Збройні сили України

[Гість Odessit Lіve]

В той же час Туреччина, яка є сусідом України і партнером по організації Чорноморського Економічного Співробітництва (ОЧЕС) і приблизно корелює за розмірами території та населення (783 тис. кв.м., 72 млн. населення), минулого року мала приблизно 455 тис. активного складу і до мільйона – з запасом. У сусідній Греції, теж до речі члена НАТО, зберігається загальний військовий обов'язок (170 тисяч на 11 млн. населення).

[Гість Odessit Lіve]

У Європі нейтральні країни маже всі зберігають військовий обов'язок в тій чи іншій формі. Фінляндія, Австрія, Швейцарія не переходять на контрактну систему, як і члени НАТО – Данія чи Естонія.

В Україні цього року заявлено останній призов до армії, при збереженні подібної системи, скажімо у формуванні Внутрішніх військ МВС.

[Гість Odessit Lіve]

Можливо, впровадженням системи резервістів влада намагатиметься компенсувати брак військовослужбовців.

[Гість Odessit Lіve]

Нещодавно парламент підтримав законопроект "Про внесення змін до деяких Законів України щодо службі у військовому резерві", який унормовує порядок проходження служби у військовому резерві Збройних Сил України.

Проте модель військового резерву, яку розвиває нинішнє Міністерство оборони не може серйозно посилити обороноздатність держави.

Нині в Україні трохи більше 2000 резервістів. Для порівняння, у США чисельність резервістів приблизно дорівнює чисельності регулярної армії.

[Гість Odessit Lіve]

Але для держав, які змушені покладатись виключно на себе, як сьогодні Україна, система резервістів може бути ефективною, лише якщо вона охоплює більшість населення.

[Гість Odessit Lіve]

Проте Ахілловою п'ятою будь-яких починань у реформуванні армії залишається хронічне недофінансування.

[Гість Odessit Lіve]

Щойно мова заходить про реформу армії, переозброєння, вишкіл і військову практику як чуємо звичне: на це немає грошей. І справді, стан фінансування армії та спецслужб давно знаходиться за критичною межею. Армія недофінансована майже у чотири рази від потреби, Головне управління розвідки – утричі. Усі програми реформування та переозброєння зірвані через фактичну відсутність фінансування.

[Гість Odessit Lіve]

Класичний приклад – побудова крейсера "Україна", який уже понад десять років тому був у стані понад 95% готовності, мав команду, а на сьогодні його добудова практично неможлива. Крейсер українському флоту не потрібний. Проект законсервовано і на його утримання виділяється щороку майже мільйон доларів. Зате наші північні сусіди крейсер готові купити, але за копійки, аби добудувати і значно посилити свою військову могутність у регіоні.

[Гість Odessit Lіve]

І взагалі, нинішні очільники структур сектору оборони радше скидаються на представників Ліквідаційної комісії, завдання яких – не лише розпилити залишки військового майна та розпродати землю, але й ліквідувати рештки оборонного потенціалу країни.

[Гість Odessit Lіve]

Настав час припинити повторювати мантру: "у бюджеті обмаль коштів, криза". Звісно, кризова ситуація в економіці не дозволяє виділяти надлишкові кошти на проблеми безпеки. Але на ситуацію варто поглянути з іншого боку. Фінансування на оборону та безпеку країни повинне бути чітко прив'язане до певного відсотку ВВП, відтак зі зростанням економіки збільшуватиметься фінансування. Економіка стагнуватиме – відповідно зменшуватимуться й кошти на оборону, але виключно в межах порогу визначеного відсотку від ВВП.

[Гість Odessit Lіve]

Минулого року рівень визначеного фінансування армії ледве сягав 0,8% ВВП. Не братиму для порівняння позаблоковий Ізраїль, де фіксовано 7% ВВП виділяється на оборону.

[Гість Odessit Lіve]

Для порівняння візьмемо країни-сусіди України, які майже усі є членами колективних систем оборони. Члени НАТО станом на цей рік виділяють на оборону: Угорщина – 1,1% від ВВП, Словаччина – 1,24%, Румунія – 1,4%, Польща – 1,95%.

 

З членів ОДКБ: Білорусь виділяє на потреби оборони 1,3%, а Російська Федерація щороку нарощує військові витрати, у 2013 – 3,2% від ВВП, на 2014-й заплановано – 3,4%, у 2015-му – 3,7%.

І це при тому, що практично усі наші сусіди уже повністю або частково переозброїли власні армії, на відміну від України.

[Гість Odessit Lіve]

Сусідня, по морю, Туреччина офіційно витрачає понад 4% ВВП, а враховуючи непрямі витрати – понад 6% від ВВП. Отож, враховуючи наявний стан, необхідно встановити фінансування Збройних сил на рівні не менше 5% від ВВП до подолання технічного відставання ЗСУ від країн-сусідів.

[Гість Odessit Lіve]

Для викупу об'єктів нерухомості, які знаходяться на землях "оборонки" (а насправді – елітних дач та забудов на березі Чорного моря тощо), уряд без зайвої скромності замість того, щоб послати бульдозери і зрівняти із землею ці наслідки корупції, готовий був охоче викинути 628 мільйонів 801 тисячу гривень.

І це лише першим траншем.

Цифри засвідчені у законопроекті "Про внесення змін до деяких Законів України з питань використання земель навколо військових об'єктів".

[Гість Odessit Lіve]

Знову ж таки, попри голодну армію, яка має захищати країну від зовнішніх посягань, уряд справно нарощує фінансування каральних структур, що покликані боротися з власним народом, наприклад, незаконного спецпідрозділу міліції "Беркут".