Орiана Опубліковано 22 липня, 2014 Автор Опубліковано 22 липня, 2014 колись дуже давно, коли тут не було модераторів і мене часто ображали, він щоб якось підбадьорити, щоранку надсилав мені ранкові привітання... і трохи захопився... якось я йому натякнула: тобі певно вже набридло, на що він відповів: не набридло я тільки боюся повторитися а потім ми дуже посварилися
Fil Опубліковано 22 липня, 2014 Опубліковано 22 липня, 2014 Війна завітала в наш дім. Перші загиблі знайомі Горе, якщо лиш один Байдужість, коли це мільони
дохтур Опубліковано 22 липня, 2014 Опубліковано 22 липня, 2014 А ти знав, що він до нас з націоналістичного прийшов? Там у нього нік був Рибак і тепер він СВЯТИЙ Ні... Да! Все ж- таки ,сумно.
Орiана Опубліковано 22 липня, 2014 Автор Опубліковано 22 липня, 2014 Зараз тіло загиблого повезли для прощання на Майдан, далі на Косівщину. Похорон відбудеться 23 липня об 11 годині у Старокосівській церкві Успіння Пресвятої Богородиці. Олексій Васильович став 18-м загиблим в ході АТО прикарпатцем. .
Орiана Опубліковано 22 липня, 2014 Автор Опубліковано 22 липня, 2014 До Верховної ради принесли тіло бійця батальйону "Айдар" Лепкалюка Олексія. До Верховної ради принесли тіло бійця батальйону "Айдар" Лепкалюка Олексія. Чоловіку було 58 років. Народився чоловік у селі Старий Косів на Франківщині. Останні 28 років прожив у Лисичанську на Луганщині. З перших днів був на Майдані. У травні його мобілізували до лав Збройних сил України. Служив у батальйоні "Айдар". Тіло загиблого привезли на Майдан, потім до Верховної ради. Поховають Лепкалюка на Косівщині. У нього залишилось троє дітей і онуки. ВІДЕО
Орiана Опубліковано 22 липня, 2014 Автор Опубліковано 22 липня, 2014 колись він кудись пропав з форуму і потім дуже обіжався, що цього ніхто не помітив я навіть не знаю, чи можна достойніше прожити життя... гарне там фото тримають - Олексій був дуже гарним чоловіком
Орiана Опубліковано 22 липня, 2014 Автор Опубліковано 22 липня, 2014 Був з Афганцями, захищав Руслану. laugh.gif Їхав на три дні, а повернувся раньше, тому, що не міг більше стояти, кінь якось тоже відпочиває. Мені приємно, що був в перших рядах, що відстоояв. Не сподобалась неорганізованість з відпочинком, у мене були проблеми неприємні, що на мене негативно вплинули і наплювали мені в душу. До себе претензій не маю. Стояв на ногах тридцять годин, більше не міг, у пав би. Мене фотографували тисячі разів.Я за все життя не був скільки фотографований. Був на Інституцкій в першій ночі, в перших рядах, і на майдані від Інституцкої в перших рядах ближче до лівого світлофора, і проти Грифона. Я ні де не можу себе найти. Для памяті, для внуків. laugh.gif
Орiана Опубліковано 23 липня, 2014 Автор Опубліковано 23 липня, 2014 Небо плачет, а я не могу Слезы больно пронзают лужи Я лишь молча куда-то бегу От по-летнему жалкой стужи Время лечит, а я не могу Так хотелось бы все сначала Я лишь молча куда-то бегу Забывая, что ты кричала Боль уходит, а я не могу На асфальте рисую лето Я лишь молча куда-то бегу Чтобы просто остаться где-то Я все так же куда-то бегу Дождь все так же пронзает лужи Небо плачет, а я не могу Я такой никому не нужен
Орiана Опубліковано 23 липня, 2014 Автор Опубліковано 23 липня, 2014 невсилах чекати як ніч перейде у світанок. Мушу йти, гнаний вітром холодних безжальних розлук. Я з собою візьму тої ночі чарівний останок, Я в собі збережу ніжний дотик тепла твоїх рук. Хоч нема вороття - зачинив хтось небесні ворота, Стигле яблуко долі по осені долу впаде, Недоспівана пісня, раптово перервана нота... Нас шукатимуть, тільки ніколи ніхто не знайде. Я любив тебе так, як я більше не зможу любити, Я співав тобі так, як нікому ніхто не співав. Але час. Мушу йти, нам нічого тепер не змінити. Щоб колись повернутись, й сказати чого не сказав.
Орiана Опубліковано 23 липня, 2014 Автор Опубліковано 23 липня, 2014 дощ паде... тихий, рясний і дуже теплий
Орiана Опубліковано 24 липня, 2014 Автор Опубліковано 24 липня, 2014 http://132187.visty.web.hosting-test.net/n...iety/news_3833/ http://www.pravda.com.ua/news/2014/07/23/7032748/ http://paralleli.if.ua/news/44575.html
Орiана Опубліковано 24 липня, 2014 Автор Опубліковано 24 липня, 2014 Ось і ти спробував шматочок слави, мій бідолашний друже - гірка, правда? Мені здається, СЛАВА завжди гірка Спи спокійно - по тобі залишився дуже світлий і легкий спомин ...ОЛЕКСІЙ ВАСИЛЬОВИЧ ЛЕПКАЛЮК (никнэйм - За У проти М.) ...................... никнэйм - За У проти М.
Нестор Махно Опубліковано 25 липня, 2014 Опубліковано 25 липня, 2014 Вічна пам'ять! Герої не вмирають!
дохтур Опубліковано 27 липня, 2014 Опубліковано 27 липня, 2014 Эта тема -реквием хорошему человеку. Я его лично знал на протяжении немалого времени. Ручаюсь-он был достойный и уважаемый человек.Таким он будет и на том свете.Твой пост тебе и укоризна.А еще рассуждаешь о политике...,а почему не о своей чести и совести.
Орiана Опубліковано 28 липня, 2014 Автор Опубліковано 28 липня, 2014 Эта тема -реквием хорошему человеку. Я его лично знал на протяжении немалого времени. Ручаюсь-он был достойный и уважаемый человек.Таким он будет и на том свете.Твой пост тебе и укоризна.А еще рассуждаешь о политике...,а почему не о своей чести и совести. Реквієм по загиблому другу - хотіла назвати цю тему, а потім подумала, що це надто помпезно - можуть не повірити у мою щирість не треба відповідати всяким хворим людям, які час від часу забігають на цю тему.
Ай-Никола Опубліковано 4 серпня, 2014 Опубліковано 4 серпня, 2014 Два стихотворения которые пришли на память. Василь Стус Як добре, що смерті не боюсь я і не питаю, чи тяжкий мій хрест, що перед вами, судді, не клонюся в передчутті недовідомих верст, що жив, любив і не набрався скверни, ненависті, прокльону, каяття. Народе мій, до тебе я ще верну, як в смерті обернуся до життя своїм стражданням і незлим обличчям. Як син, тобі доземно уклонюсь і чесно гляну в чесні твої вічі і в смерті з рідним краєм поріднюсь. И М.Ю. Лермонтов Погиб поэт! — невольник чести, — Пал, оклеветанный молвой, С свинцом в груди и жаждой мести, Поникнув гордой головой!.. Не вынесла душа поэта Позора мелочных обид, Восстал он против мнений света Один, как прежде... и убит! Убит!.. К чему теперь рыданья, Пустых похвал ненужный хор И жалкий лепет оправданья? Судьбы свершился приговор! Не вы ль сперва так злобно гнали Его свободный, смелый дар И для потехи раздували Чуть затаившийся пожар? Что ж? Веселитесь... он мучений Последних вынести не мог: Угас, как светоч, дивный гений, Увял торжественный венок. Его убийца хладнокровно Навел удар... спасенья нет: Пустое сердце бьется ровно, В руке не дрогнул пистолет. И что за диво?.. Издалёка, Подобный сотням беглецов, На ловлю счастья и чинов Заброшен к нам по воле рока. Смеясь, он дерзко презирал Земли чужой язык и нравы; Не мог щадить он нашей славы, Не мог понять в сей миг кровавый, На что он руку поднимал!.. И он убит — и взят могилой, Как тот певец, неведомый, но милый, Добыча ревности глухой, Воспетый им с такою чудной силой, Сраженный, как и он, безжалостной рукой. Зачем от мирных нег и дружбы простодушной Вступил он в этот свет завистливый и душный Для сердца вольного и пламенных страстей? Зачем он руку дал клеветникам ничтожным, Зачем поверил он словам и ласкам ложным, Он, с юных лет постигнувший людей?.. И, прежний сняв венок, — они венец терновый, Увитый лаврами, надели на него, Но иглы тайные сурово Язвили славное чело. Отравлены его последние мгновенья Коварным шепотом насмешливых невежд, И умер он — с напрасной жаждой мщенья, С досадой тайною обманутых надежд. Замолкли звуки чудных песен, Не раздаваться им опять: Приют певца угрюм и тесен, И на устах его печать. А вы, надменные потомки Известной подлостью прославленных отцов, Пятою рабскою поправшие обломки Игрою счастия обиженных родов! Вы, жадною толпой стоящие у трона, Свободы, Гения и Славы палачи! Таитесь вы под сению закона, Пред вами суд и правда — всё молчи!.. Но есть и божий суд, наперсники разврата! Есть грозный суд: он ждет; Он недоступен звону злата, И мысли и дела он знает наперед. Тогда напрасно вы прибегнете к злословью — Оно вам не поможет вновь, И вы не смоете всей вашей черной кровью Поэта праведную кровь!
вильна думка Опубліковано 9 серпня, 2014 Опубліковано 9 серпня, 2014 http://www.veteranovd.zp.ua/2014/07/14.html
дохтур Опубліковано 10 серпня, 2014 Опубліковано 10 серпня, 2014 Лепкалюк...Ему ведь было уже не мало лет,он просто наш уважаемый и любимый дедушка с большим жизненным опытом...Скорее всего ,он был и есть наш национальный идеал. Со временем и у вас тоже такие появятся.
Рекомендовані повідомлення
Заархівовано
Ця тема знаходиться в архіві та закрита для подальших відповідей.