Українська національна державність

[Гість Зима]

Наближається 95 річниця патріотичного виступу молоді січового куреня та Бою під Крутами.

 

З цієї нагоди існує нагальна потреба прослідкувати й відстежити весь шлях становлення Української незалежної держави. Необхідність її створення та умов, що сприяли цьому завданню. Тривалий час український народ не мав власної національної держави, що було незвичним явищем - коли б організований у класове суспільство народ був позбавлений національної державності. Щоб усунути загрозу зникнення українського народу як етнічної спільності, в порядок денний було поставлено невідкладне завдання - створити державне національне утворення. І зміцнити його. Це об'єднало зусилля усіх класів українського суспільства в їх спільній боротьбі за визволення з-під влади Речі Посполитої.

Організаторами цієї держави стали козацька старшина та українська шляхта. Вони взялися за цю справу. У травні 1648 p. з багаточисельних джерел у Польщу почали надходити відомості, що Хмельницький створює удільне князівство із столицею у Києві, а себе титулує князем Русі. На початку лютого 1649 p. Богдан Хмельницький сам повідомив комісарів польського короля про свої наміри створити незалежну українську державу. Створення української національної держави вперше одержало правове оформлення та закріплення у Зборівському 1649 p., а потім і у Білоцерківському 1651 p. договорах, які Хмельницький уклав із Річчю Посполитою.

 

Іноземні держави визнали вільну Україну за рівноправного суб ' єкта міжнародних відносин і охоче вступали з нею у договірні відносини. У 1648-1654 pp. Україна підтримувала постійні дипломатичні зв'язки з сусідніми Валахією, Кримом, Молдавією, Трансільванією, Туреччиною. За договором 1649 р. турецького султана з "Військом запорізьким і народом руським", тобто вільною Україною, сторони взяли на себе такі зобов'язання: Туреччина - надавати Україні військову допомогу, а українським купцям - право вільно плавати по Чорному морю та безмитне торгувати у турецьких володіннях, а Україна - перешкоджатиме запорізьким і донським козакам нападати на Османську імперію. У ті ж роки Україна встановила зв'язки з Австрією, Англією, Венецією, Персією, Францією, Швецією.

[Гість Зима]

Боротьба за державність України наприкінці 1917-1920 pоків відбувалася в умовах запеклої громадянської війни та іноземної інтервенції. У цій боротьбі існує кілька етапів. На першому- національну революцію очолювала Центральна Рада.

В листопаді 1917 p. було проголошено Українську Народну Республіку (УНР).

Другий етап - це правління з кінця квітня 1918 p. гетьманщини в умовах окупації України австрійськими та німецькими військами.

Особливою проблемою в національному держав­ному відродженні було утворення в західних регіонах України в жовтні 1918 p. Західної Української Народної Республіки (ЗУНР). І майже паралельно з утворенням ЗУНР на більшій частині України, починаючи з листопада 1918 p., проходило відновлення УНР на чолі з Директорією і об'єднання її з ЗУНР. Це також був значний етап в національно-державному будівництві. На жаль, наприкінці 1920 - на початку 1921 p. процес національного державного відродження був перерваний перемогою об'єднаних радянських збройних сил, встановленням радянської влади на більшій частині України та окупацією західноукраїнських регіонів Польщею, Румунією, Чехословаччиною.

[Гість Зима]

Неоголошена війна Радянської Росії проти Української Народної Республіки розпочалася ще у грудні 1917 року. Своїм "Маніфестом до українського народу" Володимир Ленін дав зрозуміти, що Радянська Росія не змириться з існуванням незалежної України, — та що більшовики передбачали поширення своєї влади також і на терени України.

Справді, вже 12 грудня 1917 року в Харкові відбувся «всеукраїнський з’їзд Рад», який проголосив Україну радянською республікою і за кілька днів з Росії почала надходити військова й інша допомога більшовицьким силам в Україні. Від 20 до 30 тисяч більшовицьких загонів під керівництвом Антонова-Овсієнко прямували на схід України, а з північного сходу наступали вояки Михайла Муравйова - переважно московські та петроградські червоногвардійці та матроси Балтійського флоту. Хоча цей загін було найменували Східним фронтом, його кількість складала трохи більше шести тисяч чоловік.

На кінець грудня 1917 року більшовицьку владу вже було встановлено у Харківській, Катеринославській та Полтавській губерніях. На черзі був Київ. Загальне командування операцією по здобуттю столиці України здійснював особисто Михайло Муравйов. Наступ на Київ більшовицькі війська вели двома групами: одна по залізниці Харків-Полтава-Київ, друга у напрямі Курськ-Бахмач-Київ.

[Гість Зима]

Коли 14 березня 1917 р. в Україні дізналися про революцію в Петрограді, всюди почався могутній національний рух за українську школу, пресу й адміністративну автономію в межах Російської імперії. 1 квітня під синьо-жовті прапори стало 100.000 вояків, студентів і робітників, які маніфестували свою відданість Україні. Засновано військову раду. Проти надання Україні автономії виступили не тільки петроградський уряд, але й уся російська революційна демократія, головним чином більшовики. В Катеринославі "совєти рабочіх і солдатскіх дєпутатов" гальмували всяку діяльність українських установ, поки не втрутилися військові. Хоч голова Центральної Ради М.Грушевський декілька разів заявляв, що Україна не має наміру відриватися від Росії, всі російські демократи виступали проти українського національного відродження.

Як ви міркуєте: чому?

Одначе вони не змогли зупинити стихійні мітинги й маніфестації. 23 березня 1.000 українських офіцерів і солдатів на першому військовому з"їзді, скликаному з ініціативи Міхновського, обрали Військове бюро. Через 6 днів українці, вояки Київської залоги ухвалили заснувати Український військовий клуб і почати організацію українського війська.

[Гість Зима]

Героїчна оборона станції Крути далекого 1918 року стала своєрідним символом боротьби за самостійну державу на початку 90-х років минулого століття. Щоправда, пізніше ставлення до цієї події помітно змінилося. Частина істориків стала недвозначно заявляти, що нічого такого особливого тоді біля Крут не трапилось...

 

То який саме погляд є правильним? І головне, чому не було кому захищати молоду створену державу, окрім юних патріотів? Ось де запитання.

[Nerto]

всі російські демократи виступали проти українського національного відродження.

Як ви міркуєте: чому?

Проти незалежності Польщі та Фінляндії теж. Згадайте за яких обставин вони відокремлювалися навіть з урахуванням того що там національний склад населення більш однорідний ніж в Україні. Сюди ж додати долю незалежної Грузії.

[Гість владимир пашнин]

Зима, красиво баишь, вот только не ясно, - какого хрена украинцы не здобулы незалежность ни при Богдане, ни при Ц.Раде? Куча же войска было, отчего под Крутами только 300?

[Гість Зима]

Зима, красиво баишь, вот только не ясно, - какого хрена украинцы не здобулы незалежность ни при Богдане, ни при Ц.Раде? Куча же войска было, отчего под Крутами только 300?

Як влучно ви поцілили, шановний! Щиро дякую за розуміння. Саме за Крути й крутять ті питання , на які не знайти відповіді. Ось звідки розпач.

Старшина Аверкій Гончаренко писав у своїх мемуарах про це так: -Брав мене в обійми невимовний жаль. Молодий цвіт нашої армії — юнаків — кидали майже в безнадійну ситуацію.

Інакше кажучи, Гончаренко був переконаний, що запланований похід Першої військової юнацької школи на фронт із самого свого початку був приречений на невдачу.

 

 

 

Пояснював свою думку він досить просто й разом із тим переконливо: на момент більшовицької агресії справжня українська армія була відсутня, а це, у свою чергу, означало, що кілька сотень юних українських вояків лише покладуть на вівтар війни своє молоде життя, але ворога не зупинять...

 

Алеж в деяких інших джерелах боєздатність УНР наприкінці 1917 - на початку 1918 характеризувалась зовсім по-іншому. Наприклад, в одному з бойових зведень, що його склав більшовицький командарм Антонов-Овсєєнко, стверджувалось, що військове командування УНР тримало тоді під багнетом близько 20 тис. бійців.

Проте немає сумнів, що червоний воєначальник, м ’ яко кажучи, значно переоцінив військові можливості української держави. Іван Лоський, один з учасників боїв під Крутами, пізніше згадував: <У Києві було багато полків із більш- менш гучними назвами, але на той час... у них залишилась лише жменька старшин. Ті ж із них, що залишилися в більш повному складі, були вже цілковито збільшовичені...>

 

Інакше кажучи, реальної української армії тоді й дійсно не існувало. Це досить сумний факт з тогочасної української історії. І дійсно, як же могла Центральна Рада фактично не мати власного війська тоді, коли сильний ворог уже стояв, як-то кажуть, біля воріт?

Цей, так би мовити, феномен слід пояснюють кількома різними чинниками. Перш за все, переважна більшість соціалістів Центральної Ради догматично дивилися на регулярну армію як на віджилий суспільний організм, притаманний тільки експлуататорському суспільству й зовсім непотрібний у новій, революційно- соціалістичний Україні. Палким прихильником цього погляду виявився, зокрема, Володимир Винниченко, а голоси деяких інших відомих українських політиків (зокрема, Миколи Міхновського), які намагалися (й притому цілком справедливо) обгрунтувати необхідність існування регулярної армії й за УНР, почуті не були...

У дусі своїх явно помилкових ідей Центральна Рада прийняла рішення про демобілізацію українських військових підрозділів і про заміну їх набагато слабкішими у військовому плані міліційними формуваннями. Так одним розчерком пера перестали існувати кращі військові одиниці УНР — Перший Український корпус, полк імені гетьмана Полуботка, Богданівський полк та інші...

Річ в тому, що наша країна майже за всю свою історію не мала належної військової власної армії. Навіть при СССР на плечах були літери СА, не УА! Ось в чому на мій погляд, криється початок і першопричина всіх невдач України и на даний час.

[Гість Валерий81]

Як влучно ви поцілили, шановний! Щиро дякую за розуміння. Саме за Крути й крутять ті питання , на які не знайти відповіді. Ось звідки розпач.

Старшина Аверкій Гончаренко писав у своїх мемуарах про це так: -Брав мене в обійми невимовний жаль. Молодий цвіт нашої армії — юнаків — кидали майже в безнадійну ситуацію.

Інакше кажучи, Гончаренко був переконаний, що запланований похід Першої військової юнацької школи на фронт із самого свого початку був приречений на невдачу.

 

 

 

Пояснював свою думку він досить просто й разом із тим переконливо: на момент більшовицької агресії справжня українська армія була відсутня, а це, у свою чергу, означало, що кілька сотень юних українських вояків лише покладуть на вівтар війни своє молоде життя, але ворога не зупинять...

 

Алеж в деяких інших джерелах боєздатність УНР наприкінці 1917 - на початку 1918 характеризувалась зовсім по-іншому. Наприклад, в одному з бойових зведень, що його склав більшовицький командарм Антонов-Овсєєнко, стверджувалось, що військове командування УНР тримало тоді під багнетом близько 20 тис. бійців.

Проте немає сумнів, що червоний воєначальник, м ’ яко кажучи, значно переоцінив військові можливості української держави. Іван Лоський, один з учасників боїв під Крутами, пізніше згадував: <У Києві було багато полків із більш- менш гучними назвами, але на той час... у них залишилась лише жменька старшин. Ті ж із них, що залишилися в більш повному складі, були вже цілковито збільшовичені...>

 

Інакше кажучи, реальної української армії тоді й дійсно не існувало. Це досить сумний факт з тогочасної української історії. І дійсно, як же могла Центральна Рада фактично не мати власного війська тоді, коли сильний ворог уже стояв, як-то кажуть, біля воріт?

Цей, так би мовити, феномен слід пояснюють кількома різними чинниками. Перш за все, переважна більшість соціалістів Центральної Ради догматично дивилися на регулярну армію як на віджилий суспільний організм, притаманний тільки експлуататорському суспільству й зовсім непотрібний у новій, революційно- соціалістичний Україні. Палким прихильником цього погляду виявився, зокрема, Володимир Винниченко, а голоси деяких інших відомих українських політиків (зокрема, Миколи Міхновського), які намагалися (й притому цілком справедливо) обгрунтувати необхідність існування регулярної армії й за УНР, почуті не були...

 

Річ в тому, що наша країна майже за всю свою історію не мала належної військової власної армії. Навіть при СССР на плечах були літери СА, не УА! Ось в чому на мій погляд, криється початок і першопричина всіх невдач України и на даний час.

хочу возразить следующим. если народ не содержит свою армию он будет содержать чужую - общеизвестный факт. 2. почему весь народ не поднялся на борьбу с большевицкой агрессией как 41-45 г.г. 3. почему по состоянию на сегодняшний день после более чем 20 лет независимости украина так и не обзавелась собственными вооруженными силами а не той пародией что есть на сегодняшний момент с технологиями СССР?

[Гість Зима]

Проти незалежності Польщі та Фінляндії теж. Згадайте за яких обставин вони відокремлювалися навіть з урахуванням того що там національний склад населення більш однорідний ніж в Україні. Сюди ж додати долю незалежної Грузії.

Нема впевненісті, що можна бути цілковито незалежною країною. Зараз і Польшу і Грузію звинувачують кому не ліньки, в суцільній підлеглісті НАТівським ватажкам.

Що вже казати за Україну, що ніяк не може перерізати пуповину з Московським царством.

Але, погодьтесь, без боєздатної армії країни бути не може. А в нас нова війскова доктрина!

Новий міністр оборони Павло Лебедєв заявив, що наступного року в Україні буде призупинено призов на строкову військову службу. Про це він сказав у привітанні особового складу Збройних Сил України з Новорічними і Різдвяними святами.

З 1 січня 2014 року Збройні Сили України перейдуть на контрактну основу. Про це заявляє міністр оборони Дмитро Саламатін.

Згідно з новою Військовою доктриною і Стратегією національної безпеки Україна переводить Збройні сили на контрактну основу. Про це казав заступник начальника Генерального штабу Збройних сил України віце-адмірал Ігор Кабаненко.

Так за яку незалежність може йти мова.

[Лонгин]

Нема впевненісті, що можна бути цілковито незалежною країною. Зараз і Польшу і Грузію звинувачують кому не ліньки, в суцільній підлеглісті НАТівським ватажкам.

Що вже казати за Україну, що ніяк не може перерізати пуповину з Московським царством.

Але, погодьтесь, без боєздатної армії країни бути не може. А в нас нова війскова доктрина!

Новий міністр оборони Павло Лебедєв заявив, що наступного року в Україні буде призупинено призов на строкову військову службу. Про це він сказав у привітанні особового складу Збройних Сил України з Новорічними і Різдвяними святами.

З 1 січня 2014 року Збройні Сили України перейдуть на контрактну основу. Про це заявляє міністр оборони Дмитро Саламатін.

Згідно з новою Військовою доктриною і Стратегією національної безпеки Україна переводить Збройні сили на контрактну основу. Про це казав заступник начальника Генерального штабу Збройних сил України віце-адмірал Ігор Кабаненко.

Так за яку незалежність може йти мова.

А что всеобщая воинская обязанность укрепляет незаможнюю? Вот я допустим в запасе и подлежу моббилизации в случае какой либо заварушки. Как ты думаешь, в какую сторону я буду стрелять в случае конфликта с Россией? А мои родственники,друзья и соседи? А жалко ли мне отдать Всходние Кресы Польше и пойду ли я за это воевать? Да я им еще спасибо скажу, тока заберите

[Лонгин]

хочу возразить следующим. если народ не содержит свою армию он будет содержать чужую - общеизвестный факт. 2. почему весь народ не поднялся на борьбу с большевицкой агрессией как 41-45 г.г. 3. почему по состоянию на сегодняшний день после более чем 20 лет независимости украина так и не обзавелась собственными вооруженными силами а не той пародией что есть на сегодняшний момент с технологиями СССР?

Про то что народ и осуществлял "большевистскую агрессию" на УНР предпочитаем не думать?

[Гість Валерий81]

Про то что народ и осуществлял "большевистскую агрессию" на УНР предпочитаем не думать?

читал воспоминания немецкого офицера, который прибыл в киев с немецкими войсками в марте 1918 г. Что все были настроены против ЦР, как за их социальную так и национальную политику. Городские рабочие и беднейшее крестьянство также были против рады, отдавши свои симпатии большевикам. Сторонниками рады были только немногочисленные партийные украинские эсеры и эсдеки, почти исключительно зеленая молодежь и полуинтеллигенты, успевшие за время ЦР сделать головокружительные карьеры, о которых они не смели и мечтать при других обстоятельствах. и чем это закончилось всем известно

[Churchill]

читал воспоминания немецкого офицера, который прибыл в киев с немецкими войсками в марте 1918 г. Что все были настроены против ЦР, как за их социальную так и национальную политику. Городские рабочие и беднейшее крестьянство также были против рады, отдавши свои симпатии большевикам. Сторонниками рады были только немногочисленные партийные украинские эсеры и эсдеки, почти исключительно зеленая молодежь и полуинтеллигенты, успевшие за время ЦР сделать головокружительные карьеры, о которых они не смели и мечтать при других обстоятельствах. и чем это закончилось всем известно

На Украине не было армии и не будет. Её создать , просто, невозможно, не из кого. Народ полностью разобщён и соединить его невозможно . А какая это армия если будут стрелять друг в друга.

[Гість Орест]

Гарна тема, дякую шановний пане Зима.

 

Хочу нагадати, 22 січня - в Україні святкують День Соборності в честь проголошення Акту возз'єднання Української Народної Республіки й Західноукраїнської Народної Республіки, що відбулося в 1919 році. Правда це свято офіційно скасоване теперішнім режимом, але це нам не на перешкоді, думаю.

Згадаймо ще живий ланцюг, який організував Рух, це було сильне емоційне відчуття. Народ вперше так масово вийшов на політичну акцію. Це було пробудження.

[Гість Зима]

це свято офіційно скасоване теперішнім режимом, але це нам не на перешкоді, думаю.

Корчинському точно не не заваді. В день Соборності України, 22 січня, ВО Соборна Україна і партія Братство проведуть Марш єдності і соборності і ''історичну Висадку українців на Кубані''.

"У день Соборності України, 22 січня 2013 р. у Росії відбудуться масові заходи на підтримку цього свята. За ініціативою місцевого корінного населення Марші єдності і соборності пройдуть у Воронежі і Брянську", - говориться в повідомленні партії.

 

Цього ж дня, 22 січня, з Керчі група українців паромною переправою відправиться для "Висадки українців на Кубані".

"З України для підтримки побратимів у Росії вирушить кілька автоколон до Воронежа і Брянська, де 22 січня відбудуться марші. Після цього спільна автоколона відправиться у Невинномиськ, де 26 січня відбудеться завершальна акція з вимогами до влади - захистити російське населення від знищення", - заявляють у Братстві.

 

Відповідно до заяви, головна мета маршу – "підтримка російського населення Кубані і Ставрополі, що проживає на історичних українських землях і прагне приєднання до української держави", - таке декларують організатори акції.

 

Пишаймось кубанцями - патріотами!

[Churchill]

Корчинському точно не не заваді. В день Соборності України, 22 січня, ВО Соборна Україна і партія Братство проведуть Марш єдності і соборності і ''історичну Висадку українців на Кубані''.

"У день Соборності України, 22 січня 2013 р. у Росії відбудуться масові заходи на підтримку цього свята. За ініціативою місцевого корінного населення Марші єдності і соборності пройдуть у Воронежі і Брянську", - говориться в повідомленні партії.

 

Цього ж дня, 22 січня, з Керчі група українців паромною переправою відправиться для "Висадки українців на Кубані".

"З України для підтримки побратимів у Росії вирушить кілька автоколон до Воронежа і Брянська, де 22 січня відбудуться марші. Після цього спільна автоколона відправиться у Невинномиськ, де 26 січня відбудеться завершальна акція з вимогами до влади - захистити російське населення від знищення", - заявляють у Братстві.

 

Відповідно до заяви, головна мета маршу – "підтримка російського населення Кубані і Ставрополі, що проживає на історичних українських землях і прагне приєднання до української держави", - таке декларують організатори акції.

 

Пишаймось кубанцями - патріотами!

Да маразм у Сволоты крепчает, но я думаю, что как только они на Кубани, что нибудь вякнут про исконно украинские земли, то на них они вернутся не скоро, с бескрайних просторов Сибири

[Гість Зима]

Да маразм у Сволоты крепчает, но я думаю, что как только они на Кубани, что нибудь вякнут про исконно украинские земли, то на них они вернутся не скоро, с бескрайних просторов Сибири

Не все те недійсне, що недосяжне розумововідсталим.

[Churchill]

Не все те недійсне, що недосяжне розумововідсталим.

Так я и говорю, разве убогие могут, что то создать. Всю историю раком и сейчас за 20 лет всё угрохали, так в Рашу захотели, там вам рога быстро обломают сами же кубанцы.

[Гість Зима]

Так я и говорю, разве убогие могут, что то создать. Всю историю раком и сейчас за 20 лет всё угрохали, так в Рашу захотели

Вирішив великий банк перевірити надійність свого нового сейфу. Закрили в сейфі 100 тисяч долярів і доручили командам американців, японців та українців зламати сейф в повній темряві за 10 хвилин.

Першими спробували американці. Коли через 10 хвилин загорілось світло, виявилось, що комбінацію вони не підібрали.

Японці за 10 хвилин підібрали комбінацію, але не змогли зламати внутрішні двері.

От представники банку і вирішують: ''А ну глянемо, що українці зроблять через 5 хвилин''.

Тиснуть на 5-ті хвилині на вимикач, а світло не запалюється.

 

І чують з темряви голос: ''Іване, маємо 100 тисяч, нашо тобі та лямпочка?''

[Churchill]

Вирішив великий банк перевірити надійність свого нового сейфу. Закрили в сейфі 100 тисяч долярів і доручили командам американців, японців та українців зламати сейф в повній темряві за 10 хвилин.

Першими спробували американці. Коли через 10 хвилин загорілось світло, виявилось, що комбінацію вони не підібрали.

Японці за 10 хвилин підібрали комбінацію, але не змогли зламати внутрішні двері.

От представники банку і вирішують: ''А ну глянемо, що українці зроблять через 5 хвилин''.

Тиснуть на 5-ті хвилині на вимикач, а світло не запалюється.

 

І чують з темряви голос: ''Іване, маємо 100 тисяч, нашо тобі та лямпочка?''

вот. вот. что и требовалось доказать

[Гість Зима]

вот. вот. что и требовалось доказать

 

Йдуть по пустелі українець і єврей. У одного мішок сала, у іншого - мішок золота.

Жерти охота, єврей і говорить:

- Куме, дай мені шматочок сала.

- Ні, Абрам, так не можна. Давай як порядні люди зробимо ринок, будемо торгуватися. Ну, коротше, дістав українець сало і нарізав маленькими шматочками. І кричить у все горло:

- Українське сало – найтовстіше у світі!

Підходьте люди добрі!

Єврей питає:

- Скільки коштує один шматочок сала?

- Мішок золота.

- Ти що, здурів?!?!

 

 

 

- А ти піди по базару, може дешевше знайдеш!

[Churchill]

Йдуть по пустелі українець і єврей. У одного мішок сала, у іншого - мішок золота.

Жерти охота, єврей і говорить:

- Куме, дай мені шматочок сала.

- Ні, Абрам, так не можна. Давай як порядні люди зробимо ринок, будемо торгуватися. Ну, коротше, дістав українець сало і нарізав маленькими шматочками. І кричить у все горло:

- Українське сало – найтовстіше у світі!

Підходьте люди добрі!

Єврей питає:

- Скільки коштує один шматочок сала?

- Мішок золота.

- Ти що, здурів?!?!

 

 

 

- А ти піди по базару, може дешевше знайдеш!

Да не, ты лучше напиши анекдот, как два украинца ездили на базар торговать. У одного было сало, а у другого горилка. вот уж где правда

[Гість Зима]

Да не, ты лучше напиши анекдот,

Ви ніколи не замислювалися, чому американці, натякаючи на відомий орган, показують лише середній палець, а ми - руку по лікоть?

[Churchill]

Ви ніколи не замислювалися, чому американці, натякаючи на відомий орган, показують лише середній палець, а ми - руку по лікоть?

они правдивые. а вы всё врёте. начиная с 140000 летней историей.

[Гість Зима]

они правдивые. а вы всё врёте. начиная с 140000 летней историей.

 

Радной, а кому потрібна тая правда

[Churchill]

Радной, а кому потрібна тая правда

вам вы же им лижите.

[Гість Зима]

вам вы же им лижите.

Щось ви, пане, якийсь трохи стурбований на сексі, то так?

[Гість акелла]

Корчинському точно не не заваді. В день Соборності України, 22 січня, ВО Соборна Україна і партія Братство проведуть Марш єдності і соборності і ''історичну Висадку українців на Кубані''.

"У день Соборності України, 22 січня 2013 р. у Росії відбудуться масові заходи на підтримку цього свята. За ініціативою місцевого корінного населення Марші єдності і соборності пройдуть у Воронежі і Брянську", - говориться в повідомленні партії.

 

Цього ж дня, 22 січня, з Керчі група українців паромною переправою відправиться для "Висадки українців на Кубані".

"З України для підтримки побратимів у Росії вирушить кілька автоколон до Воронежа і Брянська, де 22 січня відбудуться марші. Після цього спільна автоколона відправиться у Невинномиськ, де 26 січня відбудеться завершальна акція з вимогами до влади - захистити російське населення від знищення", - заявляють у Братстві.

 

Відповідно до заяви, головна мета маршу – "підтримка російського населення Кубані і Ставрополі, що проживає на історичних українських землях і прагне приєднання до української держави", - таке декларують організатори акції.

 

Пишаймось кубанцями - патріотами!

Что, всерьез? Или очередная клоунада?

[За У проти М.]

- Скажите, святой отец, а почему в католической церкви хор поет

под клавесин, орган или фисгармонию, а у нас, православных -

без аккомпанемента?

- Дело в том, сын мой, что настоящий талант не пропьешь. А вот

клавесин - как не *уй делать.