Перейти до змісту
Український політичний форум

Тільки запрошені....


Орiана

Рекомендовані повідомлення

Женщина (соответственно) стОит столько, сколько стОит её макияж.

 

(Н. Калинчук)

 

на мені мінімум косметики

 

мож тому?

+++

Посилання на коментар
Поділитись на інших сайтах

  • Відповідей 1,5 тис
  • Створена
  • Остання відповідь

***

 

...я пив тебе, неначе з джерела,

 

а ти стікала між мої ключиці,

 

і я побачив іскру блискавиці

 

в твоїх очах, а ти була...була...

 

десь інде - десь, що досі незбагненне...

 

збігали краплі на мої рамена

 

крізь пальців рук тендітну пектораль...

 

я думав дощ...а то - твоя печаль.

Посилання на коментар
Поділитись на інших сайтах

  • 2 тижня потому...

...я вріс у тебе, як вростає пам'ять
у наші душі втомлені чеканням -
проникливо і щільно...як вростає
у тихих придихах ліщинових галявин
між свіжим листям той травневий дощ...
ти пам'ятаєш? ти те пам'ятаєш?
...як випливали із бездоння ставу
назустріч нам величні сонні риби,
і щось співали лагідне і звичне
беззвучно, безголосо... але ми
як ніби чули добре нам знайоме,
й підспівували тим самотнім рибам,
що ворушили втомлено хвостами,
під спів зникаючи у чорній глибині...
...сідало сонце у старих мочарах,
десь зовсім поруч пролетіла чапля...
а ти чекала...довго так чекала
коли ж повернеться до сну казковий світ...

...і тільки звично у замшілих хащах
печальний сторож чарівного ставу
мовчав сумний очеретяний кіт...

Посилання на коментар
Поділитись на інших сайтах

  • 2 тижня потому...

Кофе по-турецки, лимона долька,

Сулугуни и ветчина.

Никого не люблю – тех немногих только,

На которых обречена.

Там сейчас мурашками по проспекту

Гонит ветер добрых моих подруг.

И на первых партах строчат конспекты

По двенадцать пар загорелых рук.

Я бы не вернулась ни этим летом,

Ни потом – мой город не нужен мне.

Но он вбит по шляпку в меня – билетом,

В чемодане красном, на самом дне.

Тут же тополя протыкают бархат

Сюртука небес – он как решето;

Сквозь него холодной Вселенной пахнет

И глядит мерцающее ничто.

Ночи в Симеизе – возьми да рухни,

С гор в долину – и никого в живых.

И Сайде смеется из дымной кухни

И смешно стесняется чаевых.

Посилання на коментар
Поділитись на інших сайтах

Щоб забути є сотні причин крім однієї.

 

щоб забути, можна:

змінити маршрутку,

(краще - місто)...

не писати листи,

спалити отримане

(разом з жорстким диском)...

стерти в пам'яті номер,

знищити фото

...

 

 

щоб згадати, достатньо

згадати...

Посилання на коментар
Поділитись на інших сайтах

научит вас скучать по нем...

понять, что время учит, а не лечит...

что счастье - каждый миг наедине...

и что в разлуке лишь желанней встреча...

он научит вас его хотеть...

до умопомрачения, до боли...

чтобы,

не прикасаясь, им владеть...

и ощущать, как он полон вами...

он всё принять может и все понять.

Любить

и ждать, почти что не ревнуя.

вы лишь сумейте его не потерять.

 

но этому он не научит вас...

он..

 

 

____________

Посилання на коментар
Поділитись на інших сайтах

Когда уже не нужно лишних слов,

Я губ твоих касаюсь чуть дыша.

И без страховки падаю в Любовь,

И тонет в нереальности Душа...

Когда уже не нужно лишних слов,

Закрой глаза, мы с вечностью на ты.

Острее бритвы - камни берегов

И Душу может лишь Любовь спасти...

Когда уже не нужно лишних слов,

Я губ твоих касаюсь чуть дыша.

И без страховки падаю в Любовь,

И тонет в нереальности Душа...

Когда уже не нужно лишних слов,

Закрой глаза, мы с вечностью на ты.

Острее бритвы - камни берегов

И Душу может лишь Любовь спасти...

 

Когда не нужно лишних слов.

Опять мои к тебе пути...

У серебра родных висков

Мельчают все слова. Прости!...

И выпив нежности вино,

От счастья кругом голова.

Прикосновение одно

Нам скажет больше чем слова...

Когда не нужно лишних слов.

Опять мои к тебе пути...

У серебра родных висков

Мельчают все слова. Прости!...

И выпив нежности вино,

От счастья кругом голова.

Прикосновение одно

Нам скажет больше чем слова...

Посилання на коментар
Поділитись на інших сайтах

 

 

...

И уносит в счастливое "где-то",

О котором никто ничего не знает...

Или мне лишь приснилось всё это?..

Посилання на коментар
Поділитись на інших сайтах

***

...прощай печаль

без слів і без вагань

я йду у світ

де жив колись без тебе

у ті сади де літо пахне медом

де час завмер і в часі все завмерло

................

 

...у ті сади, де спить моя душа...

 

прощай печаль...

привіт моя печаль.

 

 

https://www.youtube.com/watch?v=gPBDtO3KgHE

Посилання на коментар
Поділитись на інших сайтах

Вечность по пятницам

 

Мы танцуем по пятницам регги и слушаем джаз,

Ошибаясь в движеньях и путая соул со свингом -

Старый ангельский способ убить наше "здесь и сейчас".

Что поделаешь - вечность. Подумаешь - не задалась.

Может, сменим пластинку?

 

А другие серебряным клином опять на восток.

Так привычно - за ними, так глупо - за ними, я знаю.

Плачешь, либе? Не надо, я снова забыла платок.

Это просто коньяк, это взгляд в никуда, в потолок

Одряхлевшего рая.

 

Наша жизнь (это - жизнь?) не прокисла, а... ладно, не верь.

Душу, что ли, продать? Только нам не положены - души.

Это ключ от тюрьмы, где мы заперты в душном "теперь".

Раня крылья и лбы расшибая, мы рвались за дверь,

Но не можем - снаружи.

Посилання на коментар
Поділитись на інших сайтах

Заархівовано

Ця тема знаходиться в архіві та закрита для подальших відповідей.

Гість
Ця тема закрита для нових відповідей.

×
×
  • Створити...