Хмельницьий. Земля і... Рудик

[Гість Alex_KM]

Голова наглядової ради ВАТ "Проскурів", депутат обласної ради І. Л. Рудик у грудні минулого року ініціював акцію проти голови Хмельницької райдержадміністрації І. А. Вітвіцького щодо ''незаконного" виділення земельних ділянок у районі.

Справді, землі навколо обласного центру привабливі і хто має гроші та зв'язки, намагається придбати їх чи то під будівництво, чи для ведення бізнесу. За словами прокурора Хмельницької області І.І.Мельничука: "Територіальна близькість сільських рад до обласного центру пропорційно збільшує кількість порушень закону з боку службових осіб органів місцевого самоврядування, які причетні до розпорядження земельними ділянками. Внесено 32 протести на незаконні рішення щодо розпорядження землями у Хмельницькому районі. Наприклад, скасовано рішення Стуфчинецької сільської ради, яким в супереч Земельному кодексу України у межах сіл Тиранівка та Стуфчинці включено 24 га сільгоспугідь, передбачених для індивідуального будівництва, ведення особистого селянського господарства тощо. Із тих же підстав опротестовано рішення про внесення 84 га землі у межах сіл Лісові Гринівці та Скаржниці."

Та повернемося до І.Л.Рудика. Він, як депутат обласної ради на сесії обласної ради вніс пропозицію про створення тимчасової комісії обласної ради для вивчення ситуації, яка склалася у Хмельницькому районі із земельних питань. До складу комісії Іван Леонтійович намагався включити сім чоловік, зокрема, своїх помічників-консультантів.

Хоча Хмельницький район по рейтинговій оцінці є одним з кращих в області по соціально-економічних показниках - зокрема, газифікуються усі населені пункти, упорядковуються дороги, вулиці і їх освітлення, надходить чимало інвестицій - усе це ставиться під сумнів. А що ж чинить сам І.Л.Рудик у підвладному йому господарстві - агрофірмі "Проскурів"?

Їй передано у колективну власність 3412 га земель колишнього колгоспу "Комунар". Хоча ще у 1995 році вийшов Президентський указ "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність...", проте у АФ "Проскурів" досі не проведено паювання надбаних земель, не оформлені договори оренди відповідно до вимог чинного законодавства. Зокрема, І. Л. Рудик посилається на те, що всі сільгоспугіддя "Комунару" були передані в постійне користування, а не у колективну власність. На підставі цього АФ "Проскурів" протягом багатьох років використовує земельні ділянки, договори оренди яких не були оформлені відповідно до вимог чинного законодавства. На пропозиції райдержадміністрації про укладення такого договору оренди земель запасу і резерву від керівництва агрофірми поступали лише відмови. Це, зокрема стосується земель Розсошанської сільської ради. Депутати сільради приймали рішення про передачу "Проскурову" 700 га земель в колективну власність, а не в постійне користування (рішення від 29.05.1995 р.). Нині правомірність державного акта на право постійного користування розглядається Господарським судом Хмельницької області.

Лише у вересні 2007 року, розглянувши клопотання Розсошанської сільської ради було надано дозвіл на розробку проекту щодо виділення земельних часток у натурі. Але у зв‘язку з відсутністю фінансування зі сторони агрофірми ці роботи не проводяться. Це не дозволяє громадянам, які бажають вести одноосібну господарську діяльність, замовляти та отримувати державні акти на належний їм земельний пай.

Протягом останніх років від використання АФ "Проскурів" земель водного фонду (148 га) із середнього розрахунку 100 гривень за гектар, в місцевий бюджет не надійшло більше 160 тис. гривень, із земель запасу та резервного фонду (130 га) недоотримано 80 тис. гривень. Також у серпні 2000 року між АФ "Проскурів" та Хмельницьким заводом керамзитового гравію укладений договір на право десятирічного користування землею, на якій знаходиться Нижчевовківське родовище глини площею 5 гектарів, що є

порушенням статей 207-209 Земельного кодексу України. Кошти надходять не в бюджет, а до АФ "Проскурів".

Відчуваючи себе отаким собі панком, І. Л. Рудик з метою погашення заборгованостей накинув око на приміщення Розсошанського дитячого садка, в якому знаходиться також амбулаторія сімейного лікаря. До нього він має таке відношення, як муха, котра сиділа на розі вола і увечері заявила: "Ми теж орали!" Адже ця будова була відремонтована і приведена в належний стан за рахунок районного і сільського бюджетів та обійшлася у 170 тис. грн. Також за сприяння району для амбулаторії була придбана машина швидкої допомоги, необхідне обладнання. Все це Іван Леонтійович хоче пустити за вітром, який, підозрюємо, принесе дещо і в його кишеню від бізнесменів, котрі хочуть придбати впорядковане приміщення.

Те саме можна сказати і про Будинок культури у Ружичній. Десятиліттями тут проводилися конкурси колективів художньої самодіяльності, влаштовувались різні зібрання. Та І. Л. Рудик і його самочинно "сплавив", віддавши різним бізнесовим структурам. Тепер аматори мають шукати у Гречанах, де ж знаходиться районний осередок культури.

Ще Івану Леонтійовичу приглянулося приміщення районної статистики, що по вулиці Храновського. І його він бажає збути бізнесменам. Невже колишній нардеп разом із своїми консультантами так мало обізнаний з чинним законодавством? Щодо Розсошанської ситуації, то об'єкти соцкультпобуту мають передаватися на баланс сільської ради, а не керівнику навіть такого поважного господарства, як АФ "Проскурів".

Окремо скажемо про розпаювання земель. І.Л.Рудик чи не єдиний в районі керівник, який противиться видати державні акти на право власності на землю своїм працівникам. Тож можна підрахувати, скільки за 30 років він недоплатив селянам за землю, яка належить їм за законом, а збирає з неї врожаї.

Ще раз про оренду водного фонду. Райдержадміністрація запропонувала, як і передбачено законом України "Про оренду землі" встановити оренду плату в розмірі 10% від нормативної грошової оцінки. Та агрофірма хоче сплачувати лише 2%, що значно занижено.

Врахуємо і те. що агрофірма тільки за два останні роки отримала фінансування з державного і обласного бюджетів на підтримку розвитку сільського господарства у сумі 1182 тис. гривень. Протягом 2003-2004 років на програму поліпшення ґрунтів з бюджету Розсошанської сільради та районного бюджету було виділено 2363 тис. гривень на відшкодування втрат від ведення земельної ділянки під будівництво ТСЦ "Поділля". Разом з тим агрофірма заборгувала на кінець 2007 року 1300 тис. гривень до бюджету та інших фондів. Зокрема, за звітними даними на кінець 2007 року АФ "Проскурів" має заборгованість по сплаті податку з доходів фізичних осіб 920,8 тис. гривень, а також недоїмку до Фонду загальнообов'язкового соціального страхування на випадок безробіття в розмірі 137 тис. гривень. Заборгованість до Пенсійного фонду становить 99,6 тис. гривень, крім того нараховано санкцій та пені ще на 143,6 тис. гривень.

Необхідно відмітити також значне погіршення стану ведення тваринництва в агрофірмі. Так, протягом 2007 року поголів'я ВРХ зменшилося з 1034 до 452 голів, а продуктивність дійного стада за минулий рік склало лише 1636 літрів молока, або в 2,2 рази менше попереднього року.

Щодо об‘єктів соціальної сфери. Беручи участь практично у всіх виборчих перегонах, Іван Леонтійович обіцяє золоті гори. Але такий приклад: не маючи чим розплатитися за заборгованість з оподаткування, керівництво агрофірми вирішило продати дитячий садок у Розсоші в одному приміщені з яким знаходиться і фельдшерсько-акушерський пункт. Кому і за скільки він перепаде - на совісті керівників агрофірми.

Кому і навіщо вигідні спроби І.Л.Рудика очорнити ім'я голови Хмельницької РДА І. А. Вітвіцького? Насамперед, мабуть, йому самому - щоб відвернути увагу громадськості від проблем агрофірми АФ "Проскурів". Усе робиться і з тією метою, що не так уже й важко простежити - щоб зайняти одне з крісел керівників району і самому вирішувати земельні питання.

Більше того, свого часу представники АФ "Проскурів" на одні із сесій районної ради навіть були ініціаторами висловлення недовіри голові РДА. "За" проголосували лише 7 чоловік - переважно ті. хто має між собою родинні чи виробничі зв'язки. Це ще раз засвідчило про те, що І.А.Вітвіцький таки має авторитет у районі, користується повагою і підтримкою депутатського корпусу.

Є ще один цікавий момент в цій історії - І. Л. Рудик, як депутат обласної ради, останнім часом є присутнім на сесіях Хмельницької районної ради, виступає на них і критикує так званий "дерибан" землі і керівництво районної державної адміністрації, натомість не вносячи жодних конкретних пропозицій по поліпшенню стану справ як у районі, так і агрофірмі "Проскурів". Не називає І. Л. Рудик і жодного конкретного факту "дерибану" у районі.

Прикро, але на стороні І. Л. Рудика виступає й голова районної ради О. І. Зінчук, який також, здається, зовсім не проти контролювати, а то й самому розподіляти земельні ділянки у районі. Проти свавілля голови районної ради неодноразово виступали й народні обранці району - депутати районної ради. З причин недовіри діяльності О. І. Зінчука як голови районної ради не відбулось і два пленарні засідання сесії районної ради у минулому році. Варто нагадати і те, що свого часу група депутатів районної ради ініціювала винесення на одну з сесій питання про звільнення О. І. Зінчука із займаної посади. За це проголосували 41 депутат із 69 присутніх, один -утримався. Лише цей факт, здавалось би, змусив серйозно задуматися О. І. Зінчука над стилями і методами керівництвом районною радою...

Є час коли розкидають каміння, але настає й пора, коли його потрібно збирати. Ця біблійна мудрість, здається, була б надто доречною у нинішній ситуації щодо взаємовідносин керівництва у районі. Хотілося б, щоб і депутати обласної ради, надто - якщо вони працюють чи живуть на території Хмельницького району, дбали про добробут своїх земляків, а не вносили розбрат в органах виконавчої влади та місцевого самоврядування.

Час, як кажуть, найкращий лікар. І хтозна, можливо, уже за якийсь період ми таки дізнаємось хто був прав, а хто - ні, хто дійсно працював на розбудову Прибузького краю, а хто лише створював видимість роботи.

Також хотілось би знати думку наших правоохоронних органів з цього приводу

 

 

Жителі с Розсоша у Хмельницькому районі, депутати сільської, районної та обласної рад