Чому влада веде інформаційну війну проти соціял-націоналістів

[Гість Odessit Lіve]

Насамперед варто зауважити, що окреслення поняття "інформаційне суспільство" для всіх держав не може відбуватися з однаковим значенням й у тому самому семантичному полі. До прикладу, Японію сприймаємо як країну, якою рухають інноваційні технології. Своєю чергою, США використовують інформацію задля поширення свого впливу на міжнародній арені. В Україні ж інформація – це інструмент для знищення "неугодних". Найпершим таким борцем з інакомислячими є влада, для чого в нашій державі створено всі необхідні умови.

[Гість Odessit Lіve]

Сьогодні всі провідні ЗМІ перебувають у руках олігархів, адже саме явище олігархії без володіння засобами масової інформації неможливе. Ці ж грошовиті дядьки, яких іще можна назвати медіямагнатами (принаймні на державному рівні), становлять кістяк чинної влади. Утворюючи всередині правлячої партії різні групи за окремими бізнесовими інтересами, різношерсті олігархи все ж таки знаходять чинник, що їх об'єднує. Цим фактором, безумовно, є непобориме прагнення до збагачення.

[Гість Odessit Lіve]

Це пересічній людині максимально від життя потрібне помешкання, засіб пересування, можливості для існування та для забезпечення дітей хоча би до їхньої зрілости (з урахуванням індивідуальних потреб та побажань). Багатіям же, які переважно нажили свої статки шляхом обкрадання, визискування простого народу, необхідно мати… все те саме, але в мільярдному еквіваленті.

[Гість Odessit Lіve]

Беззаперечно, найнадійнішим і найбільш дієвим способом утримання та примноження величезних капіталів є узурпація влади. Адже маючи кишенькові касти чиновників, суддів та правоохоронців, олігархи безперешкодно розбазарюватимуть б'юджет, здійснюватимуть рейдерські захоплення державних та комунальних підприємств, потуратимуть правами і свободами цілого народу. Однак навіть вони, будучи настільки впливовими, не можуть гарантувати собі вічного панування на окупованій землі. Тим паче, в краї, де нація прагне свободи й самодостатности.

 

Олігархи усвідомлюють, що існує реальна небезпека повалення режиму шляхом національного бунту, а за крайніх обставин – революції. Тому вони як уособлення влади змушені організовувати цілу інформаційну війну, аби дискредитувати ті сили, що можуть очолити цей процес, та ідеології, які рухатимуть народом. Звісно, цей метод може бути дієвим і в період, здавалося б, демократичних змагань влади і народу, капіталу й ідеї, феодалів і свободи – тобто виборів. Як би не розгортався сценарій політичного життя держави, владі все одно буде вигідно через підконтрольні їй ЗМІ воювати з будь-якими проявами прагнень до відновлення справедливости – як соціяльної, так і національної.

[Гість Odessit Lіve]

Українці – це сильна нація в усіх її означеннях, зокрема й політичному, попри тривалу неспроможність нашої спільноти мати наповнену українським змістом державу. В душах і пам'яті українського народу живуть приклади гайдамаків, холодноярців, крутянців, вояків УНР, УПА.

[Гість Odessit Lіve]

Про це ніколи не забуває і влада, адже "ворогів треба знати в обличчя". Українці ж для псевдоукраїнської влади – це найбільші вороги. Адже саме вони, об'єднавши зусилля, можуть раз і назавжди покласти край свавіллю клану бандитів та українофобів. Найстрашнішим же для олігархічної влади є варіянт повстання народу, об'єднаного національною ідеєю, а не прагненням до лібералізації суспільства чи задоволення певних меркантильних потреб. Бо ж ідея звільнення від ярма та становлення могутньої національної держави є набагато сильнішою за всі инші поривання.

[Гість Odessit Lіve]

В умовах економічно-соціяльної кризи та неперервного наступу на все українське в українській державі країна потребує такого явища, як соціял-націоналізм.

 

Саме послідовники цієї ідеологічної течії можуть стати справжнім антитілом для прогнилої мріями про космополітизм та замаскований феодалізм влади.

 

Тому, усвідомлюючи всі подальші перспективи, олігархи змушені вести безперервну війну проти основного джерела небезпеки – соціял-націоналістів.

 

Насправді ж єдиною потужною силою, яка нині представляє в Україні соціял-націоналізм, є ВО "Свобода".

[Гість Odessit Lіve]

Таким чином, влада безпосередньо вступила в безкомпромісну боротьбу з соціяльним націоналізмом та соціял-націоналістами.

Оскільки живемо ми в більш-менш цивілізованому світі й територія України не є ізольованою від инших держав, війну олігархам доводиться вести не кровопролитну, а інформаційну.

Владні структури здійснюють цілі інформаційні кампанії, наслідками яких має стати повна дискредитація загрозливих чинників та, відповідно, розосередження уваги до їхніх злодіянь.

Влада вибрала соціял-націоналістів "хлопчиками для биття" іще з однієї досить простої причини – за ними не стоять олігархи, а отже й немає як такого доступу до загальнодержавних ЗМІ.