Не тех фашистами назвали

[Гість Надежда Сервисрака]

Ще в 1935 році Німеччина визнала Голодомор в Україні - задовго до нападу Гітлера на СРСР, появи "плану Барбаросса" і так званого "вигадування голоду в Україні" міністром пропаганди Третього рейху Йозефом Геббельсом.

У промові Геббельса прямо написано: "Голодомор був".

 

Два роки тому парламентська асамблея ОБСЄ прирівняла два злочинні тоталітарні режими - Гітлера та Сталіна, й закликала відзначати 23 серпня - річницю укладання пакту Молотова-Ріббентропа як день скорботи за жертвами тоталітарних режимів у Європі.

Аналогічно вважали європейці ще 60 років тому.

 

В середині 30-х років у Старому Світі без особливих вагань ставили знак рівності між звірствами Адольфа Гітлера та Йосипа Сталіна. Що на той час викликало обурення ... нацистів, які вважали себе на порядок людянішими за більшовиків.

[Гість Надежда Сервисрака]

Ще в 1930-му проти влади повстав 1 млн українців. Проти них послали 85% Червоної Армії - солдати, мобілізовані з внутрішніх губерній Росії. Коли їх питали, навіщо вони прийшли в Україну, то відповіддю було: "Раніше жили разом, а тепер поділилися на українців і комуністів, а українці їсти не дають".

[Churchill]

Ще в 1930-му проти влади повстав 1 млн українців. Проти них послали 85% Червоної Армії - солдати, мобілізовані з внутрішніх губерній Росії. Коли їх питали, навіщо вони прийшли в Україну, то відповіддю було: "Раніше жили разом, а тепер поділилися на українців і комуністів, а українці їсти не дають".

А ну, а ну поподробнее, кто пришёл и в какаю украину. до 1991 года государства украина никогда не существовало, хватит бредить.

[Гість акелла]

Ще в 1930-му проти влади повстав 1 млн українців. Проти них послали 85% Червоної Армії - солдати, мобілізовані з внутрішніх губерній Росії. Коли їх питали, навіщо вони прийшли в Україну, то відповіддю було: "Раніше жили разом, а тепер поділилися на українців і комуністів, а українці їсти не дають".

Что, холуй, вкусна провластная жопа?

[Дэна]

Ще в 1930-му проти влади повстав 1 млн українців. Проти них послали 85% Червоної Армії - солдати, мобілізовані з внутрішніх губерній Росії. Коли їх питали, навіщо вони прийшли в Україну, то відповіддю було: "Раніше жили разом, а тепер поділилися на українців і комуністів, а українці їсти не дають".

Интересный поворот). Как они пришли в несуществующую страну? Была только одна страна - СССР. В любом государстве (ЛЮБОМ) бунт против власти подавляется тем или иным способом. Хорошо, если бескровным. И что за странная и старая песня: украинцы есть не дают? Россия, Казхахстан, Белоруссия отлично справились в плане прокорма и после приобретения Украиной независимости, чем и доказали, что не Украина их кормила. Примечательно, что из 29,6 млн. человек "восстали" только 1 млн. Вот и бунт получился. А все бы поднялись - совсем другая ситуация была бы налицо.

[Орiана]

Ще як підсумок до всього викладеного і ці троє - будуть як підтвердження, наглядний матеріал до нього

____________

 

 

Наслідки 240-літньої російської окупації більшої частини сучасної України є настільки жахливими, що знання про скоєні впродовж цього

 

часу злочини проти нашого народу відкидаються і суспільною, і індивідуальною свідомістю, блокуються і на соціальному, і на індивідуальному рівнях,

 

витискуються, переносяться на рівень підсвідомого і вже там безпощадно продовжують свою руйнівну роботу.

 

Ця історична травма покликує до життя три основних біхевіористських (англ.: behavior – поведінка) моделі, три політичних практики:

 

• "все забути" (на рівні поточних політичних практик цю модель представляють "технологічні" партії);
• "ми – кращі в світі, але завжди програвали" (нацдемівський табір);
• "все перекрутити" (в цій схемі, яка оголошує абсолютне зло абсолютним добром, темряву – світлом абощо особливих успіхів досягли комуністи, регіонали та інші проросійські партії).

На рівні провладних партій - "все забути" і "все перекрутити" - спотворює дійсність

На рівні нацдемівських - спроба виправдати себе і заспокоїти.

 

Реальної оцінки подіям дають історики науковці, але їх ніхто не чує.

[Гість акелла]

Наслідки 240-літньої російської окупації більшої частини сучасної України є настільки жахливими, що знання про скоєні впродовж цього

 

часу злочини проти нашого народу відкидаються і суспільною, і індивідуальною свідомістю, блокуються і на соціальному, і на індивідуальному рівнях,

 

витискуються, переносяться на рівень підсвідомого і вже там безпощадно продовжують свою руйнівну роботу.

Язык во властной жопе не застрял?

[Орiана]

Ще як підсумок до всього викладеного і ці троє - будуть як підтвердження, наглядний матеріал до нього

____________

 

 

Наслідки 240-літньої російської окупації більшої частини сучасної України є настільки жахливими, що знання про скоєні впродовж цього

 

часу злочини проти нашого народу відкидаються і суспільною, і індивідуальною свідомістю, блокуються і на соціальному, і на індивідуальному рівнях,

 

витискуються, переносяться на рівень підсвідомого і вже там безпощадно продовжують свою руйнівну роботу.

 

Ця історична травма покликує до життя три основних біхевіористських (англ.: behavior – поведінка) моделі, три політичних практики:

 

• "все забути" (на рівні поточних політичних практик цю модель представляють "технологічні" партії);
• "ми – кращі в світі, але завжди програвали" (нацдемівський табір);
• "все перекрутити" (в цій схемі, яка оголошує абсолютне зло абсолютним добром, темряву – світлом абощо особливих успіхів досягли комуністи, регіонали та інші проросійські партії).

На рівні провладних партій - "все забути" і "все перекрутити" - спотворює дійсність

На рівні нацдемівських - спроба виправдати себе і заспокоїти.

 

Реальної оцінки подіям дають історики науковці, але їх ніхто не чує.

[Дэна]

Близько 60% жителів України погоджуються з твердженням, що Голодомор 1932-1933 років був геноцидом українського народу.

 

За результатами опитування соціологічної групи "Рейтинг", які сьогодні озвучив на прес-конференції в агенції "Інтерфакс-Україна" директор групи Олексій Антипович, 58% респондентів вважають Голодомор геноцидом народу. Не згодні з таким визначенням 29%, не визначилися - 13%.

Группа "Рейтинг" - это только одна социологическая группа, и большинство опрашиваемых ими людей отвечают, не вникая в смысл слов "голодомор" и "геноцид". Был голодомор? Был! Значит -плюс!

Интересно, как можно объяснить следующее:

"В годы Великой депрессии, бушевавшей в США в 30-е годы, в Америке от голодной смерти умерли около 5 миллионов граждан". (Об этом говорят разные авторы и ссылаются на документы).

Это тоже геноцид? И кого против кого? Коммунисты там вроде бы погоду не делали. Или они и американцев "достали"?

[Орiана]

Я, Федорченко Петро Олександрович, 1956 року народження, хочу засвідчити про страхіття голодомору на Чернігівщині.

 

Моя мати Раїса Артемівна (дівоче прізвище Мазна) народилася 25 липня 1931 року в селі Велика Загорівка Борзнянського району Чернігівської області.

І вона, і моя нерідна баба Катерина, і сусіди розповідали ще в моєму дитинстві страшну історію. По-справжньому вона вразила мене вже в дорослому віці. (Бо як ті діти все сприймають? Як казку, як щось таке, що було далеко і не з нами.)

 

Уповноважені радянської влади в 1931-1932 роках позабирали все у селян зерно, ходили, штрикали залізними щупами землю, печі, груби, де люди часто замазували зерно. Майже в усіх познаходили та позабирали, а от у діда Никифора з сусідньої вулиці не знайшли, бо він закопав зерно прямо перед двором, на дорозі

 

В родині моєї матері залишилася тільки корова на зиму, яку фактично нічим було годувати. Ні корову нічим годувать, ні самим їсти. А дітей було двоє - моя мати і її братик Коля.

 

Навесні 1933 року на фоні розпачу і голоду між батьками моєї матері (Артем і Ольга) розгорілася сварка: або різать корову, щоб вижити з м'ясом, або тримати корову і, можливо, мати якусь склянку молока.

Закінчилося все це трагедією: батько (дід Артем), будучи доведений до відчаю, зарубав сокирою всю сім'ю: дружину, старшого хлопчика Колю (6 років) і мою матір, якій було 2 роки.

Єдине, що мою матір він вдарив лише обухом сокири по голові, мабуть же в розрахунку, що цього удару вистачить для дворічної дитини. А сам пішов на залізницю Київ-Москва за 6 кілометрів від села і кинувся під поїзд.

 

Так люди говорили, в усякому разі його більше ніхто і ніде не бачив.

Моя ж мати вижила.

 

Сусідка баба Галька (нині покійна) розповідала, що люди, стурбовані тим, що з хати ніхто з самого ранку не виходив, уже під обід заглянули у вікно. І побачили, що моя мати (дворічна дитина) сиділа в калюжі крові і гралася нею, хлюпала долоньками.

Оце і вся історія, далі пішло злиденне життя моєї матері у прийомних батьків, війна, голод 1947 року, але то вже інша історія, хоча також сповнена гіркоти і сліз.

 

Дякувати радянській владі моя мати ніколи не дякувала, та й мені після всього цього теж немає для цього підстав.

Щодо подій того страшного 1933 року, тo мама нічого не пам'ятає (може, й на щастя). Все це розповідали односельці - баба Катерина (яка прийняла мою матір-сироту і стала мені за бабусю), сусідка Глушко Ганна (нині теж покійна).

Та й зараз старі люди на кутку добре пам'ятають ту історію. На тому місці, де стояла хата, в якій сталася трагедія, довгий час був ще наш город. Я його з дитинства добре пам'ятаю, весь обсаджений вишнями, як окремий острівець.

Нині замість хати моїх предків там рівна польова земля.

 

[Орiана]

 

[Орiана]

Олександра Федорівна Полупанова (1923-2010):

 

- Колгосп у нас зробили там, де перед тим жили два брати-трудяги: Африкан і Никанор - їх так звали. У них були діти і вони працювали самі - у найми нікого не брали. Це було в Сумській області - хутір Печені, неподалік від Межирича, тепер Лебединський район.

У цих хазяїв і сівалки були, і коні, і бики, і корови, усе... А працювала тільки сім'я.

От прийшли, значить, узяли розкулачили цих тружеників. Позабирали все! Після цього зібрали людей і почали втягувати в колгосп - така була колективізація. З садиби братів зробили колгосп.

Це було в 28-мім році. Скільки там років до 33-го проіснував цей колгосп, але став своє добувати. Вже у ньому потроху пішло діло: буряк став родити тощо.

І тут якраз зібрали весь урожай і вивезли все геть чисто. Ні на насіння нічого не залишили, ні людям нічого не дали. Мовляв, живіть як хочете. Та ще й подавали таким "шпінгалетам", які були комсомольцями, ключки та вони ходили по хатам і ширяли ними: де що знайдуть.

Моя мати тоді вже лежала сім років паралізованою. Ну й знайшли у нас у глечику квасолю. І забирають ту квасолю, а бабуся просить: "Бачите, людина хвора, ми хоч десь там травичку та щось знайдемо, а їй що?". Ні, забрали геть усе чисто!

У нас була корова і на той гріх літом вигнали її пастися, а вже була молода люцерна, вона схопила тої трави, її обдуло. А посередині села був здоровий ставок. Якщо б її не допустили до води, може б вона й живою залишилася, а так у воду вскочила й там луснула. Бо їй не можна було трави. Тоді ми зовсім залишилися без нічого.

Був у мене батько, хоч нерідний мені, але жив із матір'ю та жалів нас. Була ще й сестра. Що ж, корови не стало, їсти зовсім не було чого. Тоді він домовився з кимсь із сусідів, щоб нам по пів-літри молока кожного дня давали. Щоб ми, випивши, хоч трохи очунювали. Так ми й живі залишилися.

Зима була тоді страшна. А колгосп садив картоплю й інші овочі. Коли ж копали, то в землі трохи залишилося. Сніг ледь розставав, а ми ходили збирати картоплю. Що ж, її не помиєш. То пекли з неї маторженики та їли їх.

 

Пізніше молодь почала вже масово завербовуватися до міст, а колгосп занепадав. Мене в 1939 році забрали на Донбас. А 1947 року голод був і на Донбасі. Ну, тут хоч 200-300 грам хліба давали, а в колгоспах нічого не давали.

Я вже на шахті працювала. Було тітка пише (бо мати померла), що на батьківщині робиться, а я зберу посилку та вишлю. Тоді й тітка переїхала до Лебедина, а там у містечку, легше було прогодуватися.

Отаке я бачила. Тепер коли дивлюся, що по телевізору дехто каже, що голоду не було, мені аж плакати хочеться. Пригадую того діда з нашого хутора... Як же це так - "не було"?

 

[Орiана]

Цю трагедію ми будемо переживати дуже довго. Поки не піде у засвіти останній очевидець рукотворного голоду. Поки ми не згадаємо всіх, хто хотів просто жити на своїй землі. Поки не будуть знесені пам'ятники катам і не перейменують вулиці, які досі носять імена призвідників катастрофи. Поки, врешті решт, ми не дізнаємось всю страшну правду...

[Орiана]

Мій батько - Любунь Степан Панасович - народився в 1922 році на Вінничині. Він запам'ятав деякі свої спостереження про голодомор у подільському селі, недалеко від кордону з Бесарабією.

 

І розповів мені.

Часто траплялося твердження, що свідки голоду боялися розказувати своїм дітям про це лихо. Батько добре розумів тодішню ситуацію і втрачати йому було що - бо працював не конюхом за трудодні, а вчителем за зарплату. Однак він постійно ділився спогадами про два найбільші лиха - голод і війну,

Ще в 1960-70-их роках він розповідав про те, як у сім'ї мого діда (його батька) з пяти дітей троє померли з голоду.

Мій батько - 1922 року народження - був найстаршим з дітей і врятувався тільки тому, що у свої 10 років знайшов підробіток. Ще вижив його брат Іван (народився 1924 року).

На жаль, у Книзі пам'яті Вінницької області із 150 прізвищ людей, померлих від голоду в селі Лісове Барського району, не згадуються імена братів і сестер мого батька.

 

Мої дід і баба по батьківській лінії. Фото початку 1960-их років. За зиму 1933-го року вмерли троє із п'яти їхніх дітей

Сам батько уникнув голодної смерті завдяки тому, що влаштувався бавити у сусіда малу дитину. Сусід працював в конторі заготзерна на станції Котюжани. Очевидно, цей чоловік щось приносив з роботи додому, якщо вистачало не тільки для сім'ї, але і для мого батька.

 

Навпроти дідового обійстя жили в 1960-х роках досить заможні сусіди. А батько часто згадував, що на цьому дворі жила інша сім'я. "В голодовку" вона вся повимерла, залишилася одна тільки дівчинка, яка дожила до літа 1933 року.

 

Вона померла від завороту кишок, наївшись голодною зеленої ще пшениці.

Підкреслюючи повальний характер смертей у селі, батько розказував, що коли на якусь вулицю приїздила гарба за мерцями, то дядьки, які збирали померлих, забирали і тих, хто ще був при житті.

Зі словами: "А що будемо назавтра заїджати на цю вулицю за одним трупом" вони кидали в гарбу-трупарню напівмертву дитину.

В селі були факти людожерства. За словами батька, одна жінка заманювала дітей до себе додому, там вона з чоловіком їх убивала.

 

[Орiана]

Ефіопія-Ірландія-Полісся

 

Крім допомоги хлібом, людям дозволено було йти до інших регіонів на заробітки без сплати мита за паспорти, податки сплачувати з розстрочкою платежів, населення було звільнено від рекрутського набору.

 

В СРСР під час голоду, навпаки, було запроваджено паспорти для виїзду до інших регіонів, а паспортів цих влада не видавала.

[Орiана]

Одна з найогидніших ознак сталінського режиму - це вбивство за квотами і боротьба комуністичних перших секретарів і комісарів держбезпеки за перевиконання сталінських розстрільних планів.

 

[Орiана]

Ще в 1935 році Німеччина визнала Голодомор в Україні - задовго до нападу Гітлера на СРСР, появи "плану Барбаросса" і так званого "вигадування голоду в Україні" міністром пропаганди Третього рейху Йозефом Геббельсом.

У промові Геббельса прямо написано: "Голодомор був".

 

Два роки тому парламентська асамблея ОБСЄ прирівняла два злочинні тоталітарні режими - Гітлера та Сталіна, й закликала відзначати 23 серпня - річницю укладання пакту Молотова-Ріббентропа як день скорботи за жертвами тоталітарних режимів у Європі.

Аналогічно вважали європейці ще 60 років тому.

 

В середині 30-х років у Старому Світі без особливих вагань ставили знак рівності між звірствами Адольфа Гітлера та Йосипа Сталіна. Що на той час викликало обурення ... нацистів, які вважали себе на порядок людянішими за більшовиків.

[Орiана]

Ще в 1930-му проти влади повстав 1 млн українців. Проти них послали 85% Червоної Армії - солдати, мобілізовані з внутрішніх губерній Росії. Коли їх питали, навіщо вони прийшли в Україну, то відповіддю було: "Раніше жили разом, а тепер поділилися на українців і комуністів, а українці їсти не дають".

[Орiана]

Почему? Да просто городское ело хлеб, выпеченный из муки с государственных мельниц, на которых зерно очищалось перед помолом. Крестьяне же, достававшие зерно из ям, - мололи его тайком на ручных жерновах. Известно множество случаев, когда опухшие крестьяне приходили в города и умирали там. В Харькове, например, трупы умерших крестьян находили ежедневно. Городу хлеба доставалось мало. Но он был чистый. Горожане худели, но не умирали. А село - мерло.

Есть ли сведения о массовом воровстве крестьян? Есть. А есть сведения о том, что крестьяне опухали, а у них находили спрятанное зерно? Есть. Одним из самых странных наблюдений во время голода 1933 г. был факт массовых находок спрятанного хлеба у так называемых «голодающих крестьян».[/i]

А ну, а ну поподробнее, кто пришёл и в какаю украину. до 1991 года государства украина никогда не существовало, хватит бредить.

 

Что, холуй, вкусна провластная жопа?

 

Интересный поворот). Как они пришли в несуществующую страну? Была только одна страна - СССР. В любом государстве (ЛЮБОМ) бунт против власти подавляется тем или иным способом. Хорошо, если бескровным. И что за странная и старая песня: украинцы есть не дают? Россия, Казхахстан, Белоруссия отлично справились в плане прокорма и после приобретения Украиной независимости, чем и доказали, что не Украина их кормила. Примечательно, что из 29,6 млн. человек "восстали" только 1 млн. Вот и бунт получился. А все бы поднялись - совсем другая ситуация была бы налицо.

 

Язык во властной жопе не застрял?

[Орiана]

Ще як підсумок до всього викладеного, а ці - будуть як підтвердження, наглядний матеріал до нього

____________

 

 

Наслідки 240-літньої російської окупації більшої частини сучасної України є настільки жахливими, що знання про скоєні впродовж цього

 

часу злочини проти нашого народу відкидаються і суспільною, і індивідуальною свідомістю, блокуються і на соціальному, і на індивідуальному рівнях,

 

витискуються, переносяться на рівень підсвідомого і вже там безпощадно продовжують свою руйнівну роботу.

 

Ця історична травма покликує до життя три основних біхевіористських (англ.: behavior – поведінка) моделі, три політичних практики:

 

• "все забути" (на рівні поточних політичних практик цю модель представляють "технологічні" партії);
• "ми – кращі в світі, але завжди програвали" (нацдемівський табір);
• "все перекрутити" (в цій схемі, яка оголошує абсолютне зло абсолютним добром, темряву – світлом абощо особливих успіхів досягли комуністи, регіонали та інші проросійські партії).

На рівні провладних партій - "все забути" і "все перекрутити" - спотворює дійсність

На рівні нацдемівських - спроба виправдати себе і заспокоїти.

 

Реальної оцінки подіям дають історики науковці, але їх ніхто не чує.

[Орiана]

Я також вважаю, що на теперішній час казати, що нема ніяких документів, які засвідчують навмисно організований голод в Україні, це означає брати на себе великий тягар відповідальності. Мені здається це не та тема, де сумніви потрібно піднести до рангу справедливості. Краще промовчати.

Ось є такий фільм

_________

 

Жорна / Жернова / Stone Mill (2008) ..........http://youtu.be/2mMATKQk2Gg

 

________

 

присвячений подіям 1932-33 років у Харківській області. У стрічці говорять тільки старики - діти тих часів. Жодного голосу за кадром. Жодних коментарів, висновків. Жодної політики. Тільки спогади свідків та цитати з архівних документів, яких нібито нема.

 

Режисер і автор сценарію Анна Гін:

 

 

Слово "Голодомор" у фільмі не звучить жодного разу. Дивіться і робіть самостійно висновки - як ви назвете це не має значення, але винуватці відомі і захищати їх я б нікому не радив. Але це вже на совісті кожного, я не суддя.

[Орiана]

Голод тоді був скрізь. Від голоду кілька років потерпала Європа. Але український голод відрізнявся однією особливістю: страждали від голоду не міста, як це було скрізь, а села. Переважно село у такому випадку завжди було у виграшному становищі, якщо не вмішуватися сюди штучно, тобто, як у нашому випадку: забирали все насильно.

[Орiана]

Засудження системи, яка стала причиною такого явища, коли людей не рятували, а забирали останнє, щоб вона померла, нам потрібне не для того, щоб виправити минуле - втраченого вже не повернеш. Воно потрібне нам для оберігання нашого майбутнього, щоб гріхи минулого не проросло в ньому знову.

Голодомор - це така тема, коли не потрібно багато говорити чи доводити, достатньо про нього знати, щоб сказати одне єдине слово покаяння: "ЗАСВІДЧУЮ".

[Гість акелла]

Резонный вопрос – кому выгодно муссирование темы «голодомора» на фоне ведущейся властями Украины политики геноцида и резкого убывания населения?

 

Геноци́д (от греч.γένος — род, племя и лат. caedo — убиваю) — действия, совершаемые с намерением уничтожить, полностью или частично, какую-либо национальную, этническую, расовую или религиозную группу как таковую путём:

 

• убийства членов этой группы;
• причинения тяжкого вреда их здоровью ;
• мер, рссчитанных на предотвращение деторожденияв такой группе;
• принудительной передачи детей
• предумышленного создания жизненных условий, рассчитанных на полное или частичное физическое уничтожение этой группы.

С 1948года геноцид признаётся в ООН международным преступлением.

 

То есть власть Украины проводит политику откровенного геноцида. Только ради удержания у власти привлечены аппарат лжи и соответствующей идеологической обработки, чем и занимаются свидомиты.

Русофобия является единственным источником легитимности любой "незалежной" власти на Украине. Отсутствие же русофобии автоматически ставит легитимность власти под сомнение, т.к. возникает резонный вопрос: зачем она вообще тогда нужна, эта "незалежная" власть? Поэтому официальная власть вынуждена доказывать всем, но прежде всего себе, свою легитимность защитой от "русского врага".

Поэтому и идет муссирование лжи о «голодоморе» с его якобы направлением исключительно против украинцев, хотя это была общая беда СССР и голод постиг и другие территории. Плюс отвлечение народа от преступлений власти.. За время «незалежности», путем создания соответствующих жизненных условий, Украина потеряла каждого пятого. Такого еще не было в истории.

Видя то чудовищное зло, которое власть Украины умышленно несет своему народу, и то море лжи, в котором она увязла, противно наблюдать холуев, обслуживающих ее интересы. При этом речь не идет о каком-то конкретном правительстве (все они друг друга стоят), а о последних 20 годах как едином целом. Любая власть на Украине всегда обвиняет предшествующую, но все вместе еще сильнее обвиняют Россию. А как же еще от себя подозрения отвести?

[Орiана]

Генеральная прокуратура Польши серьезно подставила коллег из Украины. В Варшаве возбудили уголовное дело «по фактам преступлений против польского народа» - массовым убийствам мирного польского населения отрядами украинских националистов на Волыни во время и после Великой Отечественной войны. Кому носил сало юный Кравчук

Посилання... ???

[Ева_vl]

"В годы Великой депрессии, бушевавшей в США в 30-е годы, в Америке от голодной смерти умерли около 5 миллионов граждан". (Об этом говорят разные авторы и ссылаются на документы).

Это тоже геноцид? И кого против кого? Коммунисты там вроде бы погоду не делали. Или они и американцев "достали"?

Специально для ТУПОРЫЛЫХ.

КОГДА ЛЮДИ УМИРАЮТ ОТ ГОЛОДА ЭТО ОДНО.., НО КОГДА ОНИ УМИРАЮТ ОТ ИСКУСТВЕННОГО ГОЛАДА ЭТО СОВСЕМ

ДРУГОЕ - ЭТО ГЕНОЦИД.

ВЕДЬ В ТО ВРЕМЯ НА УКРАМНЕ БЫЛ НЕВЕРОЯТНО БОЛЬШОЙ УРОЖАЙ.

УССР была самой крупной аграрной республикой. Становится очень обидно и противно… В 1933-м году был просто невиданный урожай зерна. Но в туже минуту, когда собиралось это зерно, украинцев косила смерть…

Голодомор 1932-33-го годов это войной сталинского режима против украинского крестьянства.

 

Разве можно сравнивать ситуацию в США с ситуацией на Украине?

 

Р.S

Я ТАКИ НЕ ОШИБЛАСЬ - ТЫ ДУРА.

[Гість джин]

Специально для ТУПОРЫЛЫХ.

КОГДА ЛЮДИ УМИРАЮТ ОТ ГОЛОДА ЭТО ОДНО.., НО КОГДА ОНИ УМИРАЮТ ОТ ИСКУСТВЕННОГО ГОЛАДА ЭТО СОВСЕМ

ДРУГОЕ - ЭТО ГЕНОЦИД.

ВЕДЬ В ТО ВРЕМЯ НА УКРАМНЕ БЫЛ НЕВЕРОЯТНО БОЛЬШОЙ УРОЖАЙ.

УССР была самой крупной аграрной республикой. Становится очень обидно и противно… В 1933-м году был просто невиданный урожай зерна. Но в туже минуту, когда собиралось это зерно, украинцев косила смерть…

Голодомор 1932-33-го годов это войной сталинского режима против украинского крестьянства.

 

Разве можно сравнивать ситуацию в США с ситуацией на Украине?

 

Р.S

Я ТАКИ НЕ ОШИБЛАСЬ - ТЫ ДУРА.

Если ты даже напишешь что сама на покосах спину гнула,это будет в рамках твоего имиджа))))) ;)

[Ева_vl]

Если ты даже напишешь что сама на покосах спину гнула,это будет в рамках твоего имиджа))))) ;)

Советую проехаться по деревням киевской области, зайти на кладбище и посмотреть на ДАТЫ.

МОЖЕТ ЧЕГО И ПОЙМЕШЬ.

[Натуся]

Советую проехаться по деревням киевской области, зайти на кладбище и посмотреть на ДАТЫ.

МОЖЕТ ЧЕГО И ПОЙМЕШЬ.

Як він може - туди його вай-фай не дотягує :lol:

[Гість джин]

Советую проехаться по деревням киевской области, зайти на кладбище и посмотреть на ДАТЫ.

МОЖЕТ ЧЕГО И ПОЙМЕШЬ.

Так я родом с тех краев))))) И о той ситуации по рассказам матери и бабушки знаю.Про урожай ты мягко говоря врешь но надо заметить что пьянь деревенская получившая кожанку и маузер,счеты сводила. У меня дед погиб на первой недели после призыва а бабка говорила что при оккупации могла прокормить детей а после войны вынужденна куда либо пристроить так как шестерых поднять уже одна не могла.Кого в армию кого в ФЗУ.Так что времена были не простые но фашизм он фашизмом и останется.А вот национальня,жрала с польской миски вдоволь но сейчас кипишует больше чем те, кто эти годы пережил.Украинское село не когда не жило в достатке и по большому счету вот они и имеют полное право предъявлять счета советской власти.