Перейти до змісту
Український політичний форум

невимовне, щоб німою не зробилася душа


Орiана

Рекомендовані повідомлення

Спасибо всем, кто нам мешает,
Кто нам намеренно вредит,
Кто наши планы разрушает,
И нас обидеть норовит!

О, если б только эти люди
Могли понять, какую роль
Они играют в наших судьбах,
Нам причиняя эту боль!

Душа, не знавшая потери,
Душа, не знавшая обид,
Чем счастье в жизни будет мерить?
Прощенья радость с чем сравнит?

Ну как мудреть и развиваться
Без этих добрых злых людей?
Из ими созданных препятствий
Возникнут тысячи идей,

Наполненных добром и светом
И повторю я им сто раз:
Спасибо вам за все за это,
Ну что б мы делали без вас?!

© Наталья Дроздова


 

Посилання на коментар
Поділитись на інших сайтах

  • Відповідей 632
  • Створена
  • Остання відповідь

Прикольний віршик - оптимістичний, але ...

 

Справжню біль спричиняють якраз близькі люди - і від цієї болі, і від тих втрат - ми сильніші не стаємо, навпаки

Посилання на коментар
Поділитись на інших сайтах

...то сльоза не сльоза може крапля дощу

на твоїй щоці

я тебе відмовчу-відкричу-відпущу

у заобрійний

світ

сірим цугом летить понад хмари у ирій

лелечий

шнур

ти за ним в небеса…

я ж залишуся сам

щоб чекати

весну...

 

Посилання на коментар
Поділитись на інших сайтах

мне надо вобщем совсем немного: твоих прижатых к моим коленей, упрямых взглядов в полоборота, упрямых губ, и гонять по вене адреналин как наркотик чистый. когда ты смотришь вот так бесстыдно, когда оказываешься так близко, что враз с губами дыханье стынет... мне надо вобщем совсем случайных твоих сближений с моим рассудком, вот так пугаться твоих внезапных мне не_ответов, вторые сутки так наркоманить на телефоне, стирать и снова писать - привет, а... стоять в футболочке на балконе, курить бессчетную сигарету и ухмыляться твоим молчаньям, твоим садистским ко мне придиркам, твоим приездам_как_наказанью, твоим отъездам - как под копирку. мне надо вобщем совсем немного:
твой кофе утром - и соль, и горько, и сигарету губами трогать, на желтом блюдце лимона долька... ты мой наркотик, мой анестетик, мой чертов пан_и_пропал_на_веки. а я - сенсорик и кинестетик - ищу лекарств от любви в аптеке:
чуть чуть того, и чуть чуть другого, но просветление невозможно пока ты мне не подаришь снова

тебя - внутривенно,
тебя - подкожно.
еще - тебя....


 

Посилання на коментар
Поділитись на інших сайтах

Щоб не спати зі шлюхою, жінці треба платити: коханням, грошима, дружбою, вдячністю - у кого що є...


се ля ві...

 

 

https://youtu.be/qxDO-0lltcc

Посилання на коментар
Поділитись на інших сайтах

Если мужчина не ваш –
Это не принц, а багаж…
Это обиды и гнев…
Это банальный припев…
Если мужчина не ваш –
Брак, как мучительный стаж…
В паспорт любовь не придёт…
Семьи не штамп создаёт…
Если мужчина не ваш,
Сердце ему не отдашь…
И не доверишь мечты…
Это залог пустоты…
Если мужчина не ваш –
Он, как плохой макияж,
Смоется сразу в метель…
С ним холодна и постель…

Если мужчина любим,
То не надышишься им…
Хочется душу открыть,
Лишь бы его сохранить…
Если мужчина любим,
Беды исчезнут, как дым…
В сердце любовь и покой,
Если любимый с тобой…
Если мужчина любим,
Значит, улыбка – не грим…
Счастье искрится в глазах…
Больше душа не в слезах…
Если мужчина любим,
То принимаешь любым…

Сразу тускнеет пейзаж,
Если мужчина не ваш…

Ирина Самарина

Посилання на коментар
Поділитись на інших сайтах

Що захочеться - хай прийде, 
Все хороше хай запам'ятається, 
Нехай очі твої щастям світяться, 
Люди добрі хай тобі зустрінуться. 
Нехай любов буде до старості, 
Я бажаю тобі тільки радості! 

 
 
http://pryvitannya.com/wp-content/uploads/2014/08/%D0%B7-%D1%8E%D0%B2%D1%96%D0%BB%D0%B5%D1%94%D0%BC-%D0%BF%D0%B0%D1%82%D1%80%D1%96%D0%BE%D1%82%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%B0-%D0%BA%D0%B0%D1%80%D1%82%D0%B8%D0%BD%D0%BA%D0%B0.jpg
Посилання на коментар
Поділитись на інших сайтах

Кизомба (порт. kizomba) — современный городской популярный парный танец, а также музыкальный жанр.

 

https://youtu.be/8FBbFEUYsIM

Посилання на коментар
Поділитись на інших сайтах

А жінка буває на осінь так схожа: То тиха й привітна, а то й непогожа. То скропить сльозою, то сонцем засвітить. То прагне зими, то вертається в літо. А жінка, як осінь, плодами багата На ніжність, добро, материнство і святість. Як вересень тихий, зігріє душею, Не страшно морозу чекати із нею. А жінка буває тривожна, як осінь. То дихає вітром, то ласки попросить, То болю завдасть, а то вигоїть рани, Листочком у світ полетить за коханим. А осінь в природі - це завжди, як диво, Так само і жінка: буває вродлива. Буває примхлива, буває зрадлива... Нехай тільки кожна з них буде щаслива. Промінь сонця запалить ранкову росу, - І заграє вона, забринить веселково. Скільки мовлено вже про одвічну красу, Тільки я про жіночу скажу своє слово. Ніжний погляд і довга русява коса Та смаглявого личка привабна родзинка... І, хоч кажуть, що світ порятує краса. Та врятує його тільки жінка.

 
 
Посилання на коментар
Поділитись на інших сайтах

  • 2 місяця потому...
  • 4 тижня потому...

Тобі досадно? Це тебе пече? А ти забудь. Страждати — некрасиво.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Посилання на коментар
Поділитись на інших сайтах

  • 1 місяць потому...

Я вчера говорил с дождем.
Я сказал ему просто — лей.
Дождь разулся, зашел в дом,
и налил мне стакан — пей.

 

Я сказал — между нами мрак.
Льется с крыши в наш дом вода.
Дождь ответил, что я дурак.
Я кивнул, — что, наверно, да.

 

— Что ты сделал? — толкнул он в бок.
— Я ушел, и сейчас сидим.
Я любить, как она, не смог.
И остался опять один…

 

У нее по любви — гром.
У нее под ребром — Бог.
Я ее опалил костром,
а от страха тушить не мог…

 

Ее силы — на нас двоих.
Я — дитя рядом с ней и трус.
Обещал ей кораллы с риф. -
поздно понял: нырять боюсь…

 

Мне огонь ее пальцы жег.
Я ее на руках носил.
Обещал ей звезду у ног.
А любить — не хватило сил…

Посилання на коментар
Поділитись на інших сайтах

https://scontent-waw1-1.xx.fbcdn.net/v/t1.0-9/13315541_1761021920799544_5270824060047404404_n.jpg?oh=4c26d2469b8de6cb7e3f7c48295c7c8c&oe=58086152

Не треба класти руку на плече.
Цей рух доречний, може, тільки в танці,
Довіра — звір полоханий, втече.
Він любить тиху паморозь дистанцій.

Він любить час. Хвилини. Дні. Роки.
Він дивний звір, він любить навіть муку,
Він любить навіть відстань і розлуку,
Але не любить на плечі руки.

У цих садах, в сонатах солов'їв,
він чує тихі кроки браконьєра,
Він пастки жде від погляду, від слів,
і цей спектакль йому вже не прем'єра.

Душі людської туго і тайго!
Це гарний звір, без нього зле живеться,
Але не треба кликати його.
Він прийде сам і вже не відсахнеться.

?Ліна_Костенко?

Посилання на коментар
Поділитись на інших сайтах

  • 2 тижня потому...

Літній Вальс!

...Я ступаю ногою на мокрий пісок
Крок за кроком ...зупинка... два кроки і крок.
На піщаному березі краєм води
залишаю свої ледь помітні сліди...

За протокою острів, за островом день
починає свій шлях із пташиних пісень,
сонцем тихо встає і приходить сюди,
і ступає в мої ледь помітні сліди...

Голови поворот і торкання руки,
ледь сповільнений крок: раз-два-три...раз-два-три.
Ми танцюєм удвох без вагань суєти...
Тільки я, тільки ти...тільки я - тільки ти...

Ми танцюєм удвох, нашим душам у такт
б'ються наші серця: так-так-так...так-так-так,
І несе нас той танець у літні сади,
де були ми колись...чи вернемось куди?...
де горіли, мов жар, наші спраглі вуста,
де знайшли ми себе, де згубили свій страх,
де не встали літа чорним муром між нас,
де кружляли удвох нам дарований вальс...
де впивались теплом наших тіл, наших рук,
де не стали дороги прокляттям розлук,
де не знали печалі, жалів і біди, 
де любили-любили-любили- люби....
........................................................
І стирає вода ті сліди без сліда,
І стирають літа, що не змила вода,
І стирають любов, загубивши той час.
І танцюємо ми цей загублений вальс...

...Я ступаю ногою на мокрий пісок...

Посилання на коментар
Поділитись на інших сайтах

21 июня.

Раньше Козероги думали, что нужно беречь дружбу, хорошие отношения. А сейчас поняли, что нужно беречь себя — от лицемерных людей, которые, улыбаясь в глаза, тихо ненавидят за спиной. 

 

Посилання на коментар
Поділитись на інших сайтах

  • 2 тижня потому...

Який чарівний вранці небокрай… 
Та на душі немає сонця, смеркло… 
Я замість того, щоб створити рай, 
Вимощував тобі дорогу в пекло… 

Награвшись почуттями досхочу, 
Не виривався із палких обіймів… 
Хоча й донині пристрасно тремчу, 
Пригадуючи ніжні буревії… 

І все ж благаю: ти мене прости 
За те, що обманув твої надії… 
Навіки роз’єднав сердець мости 
І розтоптав вінець палкої мрії… 

За серця біль, за крик душі пробач; 
За довгий шлях – від почуттів до зради… 
За твій щасливий сміх і ніжний плач, 
За те, що розтривожив зорепади… 

Прости мене за все… і прощавай… 
Лиш знай: любив бездумно і запекло… 
Та замість того, щоб створити рай, 
Вимощував обом дорогу в пекло…

 

Автор: Юрий Цюрик

Посилання на коментар
Поділитись на інших сайтах

  • 3 місяця потому...
С небес да об землю — конечно же, больно!

И думаем, всё, налетались… довольно…

Ведь можно однажды и насмерть разбиться —

Мы знаем… но все же — завидуем птицам.

 

Мы люди, которые слабы и странны.

Едва затянулись глубокие раны,

Забыв про опасность, про боль и бессилье,

Опять расправляем уставшие крылья,

И в небо стремимся с завидным упрямством,

Богов удивляя своим постоянством,

Не веря прогнозам дурных сновидений,

Пытаясь взлететь после многих падений…

 

И жизни нам мало, и неба нам мало,

Мы тысячи раз начинаем сначала,

Чтоб вырваться ввысь из земной круговерти…

 

Паденья и взлеты — с рожденья до смерти…
Посилання на коментар
Поділитись на інших сайтах

  • 4 тижня потому...

Удобной я не буду… Не смогу!!!
В мой омут просто так не окунуться…
Со мной нельзя, вот так вот… на бегу
Как будто сигаретой затянуться
Покорность, знаешь, не моя стезя
Мне б ветра в паруса, простора, воли…
Лечу на шпильках, через все «Нельзя»
И не скулю о бедной, женской доле

Я не удобная… И в этом в общем суть
Тебя, как тапочки, стряхну и буду рада
Уж лучше босиком продолжить путь
Пустышка ты, а вовсе не награда
Удобной я не стану… Не проси…
Не буду прятаться, как вещь на антресоли
И Боже тебя, милый упаси
Считать, что я достойна второй роли!!!

 

Автор: Анна Гончарова

Посилання на коментар
Поділитись на інших сайтах

Та женщина, которая ушла,
Не будет беспокоить вас звонками
И баловать в субботу пирожками,
Рассказывать, что ночью не спала…
Ей будет абсолютно всё равно,
Что ни одной с рыбалки смс-ки…
Что удочки стары, порвались лески,
А рыбы в речке спрятались на дно…

Та женщина, которая ушла,
Не будет вспоминать объятья ваши
И станет на одну потерю старше,
Но у неё, как прежде, два крыла…
Ручьём не льются слёзы по щекам
От запаха духов чужих и сладких…
Она уйдёт, не бросив взгляд украдкой,
А вместо вас возьмёт себе щенка…

 

Та женщина, которая ушла,
По центру дартса ваше фото вклеит…
В десяточку без промаха сумеет
Попасть, она б иначе не смогла…
И на страницах ваших, в соцсетях,
Её в гостях не встретите случайно…
И не вздохнёт о вас ночами тайно…
Корабль не хочет знать о якорях…

Вы будете не раз её просить,
Чтоб поняла, открыла и простила,
Под дверью, с орхидеей и текилой,
С козырной клятвой — на руках носить…
Она откроет дверь, не помня зла,
В рубашке не её совсем размера,
Со счастьем на лице, а в сердце с верой…
Та женщина, которая ушла…

Посилання на коментар
Поділитись на інших сайтах

 

Удобной я не буду… Не смогу!!!

 

Покорность, знаешь, не моя стезя

Мне б ветра в паруса, простора, воли…

 

 

Автор: Анна Гончарова

 

  

Гимн эмансипации

Посилання на коментар
Поділитись на інших сайтах

Гимн эмансипации

Гимн женщины, знающей себе цену!

Посилання на коментар
Поділитись на інших сайтах

Заархівовано

Ця тема знаходиться в архіві та закрита для подальших відповідей.


×
×
  • Створити...