Народная Конституция Украины

[Гість vin7000]

КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ

(проект-основа)

Сторінка конституційних зборів:

http://vk.com/club92438378

 

Розділ I

 

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

 

Стаття 1. Україна є безпосередньо-демократичною, правовою, соціальною, суверенною і незалежною державою.

Закони і рішення, прийняті шляхом реалізації прямого права голосу її громадян і відповідають цій Конституції, мають найвищу юридичну силу на всій території України і не можуть бути обмежені міжнародними угодами і правовими актами жодних міжнародних утворень.

Стаття 2. Україна є правонаступницею Київської Русі з її тисячолітніми безпосередньо-демократичними традиціями, що виражалися в правах народних зборів – віче. Збереження та удосконалення правових механізмів традиційного народовладдя є пріоритетним напрямком діяльності державних органів влади та органів місцевого самоврядування.

Стаття 3. Україна є унітарною безпосередньо-демократичною республікою.

Найвищою адміністративною владою на території адміністративних округів, що складають національну адміністративно – територіальну систему, є органи місцевого самоврядування, але законодавство, котрим вони керуються, є єдиним для всієї території України і приймається відповідно до розділу ІІІ цієї Конституції.

Всі державні органи, що об’єднують адміністративні округи, є координаційними. Вони створюються і обираються громадами округів, виходячи з потреб громадян.

Стаття 4. Права і свободи людини і громадянина є найвищою цінністю держави.

Всі громадяни України рівні, тому права і свободи громадянина не можуть обмежувати прав і свобод інших громадян.

Стаття 5. Пріоритетом діяльності окружних громад їх виконавчих органів управління та координації є захист усіх форм власності без надання пріоритету жодній.

Стаття 6. На території України діє єдине громадянство. Підстави для його набуття та припинення визначаються законом.

Стаття 7. Державною мовою України є українська.

На рівні з Українською статус другої державної мови в окремих округах можуть мати інші історичні мови, якщо таке рішення буде прийнято громадою округу.

Стаття 8. Адміністративно-процесуальне законодавство дотримується принципів матеріальної пропорційності.

Розміри штрафних санкцій та стягнень не можуть визначатися у твердих цифрах, що не відображають фінансових можливостей громадян чи організацій, по відношенню до яких вони застосовуються.

Суми стягнень визначаються у відсотках від доходу або від мінімального прожиткового мінімуму, якщо дохід визначити неможливо.

Стаття 9. Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об’єктами права власності народу України.

Право приватної власності на землю на території України може набуватися виключно її громадянами або юридичними особами, дольова частка участі громадян України в котрих більша за 50 відсотків, окрім випадків, коли право власності набуте до прийняття цієї Конституції.

Земля, надра, водні та інші ресурси, що знаходяться в межах приватних ділянок, належать їх власникам і використовуються на їх розсуд. Державні органи не можуть регулювати чи регламентувати їх використання чи цільове призначення.

За безпечність використання ресурсів власники несуть відповідальність відповідно до закону. Власність не може використовуватись на шкоду людині і суспільству.

Право продажу та надання в оренду земель, що знаходяться у приватній власності, гарантується Конституцією України. Державні органи чи будь-хто інший не може обмежувати можливості власників у реалізації їх прав.

Управління земельними ресурсами, що знаходяться у громадській власності, належить громадам.

Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та громадами виключно відповідно до закону.

Стаття 10. Суспільне життя в Україні грунтується на різноманітності політичних поглядів та ідеологій і спрямоване на вдосконалення прав і свобод її громадян.

Жодна політична ідеологія не може бути визнана державою як обов’язкова.

Політична цензура заборонена.

Держава гарантує свободу політичної діяльності в межах пропаганди і законотворення, якщо вона не пов’язана з організацією масових заворушень, пропагандою насилля, терористичною та іншою діяльністю, що суперечить законодавству та Конституції.

Стаття 11. Виконавчі органи адміністративних округів складаються з незалежних одне від одного управлінь, що в сукупності складають окружний виконавчий комітет, а кожне окремо у своїй галузі входить до національної галузевої системи.

Керівники управлінь обираються громадою округу.

Перелік галузевих систем та відповідних управлінь визначається Конституцією України.

Обрані керівники управлінь стають членами галузевих координаційних рад, що є координаційними органами національних галузевих систем. Координаційна рада національної галузевої системи може створювати внутрішні органи координації.

Стаття 12. Право законодавчої ініціативи, прийняття та зміни законів належить виключно народу і не може бути узурповано будь-якими державними органами управління. Своє право голосу громадяни України реалізують як безпосередньо, так і шляхом тимчасового делегування його іншим громадянам.

Стаття 13. Право законодавчої ініціативи мають усі громадяни, що досягли 18-річного віку, в разі коли їх ініціативу підтримують більш ніж 0,1% виборців. Також право законодавчої ініціативи надається Членам Зборів Громадської Ради, де вони діють від імені виборців, що делегували їм своє право голосу, окружним органам місцевого самоуправління та громадським організаціям і політичним партіям, чисельність яких перевищує 0,2% виборців, за умови висунення ініціативи засіданням ради, рішенням з’їзду, зборів чи конференції.

Стаття 14. В разі прийняття рішення про обов’язковість виконання міжнародних угод згідно процедури, що викладена в статті 74 цієї Конституції, умови цих угод набувають статус закону, а в разі виникнення протиріч із законами, що прийняті раніше, призупиняють дію цих законів.

Стаття 15. В Україні діє принцип верховенства права.

Конституція має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до комітету справедливості для захисту конституційних прав і свобод людини безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Стаття 16. Держава сприяє консолідації та розвиткові нації, її історичної свідомості, традицій і культури, а також розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності всіх корінних народів і національних меншин України.

Стаття 17. Захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього народу.

Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Національну службу безпеки України, що діє на підставах законодавства.

Військові формування, що входять до складу Системи безпеки, ніким не можуть бути використані для обмеження прав і свобод громадян або з метою повалення конституційного ладу, усунення органів влади чи перешкоджання їх діяльності.

Збройні сили України та інші воєнізовані формування, що утворюються в межах закону та Конституції держави, є професійними.

Стаття 18. На території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом.

Стаття 19. Україна є без’ядерною державою. Одним з пріоритетів зовнішньої політики є всебічне пропагування та сприяння ядерному роззброєнню в світі та забезпечення миру і злагоди.

Стаття 20. Зовнішньополітична діяльність України спрямована на забезпечення її національних інтересів і безпеки шляхом підтримання мирного і взаємовигідного співробітництва з членами міжнародного співтовариства за загальновизнаними принципами і нормами міжнародного права.

Стаття 21. Державними символами України є Державний Прапор України, Державний Герб України, Державний Гімн України.

Державний Прапор України – стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольорів.

Державний Герб України – знак княжої держави Володимира Великого (геральдичне зображення стрімкого сокола на щиті).

Державний Гімн України – національний гімн на музику М. Вербицького із словами, затвердженими законом, що приймається Громадською Радою.

Опис державних символів України та порядок їх використання встановлюються законом, що приймається Громадською Радою.

Столицею України є місто Київ.

 

Розділ II

 

ПРАВА, СВОБОДИ ТА ОБОВ’ЯЗКИ ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА

 

Стаття 22. Усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

Стаття 23. Права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними.

Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів недопустиме звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Стаття 24. Кожна людина має право на вільний розвиток своєї особистості, якщо при цьому не порушуються права і свободи інших людей, та має обов’язки перед суспільством, в якому забезпечується вільний і всебічний розвиток її особистості.

Стаття 25. Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Рівність прав жінки і чоловіка забезпечується: наданням жінкам рівних з чоловіками можливостей у громадсько-політичній і культурній діяльності, у здобутті освіти і професійній підготовці, у праці та винагороді за неї; спеціальними заходами щодо охорони праці і здоров’я жінок, встановленням пенсійних пільг; створенням умов, які дають жінкам можливість поєднувати працю з материнством; правовим захистом, матеріальною і моральною підтримкою материнства і дитинства.

 

Стаття 26. Громадянин України не може бути позбавлений громадянства, якщо не доведено, що він має громадянство іншої країни, і не може бути позбавлений права змінити громадянство.

Громадянин України не може бути вигнаний за межі країни або виданий іншій державі.

Україна гарантує піклування та захист своїм громадянам, які перебувають за її межами.

Стаття 27. Іноземці та особи без громадянства, що перебувають на території України на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов’язки, як і громадяни України, – за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Іноземцям та особам без громадянства може бути надано притулок у порядку, встановленому законом.

Стаття 28. Кожна людина має невід’ємне право на життя.

Ніхто не може бути позбавлений життя. Обов’язок держави – захищати життя людини.

Кожен має право захищати своє життя і здоров’я, життя і здоров’я інших людей від протиправних посягань.

Стаття 29. Кожен має право на повагу до його гідності.

Ні до кого не може застосовуватись катування, жорстоке або таке, що принижує гідність, поводження чи покарання.

Жодна людина без її вільної згоди не може бути піддана медичним, науковим чи іншим дослідам.

Стаття 30. Кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність.

Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою без вмотивованого рішення комісії з встановлення справедливості і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

У разі нагальної необхідності запобігти злочинові чи його припинити, уповноважені на те законом органи можуть застосувати утримання особи під вартою як тимчасовий запобіжний захід, обгрунтованість якого протягом семидесяти двох годин має бути підтверджена комісією з встановлення справедливості. Затримана особа негайно звільняється, якщо протягом семидесяти двох годин з моменту затримання їй не вручено вмотивованого рішення комісії з встановлення справедливості про утримання під вартою.

Кожному заарештованому чи затриманому має бути невідкладно повідомлено про мотиви арешту чи затримання, роз’яснено його права та надано можливість з моменту затримання захищати себе особисто та користуватися правовою допомогою захисника.

Кожний затриманий має право у будь-який час оскаржити своє затримання в Комітеті справедливості та захисту прав людини.

Про арешт або затримання людини має бути негайно повідомлено родичів заарештованого чи затриманого. Прізвище, ім’я, по-батькові та контактний телефон особи, котрій повідомлено про затримання, та час повідомлення фіксуються в протоколі затримання

Стаття 31. Кожному гарантується недоторканність житла.

Не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням комісії з встановлення справедливості.

У невідкладних випадках, пов’язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, можливий інший, встановлений законом, порядок проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду і обшуку.

Стаття 32. Кожному гарантується таємниця листування, телефонних розмов та іншої кореспонденції. Винятки можуть бути встановлені лише комісією з встановлення справедливості у випадках, передбачених законом, з метою запобігти злочинові чи з’ясувати істину під час розслідування кримінальної справи, якщо іншими способами одержати інформацію неможливо.

Стаття 33. Ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, коли комусь із членів його родини загрожує небезпека.

Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної особистої інформації про особу без її згоди чи заяви одного з членів сім’ї.

Кожний громадянин має право знайомитися в органах державної та громадської влади, органах місцевого самоврядування, установах і організаціях з відомостями про себе, які не є державною або іншою захищеною законом таємницею.

Кожному гарантується право спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім’ї та право вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

В разі публікації матеріалів, в котрих йдеться про порушення Конституції чи норм закону конкретними особами, або вказується на їх причетність до скоєння злочину, засоби масової інформації мають отримати від автора опис доказів та копію поданої заяви до правоохоронних органів. Лише за таких умов, або за умов прямої трансляції, відповідальність за розповсюдження матеріалів несе сам автор, в інших умовах засоби масової інформації відповідальні на рівні з авторами матеріалів.

Стаття 34. Кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Громадянин України не може бути позбавлений права в будь-який час повернутися в Україну.

Стаття 35. Кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб, дотримуючись умов статті 33 Конституції України, за виключенням інформації, що стосується приватного життя інших осіб без їхньої письмової згоди, та інформації про будь-яку діяльність національної служби безпеки та її підрозділів, якщо вона не надана офіційними джерелами, до яких відносяться, окрім керівних органів національної служби безпеки різних рівнів, комітет справедливості та захисту прав людини та національна система охорони правопорядку і її підрозділи.

Стаття 36. Кожен має право на свободу совісті. Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати жодної, безперешкодно відправляти одноосібно чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність.

Здійснення цього права може бути обмежене законом лише в інтересах охорони громадського порядку, здоров’я і моральності населення або захисту прав і свобод інших людей.

Жодна церква чи релігія не може бути визнана обов’язковою.

Стаття 37. Громадяни України мають право на свободу об’єднання у політичні партії та громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів, за винятком обмежень, встановлених законом в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров’я населення або захисту прав і свобод інших людей.

Політичні партії України сприяють формуванню і вираженню політичної волі громадян. Членами політичних партій можуть бути лише громадяни України.

Обмеження щодо членства у політичних партіях встановлюються виключно цією Конституцією і законами України.

Громадяни мають право на участь у професійних спілках з метою захисту своїх трудових і соціально-економічних прав та інтересів. Професійні спілки є громадськими організаціями, що об’єднують громадян, пов’язаних спільними інтересами за родом їх професійної діяльності. Професійні спілки утворюються без попереднього дозволу на основі вільного вибору їх членів. Усі професійні спілки мають рівні права. Обмеження щодо членства у професійних спілках встановлюються виключно цією Конституцією і законами України.

Ніхто не може бути примушений до вступу в будь-яке об’єднання громадян чи обмежений у правах за належність чи неналежність до політичних партій або громадських організацій.

Усі об’єднання громадян рівні перед законом.

Стаття 38. Утворення і діяльність політичних партій та громадських організацій, програмні цілі або дії яких спрямовані на зміну конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підрив її безпеки, незаконне захоплення державної влади, пропаганду війни, насильства, на розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, посягання на права і свободи людини, безпеку населення України, забороняються.

Політичні партії та громадські організації не можуть мати воєнізованих формувань.

Не допускається створення і діяльність організаційних структур політичних партій в структурах виконавчих органів місцевого самоврядування, військових формуваннях, а також на державних підприємствах, у навчальних закладах та інших державних установах і організаціях.

Заборона діяльності об’єднань громадян можлива лише в за рішенням вищої комісії по встановленню справедливості.

Стаття 39. Громадяни мають право брати участь в управлінні державними справами, контролюючи представників, котрим делеговане право управління, та в законодавчому процесі, делегуючи або використовуючи своє безпосереднє право голосу, вільно обирати і бути обраними до органів державної виконавчої влади та виконавчих органів громадського самоврядування.

Громадяни користуються рівним правом доступу до державної служби.

Стаття 40. Громадяни мають право збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, не створюючи при цьому незручностей іншим громадянам.

Про проведення заходів завчасно сповіщаються органи виконавчої влади громад, на території яких проводяться заходи.

Стаття 41. Усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до виконавчих та законодавчих органів влади та її структур, посадових і службових осіб цих структур, що зобов’язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь упродовж чотирнадцяти днів з моменту отримання.

Стаття 42. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Право приватної власності не може набуватися на об’єкти громадського призначення, що створені природою, або за кошти громад: річки, природні озера, моря та їх береги, дороги, мости, ліси, парки, церкви, лікарні, школи та інші, визначені законом. Ці об’єкти незмінно являються власністю громади.

Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об’єктами права громадської та комунальної власності відповідно до закону.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Примусове відчуження об’єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об’єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.

Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням комісії по встановленню справедливості у випадках коли:

1. власність являється знаряддям або засобом злочину, скоєного її власником;

2. власність придбана незаконно;

3. власність придбана законно але за кошти чи в обмін на майно що присвоєне незаконно і підлягає відшкодуванню

Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Стаття 43. Кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Підприємницька діяльність посадових і службових осіб органів виконавчої влади обмежується законом.

Держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція. Державні монополії забороняються. Природні монополії, та монополії, що виникають в наслідок реалізації права інтелектуальної власності здійснюють діяльність та ціноутворення на основі закону про монополії.

Не допускається ліцензування та впровадження дозволів на будь-який вид підприємницької діяльності, окрім виробництва товарів, заборонених для вільної реалізації населенню на території України, таких як зброя, наркотичні речовини та інші, що визначаються законом. Провадження небезпечних видів діяльності проводиться на основі закону про небезпечні види діяльності та виробництво і реалізацію підакцизних товарів, що визначає умови, котрі має створити підприємець чи підприємство для їх провадження.

Створивши умови відповідно до закону, підприємство повідомляє окружні виконавчі органи, відповідальні за цей вид діяльності, про початок роботи. Виконавчий орган бере на себе контроль ведення діяльності у відповідності до закону та реалізує акцизи виробникам підакцизних товарів.

Громада захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.

Стаття 44. Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Громада створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Використання примусової праці забороняється. Не вважається примусовою працею військова робота чи служба, яка виконується особою за вироком чи іншим рішенням Комісії з встановлення справедливості або відповідно до законів про воєнний та надзвичайний стан.

Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Використання праці жінок і неповнолітніх на небезпечних для їхнього здоров’я роботах забороняється.

Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Стаття 45. Ті, хто працює, мають право на страйк для захисту своїх економічних і соціальних інтересів.

Порядок здійснення права на страйк встановлюється законом з урахуванням необхідності забезпечення національної безпеки, охорони здоров’я, прав і свобод інших людей.

Ніхто не може бути примушений до участі або до неучасті у страйку.

Заборона страйку можлива лише на підставі закону.

Стаття 46. Кожен, хто працює, має право на відпочинок.

Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час.

Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом.

Стаття 47. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Стаття 48. Кожен має право на житло. Громада створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.

Громадянам надається право на створення неприбуткових громадських організацій і об’єднань з ціллю спільного вирішення житлових питань та побудови житла на основі членських внесків або спільного виконання робіт. Виконавчі органи влади мають всебічно сприяти діяльності таких організацій, максимально спрощувати для них вирішення земельних питань та питань підключення до житлово-комунальних мереж.

Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.

Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням комісії з відновлення справедливості.

Стаття 49. Кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім’ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло. Мінімальний розмір соціального та пенсійного забезпечення не може бути меншим за прожитковий рівень, визначений законом.

Стаття 50. Кожен має право на охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування.

Охорона здоров’я забезпечується системою охорони здоров’я та демографічного контролю, котра створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування. У громадських закладах охорони здоров’я медична допомога надається безоплатно; існуюча мережа таких закладів не може бути скорочена.

Система охорони здоров’я та демографічного контролю спрямовує свою роботу на забезпечення громадян, що обслуговуються в громадських закладах охорони здоров’я, доступними медикаментами. Це досягається за рахунок оптимізації роботи громадських аптечних підприємств та дотаційної політики в залежності від фінансових можливостей системи.

Медична система є загальнодержавною і громадяни можуть отримувати медичну допомогу безоплатно в любій точці України. Фінансування державної системи охорони здоров’я та демографічного контролю проводиться за рахунок акцизного збору з продажу тютюнових та алкогольних виробів та дохідної частини бюджету громад, частка якого призначається на утримання системи охорони здоров’я та демографічного контролю згідно закону.

Дозволяється отримання додаткових надходжень за рахунок надання платних послуг що не являються медичною допомогою: реєстрація актів громадського стану, надання послуг санітарно-епідеміологічних лабораторій, прибутки комунальних аптечних підприємств тощо.

Система охорони здоров’я та демографічного контролю дбає про розвиток фізичної культури і спорту, забезпечує санітарно-епідемічне та екологічне благополуччя.

Стаття 51. Кожен має право на безпечне для життя і здоров’я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Кожному гарантується право вільного доступу до інформації про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту, а також право на її поширення. Така інформація ніким не може бути засекречена.

Стаття 52. Шлюб опирається на вільну згоду жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов’язки у шлюбі та сім’ї.

Батьки зобов’язані утримувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов’язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків.

Сім’я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Стаття 53. Діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним.

Будь-яке насильство над дитиною та її експлуатація переслідуються за законом.

Утримання та виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, покладається на державу. Держава заохочує і підтримує благодійницьку діяльність щодо дітей.

Стаття 54. Кожен має право на освіту.

Повна загальна середня освіта є обов’язковою і безоплатною.

Громади забезпечують доступність дошкільної, професійно-технічної, вищої освіти в державних і громадських навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загально-середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг талановитим учням і студентам.

Громадяни мають право безоплатно здобути вищу освіту в державних і громадських навчальних закладах на конкурсній основі, в залежності від кількості виділених місць громадського замовлення.

Громадяни мають право здобути вищу освіту на позаконкурсній основі, оплачуючи навчання у повному обсязі.

Вищі учбові заклади, крім медичних та військових, зобов’язані розробити та підтримувати дистанційні курси, забезпечити можливість здобуття доступної вищої освіти дистанційно.

Громадянам, які належать до національних меншин, відповідно до закону гарантується право на навчання рідною мовою чи на вивчення рідної мови у державних і комунальних навчальних закладах або через національні культурні товариства.

Стаття 55. Громадянам гарантується свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, захист інтелектуальної власності, їхніх авторських прав, моральних і матеріальних інтересів, що виникають у зв’язку з різними видами інтелектуальної діяльності.

Кожний громадянин має право на результати своєї інтелектуальної, творчої діяльності; ніхто не може використовувати або поширювати їх без його згоди, за винятками, встановленими законом.

Громади сприяють розвиткові науки, встановленню наукових зв’язків України зі світовим співтовариством.

Культурна спадщина охороняється законом.

Громади забезпечують збереження історичних пам’яток та інших об’єктів, що становлять культурну цінність, вживає заходів для повернення в Україну культурних цінностей народу, які знаходяться за її межами.

Стаття 56. Права та свободи людини і громадянина в України захищаються комітетом справедливості та захисту прав людини.

Кожному гарантується право на оскарження рішень, дій чи бездіяльності громадських виконавчих органів, громадських рад усіх рівнів, посадових і службових осіб, в разі порушення ними його конституційних прав та свобод або утиску прав інших громадян, у комітеті справедливості та захисту прав людини України.

В разі неефективності національних засобів правового захисту, кожен громадянин має право звертатися за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнародних судових установ чи до відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна.

Кожен має право будь-якими, не забороненими законом, засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Стаття 57. Кожен має право на відшкодування за рахунок державного або місцевого бюджету матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів виконавчої влади, органів громадської влади, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Стаття 58. Кожен громадянин України є співвласником громадського майна та органів управління ним.

Кожен громадянин має право контролю діяльності громадського виконавчого апарату та використання громадського майна і ресурсів, має право безперешкодно слідкувати за діяльністю виконавчих служб та організацій, що використовують громадське майно чи ресурси, за умови дотримання техніки безпеки і не заважаючи роботі вищезгаданих організацій.

Кожен громадянин має право складення протоколів порушень з наступним розглядом їх комісією з відновлення справедливості.

Дані норми не стосуються приватної власності інших осіб, військових та інших секретних об’єктів, згідно переліку, затвердженого Громадською Радою України.

Стаття 59. Кожному гарантується право знати свої права і обов’язки.

Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов’язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом.

Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов’язки громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є нечинними.

Стаття 60. Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, окрім випадків, коли це полегшує правове становище громадян.

Правопорушенням можуть вважатися лише ті дії, котрі порушували законодавство, що діяло на момент їх вчинення.

Дії, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення, не можуть бути визнані правопорушенням після зміни цього законодавства.

Стаття 61. Кожен має право на правову допомогу.

В разі обрання арешту в якості запобіжного заходу, слідчі органи мають повідомити Комітет справедливості та захисту прав людини про арешт негайно. Якщо заарештований або його родичі не залучають правозахисника на платній основі, протягом 12 годин комітет має призначити заарештованому уповноваженого комітетом захисту прав людини України. Всі слідчі дії мають проводитися у присутності або за згодою правозахисника або уповноваженого, з обов’язковим відео документуванням.

Кімната попереднього затримання має бути забезпечена відео спостереженням з хронометрією, запис котрого має передаватися правозахиснику, або родичам затриманого за вимогою, та примірниками Конституції України та Карного Кодексу для ознайомлення.

Стаття 62. Ніхто не зобов’язаний виконувати явно злочинні розпорядження чи накази.

За віддання і виконання явно злочинного розпорядження чи наказу настає юридична відповідальність.

Стаття 63. Ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Стаття 64. Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком Комісії з встановлення справедливості.

Ніхто не зобов’язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Обвинувачення може грунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, тільки за умови, якщо особи, що порушили закон при їх отриманні, понесли покарання згідно з законом.

Обвинувачення не може грунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Презумція невинуватості гарантується Конституцією і розповсюджується, в тому числі, на тих підозрюваних, котрі зізналися у скоєнні злочину. Щиросердне зізнання являється жестом допомоги слідству, що може пом’якшувати покарання, але не може використовуватись як доказ на розгляді справи комісією по встановленню справедливості.

У разі скасування вироку Комісії з встановлення справедливості як неправосудного держава відшкодовує матеріальну і моральну шкоду, завдану безпідставним засудженням.

Особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім’ї чи близьких родичів, або інших осіб, коло яких визначається законом.

Засуджений користується всіма правами людини і громадянина, за винятком обмежень, які визначені законом і встановлені вироком комісії з встановлення справедливості.

Стаття 65. Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод, якщо ціллю обмеження є збереження життя та здоров’я громадян, щодо яких застосовується обмеження, із зазначенням строку дії цих обмежень.

Стаття 66. Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов’язком громадян України.

Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Стаття 67. Кожен зобов’язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

Стаття 68. Кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Стаття 69. Кожен зобов’язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

 

Розділ III

 

НАРОДНЕ ВОЛЕВИЯВЛЕННЯ

 

Стаття 70. Народне волевиявлення здійснюється у вигляді прямого таємного голосування, що проводиться з використанням комп’ютерної системи «СКІПЕТР».

Стаття 71. Право голосу мають громадяни України, які досягли вісімнадцяти років.

Не мають права голосу громадяни, яких визнано недієздатними комісією з встановлення справедливості.

Стаття 72. На час, коли громадянин не має можливості або бажання брати участь в управлянні державою особисто, він делегує своє право голосу особам, котрим він довіряє.

Делегувати право голосу громадяни можуть лише тим особам, котрі обрали для себе статус активних громадян.

Система «СКІПЕТР» забезпечує функцію, яка дає можливість, по закінченню терміну голосування зарахувати голоси громадян, що не взяли участь у голосуванні особисто, на користь тих рішень, за які проголосували активні громадяни, котрим делеговані права голосу цих громадян.

Стаття 73. Статус активного громадянина не передбачає таємного голосування. Статистика голосувань активного громадянина є відкритою для того, щоб громадяни, котрі делегували йому право голосу або планують це зробити, мали можливість оцінити активність та послідовність його позиції. Якщо активний громадянин пропустив більше третини голосувань упродовж 60 днів, він автоматично втрачає цей статус.

Стаття 74. Громадська Рада є представницьким органом законодавчої влади, що реалізує право голосу громадян України безпосередньо або через активних громадян, котрим його делеговано.

Голос активного громадянина під час голосування має вагу, пропорційну кількості голосів, що делеговані йому іншими громадянами.

Рішення чи закон вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало 50 відсотків плюс один голос громадян, з використанням прямого голосу.

В разі, коли така ж кількість голосів на підтримку закону чи рішення набрана з урахуванням голосів, що делеговані активним громадянам, рішення приймається в статусі тимчасового, та має такий статус упродовж 90 (дев’яносто) днів з моменту прийняття.

Якщо у термін, визначений у ч. 4 статті 74, громадяни, делеговані голоси котрих враховані під час прийняття закону (рішення), не скористаються правом вето, або їх кількість не буде такою, що змінить картину голосування в сторону, меншу ніж 50 відсотків і один голос, то закон буде вважатися остаточно прийнятим.

Стаття 75. На голосування по законодавчим та іншим рішенням Громадської Ради виділяється 7 діб у звичайний період та 1 доба в разі оголошення військового чи надзвичайного стану. Голосування по конституційним питанням проводиться протягом 30 діб. Збори Громадської Ради України можуть приймати тимчасові рішення миттєво.

Стаття 76. Питання щодо зміни державних кордонів України приймаються за процедурою конституційних питань.

 

Розділ IV

 

ГРОМАДСЬКА РАДА

 

Стаття 77. Найвищим представницьким органом, що представляє народ України, є Громадська Рада України.

Стаття 78. Головним робочим органом Громадської Ради є Збори Громадської Ради, конституційний склад яких, складає 450 осіб. Членами Зборів Громадської Ради стають перших 450 осіб із числа активних громадян, котрим делеговано найбільшу кількість голосів.

Членом Зборів Громадської Ради може стати громадянин України, котрий має право голосу відповідно до статті 71 Конституції України.

Не допускається делегування виборчого права громадянам, що є громадянами України менше ніж 4 роки, посадовим та службовим особам, або таким, що мають судимість за вчинення умисного злочину, якщо ця судимість не погашена і не знята у встановленому законом порядку.

Статус Члена Зборів Громадської Ради України зберігається до тих пір, поки він відповідає вимогам ч. 1 статті 78 Конституції України.

Контроль дотримання вимог щодо членства у Зборах Громадської Ради України покладається на систему «СКІПЕТР».

Стаття 79. Члени Зборів Громадської Ради України здійснюють свої повноваження на громадських засадах.

Стаття 80. Громадська Рада України працює дистанційно, з використанням системи «СКІПЕТР», але може проводити збори для обговорення законопроектів чи надзвичайних ситуацій.

Збори Громадської Ради України можуть призначатися Головою Громадської Ради України або з ініціативи групи Членів Зборів Громадської Ради, що мають не менш як 10% голосів, що делегували їм громадяни України.

Стаття 81. Член Зборів Громадської Ради, котрому делеговано найбільшу кількість голосів Громадян, стає Головою Громадської Ради України.

Голова Громадської Ради представляє Україну у міжнародних відносинах, подає на розгляд Громадської Ради кандидатури послів України. Має право дорадчого голосу в координаційних радах усіх галузевих систем. Представляє державу на урочистостях та інших державних церемоніях.

Голова Громадської Ради призначає та звільняє працівників апарату Громадської Ради України відповідно до штатного розкладу, затвердженого Громадської Радою.

Голова Громадської Ради вносить на розгляд Громадської Ради кандидатуру керівника служби технічного забезпечення державного та фінансового менеджменту.

Голова Громадської Ради скликає та веде Збори Громадської Ради України.

Голова Громадської Ради організовує та керує роботою Зборів Громадської Ради України та її робочими органами.

Голова Громадської Ради представляє Громадську Раду України у відносинах з іншими установами та організаціями України, підписує закони, рішення Громадської Ради, міжнародні договори та інші робочі та господарські документи.

Голова Громадської Ради працює на постійній основі або за сумісництвом.

Стаття 82. Член Зборів Громадської Ради, що має другу за вагою кількість делегованих прав голосу, стає заступником Голови Громадської Ради і заміщає Голову Громадської Ради в разі його відсутності або за його дорученням.

Стаття 83. Всі витрати, що несуть Члени Зборів Громадської Ради у зв’язку з виконанням своїх функцій, у тому числі відрядження, відшкодовуються державою.

Перелік витрат, що дозволені Членам Зборів Громадської Ради України, визначається законом.

Стаття 84. Збори Громадської Ради України проводяться відкрито.

Стаття 85. До повноважень Громадської Ради України належить:

1) затвердження бюджету національних систем та комітетів і внесення змін до нього за поданням координаційних рад відповідних систем та комітетів. Контроль за виконанням бюджету національними системами та комітетами України, прийняття рішення щодо звіту про його виконання;

2) визначення засад внутрішньої і зовнішньої політики України;

3)затвердження національних програм економічного, науково-технічного, соціального, національно-культурного розвитку, охорони здоров’я та довкілля, що розробляються і подаються на затвердження координаційними радами національних систем;

4) оголошення війни та миру, ухвалення рішення про використання Збройних Сил України та інших військових формувань у разі збройної агресії проти України;

5) затвердження рішень про надання Україною позик і економічної допомоги іноземним державам та міжнародним організаціям, а також про одержання Україною від іноземних держав, банків і міжнародних фінансових організацій позик, здійснення контролю за їх використанням;

6) затвердження загальної структури, чисельності, визначення функцій Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також Системи охорони правопорядку;

7) встановлення державних символів України;

8) затвердження структури і складу Комітету справедливості та захисту прав людини і громадянина;

9) утворення і ліквідація районів, встановлення і зміна меж районів і міст, віднесення населених пунктів до категорії міст, найменування і перейменування населених пунктів і районів;

10) затвердження рішення Координаційної ради Системи безпеки України про введення воєнного чи надзвичайного стану в Україні або в окремих її місцевостях, про загальну або часткову мобілізацію, про оголошення окремих місцевостей зонами надзвичайної ситуації;

11) ініціювання та заслуховування звітів Координаційних рад національних систем та комітетів;

12) надання законом згоди на обов’язковість міжнародних договорів Київської Русі та денонсація міжнародних договорів України;

13) призначення за поданням Голови Громадської Ради та відкликання керівника служби технічного забезпечення державного та фінансового менеджменту.

Стаття 86. Громадська Рада України для реалізації законопроектної роботи, підготовки і попереднього розгляду питань, віднесених до її повноважень, виконання контрольних функцій відповідно до Конституції України створює з числа Членів Зборів Громадської Ради комітети Громадської Ради та обирає голів, перших заступників, заступників голів та секретарів цих комітетів.

Громадська Рада України у межах своїх повноважень може створювати тимчасові спеціальні комісії для підготовки і попереднього розгляду питань.

Громадська Рада України для проведення розслідування з питань, що становлять суспільний інтерес, утворює тимчасові слідчі комісії.

Висновки і пропозиції тимчасових слідчих комісій не є вирішальними для слідства і Комітету справедливості та захисту прав людини.

Організація і порядок діяльності комітетів Громадської Ради України, її тимчасових спеціальних і тимчасових слідчих комісій встановлюються законом.

Стаття 87. Ніхто не може припинити чи обмежити повноваження Громадської Ради України.

Стаття 88. Виключно законами України визначаються:

1) права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов’язки громадянина;

2) громадянство, правосуб’єктність громадян, статус іноземців та осіб без громадянства;

3) права корінних народів і національних меншин;

4) порядок застосування мов;

5) засади використання природних ресурсів, виключної (морської) економічної зони, континентального шельфу, освоєння космічного простору, організації та експлуатації енергосистем, транспорту і зв’язку;

6) основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади державного регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім’ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров’я; екологічної безпеки;

7) правовий режим власності;

8) правові засади і гарантії підприємництва; правила конкуренції та норми антимонопольного регулювання;

9) засади зовнішніх зносин, зовнішньоекономічної діяльності, митної справи;

10) засади регулювання демографічних та міграційних процесів;

11) засади утворення і діяльності політичних партій, інших об’єднань громадян, засобів масової інформації;

12) організація і діяльність органів виконавчої влади, основи державної служби, організації державної статистики та інформування;

13) територіально-адміністративний устрій України;

14) устрій Комітету справедливості та захисту прав людини, засади діяльності комісій з встановлення справедливості, статус членів Комітету справедливості та захисту прав людини, засади судової експертизи, організація і діяльність органів дізнання і слідства, нотаріату, органів і установ виконання покарань; основи організації та діяльності правозахисників;

15) засади місцевого самоврядування;

16) статус столиці України; спеціальний статус інших міст;

17) основи національної безпеки, організації Системи безпеки і Системи охорони громадського порядку;

18) правовий режим державного кордону;

19) правовий режим воєнного і надзвичайного стану, зон надзвичайної ситуації;

20) організація і порядок діяльності Громадської Ради України, статус Члена Зборів Громадської Ради України;

21) засади цивільно-правової відповідальності; діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них.

Виключно законами України встановлюються:

1) Державний бюджет України і бюджетна система України; система оподаткування, податки і збори; засади створення і функціонування фінансового, грошового, кредитного та інвестиційного ринків; статус національної валюти, а також статус іноземних валют на території України; порядок утворення і погашення державного внутрішнього і зовнішнього боргу; порядок випуску та обігу державних цінних паперів, їх види і типи;

2) порядок направлення підрозділів Збройних Сил України до інших держав; порядок допуску та умови перебування підрозділів збройних сил інших держав на території України;

3) одиниці ваги, міри і часу; порядок встановлення державних стандартів;

4) порядок використання і захисту державних символів;

5) державні нагороди;

6) військові звання, дипломатичні ранги та інші спеціальні звання;

7) державні свята;

8) порядок утворення і функціонування вільних та інших спеціальних зон, що мають економічний чи міграційний режим, відмінний від загального.

Законом України оголошується амністія.

Стаття 89. Реалізація права законодавчої ініціативи у Громадській Раді України відповідно до статей 11, 12 цієї Конституції здійснюється на основі закону, що визначає процедуру та форму подання законопроектів.

Законопроект може бути відхилено без розгляду Громадською Радою України:

1) в разі невідповідності його вимогам статей 11, 12 Конституції України;

2) в разі, якщо закон, запропонований в проекті, суперечить положенням Конституції України;

3) в разі, якщо закон, запропонований в проекті, повторює вже прийнятий до цього закон чи положення Конституції.

В разі невідповідності форми законопроекту вимогам закону він не відхиляється, а повертається автору на доопрацювання, що не може стати причиною повторного проходження вже пройдених етапів процедури, визначеної законом.

В стадії доопрацювання законопроекту не допускається зміна тексту і змісту закону, що пропонується законопроектом.

Стаття 90. Закон підписує Голова Громадської Ради України протягом семи календарних днів і офіційно оприлюднює.

Закон набирає чинності після оприлюднення, якщо термін введення в дію закону не визначається самим законом, але не раніше дня оприлюднення.

 

Розділ V

 

БЮДЖЕТНА СИСТЕМА

 

Стаття 91. Бюджетна система України будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу відповідальності за добробут громадян країни між окружними територіальними громадами.

Виконавчі комітети окружних громад розподіляють бюджет між управляннями, виходячи з потреб та підготовлених управліннями програм.

Розподіл об’єктів державного значення, що призначені для обслуговування декількох територіальних громад: заклади пенітенціарної служби, спеціалізовані лікувальні та навчальні заклади, військові підрозділи та інші беруться на утримання більш потужних за фінансовими можливостями територіальних громад за умови їх розташування на території цих громад. Робочі місця, що організовуються внаслідок функціонування таких об’єктів, належать громадам, що їх утримують.

Розподіл відповідальності між громадами узгоджується координаційними радами галузевих систем, котрі готують проект бюджету системи та подають його на затвердження Громадській Раді України.

Стаття 92. Бюджет кожної галузевої системи чи комітету приймається окремим законом.

Стаття 93. Дохідна частина Державного бюджету України формується з відрахувань від податкових надходжень громад, що складають 30% від загальної суми надходжень, доходів державних підприємств та митних зборів.

Стаття 94. Державний Бюджет України складається та приймається Громадською Радою і доповнює бюджети галузевих систем у вигляді дотацій і субвенцій окремим громадам, загальнодержавних програм, ініційованих Громадською Радою України, програм розвитку підприємств державної власності та утримання організаційних та моніторингових структур Громадської Ради.

Регулярні звіти про доходи і видатки Державного бюджету України та системних бюджетів мають бути оприлюднені.

Стаття 95. Державний бюджет України затверджується щорічно Громадською Радою на період з 1 січня по 31 грудня, державні галузеві системи і комітети мають узгодити свої бюджети в період з 15 листопада по 15 грудня, а за особливих обставин – на інший період.

Стаття 96. Контроль за виконанням закону про державний Бюджет України та законів про бюджети галузевих систем, комітетів і служб покладається на громадськість та моніторингові структури Громадської Ради України.

Стаття 97. Грошовою одиницею України є гривня.

Забезпечення стабільності грошової одиниці є функцією Національного банку України.

Стаття 98. Національний банк України розробляє основні засади грошово-кредитної політики та здійснює контроль за її проведенням.

Правовий статус Національного банку України визначається законом.

 

Розділ VI

 

АДМІНІСТРАТИВНО-ТЕРИТОРІАЛЬНИЙ УСТРІЙ УКРАЇНИ

 

Стаття 99. Адміністративними одиницями України є адміністративні округи. За основу адміністративно-територіального поділу України береться Постанова Центральної виборчої комісії України від 28 квітня 2012 року № 82 "Про утворення одномандатних виборчих округів на постійній основі у межах Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя".

Стаття 100. Назви адміністративних округів України приймаються від назви населених пунктів, в котрих розташовані адміністративні центри округів та їх номери згідно постанови ЦВК від 28.04.2012 №82 (Балоцерківський адміністративний округ №90 і т.д.).

 

Розділ VIІ

 

НАЦІОНАЛЬНІ ГАЛУЗЕВІ СИСТЕМИ УКРАЇНИ

 

Стаття 101. Національні галузеві системи України є вищим органом у системі органів виконавчої влади.

Національні галузеві системи України відповідальні перед народом і Громадською Радою України, підконтрольні і підзвітні Громадській Раді в межах, передбачених цією Конституцією.

Національні галузеві системи України у своїй діяльності керуються цією Конституцією та законами України.

Стаття 102. Національні галузеві системи складаються з галузевих окружних управлінь, керівники яких обираються окружними громадами.

Обрані громадами керівники місцевих управлінь утворюють координаційну раду національної галузевої системи.

Координаційна рада національної галузевої системи є головним координаційним органом системи, котрий координує діяльність управлінь, здійснює координацію та контроль виконання державних програм, забезпечує ефективне використання колективного досвіду передових управлінь, готує загальні звіти та подання до розгляду Громадської Ради України.

Штатний розпис окружних галузевих управлінь затверджується їх керівниками в залежності від необхідності, позитивного досвіду інших громад та фінансових можливостей громади округу, до якого належить управління.

Керівники управлінь галузевих систем округу складають окружний виконавчий комітет.

Стаття 103. Всього в Україні діє чотири Національних галузевих системи:

1. Національна система охорони правопорядку

До складу системних управлінь входять слідчі та оперативно-розшукові органи, патрульно-постові служби, підрозділи внутрішніх військ.

Діяльність національної системи охорони правопорядку спрямована на утвердження верховенства закону, зміцнення правопорядку і має своїм завданням захист від неправомірних посягань на:

– закріплені Конституцією України незалежність держави, суспільного та державного ладу, політичної та економічної систем, права національних груп і територіальних громад;

– гарантовані Конституцією, іншими законами України та

міжнародними правовими актами соціально-економічні, політичні, особисті права і свободи людини та громадянина;

– основи демократичного устрою державної влади, правового

статусу місцевих громад.

Функції Національної системи охорони правопорядку України включають весь комплекс заходів щодо контролю за дотриманням законодавства України: нагляд, оперативно-розшукові та слідчі функції, підтримання державного обвинувачення на розгляді комісії з встановлення справедливості.

2. Національна система охорони здоров’я та демографічного контролю

До складу системних управлінь входять медичні лікувальні, лікувально-профілактичні заклади, служби невідкладної допомоги, установи санітарно-епідеміологічного контролю.

Діяльність національної системи охорони здоров’я та демографічного контролю спрямована на створення умов для розвитку здорової і міцної нації.

Для досягнення своїх цілей система удосконалює та реалізує національну політику у сферах охорони здоров’я, санітарного та епідеміологічного благополуччя населення, створення виробництва, контролю якості та реалізації лікарських засобів і виробів медичного призначення. Розробляє, координує та реалізовує національні програми розвитку охорони здоров’я, зокрема профілактики захворювань, надання медичної допомоги, розвитку медичної та

мікробіологічної промисловості. Організовує надання громадськими закладами охорони здоров’я безоплатної медичної допомоги населенню. Організовує надання медичної допомоги в невідкладних та екстремальних ситуаціях, розробляє заходи щодо профілактики та зниження захворюваності, інвалідності та смертності населення.

Система є оператором електронної паспортної мережі, веде облік та аналіз демографічних показників, реєструє акти громадянського стану.

Система працює над удосконаленням та науковою розробкою нових методик лікування та профілактики захворювань, удосконалює організаційні основи охорони здоров’я та забезпечує навчання спеціалістів в галузі охорони здоров’я.

3. Національна система освіти, культури і масової інформації

До складу системних управлінь входять дошкільні, загальноосвітні, середні спеціальні та вищі навчальні заклади, заклади післядипломної освіти, музеї, бібліотеки, театри, будинки культури, спортивні та позашкільні дитячі заклади, державні телерадіокомпанії, періодичні видання державної форми власності.

Діяльність національної системи освіти, культури і масової інформації спрямована на удосконалення та розвиток системи освіти і виховання підростаючого покоління, формування та забезпечення політики громад у сфері освіти і науки, інновацій та інформатизації, інтелектуальної власності, молоді, фізичної культури і спорту, розвитку культури, контролю за засобами масової інформації та масовими заходами. Система забезпечує безкоштовне навчання дітей України в загальноосвітніх закладах, доступність дошкільної, середньої спеціальної, вищої освіти в країні та розвиток альтернативних загальнодоступних дистанційних методик навчання для отримання вищої освіти максимально можливою кількістю громадян України.

Система відповідає за підтримку освіченості, психологічної міцності та конкурентноздатності української нації.

4. Національна система життєзабезпечення

До складу системних управлінь входять державні підприємства постачання тепла, води, газу та електроенергії та житлово-експлуатаційні установи.

Державні автодорожні підприємства та управління, телерадіокомунікаційні підприємства та інші, за рішенням Громадської Ради України.

До сфери відповідальності системи життєзабезпечення входить організація та утримання житлово-комунальних умов, функціонування транспортних мереж, зв’язку та інші питання облаштування повсякденного життя громад, що визначаються законом.

Розділ VIIІ

 

НАЦІОНАЛЬНИЙ КОМІТЕТ СПРАВЕДЛИВОСТІ, ЗАХИСТУ ПРАВ ЛЮДИНИ

 

Стаття 104. Для забезпечення виконання положень Конституції, гарантування дотримання прав і свобод громадян та неупередженого справедливого судочинства на території України діє Національний комітет справедливості, захисту прав людини.

Стаття 105. Національний комітет складається з членів комітету, обраних окружними громадами, котрі в свою чергу призначають уповноважених представників комітету в окрузі.

Стаття 106. Для розгляду кожної окремої справи створюється комісія з встановлення справедливості з трьох уповноважених представників комітету при розгляді господарських справ, з п’яти представників для розгляду кримінальних справ.

Списки членів комісії відкриті, але, за умови особливої небезпеки для життя та здоров’я членів комітету, що входять в комісію, дозволяється анонімний розгляд справ з використанням технологій, що не дозволяють учасникам процесу бачити чи чути голос членів комісії з встановлення справедливості.

Стаття 107. Члени комісії з розгляду справи призначаються обраним членом комітету від округу з числа незайнятих у цей час уповноважених представників комітету.

Стаття 108. Уповноважені представники комітету, що не зайняті в роботі комісій, є народними правозахисниками. В їх компетенцію та обов’язки входить розгляд скарг громадян щодо порушення їх прав і свобод іншими громадянами або посадовими особами, попередня перевірка фактів та прийняття рішення про відмову у задоволенні скарги або про відкриття розгляду справи комісією з встановлення справедливості.

Стаття 109. Для розгляду господарських справ громадяни мають право обрати собі правозахисника на оплатній основі, не з числа уповноважених представників комітету.

В разі відкриття провадження підрозділом системи охорони правопорядку член комітету може призначити народного правозахисника з числа уповноважених представників, котрий закріплюється за підозрюваним безоплатно.

Стаття 110. Правосуддя в Україні здійснюється виключно Комісіями з встановлення справедливості. Делегування цих функцій, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами, не допускаються.

Юрисдикція комісій з встановлення справедливості поширюється на всі спірні правовідносини, що виникають у державі.

Рішення комісії з встановлення справедливості ухвалюється іменем народу України і є обов’язковими до виконання на всій території України.

Стаття 111. Система комітетів в Україні будується за принципами територіальності, по одному члену комітету на кожен округ. Справи розглядаються комісіями з встановлення справедливості у тих округах, в котрих ініційовано розгляд.

Найвищим органом справедливості у системі комітетів є Вища комісія з встановлення справедливості, що обирається з числа діючих членів національного комітету, обраних народом.

Стаття 112. Рішення комісії з встановлення справедливості може бути оскаржене у розширеній комісії з встановлення справедливості, що складається з семи членів, у тому числі з обов’язковим включенням у склад комісії діючого члена комітету, в юрисдикції якого розглядається справа.

В разі незгоди з рішенням обох комісій справа може бути оскаржена у вищій комісії з встановлення справедливості, що складається з семи діючих членів комітету з різних округів. Рішення вищої комісії з встановлення справедливості є остаточним і оскарженню не підлягає.

Стаття 113. Член комітету справедливості має право ініціювати повторний розгляд справи, якщо відкриваються нові її обставини, що могли вплинути на рішення комісії.

Стаття 114. Незалежність і недоторканність членів комітету гарантуються Конституцією і законами України.

Тиск на членів комітету чи їх уповноважених представників у будь-який спосіб забороняється.

Член комітету не може бути затриманий чи заарештований без згоди Громадської Ради України.

Члени комітету приймаються до складу комітету та виключаються з нього тільки за рішенням громад округів, що їх обрали.

Член комітету втрачає свої повноваження у разі:

1) досягнення членом комітету шістдесяти п’яти років;

2) неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров’я;

3) набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього;

4) припинення його громадянства;

5) визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим;

6) подання членом комітету заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням.

7) переобрання його громадою округу

Повноваження члена комітету припиняються у разі його смерті.

Держава забезпечує особисту безпеку членів комітету, уповноважених ними осіб та їх сімей.

Стаття 115. Національний комітет справедливості та захисту прав людини здійснює моніторинг і контроль дотримання положень Конституції на всій території України.

 

Розділ ІХ

 

НАЦІОНАЛЬНА СЛУЖБА БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ

 

Стаття 116. Забезпечення територіальної цілісності та недоторканності кордонів України, захист миру і спокою громадян, захист державних і національних інтересів від зовнішньої загрози покладається на Національну Службу Безпеки України.

Стаття 117. Для забезпечення виконання завдань, що покладені на Службу Безпеки, їй підпорядковані підрозділи Збройних Сил України, підрозділи реагування при надзвичайних ситуаціях, прикордонні частини та митна служба, служба розвідки та контррозвідки.

Стаття 118. Національна Служба Безпеки України забезпечує стримування збройної агресії проти України та відсіч їй, охорону повітряного простору держави та водного простору у межах територіального моря України.

Стаття 119. Національна Служба Безпеки України у відповідності до закону здійснює заходи правового режиму воєнного і надзвичайного стану, боротьби з тероризмом і піратством, охорони державного кордону, суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні і континентального шельфу України та їх правового оформлення, протидії незаконним перевезенням зброї і наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів у відкритому морі, ліквідації надзвичайних ситуацій природного та техногенного характеру, надання військової допомоги іншим державам, за рішенням Громадської Ради, а також бере участь у міжнародному військовому співробітництві, міжнародних антитерористичних, антипіратських та інших операціях з підтримання миру і безпеки на підставі міжнародних договорів України та в порядку і на умовах, визначених законодавством України.

Стаття 120. Голова Національної Служби Безпеки призначається Громадською Радою України.

Стаття 121. Національна Служба Безпеки України підзвітна і підконтрольна Громадській Раді України.

 

Розділ X

 

НАЦІОНАЛЬНА СЛУЖБА СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ

 

Стаття 122. Соціальне забезпечення громадян України є обов’язком та сферою відповідальності Служби соціального захисту.

Стаття 123. Керівник Служби соціального захисту призначається та відкликається Громадською Радою України.

Стаття 124. Штатний розпис служби та її підрозділів затверджується керівником Служби соціального захисту і може змінюватися залежно від поставлених завдань.

Стаття 125. Служба соціального захисту від імені Громадської Ради формує, розпоряджається та керує підприємствами та ресурсами, що є власністю народу України, забезпечує ефективність та прибутковість їх використання, під контролем Громадської Ради провадить справедливий розподіл отриманих прибутків між громадянами, що потребують соціального захисту. Діяльність Служби соціального захисту регулюється законом.

 

Розділ XІ

 

НАЦІОНАЛЬНА СЛУЖБА ТЕХНІЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДЕРЖАВНОГО ТА ФІНАНСОВОГО МЕНЕДЖМЕНТУ

 

Стаття 126. Технічне забезпечення роботи всіх державних механізмів України є обов’язком та сферою відповідальності Служби технічного забезпечення державного та фінансового менеджменту.

Стаття 127. Керівник служби технічного забезпечення державного та фінансового менеджменту призначається та відкликається Громадською Радою України.

Стаття 128. Штатний розпис служби та її підрозділів затверджується керівником служби технічного забезпечення державного та фінансового менеджменту і може змінюватися залежно від поставлених завдань.

Стаття 129. Служба технічного забезпечення державного та фінансового менеджменту відповідає за організацію та підтримку наступних функцій програмної системи «СКІПЕТР»:

1. Електронна паспортизація та ідентифікація громадян

Служба розробляє, удосконалює та підтримує мережу електронної паспортизації та ідентифікації громадян з прив’язкою до номера мобільного пристрою та біометричних показників.

Служба забезпечує технічні можливості оператору електронної паспортної мережі у створенні та активації електронного паспорта громадянина, забезпечує багаторівневий доступ посадовим особам та організаціям для перевірки та ідентифікації особистості за введеним номером мобільного пристрою в залежності від рівня доступу до інформації, що передбачений законом. Забезпечує можливості відповідним органам внесення додаткових відміток, що вказують на сімейний стан, право опікунства чи піклування, право керування транспортними засобами, відмітки про отриману освіту, право на носіння зброї, право володіння майном та інші в цілях функціонування електронного паспорта як єдиного документа.

2. Електронна паспортизація рухомого і нерухомого майна

Служба розробляє, удосконалює та підтримує мережу електронної паспортизації рухомого та нерухомого майна, забезпечує можливості виробникам продукції, установам землеустрою та бюро технічної інвентаризації створювати та активувати паспорт виробленого та взятого на паспортний облік рухомого та нерухомого майна, земельних ділянок.

3. Електронні рахунки громадян та організацій

Служба розробляє, підтримує та удосконалює електронну систему розрахунків, котра надає можливість автоматичного створення, разом з паспортом, рахунків фізичних осіб, проводить автоматичний контроль руху коштів по рахункам, фіксує рух опікунських, комерційних та запозичених коштів, відраховує податки в автоматичному режимі.

Фіксація купівлі та продажу майна має супроводжуватись електронним договором купівлі-продажу, що дозволяє, за умови електронного підписання та підтвердження сторонами, провести автоматичний перерахунок коштів, зміну власника майна та відрахування податків, якщо такі передбачені законодавством.

Система розрахунків має підтримувати функцію відтермінування платежу або розстрочки, та за умови підписання електронного договору сторонами контролювати та відраховувати кошти згідно з договором автоматично.

Система забезпечує можливість створення юридичних осіб зі всіма необхідними в цьому випадку функціями. Забезпечує можливість заснування юридичної особи, надання функцій управління керуючим особам, можливість прийняття рішень засновниками в залежності від частки внеску в статутний фонд та інші, передбачені законодавством та статутом організації.

4. Електронне голосування та делегування прав управління

Служба розробляє, вдосконалює та підтримує функції, що дозволяють приймати участь в управлінні громадою та державою.

Служба забезпечує безпечний доступ до особистої сторінки, на котрій громадяни можуть обирати керівників громадських управлінь, знайомитись з поточними рішеннями, наказами діючих керівників та використовувати, при необхідності, право вето стосовно документів, з якими не згодні.

Служба забезпечує можливість вибору особи, котрій громадянин делегує своє право голосу, в разі відсутності або неможливості приймати участь в голосуванні особисто.

5. Державний менеджмент

Служба розробляє, удосконалює та підтримує систему роботи Громадської Ради. Забезпечує функції дистанційного голосування громадян та Членів Зборів Громадської Ради.

Служба забезпечує функцію реєстрації законопроектів для подальшого ознайомлення з ними інших громадян, збору підписів на підтримку та реєстрації до розгляду Громадською Радою.

Служба забезпечує систему можливістю визначення статусу документа, публікації прийнятих рішень та реєстрації тимчасових документів на переголосування у термін, визначений цією Конституцією.

Система автоматично керує голосуваннями, відкриває та закриває можливість проголосувати за рішення, постанови чи законодавчі акти у термін, визначений законом та цією Конституцією.

Система автоматично визначає осіб, що згідно з законодавством та Конституцією займають керівні посади, надає їм можливість виконання своїх посадових функцій, прийняття рішень, керівництво фінансами та інших, що передбачені законом.

Система визначає та самостійно стягує з підприємств та приватних осіб суму податку відповідно до закону.

6. Технічні засоби

Служба розробляє, налагоджує виробництво та реалізацію населенню портативних платіжних терміналів, інших пристроїв, що роблять використання електронної системи зручнішою, та їх програмного забезпечення.

Стаття 130. Служба технічного забезпечення державного та фінансового менеджменту підконтрольна Громадській Раді, фінансується з державного бюджету та за рахунок реалізації розроблених технічних засобів і надходжень від комерційної реклами, що розміщується на сторінках системи «СКІПЕТР».

 

Розділ XІІ

 

МІСЦЕВЕ САМОВРЯДУВАННЯ

 

Стаття 131. В межах округів, що визначаються адміністративно-територіальним устроєм України, діють місцеві громадські ради, що наділені правами місцевого самоврядування.

Стаття 132. Місцеве самоврядування є правом територіальної громади – жителів села чи добровільного об’єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста – самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Стаття 133. Місцеве самоврядування здійснюється громадянами в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через активних громадян, що проживають на одній з ними території села, селища, міста.

Стаття 134. Виконавчими органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, є галузеві управління округів, до складу яких входять ці громади.

З метою підвищення якості та ефективності вирішення окремих питань окружні галузеві управління, за ініціативою жителів, можуть дозволяти створювати на громадських засадах будинкові, вуличні, квартальні та інші органи самоорганізації населення і наділяти їх частиною власної компетенції, фінансів, майна.

Стаття 135. До компетенції місцевих громадських рад входять питання облаштування інфраструктури громад, використання громадських земель, водойм, доріг, зон відпочинку та заповідних зон, встановлення обмежень руху транспортних засобів в межах території громади, організації урочистостей, відзнака визначних громадян, організація маршрутів транспорту та створення громадських комунальних підприємств інфраструктури на базі громадського майна.

Стаття 136. Місцеві громадські ради утворюють місцеві збори. Членами місцевих зборів стають активні громадяни, котрим делеговано найбільшу кількість голосів громадян, що проживають на території дії місцевої громадської ради. Чисельний склад місцевих зборів визначається рішенням місцевої громадської ради.

Стаття 137. Всі дії та рішення керівників окружних галузевих управлінь, що стосуються компетенції місцевих громадських рад, мають узгоджуватися з місцевими громадськими радами, території яких задіяні.

Стаття 138. Місцеві громадські ради є єдиним місцевим органом самоорганізації населення. Жодна територія не може знаходитись під юрисдикцією більше ніж однієї місцевої громадської ради. В разі об’єднання декількох населених пунктів в одну місцеву раду діяльність місцевих рад, що діяли до цього на території цих населених пунктів, припиняється. В межах округу діє окружна координаційна рада місцевих громад, до складу якої входять голови усіх місцевих громадських рад, що діють на території округу.

Стаття 139. Активний громадянин, котрому делеговано найбільшу кількість голосів виборців на території місцевої громади, є головою місцевої громадської ради.

Стаття 140. Голова місцевої громадської ради, котрому делеговано найбільшу кількість голосів виборців на території округу, є головою окружної координаційної ради місцевих громад.

Голова окружної координаційної ради місцевих громад працює на постійній основі, забезпечує взаємодію місцевих громадських рад з виконавчим комітетом округу, представляє округ на офіційному рівні.

Стаття 141. Питання округу ставляться на голосування у всіх місцевих громадських радах, що діють на території округу, одночасно.

Стаття 142. Забезпечення роботи місцевих громадських рад і окружних координаційних рад місцевих громад покладається на систему «СКІПЕТР».

 

Розділ XIІІ

 

ВНЕСЕННЯ ЗМІН ДО КОНСТИТУЦІЇ УКРАЇНИ

 

Стаття 143. Зміни до Конституції та прийняття законів, що відміняють дію статей Конституції, прийнятих раніше, можуть бути прийняті лише прямим голосуванням без використання делегованих прав голосу. Збори Громадської Ради України не можуть вносити зміни до Конституції.

Стаття 144. Для винесення на голосування проекту змін до Конституції необхідна підтримка не менше 5% виборців.

Стаття 145. На голосування з конституційних питань виділяється 30 діб.

Стаття 146. В разі прийняття змін до Конституції України шляхом прямого голосування зміни отримують статус тимчасових і діють один рік, після чого такі зміни мають пройти процедуру повторного голосування. В разі повторного підтвердження змін шляхом прямого голосування зміни стають остаточними.

Стаття 147. Зміни до Конституції не можуть проходити пакетним голосуванням. Внесення змін до кожної статті Конституції має проводитись окремим голосуванням.

 

 

Розділ XIV

 

ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

 

Стаття 148. Конституція України набуває чинності з дня оголошення результатів Всенародного Референдуму.

Стаття 149. Державним святом – Днем Конституції України залишається день її першого прийняття, святкування якого переноситься на останню неділю червня.

 

Розділ XV

 

ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ

 

Стаття 150. Після оголошення результатів всенародного Референдуму Президент України втрачає свої повноваження, а Кабінет Міністрів України переходить в статус виконуючого обов’язки.

Стаття 151. З дня набрання чинності нової Конституції Верховна Рада України приймає на себе повноваження Зборів Громадської Ради України.

Стаття 152. З дня вступу в дію нової Конституції України Збори Громадської Ради України працюють у пленарному режимі за регламентом Верховної Ради України, за виключенням глав 28, 29, 30, 31, 33 та статей, що не відповідають новій конституції. На першому засіданні обирається комісія з напрацювання регламенту роботи Зборів Громадської Ради. Регламент роботи Верховної Ради України діє до прийняття Регламенту роботи Зборів Громадської Ради України.

Стаття 153. Протягом двох років Народні Депутати України діють і працюють на підставі Закону України «Про статус Народного Депутата України»

Стаття 154. За відведений дворічний термін Збори Громадської Ради України у співпраці з громадськістю мають привести законодавство України у відповідність до Конституції України.

Стаття 155. Протягом шести місяців мають бути сформовані національні інститути України, відповідно до цієї Конституції.

Стаття 156. Протягом одного року має бути проведено територіально-адміністративну реформу.

Стаття 157. Протягом одного року з моменту заснування Національна служба технічної підтримки державного та фінансового менеджменту має представити на розгляд Зборів Громадської Ради України систему «Скіпетр», а за наступні шість місяців забезпечити її повноцінну роботу.

Стаття 158. Протягом дворічного перехідного періоду тимчасово дозволяється використання законів України, що прийняті до прийняття цієї Конституції, навіть у тих випадках, коли вони не відповідають розділам ІІІ, V, VI, VII, VIII, ІХ, Х та ХІІ цієї Конституції.

Стаття 159. Контроль за перехідним періодом імплементації Конституції України покладається на громадськість.