Комунальний саботаж

[Эдуард Гончаренко]

КОМУНАЛЬНИЙ САБОТАЖ

 

До портрету комунального варварства, про котре натякують засоби масової інформації у зв’язку з невідповідним йому підвищенням тарифів, слід додати один важливий штрих. Мова – про одну із варварських традицій суспільних відносин, а саме – про відносини між виробником комунальних послуг та їх споживачем.

•

Відомо, яка висока аварійність в житлах багатоповерхівок, пов’язана з постачанням води. При аварії заливається кілька поверхів. Нерідко “винуватець” аварії відшкодовує збитки потерпілим, за взаємною згодою. Інколи між ними починається судова тягянина.

Зрозуміло, “щось не так в датському королівстві”, враховуючи, що майже кожне помешкання потерпало від аварії водопостачання, інколи - не один раз.

•

Що ж саме “не так”? Оскільки відповідальність за стан обладнання помешкання перекладена на некомпетентного користувача, то це і є те саме „не так”. Фактично має місце ненадання послуги, котру споживач, загалом, оплачує, тобто – невиконання вимог безпеки водопостачання. Фальсифікація послуги всупереч “Закону України про захист прав споживача”, ст.16-18, стала можливою завдяки монопольному становищу комунального виробника. Враховуючи недосконалість влади, він диктує свої, вигідні йому, відносини із споживачем, поділяючи сферу відповідальності за майновими ознаками. Тобто, свою сферу відповідальності ЖЕК обмежує підводом труби до приватного житла. У такий спосіб монополіст уникає надання послуги на місцях споживання (у помешканні), тобто - відповідальності за її безпеку, що суперечить вимогам безпеки водопостачання і є порушенням зазначеного закону.

При умові дотримання вказаного закону, інженер чи сантехнік мали б навідуватись до помешкань не за аварійним викликом, а по графіку. Але ж варварський стан суспільних відносин ЖЕКу вигідний! І не тільки ЖЕКу.

•

В умовах „свободи” або, інакше, капіталістичного свавілля, що в Україні іронічно зветься демократією, характерним засобом самодіяльності „нових українців” є саботаж, шахрайство та гангстеризм. Саботаж, як відомо, панує і в правозахисних інституціях капіталістичного суспільства, бо суди, переважно, не виконують роль правозахисної ланки влади, а обмежуютья здирницьким арбітражем.

Виходить, що “Закон України про захист прав споживача”, зокрема – комунального, не діє. Та й взагалі, армія юристів не зацікавлена в удосконаленні правового поля. З погляду юриста-прагматика воно має бути заплутаним і недосконалим, бо тільки таке правове поле є для нього хорошим пасовиськом.

•

А мораль цієї байки ідеологічна: чи за те боролись, на що напоролись? Адже боролись за демократію, а напоролись на капіталізм. Маю на увазі „бархатний” переворот 1991 р.

 

02.03.07. Ед.Гон.