університету залишилися інституції, які дозволили й надалі розвивати нові колективні навички й здібності фермерів та чиновників у вирішенні проблем.

 

Взаємна довіра й взаємодія стали результатом того, що фермери спершу організовувалися на низовому рівні, і лише потім – у більші групи.

 

На рівні розподільчих каналів формальні організації створювалися фермерами так, як їм було зручно, а не по єдиній, зовнішньо авторизованій моделі. Урешті-решт, фермери організувалися на чотирьох взаємодоповнюючих рівнях і отримали визнання й підтримку.

 

Найголовнішим стало те, що фермери переконалися: вирішення їхніх проблем – перш за все в їхніх власних руках.

 

Українці!

 

Аби зрозуміти, наскільки неможливе вдалося здійснити ланкійським фермерам та чиновникам, майте на увазі: в "голові" каналу, як правило, знаходяться поля сингальців, а в "хвості" – як правило, поля тамілів. На одному розподільчому каналі, наприклад, який обслуговує й сингальські, і тамільські території, обслуговування каналу було мінімальним протягом багатьох років. Через кілька місяців після створення ОПК сингальські та тамільські фермери почали роботи з очищення каналів.

 

Один із вчених, Апхофф, описав зміни, що відбулися, так:

 

"... я помітив п’ятнадцять тамільських і дванадцять сингальських фермерів, які закінчували очищення каналу. Товщина кореня дерева, яке проросло крізь канал, була німим свідченням того, що вода не досягала хвоста каналу близько двадцяти років. Фермери працювали разом, щоб встигнути розчистити канал якраз до прибуття першої черги води в сезоні".

 

Але найвищий ступінь взаємоповаги було продемонстровано, коли банди сингальських молодиків палили магазини тамілів на ринку: сингальські ж фермери встали на захист будинків тамілів-чиновників Департаменту іригації...

* * *

... Найголовніша проблема України, наявність якої вперто не визнається –відсутність законодавства, яке запроваджувало б адекватні алгоритми прийняття колективних рішень щодо спільного майна.

 

А реальна трагедія полягає в тому, що абсолютна більшість тих чиновників та політиків, від яких залежить ухвалення відповідного законодавства – є настільки ж безграмотними невігласами, як і пересічні мешканці багатоповерхівок. І вчитись не бажають абсолютно. Вони переконані, що наявність депутатського мандата та владно-розпорядчих повноважень автоматично робить їх спеціалістами буквально в кожній галузі.

 

Одночасно, є доволі велика група чиновників та політиків, які прекрасно все розуміють, але чинять шалений саботаж будь-яким спробам вирішення зазначеної проблеми.

 

В основному це – "комунальні мафіозі", добробут яких залежить саме від безладу в "комуналці" та нездатності "манюпасів" навіть до мінімальної самоорганізації з метою прийняття колективних рішень щодо такого спільного майна, як багатоквартирні будинки та інші об’єкти колективної власності – муніципальної та державної.

 

Розірвати це замкнене коло могли б такі самі інституційні організатори, які були задіяні вченими в Шрі-Ланці. Підготовка ІО для навчання співвласників багатоквартирних будинків базовим алгоритмам прийняття колективних рішень – коштує копійки в порівнянні зі збитками, які несе вся країна через феєричний безлад у ЖКГ. Не кажучи вже про той дерибанний жах, який коїться з комунальним та державним майном.

 

На жаль, наші чиновники, на відміну від своїх колег зі Шрі-Ланки, ніяк не можуть зрозуміти, що вони ніколи, ніколи, ніколи – !!!– не зможуть "розрулити" ані ЖКГ, ані територіальні громади, ані державу в цілому – замість самих людей.

 

Їхня стратегія полягає в тому, аби "залити свої поля халявною водою" – байдуже, що це гробить усю ресурсну систему "Держава Україна", а їх самих час від часу приводить на нари, або навіть на кладовище.

 

Я вже розробила методику навчання тих, хто зміг би навчати безпосередньо інституційних організаторів. Якщо раптом хтось захоче вчитись, або якимось іншим способом сприяти реалізації подібного проекту – звертайтеся!

 

Якщо багато що вийшло навіть у ланкійських фермерів – то в нас має вийти тим більше!

[Гість anti-lame]

Податки для пересічних громадян в Україні більше у 15-25 разів, ніж в США

 

 

В Україну із заробітку в $34 тис. сім'я сплачує до бюджету і соцфондів $ 9-16 тис. У США, при такому ж заробітку, сім'я сплачує близько $600 соц. платежів, і отримує з бюджету $ 30 обратно.

 

У цьому реальному прикладі яскраво відображається, як звичайна людина отримує з податкової служби США гроші, а не платить їй. І, навпаки, скільки в такий ситуації українець заплатив би податків державі.

 

Сім'я Іванових - чоловік, дружина і 17-річний син, отримали грін-карту і переїхали жити до США в 2010 році. У 2011 році обидва батьки весь рік працювали на неважкій некваліфікованої роботі і на різних роботодавців із зарплатою $8-12 за годину.

 

За весь рік батьки в сумі заробили $ 33,9 тис., з яких $ 15,4 тис. отримали, будучи офіційно оформлені на роботу (тобто роботодавець утримував податки і соцвнески, видав форму W-2), і $ 18,5 тис. отримали на "шабашках" - оплата не готівкою , а банківським чеком, але без утримання податків.

 

При заповненні декларації Іванови вирішили обрати наступний податковий статус - «Сім'я, що подає спільну декларацію». Тепер розглянемо структуру Форми 1040 - основу податкової декларації. Вона складається з 7 основних розділів:

 

Загальний дохід (Total Income).

Скоригований дохід (Adjusted Gross Income).

Податки та кредити (Tax and Credits).

Інші податки (Other taxes).

Платежі (Payments).

Повернення податку (Refund).

Сума, яку Ви винні (Amount You Owe).

 

Оскільки Іванови не отримували інших доходів крім заробітку їх Загальний дохід склав $33,9 тис. "Скоригований дохід" - це загальний дохід, зменшений на певні суми, наприклад, витрати на навчання дітей, переїзд до нового місця роботи, відрахування до Пенсійного фонду тощо. Скоригований дохід також склав $33,9 тис.

 

Розділ Податки і Кредити. Зі скоригованих доходів маєте право відняти Вирахування з доходу (deductions). Відрахування можуть бути підраховані індивідуально (itemized deductions), або можна відняти стандартну суму (standard deduction). Відповідно, можна вибрати яка з цих сум буде більше, і відняти її зі скоригованих доходів. У цьому випадку було обрано "стандартні відрахування", які у 2011 році становили $11,6 тис. на сім'ю.

 

Друге, Скоригований дохід зменшується на суму Винятків (Exemption) для кожного члена родини. У 2011 році "Виняток" становить $ 3,7 тис. на людину. Таким чином, після зменшення скоригованого доходу $ 33,9 тис. на суму стандартного відрахування $ 11,6 тис і Винятків $11,1 тис. оподатковуваний дохід зменшився до суми $11,2 тис.

 

Дивимося з податкової таблиці і визначаємо, що Федеральний Податок на суму $ 11,2 тис. становить $ 1,123.

 

З цієї суми податку можливо відняти інші різні суми,наприклад, податок вже сплачений в іншій країні, або Кредит на дитину до 17 років та інше. Але, тут дуже проста ситуація і Розділ 3 закінчуємо сумою податкового зобов'язання $1,123.

 

У розділі 4 до цього податку ми повинні додати суми інших обов'язкових податків - наприклад, податок на осіб, які забезпечують себе роботою самостійно тощо. У цьому випадку - все нулі.

 

Розділ 5 Платежі. З податкового зобов'язання віднімаються суми вже утримані роботодавцем (зазначені у Формі W-2) протягом року, а також різні суми, дозволені як віднімаються Кредити.

 

Так, наприклад, можливо відняти суму кредиту на перше куплене житло (First-time homebuyer credit), суми федерального податку в ціні на бензин (Federal Tax on Fuels), додатковий Кредит на дітей (Additional Child Tax Credit) тощо.

 

В цьому випадку використовували податковий Кредит - Кредит на зароблений дохід (Earned Income Credit - EIC). Оскільки дохід складався в основному з зароблених сум (не пасивний дохід, не дохід від бізнесу тощо), то ми можемо отримати цей Кредит і відняти його з нашого податкового зобов'язання. Суму цього кредиту ми знаходимо по таблиці в залежності від суми заробленого доходу. Для суми заробленого доходу $ 33,9 тис. кредит на зароблений дохід становить $ 1,152.

 

Таким чином, з суми нашого податкового зобов'язання $ 1,123 ми віднімаємо суму раніше утриманого (Form W-2) податку із зарплати - $ 630 і кредиту на зароблений дохід - $ 1,152. Виходить негативна сума $ 630. Це і є сума Повернення (Refund), яку податкова служба (Internal Revenue Service IRS) повертає нашим платникам податків.

 

Підсумок: сім'я заробила за рік $ 33,9 тис. у вигляді зарплати додаткового заробітку. Протягом року з місць офіційного працевлаштування з членів сім'ї було утримано $630 податкових платежів і ще стільки ж у соціальні фонди. Сім'я у податковій декларації задекларувала всі суми свого заробленого доходу і після застосування податкових правил отримала право на $659 Податкового Повернення (Refund). В кінцевому підсумку виходить Позитивний прибутковий податок в $ 29 ($ 659 - $ 630).

 

Порівняємо з податковою ситуацією в Україні. У спрощеному вигляді вона така:

 

Річний заробіток членів сім'ї за основним місцем роботи $ 15,4 тис., зменшений на неоподатковуваний місячний мінімум близько $130, обкладається 15% прибуткового податку і 37% внеску до соціальних фондів, що становить близько $7,2 тис

 

З додаткового заробітку в $18,5 тис. прибутковий податок і соцвнесок складе $ 8,82 тис. Ця сума може бути менше, якщо члени сім'ї зареєструються як підприємці на єдиній системі оподаткування - 5% податку і близько $120 щомісячного внеску в соцфонди. Це може скласти $ 2,235.

 

У загальній сумі із заробітку в Україні на сумі $ 33,9 тис сім'я сплачує в бюджет від $ 9,435 (на єдиному податку) до $ 16,020 (звичайний платник податків).

 

В США при заробітку в сумі $ 33,9 тис родина сплачує близько $630 соціальних платежів, не винна жодних федеральних податків, і отримує «чистими» з казни ще $29.

[Гість anti-lame]

Кем пожертвует медицинская реформа?

Автор: Виталий Виголов

 

1-го февраля исполнился месяц с того дня, как в рамках эксперимента на территории Винницкой, Днепропетровской, Донецкой областей и в Киеве стартовала реформа системы здравоохранения. Конечно, месяц - срок для подведения каких-то глобальных итогов явно недостаточный. С другой стороны, президентский указ об эксперименте был подписан в июле 2011 года, а до нового года продолжалась громадная подготовительная работа, на 99% состоящая из бумагомарания. И именно сейчас стали вылезать все «бока» затеянной реформы.

 

Начнем с вопроса принципиального: нужно ли реформирование украинской системе здравоохранения? Мой личный жизненный опыт, профессия, круг общения (жена - бывший врач, лучшие друзья - семья медиков, возможность свободного общения с главврачом города, плюс контакты на уровне заместителя мэра - куратора горздрава) позволяют сделать однозначный вывод: реформа - нужна. Более того: с ее внедрением мы опаздываем на пару десятков лет. Лучшая когда-то в мире советская система здравоохранения, с ее пухлыми штатами, архитектурными мастодонтами в виде поликлиник и больничных стационаров и бесплатностью, могла существовать только в условиях Советского Союза. Но СССР умер, и в нынешних реалиях медицина советского образца существовать не может в принципе. Но она, уже давно мертвая - есть. Этого зомби зачем-то до сих пор держит за шкирку на плаву насквозь лживая статья Конституции о бесплатном медицинском обслуживании. И монстр поглощает колоссальные деньги - при мизерной отдаче.

 

То есть, с теоретической, так сказать, подводкой реформы все более-менее ясно и очевидно: реформа уже не назрела, а перезрела. Но вот то, как это стало воплощаться на практике…

 

За весь подготовительный период реформирования, я, например, ни разу, нигде и никогда так и не увидел четкого и понятного объяснения со стороны чиновников, какова же конечная цель. И, кроме того, как - на практике, по пунктам - будет происходить эта реформа. Даже мне, круглосуточно вооруженному Интернетом, с выходом на чиновников более-менее крупного масштаба, с координатами «прямых линий» в записной книжке, картина так и не была ясна вплоть до 1 января 2012 года, когда был дан старт реформе. Что уж говорить обо всех рядовых медиках, особенно провинциальных, для которых - да будет это открытием для столичного читателя! - Интернет по-прежнему - нечто из области послезавтрашнего дня? И какой может быть Интернет, если даже для командиров-чиновников ни черта окончательно не было ясно вплоть до сегодняшнего дня, спустя месяц после начала реформы?!

 

Попытаюсь скомпилировать все то, что разъясняли медикам и населению о реформе в центре Донецкой области - городе Краматорске (100 км от Донецка, население - 200.000, 4 поликлиники, 4 больницы).

 

Пункт первый. Бояться медикам - нечего. Для них лично НИЧЕГО НЕ ИЗМЕНИТСЯ. Ни место работы, ни нагрузка, ни размер зарплаты.

 

Пункт второй: реформа пойдет на благо всем гражданам, особенно проживающим в сельской местности и пригородах. До сих пор больницы и поликлиники были сконцентрированы в городах, а сельские и поселковые амбулатории из-за дефицита кадров и скудности финансирования закрывались одна за другой. За серьезной медицинской помощью нужно было ехать в город. Теперь же медицина снова вернется к людям. А отсюда - пункт третий: реформа предполагает сделать упор на первичную (амбулаторную) помощь населению и на развитие системы врачей общей практики (по-простому - семейных медиков).

 

И наконец, пункт четвертый: финансы (хотя складывается ощущение, что вся эта реформа только для того и затевалась, чтобы перераспределить и централизовать денежные потоки). Финансирование стационаров полностью передается в ведение областных властей по такой схеме: если раньше города оставляли в своем распоряжении 75% собираемого подоходного налога, то теперь - только 50%. Но затем они будут получать забранные деньги в виде финансирования медучреждений вторичного уровня (стационаров) - правда, в размерах, которые будут определять не на местах, а чиновники из области. Понятен принцип? Захотят - дадут, а решат, что жирновато будет - соси лапу.

 

В областное подчинение также переданы все станции скорой помощи.

 

Вроде бы, все четко и ясно. На практике же все происходит совсем не так гладко.

 

Начать с того, что ложью оказались обещания медикам про «ничего не изменится». Скажем, в Краматорске, на основе бывшего единого горздрава, стали формировать два так называемых центра медико-санитарной помощи, каждый загрузкой по 100.000 населения. У каждого центра будет свое начальство, свой банковский счет, своя бухгалтерия. При этом, по сути, не у дел оказалась администрация действовавших больниц и поликлиник, пошли распри и обиды.

 

Дальше - больше: оказались подставленными перед необходимостью расформирования десятилетиями срабатывавшиеся коллективы целых больницы и поликлиник. Помните пункт номер два - о необходимости пополнить штаты медучреждений первичной помощи в пригородах и поселках? Вот туда и планируют теперь отправить городских медиков из расформировываемых отделений, что, как вы понимаете, медработников совсем не вдохновляет.

 

В том же Краматорске, сейчас оказались перед необходимостью расформирования (читай - ликвидации) узкоспециализированные отделения. Они долгое время были поводом для гордости и надеждой на спасение для жителей окрестных городов: региональное ожоговое, кардиологическое, «интенсивка» для новорожденных и роддом, детское территориальное медицинское отделение и так далее. Теперь тяжелых больных будут везти за сотни километров в Донецк, и все ли доживут в пути - вопрос. Но областных чиновников, похоже, это не интересует. Для них гораздо важнее тот факт, что в Краматорске количество коек выше, чем это должно быть по сделанным в Донецке расчетам. Значит - закрывайте, денег все равно не дадим.

 

С 1 же января начались проблемы с финансированием. «Скорая» Мариуполя едва не стала на прикол из-за отсутствия казначейских проплат за бензин (раньше это делалось за счет городского бюджета). А медики Краматорска не получили за январь обычных приплат за интенсивность труда и за выслугу лет. На местном уровне это объяснили тем, что, дескать, в январе было много праздников, и выплаты попытаются сделать когда-нибудь позже, за счет перераспределения статей местного бюджета. Но ведь финансирование-то для них уже должно, по идее, идти из Донецка! А Донецк денег не дает.

 

Много вопросов вызывает упор реформы на развитие системы семейных врачей. Во-первых, зная нынешнее качество подготовки специалистов отечественными медицинскими вузами, в ближайшие десятилетия на появление «универсальных медиков» рассчитывать просто глупо. А во-вторых, неясно, как и когда начнут переучиваться на семейных врачей нынешние медики, специализацию которых реформа делает ненужной - и это в массовом порядке. К тому же, как говорят, медики будут переучиваться новой специальности за свой счет…

 

Наконец, закрытие стационаров и поликлиник уже начало порождать в городах большую хозяйственную проблему: что делать с освобождаемыми зданиями больниц и поликлиник? Огромные, в советские времена построенные, здания нужно как-то содержать, охранять… А кто будет за это платить? Попытки же сдавать их в аренду коммерсантам пока ни к чему не приводят: покращення оставило людей без денег, да и самих коммерсантов повыбило в количественном измерении без всякой жалости. Хотя есть и один положительный пример: в соседнем с Краматорском городе Дружковка в помещение закрытой детской поликлиники въехало… похоронное бюро. Как говорится, настало время менять приоритеты.

 

В общем, реформа - это революция. А революции всегда требовали жертв…

[Гість anti-lame]

Ще не все втрачено: кроки, які перетворять Україну на світового лідера

Автор: Микола Малуха

 

 

 

Спілкування із пересічними українцями різного віку, статі та соціального статусу інколи викликає відчай – тотальне розчарування, цинізм, апатія, зневіра. Люди чекають на диво: месію-президента, котрий вижене усіх хабарників, допомогу з боку Росії/Європи, євроінтеграцію тощо. Однак, є й інші можливості для якісних змін, тільки для них не треба чекати зміни зовнішніх обставин, а самим створювати ці зміни.

 

Розбиті вікна

 

У 1980-х роках Нью-Йорк представляв собою «екранізацію постапокаліптичного сценарію». В ньому відбувалося більше 1,5 тис. тяжких злочинів щодня. Вночі було небезпечно ходити по вулицях, а в метро ризиковано їздити навіть удень. Грабіжники і жебраки в підземці були звичним явищем. Брудні і сирі платформи ледь освітлювалися. У вагонах було холодно, під ногами валялося сміття, стіни і стеля були суцільно вкриті графіті.

 

Але потім сталася несподіванка. Досягнувши піку у 1990-му, злочинність різко пішла на спад. За пару років кількість вбивств знизилася на 66%, а число тяжких злочинів - наполовину. Наприкінці десятиліття в метро відбувалося вже на 75% менше злочинів, ніж на початку.

 

Причину змін може пояснити «теорія розбитих вікон». Двоє гарвардських дослідників - Джеймс Уїлсон і Джордж Келлінг - сформулювали її в 1982 році. Вони встановили: якщо хтось розбив скло в покинутому будинку, і ніхто не вставив нового, то незабаром жодного цілого вікна в цьому будинку не залишиться, а потім почнеться мародерство. Явні ознаки безладу і недотримання людьми прийнятих норм поведінки провокують оточуючих теж забути про правила та вести себе по-свинськи. Зрештою, виникає ланцюгова реакція – «пристойний» міський район може швидко перетворитися на клоаку, де людям страшно виходити на вулицю.

 

У середині 1980-х в нью-йоркському метрополітені помінялося керівництво. Новий директор Девід Ганн розпочав роботу з боротьби проти графіті. Міська громадськість вважала ідею божевільною і запропонувала зайнятися «справжніми проблемами».

 

Ганн був переконаний, що графіті - це символ краху системи. Якщо починати процес перебудови організації, то першою повинна стати перемога над ними. Він дав команду очищати вагони. Маршрут за маршрутом: кожен вагон, кожен день. «Для нас це було як релігійне дійство», - розповідав він згодом.

 

Наприкінці маршрутів встановили мийні пункти. Якщо вагон приходив з графіті на стінах, малюнки змивалися під час розвороту. Брудні вагони, з яких ще не змили графіті, в жодному разі не змішувалися з чистими.

 

«В нас було депо в Гарлемі, де вагони стояли вночі, - розповідав Ганн. - У першу ж ніч з'явилися тінейджери і заляпали стіни вагонів білою фарбою. Наступної ночі, коли фарба висохла, вони прийшли і обвели контури, а через добу все це розфарбовували. Тобто, вони працювали 3 ночі. Ми чекали, коли вони закінчать свою «роботу». Потім ми взяли валики і все зафарбували. Це був наш месиджів для них: «Хочете витратити 3 ночі на те, щоб спотворити поїзд? Давайте. Але цього ніхто не побачить».

 

У 1990-му році на посаду начальника транспортної поліції був найнятий Вільям Браттон. Замість того, щоб зайнятися серйозною справою - тяжкими злочинами, він взявся за безбілетників.

 

Новий начальник поліції вірив - як і проблема графіті, величезне число «зайців» могло бути сигналом, показником відсутності порядку. І це заохочувало до вчинення більш тяжких злочинів. У той час 170 тис. пасажирів пробиралися в метро безкоштовно. Підлітки просто перестрибували через турнікети або проривалися силою. Якщо 2 або 3 людини обдурювали систему, навколишні мешканці (які в інших обставинах не стали б порушувати закон) приєднувалися до них. Вони вирішували: якщо хтось не платить, вони теж не будуть. Проблема росла подібно до лавини.

 

Начальник транспортної поліції виставив біля турнікетів по 10 переодягнутих поліцейських. Вони вихоплювали «зайців» по ​​одному, одягали на них наручники і вибудовували в ланцюжок на платформі. Безбілетники стояли, поки не завершувалися «великі лови». Після цього їх проводжали до поліцейського автобусу, де обшукували, знімали відбитки пальців і пробивали по базі даних. У багатьох при собі виявляли зброю. В інших були записи про проблеми з законом.

 

У 1994 році мером Нью-Йорка обрали Рудольфа Джуліані. Він забрав Браттона з транспортного управління і призначив шефом поліції міста – дав команду розвинути стратегію в масштабах всього Нью-Йорка.

 

Поліція зайняла принципово жорстку позицію по відношенню до дрібних правопорушників. Заарештовували кожного, хто пиячив і дебоширив у громадських місцях. Кожного, хто кидав порожні пляшки, розмальовував стіни, стрибав через турнікети, випрошував гроші у водіїв за протирання скла. Якщо хтось справляв малу нужду на вулиці, він вирушав просто до в'язниці.

 

Таким чином вдалося зупинити ланцюгову реакцію. Наскрізь кримінальний Нью-Йорк до кінця 1990-х років став найбезпечнішим мегаполісом Америки.

 

Після цього, «Теорію розбитих вікон» почали застосовувати на практиці вже не тільки в Нью-Йорку, але й у багатьох інших містах США, Європи, Південної Африки, Індонезії.

 

Попри це, виникало багато претензій до цієї теорії. Критики намагалися пояснити зниження злочинності в Нью-Йорку іншими факторами. Однак, у 2008 році в журналі Science голландські соціологи опублікували результати дослідження, яке підтвердило теорію.

 

З велосипедної стоянки біля магазину прибрали урни, а на руль велосипедів повісили рекламні листівки. Дослідники почали спостерігати - скільки народу кине флаєри на асфальт, а скільки посоромиться. Стіна магазину, біля якого паркували велосипеди, була ідеально чистою. Листівки кинули на землю 33% велосипедистів. Потім експеримент повторили, попередньо розмалювавши стіну беззмістовними малюнками. Насмітили вже 69% велосипедистів.

 

Теорія вимагає від громадян дотримуватися всього трьох простих правил:

 

- Не паскудити самому;

 

- Своєчасно і оперативно прибирати там, де насмітили;

 

- Не давати паскудити іншим.

 

Не малюйте, не обсцикайте, не кидайте сміття. А якщо бачите, що це робить хтось інший, то спробуйте перешкодити усним зауваженням.

 

Економічні гангстери

 

Уявіть собі, що Аль Капоне став мером Чикаго або президентом США. Здавалось би, подібна новина повинна викликати шок. Утім, виявляється, що для багатьох мільйонів людей гангстер, наділений владою, - це не вульгарне припущення, а невід'ємна ознака державного ладу, на зразок національного прапора чи гімну.

 

Провокативні американські економісти Раймонд Фісман та Едвард Мігель в книзі «Економічні гангстери» вступають у суперечку зі своїми колегами: чи варто допомагати країнам, що розвиваються, збільшенням фінансових вливань. Наприклад, директор Інституту Землі Колумбійського університету Джеффрі Сакс вважає, що потрібно давати голодним країнам в п'ять разів більше грошей, ніж зараз, і тільки тоді ці країни вирвуться з «пастки бідності». Старший науковий дослідник Центру глобального розвитку і професор Нью-Йоркського університету Вільям Істерлі вважає, що починати потрібно з громадських інститутів, щоб вливати гроші в таку країну, де є хоч трохи здорового глузду і контролю.

 

Фісман і Мігель переконані, що ці побажання хороші лише в теорії (тобто, грошові потоки лише збільшать статки корупціонерів). Тому необхідно шукати «відповіді з реального світу». На їхню думку, «економічні гангстери» - це поширювачі корупції та насильства в бідних країнах. Отже, варто зайнятися перш за все дослідженням і пошуком механізмів боротьби з корупцією та насильством. Правильність свого судження вони доводять конкретними кейсами і порівнянням Кенії та Південної Кореї: у 1960 році рівень життя в обох країнах був одинаковим. Але до 2008 року (момент написання книги) перша так і лишилася на звалищі цивілізації із жахливими потрясіннями, а друга – стала одним із світових лідерів в економіці. Секрет – корейцям вдалося позбутися «економічних гангстерів».

 

Отже, сьогодні українцям треба забути про усі ідеологічні, партійні, зовнішньополітичні чвари і «зайнятися корупцією». А інакше - залишимося на рівні Кенії та інших недієздатних країн (failed states).

[Гість anti-lame]

Как бы на самом деле

 

Последняя новация в этом деле - законопроект, который позволит налоговой контролировать оценщиков. Это делается потому, что разные хитрецы оценивают, например, квартиры и машины при оформлении купли-продажи, скажем, в 100 гривен, а затем платят государству ничтожный налог с этой ничтожной суммы. Таким образом, они не наполняют бюджет и сильно обижают государство. Теперь налоговая получит право чуть ли не самостоятельно оценивать, сколько НА САМОМ ДЕЛЕ стоит собственность, которую вы намерены обменять на деньги.

 

Лично я не понимаю, почему эта столь логичная практика не должна быть немедленно распространена на все акты обмена, совершаемые нашими гражданами. С точки зрения экономики, покупка-продажа квартиры ничем не отличается от покупки-продажи черешни. Поэтому налоговая просто обязана указать каждому продавцу НАСТОЯЩУЮ цену с учетом, разумеется, его издержек, скурпулезно подсчитанных налоговой. Это позволит создать всеукраинскую базу истинных цен, рассчитанных и одобренных ГНС.

 

В итоге, это сильно облегчит жизнь нашего бизнеса. Ведь сразу станет понятно, по какой цене ему продавать, чтобы налоговой было хорошо. Более того, станет, наконец, возможно сразу же привязывать цены к необходимой для наполнения бюджета сумме. То есть, умные люди подумают, сколько государству нужно денег, чтобы удовлетворить все возрастающие потребности украинского народа, и назовут сумму. А налоговая рассчитает, какие должны быть цены - и объявит нам в начале года. И мы заранее будем знать, почем продавать, чтобы наполнить бюджет нашим благом для того, чтобы потом его раздать. Очень удобно.

 

Вот вы удивляетесь, а на самом деле украинцы полностью со мной согласны, и именно так и считают. Если их послушать или почитать, что они пишут на форумах, то единственной проблемой является лишь то, что наполнением бюджета занимаются неправильные люди. А были бы правильные — все было бы по-другому и работало бы как надо.

 

Но вот что интересно. Разного рода другая информация, которую я бы тоже документировал в своем институте, говорит, например, о том, что те же самые украинцы, беспокоящиеся о наполнении бюджета, забирают свои денежки из банков. Забирают и гривну и, что особенно противно, забирают доллар. Банки уже и так и эдак, предлагают разные завлекательные плюшки, бьют в бубен и водят хороводы, но нет — не хочет их украинец, не верит им.

 

И это при том, что тот же самый украинец будет на форуме с пеной у рта доказывать необходимость того, чтобы «деньги работали» (то есть, лежали на счету в банке) и того, что «нужно привлекать средства населения». И ладно бы обычный украинец забирал свою жалкую гривну, так повадились забирать деньги и юридические лица. А это уже совсем несознательное поведение.

 

Когда украинец забирает гривну, это значит, что он хочет оставить ее себе. Это означает, что он предпочитает как-то сам разбираться со своими проблемами и не беспокоить своим существованием государство. Ну и, конечно же, это означает, что украинец не намерен наполнять бюджет. В экономике это называется «уходить в тень».

 

При этом, те же самые люди будут сокрушаться и грустить в форумах по поводу тенезации, долларизации и коррупции.

 

И знаете что? Я все-таки думаю, что «правильным» является то, как люди поступают, а не то, что они при этом говорят. Правильные поступки украинцев спасают их от их правильных слов вот уже 20 лет. Страшно подумать, что было бы, если бы украинцы делали то, что говорят.

[stefani]

*http://www.youtube.com/watch?v=siPj59SeH8c

[Гість korin]

невже так важко.

Не тяжело, но бывает невозможно. Не раасказывать же с каких мест можно ходить на УП но не читать форумы... и как побороть компьютерный вирус гомосексуализма....

[Гість korin]

*http://www.youtube.com/watch?v=siPj59SeH8c

Для этой музыки нет определения. Она - ничто и одновременно - все.

[Орiана]

... и как побороть компьютерный вирус гомосексуализма....

...відійти від нього якнайдалі.

а написати "так" чи "ні" завжди можна з телефона. Ну давай - я вірю в тебе )))

[Гість korin]

Форум выходит на международный уровень.

[Гість NazSoz]

ага,в космос))