ИТОГИ УКРАИНСКОЙ "НЕЗАВИСИМОСТИ"

[Дэна]

тебе бы поболтаь

Не верно!

[Дэна]

.http://www.youtube.com/watch?feature=player_embedded&v=hxKQSXpN7wU

 

Как болгары платят за русофобию

[Гість ivan ganga]

форум много численных тем ни о чем

 

Слово - могущество, которое дано человеку. Словом

 

можно обидеть, можно излечить и помочь! Не говори

 

ничего лишнего

[Гість Красная шапочка]

подвели итог

В январе 1992 г. республика Украина была ядерной державой (!) с развитой авиакосмической и военной промышленностью, самым продуктивным из всех 15 бывших советских республик сельским хозяйством, мощной угольно-металлургической базой, сильнейшей научной школой и центрами высокотехнологичными предприятиями (достаточно вспомнить, что первый компьютер в Европе был создан в 1948 г. в Киеве). Украина имела доступ к дешевому российскому газу и нефти, не знала вооруженных конфликтов на своей территории. Украинцы не унаследовали ни цента из многомиллиардных внешних долгов СССР. То есть стартовые условия для экономического рывка и занятия страной подобающего места в европейской и мировой табели о рангах были у украинцев куда более благоприятными, нежели у других союзных республик, включая РСФСР.

 

Прошло 22 лет, за которые Украина влезла по уши в долги и учинила жуткий саморазгром своей экономики. За меньшее время немцы подняли из руин Германию и сделали ее европейским лидером после проигранной Второй мировой войны. Японцы в тех же условиях сотворили послевоенное экономическое чудо. А Украина, будучи в невероятно более выгодных условиях, показала абсолютнейшую бездарность своей (своей ли?) государственной элиты. Сегодня уже открыто высказывается идея ограниченного суверенитета, по которой EC возьмут страну под свой официальный протекторат, предоставив ей взамен некие экономические преференции. Это означает, прежде всего, что Америка продолжает свою политику по превращению «самостийной» Украины в антироссийский плацдарм.

[Гість BARBAROSSA]

В январе 1992 г. республика Украина была ядерной державой (!) с развитой авиакосмической и военной промышленностью, самым продуктивным из всех 15 бывших советских республик сельским хозяйством, мощной угольно-металлургической базой, сильнейшей научной школой и центрами высокотехнологичными предприятиями (достаточно вспомнить, что первый компьютер в Европе был создан в 1948 г. в Киеве). Украина имела доступ к дешевому российскому газу и нефти, не знала вооруженных конфликтов на своей территории. Украинцы не унаследовали ни цента из многомиллиардных внешних долгов СССР. То есть стартовые условия для экономического рывка и занятия страной подобающего места в европейской и мировой табели о рангах были у украинцев куда более благоприятными, нежели у других союзных республик, включая РСФСР.

 

Прошло 22 лет, за которые Украина влезла по уши в долги и учинила жуткий саморазгром своей экономики. За меньшее время немцы подняли из руин Германию и сделали ее европейским лидером после проигранной Второй мировой войны. Японцы в тех же условиях сотворили послевоенное экономическое чудо. А Украина, будучи в невероятно более выгодных условиях, показала абсолютнейшую бездарность своей (своей ли?) государственной элиты. Сегодня уже открыто высказывается идея ограниченного суверенитета, по которой EC возьмут страну под свой официальный протекторат, предоставив ей взамен некие экономические преференции. Это означает, прежде всего, что Америка продолжает свою политику по превращению «самостийной» Украины в антироссийский плацдарм.

:lol: а прикол - знаете в чём? в том, что у них это называется "первый шаг". Теперь, по их мнению, надо сделать второй. И не важно, что он будет туда же и под тем же (по крайней мере - идейно) - руководством.

Просто - ну, делать нефиг - почему б и не попробовать повторить-то? Всё равно в башку хуторянского уровня - что есть у Украины авиакосмическая промышленность, что нет её - сожрать же ракету нельзя. Ну и шут с ней, с наукой этой! Кто много рассуждать будет - вообще может дойти до того, что перемены в мире происходят не от того, на языке ли титульной нации говорят.

[GiRaFo.chka]

Понятие «титульная нация» было впервые введено известным французским поэтом и политическим деятелем националистического направления Морисом Барресом в конце XIX века.

 

Баррес понимал под ней доминирующую этническую группу, язык и культура которой становятся основой для государственной системы образования.

 

Титульные нации Баррес противопоставлял национальным меньшинствам (представители титульной нации, проживающие за пределами её национального государства, например, в то время — французы в Эльзасе и Лотарингии) и этническим диаспорам (этнические группы внутри территории национального государства, например, евреи и армяне во Франции).

 

Баррес полагал, что национальное государство может быть сильным только при наличии двух условий: национальные меньшинства и этнические диаспоры должны сохранять лояльность государству титульной нации, а титульная нация должна поддерживать «свои» национальные меньшинства за границей.

 

Эту классификацию Баррес разработал в период дела Дрейфуса.

[GiRaFo.chka]

Олег Тягнибок :

 

 

 

 

Наша позиция такова, что мы абсолютно не имеем ничего против того, чтобы в Украине процветали и строили государство представители тех 140 или больше национальностей, которые есть в нашем государстве.

 

Мы за то, чтобы они развивались всячески, то есть чтобы существовали школы национальных меньшинств, чтобы существовали культурные центры, чтобы они могли реализовывать свои религиозные потребности.

 

Но при всем этом мы хотим, чтобы было уважение к нам украинцам, чтобы меньшинства знали наш язык так же, чтобы они знали нашу культуру, знали нашу историю, чтобы они жили по нашим законам.

 

"Относительно межнационального вопроса. Позиция нашей партии состоит в принципах европейских традиций. Мы считаем, что должен в Украине быть принят закон, на законодательном уровне. Закон о титульной нации и о национальных меньшинствах, об их правах и обязанностях.

 

Словосочетания "титульная нация" не надо бояться. Очень часто меня мои оппоненты обвиняют, что как это он посмел такое сказать, а в действительности этот термин ввели французские политологи, социологи, французские философы еще в середине 19-го века. И он означает только одно – нация, которая дала имя государству. Соответственно, есть титульная страница, на которой написано содержание этой книги. Можно употреблять "национальная большинство", это не имеет никакого значения.

 

"Свобода" выступает не только за закон о украинском и представителей национальных меньшинств, мы выступаем за то, чтобы был закон о пропорциональном представительстве в органах власти и украинских, и представителей национальных меньшинств, чтобы они так же имели право представлять своих людей и на местном уровне , и в Верховной Раде.

 

При абсолютном уважении к представителям других национальных меньшинств, украинскую нацию, как своих, родных, я люблю больше … Мы хотим обеспечивать права для нас, для украинцев.

 

/переклад/

[САИ]

Если к власти в Украине придёт жид Тягнибок, то все украинцы, покоящиеся в земле Нэньки, перевернутся в гробах и проклянут тех, кто его поддерживал и за него голосовал.

[Орiана]

Если к власти в Украине придёт жид Тягнибок, то все украинцы, покоящиеся в земле Нэньки, перевернутся в гробах и проклянут тех, кто его поддерживал и за него голосовал.

Нацист САИ

[САИ]

Нацист САИ

Почему?? Потому что осуждаю тех, кто голосовал за нациста Тягнибока? Где логика?

[Дэна]

Нацист САИ

Почему? Разъясни свой посыл: почему плохо НЕ голосовать за пронациста? Уже и Конгресс США, и Европарламент и ФИФА выступили против "Свободы". Почему ты не считаешь возможным, чтобы мы к ним присоединились?

[Гість Дэнa]

Сергій ЧАПЛИГІН

ФАНТОМ НЕЗАЛЕЖНОСТІ

 

24 серпня 1991 року Україна була проголошена незалежною державою. Однак незалежність здобула не Українська Нація, а колоніальна адмiнiстрацiя. Проголошення незалежності стало актом перемоги колоніальної адміністрації над силами національно-визвольної революції.

 

Колоніальна адміністрація не побажала встановлювати державу Україна правонаступницею визвольних змагань українського народу. Правове поле вона створила через копіювання правотворчості в Росії та через запозичання окремих норм західних країн. Жодної адаптації законів до звичаєвого права українського народу не було зроблено. Було знехтувано моральним законом та традиціями українського народу як засадами правової системи. Була створена відсторонена від реального суспільства держава.

 

Але попри внутрішню суперечливість Акту Проголошення Незалежності, подія 24 серпня 1991 року була безумовно позитивним кроком на шляху національного унезалежнення українського народу . Референдум 1 грудня 1991 року встановив державну незалежність України i обрав Президента, якого уповноважив захищати суверенітет держави.

 

Але колоніальна адмiнiстрацiя, проголошуючи незалежність України, не мала наміру підпорядковуватись волі українського народу. Народ для неї залишився лише фактором легітимації її влади.

[Гість Дэнa]

Як видно з подальшої історії відмова влади від ядерного статусу держави, мораторію на атомну енергетику, знищення звичайної зброї, що здійснювалася на вимогу США i НАТО, втручання в кадрову та в економічну політику з боку урядів США , Євросоюзу та Росії, нафтогазовий диктат Росії, інвестиційний диктат МВФ та iншi факти квазісуверенностi влади, то сумніву немає, що національно-визвольна революція не завершилась і досі.

[Гість BARBAROSSA]

Нацист САИ

присоединяюсь к общему недоумению... разные другие эпитеты я бы понял (хотя и не принял бы) в адрес САИ.

Но - почему вы называете его словом, которое, насколько я составил ваш психологический портрет, является в вашем понимании наивысшей похвалой?

[Гість Дэнa]

Революційна лінія, представлена націоналістами, виходила з наступного:

 

- Воля українського народу до незалежності підтверджується його тривалою боротьбою за свою державу;

 

- Незалежність Української Держави в минулому проголошувалася актами, зокрема, Четвертим Універсалом Центральної Ради та Актом 30 червня 1941 року;

 

- Неперервність державницьких домагань українського народу підтверджується тим, що ані уряд Української Народної Республіки, ані Українське Державне Правління за Актом 30 червня 1941 року не капітулювали, не скасували свої акти i не розв’язали себе і на день проголошення незалежності діяли у вигнанні. Тому завданням націоналістів-революціонерів було, мирно чи збройно (в залежності від ситуації):

 

- Проголосити відновлення держави Українського народу;

 

- Утворити тимчасове державне правління;

 

- Розпустити колоніально-бюрократичну адміністрацію;

 

- Прийняти акт про злочини проти українського народу та притягнути до відповідальності винних у цих злочинах;

[Гість BARBAROSSA]

да уберите эту конченную флудершу!

[Гість Дэнa]

Еволюційна лінія представлена демократами з самого початку викликала підозру до себе тим, що в проекті першої програми Народного Руху за перебудову (як об’єднання де гуртувалися демократи) вони проголосили сприяння КПСС в створенні демократичних механізмів, які, начебто, мали забезпечити розвиток суспільства.

 

Здатність же КПСС до створення всіляких механізмів для «розвитку суспільства» загальновідома.

 

Та й прийнята установчими зборами перша програма Руху не розвіяла підозр: вона взагалі не передбачала державної незалежності України, а вимагала конституційної реформи в СРСР i укладання нового союзного договору.

[Гість Дэнa]

Цим самим, з самого початку, демократи пішли на співпрацю з колоніальною адміністрацією. Це обумовлювалося ще тим, що на чолі Руху стояли вихідці з самої КПСС так званий і «ідеологічний цех партії» – письменники та поети.

[Гість Дэнa]

Колоніальна адмiнiстрацiя, отримавши демократичне забарвлення через співпрацю з нею демократів, які допомогли їй відсторонити нацiоналiстiв-революціонерів від впливу на українців, діяла безальтернативно.

 

В тривалій боротьбі Нації за свою незалежність, коли СССР вже безнадійно деградував, колоніальна адміністрація УРСР узурпувала здобутки націоналістів, і вийшла переможницею.

[Гість Дэнa]

Тож унезалежнення УРСР — частково від Москви і цілковито від української нації – демократи сприяли як свою перемогу і як особисте щастя. На ілюзію демократів зіграв той факт, що Україна стала незалежною внаслідок розвалу СССР мирним шляхом без кровопролиття та репресій проти вислужників окупаційного режиму.

 

І влада підтримала ці ілюзії в їхніх душах, не втомлюючись нагороджувати їх орденами та медалями. А особливо заслуженим перед колоніальною адміністрацією ще і надає Героя України.

 

Їм же влада доручила й визначати, хто боровся за незалежність.

[Гість Дэнa]

Колоніальна адміністрація.

 

Природа колоніальної адмiнiстрацiї виходить з її бажання будь-якою ціною утримати владу в умовах наростання національно-визвольної революції. Вона ладна була пожертвувати i СССР та КПСС, що врешті-решт вона й зробила.

 

Це можна простежити в послідовності рішень Верховної Ради УРСР в 1990-91 роках:

 

- липень 1990 року — Декларація про державний суверенітет;

 

- березень 1991 року — референдум про збереження СССР;

 

- серпень 1991 року — проголошення ще однієї незалежності;

 

- грудень 1991 року — референдум про підтримку Акта Незалежності;

 

- грудень 1991 — вступ до СНД.

 

Так, облудним шляхом, водночас з легітимацією новопосталої держави, була легітимізована й колоніальна влада.

 

Тому вже в Акті Проголошення Незалежності були закладені підвалини національної деструкції.

[Гість Дэнa]

Розглянемо окремі положення Акту та їх колоніальну ґенезу. «Виходячи із смертельної небезпеки, яка нависла була над Україною в зв’язку з державним переворотом в СРСР 19 серпня 1991 року». Тут мотивом проголошення незалежності було бажання унезалежнитись від метрополії, в якій стався заколот та убезпечити себе від можливих його наслідків провалу заколоту, адже незалежність була проголошена тоді, коли імперія фактично розпалась.

 

Але ні мотив проголошення незалежності, ні фактичний розпад імперії не були достатніми підставами для легітимації новоствореної держави, бо:

 

1. Україна не успадковувала попередні форми незалежної української держави, тобто вона не спиралась на історичне право українського народу.

 

2. Незалежність проголошена зі страху перед небезпекою, а не з волі до державної незалежності.

 

3. Депутати видали Акт не посилаючись на волю народу.

 

4. За п’ять місяців до проголошення незалежності та сама Верховна Рада i в тому самому складі провела референдум (17 березня 1991 року) про збереження СССР, що говорить про нещирість її намірів.

Підставами проголошення незалежності України Акт від 24 серпня 1991 року називає:

 

- тисячолітню традицію державотворення в Україні;

 

- право на самовизначення, що передбачене відповідними актами ООН;

 

- Декларацію про державний суверенітет України.

[Гість Дэнa]

Чому Верховна Рада уникла посилань на державотворчі традиції українського народу, а натомість посилається на «тисячолітню традицію державотворення в Україні»?

 

Чому не говорить, чия це традиція: російська, польська, татарська?

 

Чому вона уникає посилань на історичне право українського Народу, а обмежується лише посиланням на акти ООН?

 

Чому вона, посилаючись на Декларацію про державний суверенітет, підставою якої є воля «народу України», ні словом не говорить про волю українського народу?

[Гість Дэнa]

Ці підстави не мали ваги для колоніальної адміністрації, бо депутати Верховної Ради легітимізувати себе не через довіру українського народу, якої вони вочевидь не могли мати, а через спекуляцію на геополітичних інтересах інших держав.

 

Акт незалежності не згадує про український народ.

 

Депутати цим Актом проголосили: «Віднині на території України мають чинність виключно Конституція i закони України».

 

Слово «віднині» означає, що конституція і закони вже є. Чиї? Очевидно, що УРСР. А оскільки зберігає чинність колоніальна конституція, то зберігається й колоніальний режим. Незалежність в цьому разі означає, що колоніальний режим став внутрішнім.

[Гість Дэнa]

Акт проголошення незалежності не має положення про правонаступництво держави. Власне, його й не могло бути. Адже успадковувати попередні форми державних утворень українського народу Верховна Рада не могла, бо, якщо вірити результатам березневого референдуму, український народ зрікся свого історичного права.

 

Верховна Рада Законом про правонаступництво України від 12 вересня 1991 року встановила (стаття 1 Закону):

 

«З моменту проголошення незалежності України найвищим органом державної влади є Верховна Рада України в депутатському складі Верховної Ради Української РСР».

 

«До ухвалення нової Конституції України на території України діє Конституція (Основний Закон) Української РСР» .

 

Верховна Рада говорить про «нову Конституцію України», тобто, незалежна держава Україна, яка виникла 24 серпня 1991 року, насправді є старою Українською Радянською Соціалістичною Республікою. А це означало, що статус української нації як меншовартісної, залишився незмінним. А кого український народ наділив правом встановлювати політичний режим до прийняття Конституції? Верховну Раду УРСР народ ні на що не уповноважував, бодай тому, що її депутатів обирали громадяни СССР, яких в незалежній Україні вже не було.

[Гість Дэнa]

Інший суб’єкт – народ України ж був фікцією навіть в тлумаченні Декларації про державний суверенітет, бо УРСР не мала своїх громадян. «Закони Української РСР та iншi акти, ухвалені Верховною Радою Української РСР, діють на території України, оскільки вони не суперечать законам України, ухваленим після проголошення незалежності України». Два питання, що витікають з цієї статті Закону:

 

1. Якщо закони УРСР не суперечать законам незалежної України, то навіщо було проголошувати незалежність?

 

2. А якщо незалежність проголошена, i закони нової держави не суперечать колоніальним законам, то яке явище під назвою «держава Україна» ми маємо?

 

З цього Закону витікає висновок: національно-визвольна боротьба потерпіла поразку. Колоніальна адміністрація вдало зманеврувала, користаючись масовою дезорієнтацією українців, яку забезпечили демократичні структури — головним чином Рух. Тим самим під час розпаду СССР вона зберегла владу i колоніальний режим в Україні. Референдум проведений 1 грудня 1991 року виконав свою мiсiю лише частково: легітимував нову незалежну державу.

 

Але він не встановив правонаступництво національної держави i не скасував колоніальний режим.

[Гість Дэнa]

Висновки:

 

 

Колоніальна адміністрація не змінила своєї природи .

 

 

Вона, як i раніше, зберегла неподільну владу над суспільством.

 

Необхідність у формуванні апарату незалежної держави бюрократія використала для власного відтворення.

 

Європейські інститути багатопартійність, парламентаризм i поділ влад бюрократія використала для престижного і прибуткового працевлаштування своїх родичів та для нейтралізації політичних рухів, підкупляючи їхніх лідерів можливостями стрімкої кар’єри.

 

Цим вона домоглась політичної пасивності населення.

 

Сутність цієї влади не лишає надій на її прозріння, бо саме її формування є ущербним. Її мораль не має імперативу честі . Тому вона позбавлена власного усвідомлення як носія національної ідеї. Український народ вже не має потенцій для мирного стримання її апетитів. Його порятунок у втечі від влади або її поваленні.

[Гість владимир пашнин]

да уберите эту конченную флудершу!

Некому убрать, модера нет!

[Гість Дэнa]

Національна держава – це держава, соціально-економічна політика якої здійснюється за формулою: “Від створення і зміцнення національної держави – через захист економічних інтересів нації – до заможності кожного громадянина”.

 

Національна влада – це влада, яка є носієм національної ідеї народу і діє не в інтересах тільки якогось класу чи соціальної групи, а в ім’я цілої нації та всіх громадян національної держави.

 

Національне народовладдя – це узаконена система визначальної ролі корінного народу в державному будівництві та функціонуванні держави, за якої творити закони, керувати суспільством і судити громадян можуть тільки обранці народу – із числа носіїв національної ідеї цього народу.

 

Наша ідеологія:

Український націоналізм – ідеологія захисту, збереження і державного самоутвердження української нації; це Ідея та Чин в ім’я України.

 

Наша політика:

Боротьба за українську Україну, а не за можливість панувати над власним народом.

 

Наша боротьба:

За владу народу, а не за владу над народом.

 

Наш метод:

На диявола – хрест, на ворога – меч!

 

Наш принцип:

Як не я – то хто? Як не тепер – то коли? Як потрібно – то можливо!

 

Наше поле діяльності:

В усіх регіонах України, у громадах і колективах, на вулицях і майданах, у всіх місцях розселення українців, а не тільки в сесійних залах, кабінетах і коридорах влади.

 

Наше ставлення до неукраїнців:

 

побратимське – до тих, хто разом з нами бореться за українську національну державу;

толерантне – до тих, хто позитивно ставиться до нашої боротьби за право бути господарями своєї долі на своїй землі:

“Нам усім тут вистачить місця” (С.Бандера);

вороже – до тих, хто протидіє процесам українського національного відродження і державотворення.

 

Наші вороги:

 

Імперіалізм і шовінізм, комунізм і націонал-соціалізм, демолібералізм і космополітизм, глобалізм і псевдонаціоналізм і всяка інша нечисть, що прагне паразитувати на крові та поті українців чи звести їх із магістрального шляху до своєї національної держави.

[Гість Дэнa]

Наше двоєдине завдання:

 

Провести якісні, революційні перетворення в інтересах української нації, але при цьому не ослабити і не поставити під загрозу саме існування незалежної держави. Зробити це цілком реально через поєднання державотворчих зусиль українського політикуму та народу, об’єднаних українською національною ідеєю.

 

Наше переконання:

 

Доки український народ не розв’яже своєї головної проблеми – не створить власної національної держави, не узаконить свого права творити державу, формувати і контролювати владу, – доти жодна його проблема (політична, соціальна, економічна, міжнаціональна, військова, релігійно-конфесійна, освітня, культурна, екологічна тощо) так і не буде вирішена на його користь, доти над українцями на їхній землі пануватимуть чужі правди, чужі сили, чужа воля.