Сьогодні толерантність знищила пасіонарність

[Гість korin]

Рагулечки! Поменяйте количество сообщений иначе ваш труд окажется непродуктивным! Зря клон сделали)).

и ты извини, дорогая - как я рад снова читать - рагулечки... - а то вчера перебрал, и с утра казалось совсем крыша съехала...

[Гість korin]

Поэтому и "состав" у них соответствующий: то алкоголик, то паранойик..В лучшем случае просто дурак.

да, да,да - и то и другое и третье - это бальзам - я не сумасшедший.

[Орiана]

 

http://www.pravda.com.ua/articles/2013/09/13/6997896/

 

Перенесемся на 80 лет назад и на 7500 километров западнее. Соединенные Штаты Америки, 1933 год.

По улице идут два человека: один с бутылкой виски, а другой с золотой монетой в кармане. В начале года человек с монетой был добропорядочным гражданином, а человек с бутылкой – преступником. Но к концу года они чудесным образом поменялись ролями! За это время власти США успели отменить "сухой закон" и ввести запрет на владение монетарным золотом.

 

Старая американская шутка довольно поучительна. Это пример удивительной легкости, с которой государство превращает обычные поступки в злодеяния, а обычных людей – в злоумышленников.

[Орiана]

Преступления против личности остаются таковыми всегда. Убийство, изнасилование или грабеж, совершенные сто, двести или пятьсот лет назад, и сегодня выглядят предосудительно.

Джек-Потрошитель – по-прежнему кровожадный маньяк, Лукреция Борджиа – отравительница, Ванька-Каин – вор и разбойник.

 

Но когда речь заходит о преступлениях против государства, начинаются чудеса. То, что еще вчера казалось нормальным, за одну ночь оказывается преступным деянием.

 

31 августа украинец, уплативший другому украинцу 151 тысячу гривен наличными, был обычным гражданином, а 1 сентября уже стал злодеем. И наоборот: вещи, долгое время считавшиеся чем-то ужасным, – например, валютные операции в СССР – могут быть в одночасье декриминализированы, и выясняется, что ничего страшного почему-то не произошло.

Бурная государственная деятельность способна поставить вне закона миллионы мирных граждан, ничуть не похожих на Клайда Бэрроу и Бонни Паркер.

В Украине этот тренд проявляется особенно ярко. Значительная часть страны, включая почти весь средний класс, ведет полулегальное существование. Нарушение официальных правил, теневая экономическая деятельность, зарплаты в конвертах, подкуп должностных лиц – всё это наши преступные будни.

Неунывающие бизнесмены средней руки, милые офисные барышни, благородные гражданские активисты – все они уподобляются обитателям подпольного притона. Такими их сделал закон, враждебный любому движению вперед.

[Орiана]

В рамках украинского законодательства может существовать разве что забитый пенсионер или бюджетник, даже не пробующий ничего предпринять. Всякий, кто пытается что-то сделать, неминуемо упрется в стену из кафкианских правил, которую необходимо обойти.

[Орiана]

По иронии судьбы, активные украинцы, призывающие к законности, вынуждены чаще других преступать закон. И любая критика из их уст легко парируется: "Вам не нравятся финансовые злоупотребления власти? А вы сами декларируете все свои доходы?" или "Вас возмущает коррупция в верхах? А вы сами никогда не давали взяток?"

 

Лиходею из среднего класса остается лишь виновато опустить голову. И утешать себя мыслью, что по законам Третьего рейха укрывательство еврейского ребенка тоже было преступлением…

[Орiана]

Как появляются законодательные нормы, идущие вразрез с человеческой жизнью и плодящие правонарушителей миллионами?

 

Чаще всего их рождает авторитарное мышление – особая разновидность магического мышления. Приказам и запретам приписывается волшебная сила. Достаточно поставить на листе бумаги закорючку, скрепить ее печатью, и люди станут такими, какими вы их хотите видеть.

 

Предприимчивые начнут безропотно делиться своими деньгами.

 

Недовольные превратятся в верноподданных.

 

Соотечественники заговорят на правильном языке.

 

Женщины перестанут избавляться от нежелательных беременностей, а мужчины – пить и курить.

 

Законодатель убежден, что бумажная магия непременно подействует. Я написал, как должно быть, – значит, так и будет!

[Орiана]

Невозможно управлять невинными людьми.

 

Единственная власть, которую имеет любое правительство, – это право применения жестоких мер по отношению к уголовникам.

 

Что ж, когда уголовников не хватает, их создают.

 

Столько вещей объявляется криминальными, что становится невозможно жить, не нарушая законов. Кому нужно государство с законопослушными гражданами?

 

Что оно кому-нибудь даст? Но достаточно издать законы, которые невозможно выполнять, претворять в жизнь, объективно трактовать, – и вы создаете государство нарушителей законов и наживаетесь на вине".(с)

[Орiана]

Если государство со своими правилами превращается во вражескую структуру, стоит ли стесняться в методах?

 

Если закон перестает быть ориентиром, как понять, что такое хорошо и что такое плохо?

 

Для кого-то ориентиром становятся субъективные представления о справедливости.

[Орiана]

Но существует и другой ориентир, позволяющий не скатиться к правовому нигилизму: разница между своим и чужим.

 

Истинный преступник всегда покушается на что-то чужое – чужую жизнь, чужое здоровье, чужую свободу, чужую собственность. Подобные деяния были и будут преступными независимо от того, наказывает их государство или поощряет.

 

Напротив, человек, отказавшийся от посягательств на чужое, никогда не станет настоящим злоумышленником, какую бы пакость ни придумали для него государственные мужи.

[Орiана]

"Справедливо-несправедливо" или "свое-чужое" – похоже, это и есть цивилизационный выбор, стоящий перед украинским обществом.

[Орiана]

Від себе:

 

Еліти, які не дотримується СВОЇХ правил - розбещують плебс.

 

І коли хтось каже: почни з себе - він навіть не знає, наскільки ця фраза шкідлива...принаймні у наших сучасних реаліях.

Наскільки вона грає на руку сучасним елітам (еліти - по формі, але не по суті)

[Гість kot.]

Від себе:Еліти, які не дотримується СВОЇХ правил - розбещують плебс.

Всё верно изложено, но хочеться внести дополнение.

Плебос инфецированый марксизмом-сталинизмом.

И про "элиту" - а судьи кто ?

В смысле, кто сегдня в Украине элита, неужели надоучившийся завгар с двумя судимостями и его друзья ?

Пр первую Леди все знают и её интелектуальный уровень, после соло на тему валенок.

[Орiана]

Всё верно изложено, но хочеться внести дополнение.

Плебос инфецированый марксизмом-сталинизмом.

И про "элиту" - а судьи кто ?

В смысле, кто сегдня в Украине элита, неужели надоучившийся завгар с двумя судимостями и его друзья ?

Пр первую Леди все знают и её интелектуальный уровень, после соло на тему валенок.

Еліта - це поняття. Ті, хто бере на себе відповідальність і готовий відповідати. Від якості цих двох складових - залежить якість еліт.

 

Навіть завгар може добитися практичних успіхів, навіть не будучи особливим інтелектуалом, але відповідальною людиною. До речі, саме такі робочі конячки, а не розніжені ерудити - потрібні в Україні на посаді еліт.

[Дэна]

Всё верно изложено, но хочеться внести дополнение.

Плебос инфецированый марксизмом-сталинизмом.

И про "элиту" - а судьи кто ?

В смысле, кто сегдня в Украине элита, неужели надоучившийся завгар с двумя судимостями и его друзья ?

Пр первую Леди все знают и её интелектуальный уровень, после соло на тему валенок.

Не излишняя ли это "свобода слова"??

[Churchill]

Від себе:

 

Еліти, які не дотримується СВОЇХ правил - розбещують плебс.

 

І коли хтось каже: почни з себе - він навіть не знає, наскільки ця фраза шкідлива...принаймні у наших сучасних реаліях.

Наскільки вона грає на руку сучасним елітам (еліти - по формі, але не по суті)

ты даже не понимаешь о чём ты говоришь. элита. это есть верхушка. в которую стремятся все. но которой насрать на низ. и это закон. ты думаешь. что кто здесь в Европе думает о низах. это тебе просто кажется со своего положения. которое оказалось ещё ниже. я тебе говорю. что например здесь за 11 лет всё подорожало минимум в 2 раза. максимум в три. зарплаты на месте. на каждом углу написано кризис. нужно подтянуть пояса. денег нет. мы не знаем как тянуть социалку. Лондон превращается в мусорную свалку. вывоз мусора сократили до минимума. только в центре где элита . там всё нормалёк. и что самое интересно зарплата у них не падает. на примере одного моего знакомого. он работает клерком. в компании финансовой. ну и естественно не в низах. его зарплата 90 000 фунтов в месяц . это 135 000 долларов. оказывается денег валом. рабочему нужно 5 лет пахать и то не известно.

почитай про золотой миллиард. он давно уже в действии. и вы как были быдлом так и останетесь. хоть сволота будет у власти. хоть коммунисты. запомни на всю оставшуюся жизнь это. или ты думаешь ваш тягнисрак. что то сможет сделать. вы смешны мадам. без обиды. и вы на мировой арене на столько ничтожны . что о вас и не стоит говорить. и вы пока кость в горле потому. что связаны пока с Россиеей . действительно с величиной. которая не по зубам Европе. и отделившись вас сотрут за 5 сек. и самым актуальным у вас будет. как себя прокормить. при этом сначала накормив хозяина.

[Орiана]

Багаті фінансово-політичні групи змінюють спосіб життя, коли тягнути з народу прибуток стає накладно й навіть вибухонебезпечно.

 

Паразитарний елемент неможливо відділити від влади, він мусить бути й закорінений у людський порядок із давніх часів. Навіть закон природи незаперечно доводить – присутність паразитів навіть необхідна для здорового імунітету організму.

Інколи паразитів стає забагато й організм слабне, навіть гине, але паразити в тому не винні...

 

Українське суспільство знемагає від паразитарного елемента й живе на мінімумі імунітету – ослаблене політично, втрачає можливості самозабезпечення, а державна машина потребує все нових і нових податків.

Люди поділені на тих, які живуть і тих, які шукають спосіб виживання щодня. Усе на фоні законного висмоктування ресурсу життя дорогими політиками, дорогими чиновниками, дорогими інвесторами й лихварями світу.

 

Тим, хто має доступ до суспільного ресурсу, ми вже не цікаві. Вони конкурують між собою й множаться "мажорами".

 

Але їхній колективний розум відчуває: національний організм от-от не витримає, і тоді погано стане всім.

[Орiана]

Український політикум неохоче намагатиметься позбутися здорового апетиту і якось захищатиме власний ресурс та заодно добро нації, бо зараз ці поняття майже не розрізняють.

 

Як не дивно, самоурізанням приречена зайнятися політична обслуга експортно-орієнтованого олігархічного капіталу.

 

По перше, цей капітал уже вичерпав ресурс зростання за рахунок експлуатації приватизованого добра й готовий мати сильну державу як опору для самозахисту та експансії на ринки світу.

 

По друге, він із захланності та недосвідченості знищив базу виживання – дрібну приватну ініціативу й живий внутрішній ринок. А дати волю народній діловій ініціативі не хочеться й лячно, бо осміліють рідні громадяни.

 

Та все ж наступити на горло пісні знаменитого мультсерійного селезня Мак-Дака доведеться.

 

Ми мусимо стати свідками болючої метаморфози космополітичного, російськомовного й компрадорського капіталу – у капітал проукраїнський із незмінно тими ж персонами в істеблішменті.

[Орiана]

змінюватиметься політика, стаючи сурогатне-україноцетричною, формально проєвропейською й до неможливості прагматичною.

 

Проукраїнська (україноцентрична політика) й українська політика – це непорівнянні терміни, хоч фахова пропаганда буде представляти україноцентричність як початковий етап становлення сильної української державності. Бренд "проукраїнська політика" буде щоденно вбиватися в мізки пересічного українця, якому нікуди діватись від "зомбоящика".

Тож варто зробити концептуальний порівняльний аналіз.

[Орiана]

про Українська політика:

1. Орієнтована на позиційний захист фінансових інтересів великого бізнесу на світовому ринку.

2. Концентрує авторитарну владу з метою швидкого вдосконалення захисних функцій держави в інформаційній, військово-оборонній, економічній сферах. Суспільство повинно радо це фондувати із власної кишені.

3. Не переймається проблемами ідентичності та гуманітарної політики й зростання життєвого рівня громадян, справедливо остерігаючись зростання активності й патріотизму громадянського суспільства, що може зашкодити темпам реалізації двох попередніх цілей.

 

Проукраїнська політика вирішує тимчасові проблеми самозбереження великого бізнесу в Україні перед загрозою поглинання чи розорення засадничо сильнішими й корпоризованими світовими конкурентами.

Держава стає сильнішим гравцем я захисником економічно важливих для виживання суспільства інтересів – але за рахунок мінімальних жертв адептів великого капіталу й при мобілізації всіх можливостей решти суспільства.

Суспільство буде за все платити й самообмежуватися в обмін на чергову ілюзію – симулякр проукраїнської політики.

Звісно, мати справжню українську, а не проукраїнську політику набагато краще.

 

Українська політика:

1. Орієнтована на розвиток приватної ініціативи й активної творчої зайнятості громадян, розвитку внутрішніх ринкових процесів, запровадженням державної економії й адекватної оплати праці, збільшення вільного часу громадян, захист інтересів громадян у світі.

2. Забезпечує низьку вартість політики й управління державою за рахунок стимуляції демократії та полегшення доступу до політики й влади талановитих і патріотичних громадян незалежно від соціального й майнового стану.

3. Першочергово забезпечує українську гуманітарну політику національної держави, дбає про імунітет суспільства проти інформаційних агресій та його наступальну світову конкурентоспроможність.

[Орiана]

Та на справжню українську політику для народу грошей ніхто не дасть. І до неї ще не зовсім готове українське суспільство, яке не вміє й не хоче організуватися й реагує на рівні павловських рефлексів. Зневірений і озлоблений обиватель не дасть ні копійки на політику, навіть дуже потрібну для себе.

 

Реальна демократія можлива, коли політика не надмірно дорога, або народ заможний і готовий її фінансувати через податки чи в інших формах.

У нас такий варіант без поштовху не пройде, бо зробити політику дешевою не зацікавлені ні політ-шоумени, ні сучасні хазяї життя. Народ мусить дійти до всього досвідом життя чергового покоління, як у відомій байці "Біда навчить".

 

Було б непогано, нарешті, зробити нормальну національну державу без ерзаців і компромісів.

Але це зможуть і зуміють тільки молоді, якщо захочуть.

 

(Володимир Ференц, Івано-Франківськ)

[Churchill]

Та на справжню українську політику для народу грошей ніхто не дасть. І до неї ще не зовсім готове українське суспільство, яке не вміє й не хоче організуватися й реагує на рівні павловських рефлексів. Зневірений і озлоблений обиватель не дасть ні копійки на політику, навіть дуже потрібну для себе.

 

Реальна демократія можлива, коли політика не надмірно дорога, або народ заможний і готовий її фінансувати через податки чи в інших формах.

У нас такий варіант без поштовху не пройде, бо зробити політику дешевою не зацікавлені ні політ-шоумени, ні сучасні хазяї життя. Народ мусить дійти до всього досвідом життя чергового покоління, як у відомій байці "Біда навчить".

 

Було б непогано, нарешті, зробити нормальну національну державу без ерзаців і компромісів.

Але це зможуть і зуміють тільки молоді, якщо захочуть.

 

(Володимир Ференц, Івано-Франківськ)

Нормальной демократии нет нигде. -уже бы давно полра знать.

ну государства, в тех границах в каких сейчас украина, не построит ни кто. ибо вы стукачи и предатели, и это видно из всей вашей поршивой истории. У вас даже вера и не православие и не католицизм. так жопой и здесь покрутили. на двух стульях усидеть хотели. а хрен получили

[Орiана]

Микола Рябчук - письменник, перекладач, колумніст і аналітик, чиї висловлювання, здається, не лишають байдужими нікого з числа людей-які-читають-і-думають.

 

Цього року Микола Рябчук побалував читачів книжкою "Попереднє життя". Це збірка колонок, які публікувалися протягом останніх п’яти років.

 

[Орiана]

- В мене особисто досвіди спілкування з так званими "простими людьми" поза колом близького оточення викликають подекуди легке здивування та розчарування. А у вас? Якщо теж, то як боротися з розчаруванням?

- Це, певно тому, що ви не позбулися ще романтичних уявлень про "народ" як носія якоїсь одвічної мудрості і всіх можливих чеснот.

 

А тим часом завжди існувала фундаментальна різниця між людьми, здатними до самоаналізу, саморефлексії, оперування абстрактними категоріями й осмислення метафізичних проблем, та – людьми, які всього цього не роблять і не потребують, тому що живуть у світі традиції, де знаходять дуже просту відповідь на всі наші з вами "прокляті" питання: "А тому що так прийнято, так заведено, так має бути".

 

Я не вважаю, що здатність до інтелектуальної рефлексії робить людину кращою або гіршою. Я кажу лише, що це цілком різні істоти і що в житейському плані їм легше порозумітися з такими самими істотами в інших країнах, культурах, цивілізаціях, аніж зі своїми одноплемінниками іншого ментального типу.

 

Не сумніваюся, що вам легше порозумітися з подібним до вас французом чи американцем, аніж із так званими "простими людьми". Але повірте, і їм так само – легше порозумітися з вами, ніж із власними "простими" одномплемінниками.

[Орiана]

Суспільство в Україні зазвичай чинить опір ініціативам ядра суб’єктів, які намагаються творити щось нове. По-вашому, чому так сталося?

 

- Всі традиційні суспільства доволі консервативні.

 

Україна зазнала за совєтських часів певної модернізації, проте ця модернізація була вкрай поверховою, вона не змінила підставових структур мислення.

 

Вона лише заступила православну традицію (з досить потужним патерналізмом) не менш патерналістською традицією комуністичною. Заступила одну станову ієрархію іншою, номенклатурно-партійною.

 

В цьому сенсі наше суспільство і досі середньовічне, напівфеодальне. Уся його мудрість зводиться до класичних приказок: "Против лома нет приема", "Не тот прав, кто прав, а тот прав, у кого больше прав".

 

Попри поверхову "демократизацію", воно залишається кастовим і легко мириться з тим, що для різних каст у нас різні закони, а якщо й однакові, то все одно застосовуються по-різному.

 

Традиційні суспільства бояться всього нового, тому що відоме зло їм ближче і зрозуміліше ("нормальніше"), ніж незнане і підозріле добро. Вони бояться свободи, бо вона означає також відповідальність.

[Орiана]

Громадяни в Україні та в Європі, тобто в такому узагальненому Євросоюзі. Мені здається, що тут у нас, на відміну від самоорганізованої Європи, громадяни доволі пасивні та продовжують вірити в доброго царя, котрий прилетить у блакитному вертольоті та вирішить всі проблеми. Чому так сталося?

 

- Taк не "сталося", так було завжди. Краще спитайте, чому воно не змінилося.

 

Чому, наприклад, виборці патерналістичної Партії реґіонів, навіть розчарувавшись у своїх злодійкуватих патронах, віддають голоси ще патерналістичнішій і брехливішій партії комуністів?

 

Я тут бачу гримучу суміш двох чинників.

 

З одного боку – візантійський, а згодом російсько-совєтський цезаро-папізм, а з другого – штучно виплеканий і ретельно підтримуваний антиокциденталізм, який проектується зокрема і на окцидентальну, прозахідну частину українського суспільства.

 

 

Е-ееее.... хто зрозумів - пліз поясніть на пальцях... :rolleyes:

[Орiана]

- Найбільш популярним поясненням українських актуальних проблем у політиці та навколополітичному житті є спадок "совка". А ви в яке пояснення вірите?

 

- Ні, це спрощення.

 

"Совок" – лише карикатурна, ідеологічно забарвлена реінкарнація "русского человека" (саме руського, не конче російського), яким якого витворили століття рабства – монголо-татарського, царського, більшовицького.

 

Плюс, як я вже казав, візантійщина і нутряна ненависть до західного світу з усіма його актуальними цінностями – таких насамперед, як свобода, автономія людини супроти держави, безумовна пріоритетність прав індивіда перед колективом, у тому числі й перед нацією та державою, недоторканність приватної власності, толерантність до всякої іншості та інакшості.

 

Є дуже гарна стаття на цю тему Дьєрдя Шопфліна "The Political Traditions of Eastern Europe", опублікована 1990 року (Daedalus, no.1), ще до розпаду СССР. Учений як у воду дивив

[Орiана]

Про "Русскій мір"

 

 

Це проблема серйозна.

 

Вона, зрештою, не так зовнішня, як внутрішня. Тому що більшість українців (як і білорусів та росіян) із цієї уявленої спільноти не емансипувалися. Вони й далі ментально належать до цієї середньовічної православно-східнослов’янської "умми". А це консервує своєю чергою в усіх трьох державах домодерні структури мислення й поведінки.

[Churchill]

Про "Русскій мір"

 

 

Це проблема серйозна.

 

Вона, зрештою, не так зовнішня, як внутрішня. Тому що більшість українців (як і білорусів та росіян) із цієї уявленої спільноти не емансипувалися. Вони й далі ментально належать до цієї середньовічної православно-східнослов’янської "умми". А це консервує своєю чергою в усіх трьох державах домодерні структури мислення й поведінки.

 

 

Чому, наприклад, виборці патерналістичної Партії реґіонів, навіть розчарувавшись у своїх злодійкуватих патронах, віддають голоси ще патерналістичнішій і брехливішій партії комуністів?

 

тому що, ваша партия сволота , ещё брехливее, тем более, что она ещё и нацистская. Вот человек и выбирает наименьшее зло.

[Гість бандерлог]

Про "Русскій мір"

 

 

Це проблема серйозна.

 

Вона, зрештою, не так зовнішня, як внутрішня. Тому що більшість українців (як і білорусів та росіян) із цієї уявленої спільноти не емансипувалися. Вони й далі ментально належать до цієї середньовічної православно-східнослов’янської "умми". А це консервує своєю чергою в усіх трьох державах домодерні структури мислення й поведінки.

А ти ніколи не думала, що люди просто хотять бути самі собою, хотять своє, а не рогульські "структури мислення й поведінки"?