Українська національна державність

[Churchill]

1939-1941: "Золотий вересень. Хроніка Галичини"

 

 

Трейлер документального фільму (2010 р.) в форматі Discovery про те як після знищення нацистами та комуністами Польської держави проходила совєтизація Західної України.

 

*http://www.youtube.com/watch?feature=player_embedded&v=BQjiDPY1CyQ

Ты бы определилась или западной окраины СССР или Восточной окраины Польши. Неужели ты на столько идиотка, что не можешь запомнить, что Украина появилась в 1991 году.

[Ярдыв]

Во времена СССР имена жителей союзных республик записывались в паспортах на двух языках - русском и национальном языке республики. При этом (в случае Украины и Белоруссии) имя и отчество не транскрибировались, как это принято во всем цивилизованном мире, а заменялись соответствующими аналогами: Пётр Николаевич - Петро Миколайович, Надежда Владимировна - Надія Володимирівна. Национальность человека влияния не имела: украинец Петро в русскоязычных документах все равно фигурировал как Пётр, а русская Надежда в украиноязычных - как Надія.В современном украинском законодательстве эта практика теоретически отменена: согласно Конституции, гражданин имеет право на транскрибированную запись имени и фамилии в соответствии со своими национальными традициями. Однако в действительности, чтобы добиться желаемого написания имени, людям приходится преодолевать множество бюрократических преград. То же самое происходит с записью имени в свидетельстве о рождении. Долгое время родители, желающие назвать дочь Анной, наталкивались на упорное сопротивление работников ЗАГСа, утверждавших, что в украинском языке такого имени нет, а есть Ганна (что является вопиющей безграмотностью: вариант Анна существует в украинском языке уже много столетий). В последнее время сопротивление улеглось - не в последнюю очередь потому, что юридически подкованные родители начали оспаривать эти действия в высших инстанциях.

[Орiана]

Во времена СССР имена жителей союзных республик записывались в паспортах на двух языках - русском и национальном языке республики. При этом (в случае Украины и Белоруссии) имя и отчество не транскрибировались, как это принято во всем цивилизованном мире, а заменялись соответствующими аналогами: Пётр Николаевич - Петро Миколайович, Надежда Владимировна - Надія Володимирівна. Национальность человека влияния не имела: украинец Петро в русскоязычных документах все равно фигурировал как Пётр, а русская Надежда в украиноязычных - как Надія.В современном украинском законодательстве эта практика теоретически отменена: согласно Конституции, гражданин имеет право на транскрибированную запись имени и фамилии в соответствии со своими национальными традициями. Однако в действительности, чтобы добиться желаемого написания имени, людям приходится преодолевать множество бюрократических преград. То же самое происходит с записью имени в свидетельстве о рождении. Долгое время родители, желающие назвать дочь Анной, наталкивались на упорное сопротивление работников ЗАГСа, утверждавших, что в украинском языке такого имени нет, а есть Ганна (что является вопиющей безграмотностью: вариант Анна существует в украинском языке уже много столетий). В последнее время сопротивление улеглось - не в последнюю очередь потому, что юридически подкованные родители начали оспаривать эти действия в высших инстанциях.

Ну і яка ціль даного постінга? Згадати про себе?

[Гість бандерлог]

Во времена СССР имена жителей союзных республик записывались в паспортах на двух языках - русском и национальном языке республики. При этом (в случае Украины и Белоруссии) имя и отчество не транскрибировались, как это принято во всем цивилизованном мире, а заменялись соответствующими аналогами: Пётр Николаевич - Петро Миколайович, Надежда Владимировна - Надія Володимирівна. Национальность человека влияния не имела: украинец Петро в русскоязычных документах все равно фигурировал как Пётр, а русская Надежда в украиноязычных - как Надія.В современном украинском законодательстве эта практика теоретически отменена: согласно Конституции, гражданин имеет право на транскрибированную запись имени и фамилии в соответствии со своими национальными традициями. Однако в действительности, чтобы добиться желаемого написания имени, людям приходится преодолевать множество бюрократических преград. То же самое происходит с записью имени в свидетельстве о рождении. Долгое время родители, желающие назвать дочь Анной, наталкивались на упорное сопротивление работников ЗАГСа, утверждавших, что в украинском языке такого имени нет, а есть Ганна (что является вопиющей безграмотностью: вариант Анна существует в украинском языке уже много столетий). В последнее время сопротивление улеглось - не в последнюю очередь потому, что юридически подкованные родители начали оспаривать эти действия в высших инстанциях.

Тут вражає те, що таке відношення тільки до російських імен. Тома ніколи не перетворять у Хому, а Пітера у Петро.

[Churchill]

Ну і яка ціль даного постінга? Згадати про себе?

А в том , что родители вправе называть ребёнка так как они желают, а не так как этого хотят уроды с западенщины. Ну нет такого имени на Украине, так , что с того. Если ты быдло называйся Олександром на пример, а если ты нормальный то ты Александр, при том , что это не русское имя а греческое. Alexsander А вот такого имени как Олександр не существует, но укры и здесь выпендрились и тут перековеркали. Как и Николай - Мыколай. это совершенно разные имена. как Ник и Мик.

А всё почему, да потому, что своего у них нет ничего, только чужое и коверканное.

[Орiана]

А в том , что родители вправе называть ребёнка так как они желают, а не так как этого хотят уроды с западенщины. Ну нет такого имени на Украине, так , что с того. Если ты быдло называйся Олександром на пример, а если ты нормальный то ты Александр, при том , что это не русское имя а греческое. Alexsander А вот такого имени как Олександр не существует, но укры и здесь выпендрились и тут перековеркали. Как и Николай - Мыколай. это совершенно разные имена. как Ник и Мик.

А всё почему, да потому, что своего у них нет ничего, только чужое и коверканное.

Дебіл ти чуч і що тебе рятує - ти навіть не розумієш наскільки ти дебіл.

 

Бо якщо тебе послухати - "западенщина" рулить по всій Україні.

 

Опонувати тобі - як говорити з хворим на голову - спочатку жалко, а потім ловиш себе на думці: а хто з нас ідіот.

 

Тому пиши ісчо. Якщо тебе не терти, а потім почитати твою маячню в пошуку - нікому нічого не потрібно навіть пояснювати. Коментатора і за менше можна було б заблокувати навічно - а ти нічого - віщаєш. Так що - ти мій головний козир і антиреклама Росії

 

Амінь!

[Churchill]

Дебіл ти чуч і що тебе рятує - ти навіть не розумієш наскільки ти дебіл.

 

Бо якщо тебе послухати - "западенщина" рулить по всій Україні.

 

Опонувати тобі - як говорити з хворим на голову - спочатку жалко, а потім ловиш себе на думці: а хто з нас ідіот.

 

Тому пиши ісчо. Якщо тебе не терти, а потім почитати твою маячню в пошуку - нікому нічого не потрібно навіть пояснювати. Коментатора і за менше можна було б заблокувати навічно - а ти нічого - віщаєш. Так що - ти мій головний козир і антиреклама Росії

 

Амінь!

Да ты не истери, тебя и с пары слов не понять, а сейчас галиматья какая.

Ты лучше спроси и своего божка хварион, вы же набожные такие, если человек крещён Александром, то как его можно переименовывать в Олександра. Вы ,что себя выше церкви уже ставите.

Здесь вашего придурка арестовали, у него были права старые на Николая, а в паспорте Мыколай. В любой стране данные человека не меняются, это только у вас идиотов.

[Гість бандерлог]

Да ты не истери, тебя и с пары слов не понять, а сейчас галиматья какая.

Ты лучше спроси и своего божка хварион, вы же набожные такие, если человек крещён Александром, то как его можно переименовывать в Олександра. Вы ,что себя выше церкви уже ставите.

Здесь вашего придурка арестовали, у него были права старые на Николая, а в паспорте Мыколай. В любой стране данные человека не меняются, это только у вас идиотов.

І в обізянстві так бува. Ось до зоопарку якась бабця заявилась. Зібрала керівництво і каже: "А чого у вас в мавпятнику мавпи кацапські призвіська носять?" І про написи на клітинах. Кричить, руками розмахує, слина з рота тече: "Ну, що там на клітині на писано? "Орангутанг Гриша". Непорядок! Зараз же перепишить - "орангутанг Гриць"!

- Та він на Гриця відзиватися не буде! - кажуть зоопаркові.

- Нічого знати не хочу! - каже бабця. - Або переписуйте і відзиватись привчайте, або клітку в багаж - вокзал - Москва!

Коротше, всі клітини переглянула. Від слонів до барсуків. Усюди шороху навела. Зоопаркові службовці, робити нічого, переписали. Хоча нас ще по старому кличуть. А новим вирішили імен як в людей більше не давати. І нових в нас кличуть: "Пузир", "Банан", Дуда". Ну його з людськими йменами! Завтра хтось прийде і почне вимагати щоб "Джеками" та "Кет" мавп називали - інтегруймося ж!

[Гість Бакула]

І в обізянстві так бува. Ось до зоопарку якась бабця заявилась. Зібрала керівництво і каже: "А чого у вас в мавпятнику мавпи кацапські призвіська носять?" І про написи на клітинах. Кричить, руками розмахує, слина з рота тече: "Ну, що там на клітині на писано? "Орангутанг Гриша". Непорядок! Зараз же перепишить - "орангутанг Гриць"!

- Та він на Гриця відзиватися не буде! - кажуть зоопаркові.

- Нічого знати не хочу! - каже бабця. - Або переписуйте і відзиватись привчайте, або клітку в багаж - вокзал - Москва!

Коротше, всі клітини переглянула. Від слонів до барсуків. Усюди шороху навела. Зоопаркові службовці, робити нічого, переписали. Хоча нас ще по старому кличуть. А новим вирішили імен як в людей більше не давати. І нових в нас кличуть: "Пузир", "Банан", Дуда". Ну його з людськими йменами! Завтра хтось прийде і почне вимагати щоб "Джеками" та "Кет" мавп називали - інтегруймося ж!

+++

[Орiана]

Так гартувалася українська Незалежність

 

23 роки тому у цей день ми вийшли на Площу.

 

Розпочали цю справу декілька десятків студентів. Продовжили – сотні. Підтримали у Києві десятки – а по всій Україні – сотні тисяч людей, вже далеко не тільки студентів.

 

За рік з невеликим "ЗА" НЕЗАЛЕЖНІСТЬ УКРАЇНИ проголосували МІЛЬЙОНИ.

 

В цьому і наша заслуга, дорогі побратими по холодному київському граніту жовтня 1990-го.

 

Слава Україні!

 

(нар. деп В. Кириленко)

 

 

 

 

 

 

[Гість бандерлог]

Так гартувалася українська Незалежність

 

23 роки тому у цей день ми вийшли на Площу.

 

Розпочали цю справу декілька десятків студентів. Продовжили – сотні. Підтримали у Києві десятки – а по всій Україні – сотні тисяч людей, вже далеко не тільки студентів.

 

За рік з невеликим "ЗА" НЕЗАЛЕЖНІСТЬ УКРАЇНИ проголосували МІЛЬЙОНИ.

 

В цьому і наша заслуга, дорогі побратими по холодному київському граніту жовтня 1990-го.

 

Слава Україні!

 

(нар. деп В. Кириленко)

 

*http://img.blogs.pravda.com.ua/images/doc/a/d/ad378-530g440.jpg[/img]

 

*http://img.blogs.pravda.com.ua/images/doc/e/8/e84e8-530g441.jpg[/img]

 

*http://img.blogs.pravda.com.ua/images/doc/c/1/c17b8-530g442.jpg[/img]

 

*http://img.blogs.pravda.com.ua/images/doc/0/8/08aaf-530g444.jpg[/img]

 

*http://img.blogs.pravda.com.ua/images/doc/b/4/b40e4-530g447.jpg[/img]

 

*http://img.blogs.pravda.com.ua/images/doc/d/7/d7f12-530g449.jpg[/img]

Орися, це "голодування" було таким же фальшивим, як і "незалежність". Тому про нього тоді швиденько замовкли. Лише тепер, коли пройшло 20 з лишнім років ти пригадала. Вважаєш люди всю фальш забули?

[Гість BARBAROSSA]

Орися, це "голодування" було таким же фальшивим, як і "незалежність". Тому про нього тоді швиденько замовкли. Лише тепер, коли пройшло 20 з лишнім років ти пригадала. Вважаєш люди всю фальш забули?

важна, в любом случае, не фальшивость голодування - или то, что оно было настоящим, таки. Важны последствия.

[Гість бандерлог]

важна, в любом случае, не фальшивость голодування - или то, что оно было настоящим, таки. Важны последствия.

Верхівці тоді так хотілося самостійності, аж руки чесалися, до омріяної держкишені тяглися. Виставу з кількох акцій поставили. Вирішили, що ситуація вимагає. Але "голодування" найбільш гучне вийшло. Ну, а наслідки - що тодішня влада хотіла, те й зробила. Не ті ж "голодуючи" молодики-статисти вирішували.

Хоча і організація самого "голодування" цікава. В "голодуючих" була група підтримки. Коли "голодуючий" біжав перекусити в "Котлетную" (там поряд), хтось з цієї групи його підміняв- на деякий час "голодував".

[Гість BARBAROSSA]

Верхівці тоді так хотілося самостійності, аж руки чесалися, до омріяної держкишені тяглися. Виставу з кількох акцій поставили. Вирішили, що ситуація вимагає. Але "голодування" найбільш гучне вийшло. Ну, а наслідки - що тодішня влада хотіла, те й зробила. Не ті ж "голодуючи" молодики-статисти вирішували.

Хоча і організація самого "голодування" цікава. В "голодуючих" була група підтримки. Коли "голодуючий" біжав перекусити в "Котлетную" (там поряд), хтось з цієї групи його підміняв- на деякий час "голодував".

:lol: легко могу поверить (в последнее - а в первое - так тем более).

НО - в любом случае - важно не это, а - до чего эти игры страну довели.

[Гість джин]

:lol: легко могу поверить (в последнее - а в первое - так тем более).

НО - в любом случае - важно не это, а - до чего эти игры страну довели.

Страну конечно довели,но почему все считают что в этом нет участия каждого? Такое ощущение что все 23 года жили за границей.

[Гість BARBAROSSA]

Страну конечно довели,но почему все считают что в этом нет участия каждого? Такое ощущение что все 23 года жили за границей.

потому что если б каждый располагал образованием и сведениями, необходимыми для принятия решений на государственном уровне - правительство бы не требовалось.

[Гість джин]

потому что если б каждый располагал образованием и сведениями, необходимыми для принятия решений на государственном уровне - правительство бы не требовалось.

О, ну тут на форуме каждый так считает,а в правительство не кто не попадает :lol: :lol:

[Дэна]

О, ну тут на форуме каждый так считает,а в правительство не кто не попадает :lol: :lol:

Как только попадают, сразу с форума уходят. B)

[Гість BARBAROSSA]

О, ну тут на форуме каждый так считает,а в правительство не кто не попадает :lol: :lol:

дурацкая попытка острить:

1. во-первых мы не критикуем же каждый законопроект отдельно - мы говорим о вещах очевидных (типа - не раз уже отмеченной тенденции у нас слышать прямо противоположное тому, что говорят представители РФ);

2. во-вторых - мы вообще предпочитаем судить по результатам. И - когда правительство рапортует, что за годы незалежности достигнуты такие-то успехи и значит надо продолжать движение в том же направлении - мы и высказываемся - не о каждом конкретном шаге (может он и правда был необходимым) - а о том - хотим ли такие успехи далее;

3. ну и в-третьих - твоя мысль, может, и не является такой плоской остротой (и древней - о подобном шутил ещё Сервантес), как кажется - а содержит рациональное зерно. По крайней мере - *http://alternatio.org/articles/articles/item/7688-державность-и-олигофрения?tmpl=component&print=1 - тут - приведено мнение, с твоим чем-то перекликающееся.

[Орiана]

потому что если б каждый располагал образованием и сведениями, необходимыми для принятия решений на государственном уровне - правительство бы не требовалось.

Ти за себе відповідай, а не за інших.

 

Ось я, наприклад, вважаю, що це не голодування було фальшивим, а ваше голосування.

 

Як ти думаєш, коли, приміром, дитині, постійно говорити, що вона якась не така, не повноцінна, вишукувати в її поведінці тільки погане, і при тому хвалити сусідську дитину - хто виросте з такої дитини?

 

Надто гуманна наша держава - на таких як ти - комуністичні б методи - тоді б подивилися, на тебе і на Україну.

[Орiана]

Страну конечно довели,но почему все считают что в этом нет участия каждого? Такое ощущение что все 23 года жили за границей.

+++

[Churchill]

Ти за себе відповідай, а не за інших.

 

Ось я, наприклад, вважаю, що це не голодування було фальшивим, а ваше голосування.

 

Як ти думаєш, коли, приміром, дитині, постійно говорити, що вона якась не така, не повноцінна, вишукувати в її поведінці тільки погане, і при тому хвалити сусідську дитину - хто виросте з такої дитини?

 

Надто гуманна наша держава - на таких як ти - комуністичні б методи - тоді б подивилися, на тебе і на Україну.

Тут ты права, вас бы уже давно расстреляли, вот бы на сколько легче было.

[Churchill]

Страну конечно довели,но почему все считают что в этом нет участия каждого? Такое ощущение что все 23 года жили за границей.

Вот если бы не было галычан, мож и дерьма меньше было бы.

[Гість Дэнa]

Україна: найбільша проблема Європи. Виступ у Лондоні 1939 року

 

 

"...З огляду на унiкальне географiчне положення будь-яка серйозна спроба з боку України скинути понево­лювачiв i об'єднати свої чотири розмежованi частини в одну незалежну Українську державу неодмiнно викличе справжню панiку..."

 

Однiєю з ключових фiгур, яка мала значний вплив на фор­мування проукраїнської громадської думки в британському суспiльствi першої половини ХХ-го сторіччя, був вiдомий журналiст-мiжнародник Ланселот Лоутон.

 

На початку 1930-х рокiв його увагу привернула напружена полiтична ситуацiя, що окреслилася на Сходi Євро­пи. На думку Лоутона, найбiльш глибинною причиною iсну­ючих глобальних мiждержавних суперечностей стало україн­ське питання.

 

На його думку, для британської полiтики на Сходi вкрай необхiдно було включити Україну в систему Захiдної Європи. "Незалежна i автономна Україна, - писав вiн, - необхiдна для європейського економiч­ного прогресу i свiтового миру".

 

...29 травня 1935 р. в примiщеннi Палати Громад парламенту Великої Британiї за iнiцiативою Англо-українського комiтету (громадська організація, в яку входили члени парламенту, вiйськовi, вiдомi вченi та журналiсти Британії - ІП) вiдбулися публiчнi слухання, присвяченi ситуацiї навколо України.

 

Ланселот Лотон виступив iз доповiддю, яка мала про­мовисту назву "Українське питання" i згодом була опублiко­вана вiд iменi комiтету.

 

...Чимало оцiнок та висновкiв Лоутона є надзвичайно несподiваними з огляду на те, що сформульованi вони були дiячем, котрий за своїм походженням жодним чином не був пов'язаний з Україною та українською нацiєю - настiльки виразно вони поданi з проукраїнських позицiй.

 

Парадок­сально, але для "стороннього" погляду Ланселота Лоутона абсолютно ясними були такi складнi та дражливi питання, якi не лише тодi, але й навiть в наш час нерiдко є предметом полiтичних спекуляцiй - питання власної нацiональної iден­тичностi українського народу та його глибоких iсторичних коренiв, своєрiдної ментальностi, традицiй i культури, пово­ротних моментiв iсторiї.

 

У доповiдi Л. Лоутона вказується на несправедливий щодо українцiв характер Версальської системи мирних договорiв, якi закрiпили розчленування України пiсля Першої свiтової вiйни.

 

Вiдкрито говориться про польсько-українське протистояння в Схiднiй Галичинi в 20-х - 30-х рр. ХХ ст. та полiтику полонiзацiї українського населення, що тодi проводила польська влада.

 

Говорячи про масовi репресiї бiльшовицької диктатури проти українського нацiонального руху на територiї СРСР, Л. Лоутон стверджує, що „страшний голод, який спустошив Україну" в 1932-1933 роках, мав спланований характер i був складовою частиною цих репресiй.

 

Пiдсумовуючи, британський журналiст робить висновки:

[Гість Дэнa]

„Українська нацiя - це реальнiсть, яка має пiд собою при­наймнi тисячу лiт автентичної iсторiї. Жоден народ не боровся так тяжко, як українцi, щоб утвердити свою незалежнiсть; українська земля наскрiзь просякнута кров'ю".

 

...Наприкiнцi 30-х рокiв ХХ ст. грозовi хмари над Європою досягли критичної межi. Для багатьох полiтикiв та аналiтикiв стало очевидним, що в Європi наближається новий великий перероз­подiл сфер впливу та нова вiйна.

 

На тлi цих драматичних подiй Ланселот Лоутон намага­ється в черговий раз привернути увагу громадськостi та офi­цiйних чинникiв Великої Британiї до українського питання. 1 лютого 1939 р. вiн виступає з великою доповiддю на засiданнi членiв Близько- i Середньосхiдного товариства, яке вiдбулося в Лондонi.

 

Текст доповiдi пiд промовистою назвою „Україна: найбiльша проблема Європи" був опублiкований на сторiнках щоквартальника "East Europe and Contemporary Russia" ("Схiдна Європа та сучасна Росiя"), головредом якого був Лоутон.

 

За своєю структурою та змiстом ця доповiдь близька до ви­ступу Ланселота Лоутона на засiданнi у Палатi Громад у 1935 р.

 

Історична Правда пропонує читачам переклад цієї доповіді, здійснений для збірки доповідей Лоутона "Українське питання". Цікаво поглянути на сприйняття нашої країни та її історії британцем. І, звичайно, не варто забувати, що доля нашої країни має вирішуватися українцями, а не десь за кордоном.

 

[Гість Дэнa]

Протягом останнiх кiлькох мiсяцiв Україна - зовсiм невiдома Заходовi країна - опинилася в центрi свiтової уваги. Гадаю, бiльшiсть людей можуть сказати, що знають мало або й нiчого не знають про неї. Це не їхня провина.

 

Для такого незнан­ня є поважнi причини. Поневолювачi України добре подбали про те, щоб вона залишалася незнаною; вони заперечували навiть її iснування. Дуже важко уявити собi щось бiльш гiдне осуду, нiж замовчування народу, котрий за давнiм правом на­лежить до родини європейських нацiй.

 

Але неконтрольованi подiї тепер вивели Україну на мiжнародну арену.

 

Попри загальну, хоча й зрозумiлу непоiнформованiсть у цiй справi, переважає думка, що вiд вирiшення української проблеми буде залежати доля Європи. Ця думка має своє виправдання.

 

Територiєю Україна в три-чотири рази пере­важає, а населенням дорiвнює Великiй Британiї. Коли Мос­ква захопила Україну, то швидко по тому був завойований i Кавказ. Вiдтодi для Росiї вiдкрилися шляхи до Близького Сходу, i її мрiї про захоплення Константинополя тепер не здаються фантастичними.

[Гість Дэнa]

Вiдтодi ж таки європейським на­родам - крiм тих, що зважились на заморську експансiю - доводиться тулитися на пiвостровi на краю велетенського континенту, що розкинувся вiд Пiвнiчного моря до Тихого океану. Версальський договiр затвердив цей територiальний подiл.

 

Як наслiдок, сьогоднiшня Московiя, яка тепер називає себе Радянським Союзом, панує над понад 200 нацiональ­ностями, займає територiю близько дев'яти мiльйонiв квад­ратних миль, а всi iншi нацiї Європи тiсняться на пiвтора мiльйонах квадратних миль.

[Гість Дэнa]

З усiх країн, пiдлеглих Радянському Союзовi, Україна найбiльша й найважливiша. Розташована мiж двома вели­кими системами гiр - Кавказом i Карпатами - на сходi вона межує з Азiєю, на заходi втискається в Центральну Европу, а на пiвднi, з чорноморських берегiв, має доступ до Середзем­номорського басейну.

 

Перед вiйною вона була роздiлена мiж двома державами, Росiєю та Австро-Угорщиною, i пiсля вiй­ни розчетвертована мiж Росiєю, Польщею, Румунiєю та Чехословаччиною.

 

З огляду на унiкальне географiчне положення України, ма­ємо всi пiдстави вважати, що в наш час, коли стiльки народiв хочуть не просто утриматися на своїх посiлостях, але й пошири­ти їх, будь-яка серйозна спроба з боку України скинути понево­лювачiв i об'єднати свої чотири розмежованi частини в одну незалежну Українську державу неодмiнно викличе справжню панiку.

[Гість Дэнa]

Якщо ж Українi в цьому пощастить, то на сходi Європи з'я­виться держава, за територiєю й населенням друга пiсля Росiї. Такого масштабу подiя, найвiрогiднiше, викликала б одночаснi й важливi змiни всюди.

 

Вона вплинула б, i чи не вирiшальним чином, на долю бiльшовизму в Радянському Союзi, а можливо, й нацiонал-соцiалiзму в Нiмеччинi. Вона також вирiшила б майбутнє Польщi, Румунiї та сусiднiх земель i вiдкрила б новi грандiознi проблеми перед Британською iмперiєю.

 

Якими є надiї на успiх України? Перш нiж вiдповiсти на це питання, хочу зауважити, що сам я не належу до друзiв України. Я зацiкавлений цiєю боротьбою лише як дослiдник Схiдної Європи.

 

Бiльшiсть росiян завжди виявляли - i сьогоднi ще вияв­ляють - дуже примiтивний пiдхiд у стосунках з Україною. Я кажу про старорежимних, а не про пiдрадянських росiян: "Немає й нiколи не було нiякої української нацiї", - твердять вони в заслiпленнi.

 

Таке запевнення було офiцiйно прого­лошене мiнiстром внутрiшнiх справ у 1863 роцi i вiдтодi часто повторюється. Україна, мовляв, це просто пiвденна частина Росiї. Багато полякiв також заперечували iснування української нацiї, кажучи, що Україна - це тiльки частина Польщi.

 

За цими амбiтними суперечками й претензiями лежить причина трагедiї України.

[Гість Дэнa]

Оскiльки є багато чого сказати про сучаснi подiї, менi не слiд довго зупинятися над давноминулим. Але тому, що ще й тепер росiяни i декотрi, хоч i меншою мiрою, поляки твердять, що український нацiоналiзм не має глибокого корiння, коротке звернення до iсторiї необхiдне для розумiння сучасних подiй.

 

Можна довести, що Українська держава iснувала впродовж трьох окремих перiодiв. Перший iз них - вiд дев'ятого до три­надцятого столiття. Бiльш нiж триста рокiв на територiї, знанiй сьогоднi як Україна, iснувала потужна й культурна держава, одна з найпередовiших у Європi.