Послание Украинцам

[GiRaFo.chka]

Давай. принимаю натурой, по новой почте. :lol:

 

просьба настолько важна, что натуру готова предоставить живьём. (благо, недалеко ехать).

Отправила. Читай. Уточнения поступят позже. Пока осмысляй.

[За У проти М.]

просьба настолько важна, что натуру готова предоставить живьём. (благо, недалеко ехать).

Отправила. Читай. Уточнения поступят позже. Пока осмысляй.

А, кому она нужна натура неживая, нам свежую, желательно с утречка, страсть любим первым быть. :lol:

[GiRaFo.chka]

А, кому она нужна натура неживая, нам свежую, желательно с утречка, страсть любим первым быть. :lol:

еще скажи в 5 утра.. Какие вы все одинаковые все -таки, ужос))))))))))

[Churchill]

А, кому она нужна натура неживая, нам свежую, желательно с утречка, страсть любим первым быть. :lol:

ну в гомно вступить ты всегда первый.

[Churchill]

еще скажи в 5 утра.. Какие вы все одинаковые все -таки, ужос))))))))))

йа во сколько же в5 ему памперсы менять

[GiRaFo.chka]

йа во сколько же в5 ему памперсы менять

 

кто о чем. Мы об утреннем сексе. А ты - о памперсах? Не рановато ли как для студента?

[Churchill]

кто о чем. Мы об утреннем сексе. А ты - о памперсах? Не рановато ли как для студента?

так вот и я думаю, какой нах в пять часов у тебя секс. :lol:

[GiRaFo.chka]

так вот и я думаю, какой нах в пять часов у тебя секс. :lol:

 

а я ж о чем.. О нах. так вам разве объяснишь, что спать хочется...))))))))))))))

[Churchill]

а я ж о чем.. О нах. так вам разве объяснишь, что спать хочется...))))))))))))))

да пусть по мечтает

[Дэна]

кто о чем. Мы об утреннем сексе. А ты - о памперсах? Не рановато ли как для студента?

Тебе говорят:"кому она нужна - твоя натура", а ты вновь о сексе лепечешь, престарелая)))).

[Гість бандерлог]

еще скажи в 5 утра.. Какие вы все одинаковые все -таки, ужос))))))))))

кто о чем. Мы об утреннем сексе. А ты - о памперсах? Не рановато ли как для студента?

То Чурч з Лондону, трішки не догоня. Він що, звідтіля знає розпорядок руху поїздів Харків -Лисичанськ?

Раненько прибувають!

[Churchill]

То Чурч з Лондону, трішки не догоня. Він що, звідтіля знає розпорядок руху поїздів Харків -Лисичанськ?

Раненько прибувають!

А вот обизянство всё знает.

[Дэна]

То Чурч з Лондону, трішки не догоня. Він що, звідтіля знає розпорядок руху поїздів Харків -Лисичанськ?

Раненько прибувають!

Да ..раненько...вот только одни поезда, а Юля обычно никого дождаться не может. Зуб даю.

[Гість бандерлог]

А вот обизянство всё знает.

А то! В Харкові гарний зоопарк. Їхні мавпи розповідали, як їх на гастролі в Лисичанськ возили. Саме цим поїздом.

[Дэна]

А, кому она нужна натура неживая, нам свежую, желательно с утречка, страсть любим первым быть. :lol:

Вновь уморил: первым в эти сутки, утречком. :lol: А в прошлые - не успел, не первый, но это и совсем не важно. Главное, чтобы сегодня с утречка наконец-то успеть. А после меня пусть хоть потоп: у жены хоть 10, хоть 20.

[GiRaFo.chka]

Украина прямо попросила ЕС взять и купить то, что Россия на границе мариновала

 

В свете российских ультиматумов переориентация экспорта отлагательств не терпит.

 

Советник Президента-уполномоченный Украины по вопросам внешнеполитических и интеграционных процессов, глава представительства Украины при Европейском Союзе Константин Елисеев уверен, что, несмотря на ультиматумы и давление, процесс европейской интеграции Украины необратим.

 

Об этом он сказал во время заседания комитета Европейского парламента по внешним отношениям, посвященного обсуждению ситуации между Украиной и Россией.

 

«Я хотел бы подтвердить четкое сообщение, что, несмотря на все возможные ультиматумы, проверки и нервные реакции, соглашение об ассоциации между Украиной и ЕС будет подписано в ноябре. Процесс интеграции Украины в ЕС является необратимым», - подчеркнул Елисеев.

 

Посол подчеркнул, что Украина полна решимости выполнить свою часть работы в соответствии с выводами Совета ЕС от декабря 2012 года, которые необходимы для подписания соглашения об ассоциации.

 

В то же время, по мнению Елисеева, в ситуации с Россией Украине необходима поддержка Евросоюза.

 

Посол отметил, что Украине необходима поддержка евроструктур в подписании соглашения об ассоциации, интенсификация контактов между руководством ЕС, Украиной и Россией, проведение разъяснительной кампании о выгодах данного соглашения.

 

«ЕС может облегчить доступ на свой рынок для некоторых украинских продуктов, соответствующих европейским стандартам», - добавил Елисеев.

Посол подчеркнул, что Украина настроена на поиск конструктивного и компромиссного решения в ситуации, которая сложилась с Россией.

 

С такой целью, по его словам, в Москву (Россия) 26 августа отправилась правительственная делегация.

 

Однако после переговоров, как отметил Елисеев, последовало заявление советника Президента России Сергея Глазьева о том, что если Украина подпишет соглашение об ассоциации с Евросоюзом, то перестанет быть стратегическим партнером России и потеряет статус субъекта международного права.

[Эдуардыч]

На рынке ТС свет клином не сошелся, есть иные рынки, более надежные и без истерии будут покупать украинское.

 

 

У 2014 році Україна планує розпочати експорт м’яса до Китаю

 

 

 

14.08.2013

 

 

 

Україна може розпочати експорт м’яса та м’ясопродукції до Китаю вже з наступного року. Для цього вже ведеться робота щодо сертифікації українського м’яса. Окрім того, найближчим часом Китай завершить сертифікацію українських пшениці, ячменю та сої. Про це сьогодні на брифінгу в Кабміні повідомив Міністр аграрної політики та продовольства Микола Присяжнюк.

 

«Нещодавно я мав тижневий візит до Китайської Народної Республіки. І хочу зазначити, що ринок цієї країни є одним з найбільш зарегульованих. Однак нам вдалося досягти значних результатів у просуванні своєї сільгосппродукції до Китаю. Так, на сьогодні ми вже маємо сертифікацію кукурудзи. Наступного тижня приїде робоча група, яка завершить сертифікацію пшениці, ячменю, сої», − зазначив Міністр.

 

Також, за словами очільника відомства, в Україні вже приступили до роботи щодо постачання м’яса та м’ясопродукції на китайський ринок.

 

«Сертифікація м’яса може зайняти 2-3 місяці. І вже з наступного року Україна планує розпочати постачання м’яса та м’ясопродукції до Китаю», − додав Микола Присяжнюк.

За повідомленням Прес-служби Мінагрополітики

[Churchill]

На рынке ТС свет клином не сошелся, есть иные рынки, более надежные и без истерии будут покупать украинское.

 

 

У 2014 році Україна планує розпочати експорт м’яса до Китаю

 

 

 

14.08.2013

 

 

 

Україна може розпочати експорт м’яса та м’ясопродукції до Китаю вже з наступного року. Для цього вже ведеться робота щодо сертифікації українського м’яса. Окрім того, найближчим часом Китай завершить сертифікацію українських пшениці, ячменю та сої. Про це сьогодні на брифінгу в Кабміні повідомив Міністр аграрної політики та продовольства Микола Присяжнюк.

 

«Нещодавно я мав тижневий візит до Китайської Народної Республіки. І хочу зазначити, що ринок цієї країни є одним з найбільш зарегульованих. Однак нам вдалося досягти значних результатів у просуванні своєї сільгосппродукції до Китаю. Так, на сьогодні ми вже маємо сертифікацію кукурудзи. Наступного тижня приїде робоча група, яка завершить сертифікацію пшениці, ячменю, сої», − зазначив Міністр.

 

Також, за словами очільника відомства, в Україні вже приступили до роботи щодо постачання м’яса та м’ясопродукції на китайський ринок.

 

«Сертифікація м’яса може зайняти 2-3 місяці. І вже з наступного року Україна планує розпочати постачання м’яса та м’ясопродукції до Китаю», − додав Микола Присяжнюк.

За повідомленням Прес-служби Мінагрополітики

Ну теперь укры заживут, хоть будут голодные, но за то все на китайских внедорожниках.

[Дэна]

Ну теперь укры заживут, хоть будут голодные, но за то все на китайских внедорожниках.

Китай Россия с собою сдружит. Куда там украм. Они же в Евразийский союз отказываются идти.

[GiRaFo.chka]

Ну теперь укры заживут, хоть будут голодные, но за то все на китайских внедорожниках.

в отличие от россии, хохлы предпочитают не приобретать китайские авто. Да будет тебе известно.

 

А голодных украинцев ты видел? Это англичане все тощие шо воблы. А у нас размеры приближены к размерам предмета нашей национальной гордости.. Увы.

 

Украина растет вширь))))

[Churchill]

в отличие от россии, хохлы предпочитают не приобретать китайские авто. Да будет тебе известно.

 

А голодных украинцев ты видел? Это англичане все тощие шо воблы. А у нас размеры приближены к размерам предмета нашей национальной гордости.. Увы.

 

Украина растет вширь))))

Ну мне нравится, когда люди с пеной у рта, говорят о том, что совершенно не знают, да жирафа. Проблема №1 у англичанок это ожирение.

[Гість Дэнa]

Одно мнение : Україна викликає найбільше розчарування – Френсіс Фукуяма

 

В Україні становище з демократією викликає найбільше розчарування, а Білорусь перестрибнула відразу від радянської диктатури до диктатури іншого роду – так оцінює становище у регіоні Френсіс Фукуяма, культовий американський політолог і філософ, автор книжки "Кінець історії і остання людина".

Кореспондент Радіо Свобода зустрілася з Френсісом Фукуямою у Стенфордському університеті в Каліфорнії у США.

 

– Пане Фукуяма, які соціально-політичні процеси у Східній Європі та Росії, на Вашу думку, мають найбільше значення і є вирішальними для майбутнього?

 

– На жаль, багато останніх подій були скоріше негативними. З моменту обрання Путіна президентом Росія послідовно рухається у зворотному від демократії напрямку. Немає вільної конкуренції інших політичних сил. Україна ж викликає особливе розчарування. Я думав, що у 2005 році Україна мала шанс стати справжньою демократією. Але президент Янукович після його обрання демонструє, що йому досі властиві авторитарні інстинкти. Тому, думаю, більшість тенденцій у цьому регіоні несприятливі для демократії.

 

– Чому так багато пострадянських країн зіткнулись із загрозою диктатури?

 

– Я думаю, причин кілька. Перша – це те, що самі спроби встановити демократію на цій території були дуже хаотичні. Демократичні сили не змогли об’єднатися і наробили помилок. Так, наприклад, вийшло з помаранчевою коаліцією в Україні, яка була внутрішньо роз’єднана і мало зробила у сфері управління країною.

 

Але ще глибша проблема – це відсутність ґрунтовних інститутів. Це триває ще з радянських часів, коли не було політичних партій, громадянського суспільства, або ж воно було дуже слабке. І все це в умовах дуже сильної і репресивної держави, яка не здатна при цьому обслуговувати інтереси своїх громадян, загрузла в корупції і не підкоряється законам. Процес становлення цих інститутів дуже непростий і вимагає тривалого часу.

 

– На Вашу думку, США зробили кілька помилок у цьому регіоні. Які саме?

 

– Гадаю, помилки були і політичні, і просто з неуважності. З політичного погляду помилка була якраз у вірі багатьох американців у те, що коли люди втомилися від диктатури, то цього достатньо для того, щоб встановити дієву демократію. Гадаю, що недостатньо звертали увагу на необхідність побудови ефективних інститутів, які б цю демократію підтримували. І, напевно, США могли б підтримувати побудову демократії на самому початку – в 1990-ті роки. Особливо це стосується Росії. Що стосується міжнародної політики, то, думаю, велика кількість росіян перестала підтримувати американців, зокрема, через розширення НАТО.

 

– Ви говорите про те, що Росія рухається у зворотному напрямку від демократії. Чи те, що Росія оточує себе багатьма авторитарними державами і підтримує їх, також сприяє закріпленню авторитарних тенденцій у самій Росії?

 

– Безумовно, Росія зовсім не зацікавлена в тому, щоб у сусідніх країнах встановлювалися здорові демократії. Адже це давало б "поганий сигнал" її громадянам. Росії, мабуть, більше подобається мати сусідами авторитарні держави. Тому ми спостерігаємо дедалі більш явне співробітництво між Росією та іншими авторитарними державами в рамках єдиного торгового простору, енергетичної та транспортної політики тощо.

 

– Зараз увага Заходу звернена переважно на Росію. Може, ефективніше було б послідовно і уважно підтримувати демократичні зміни в сусідніх країнах?

 

– Можна було б подумати, що для України або Грузії приєднання до НАТО – це гарний вихід. Але практично я не думаю, щоб це була мудра ідея. НАТО – по суті військовий альянс. Його члени зобов’язані вступати у воєнні дії на захист інших членів, коли на тих нападають. Я думаю, що ідея приєднання до НАТО не дуже здійсненна зараз для цих країн. А ЄС – це інша справа. ЄС – не військовий союз. Думаю, що є речі, які ЄС міг зробити, щоб простимулювати реформу інститутів у всіх державах, про які ми говоримо, особливо в Україні, щоб підштовхнути їх у більш демократичному напрямку. Але важелі впливу і ЄС, і США в цій частині світу обмежені.

 

– Чому ЄС прямо не пропонує тій же Україні чи Білорусі перспективу вступу до спільноти?

 

– Причини цього очевидні. Багато європейців думають, що ЄС розширюється занадто швидко. Багато хто вважає, що Болгарію і Румунію прийняли передчасно. Після їхнього вступу в ЄС ці країни почали дуже відставати з погляду корупції, функціонування їхніх інститутів.

 

Звичайно, якщо дивитися з погляду інтересів міжнародної політики, то ЄС зацікавлений у тому, щоб заохочувати якнайбільше людей приєднуватися. Але з погляду здоров’я самого ЄС краще, щоб він був маленький. Адже тоді легше підтримувати високі стандарти всередині. Тому ЄС повинен знаходити рівновагу між двома цими напрямами.

 

– У довгостроковій перспективі чи Ви бачите шанси країн, що розташовані між Росією і ЄС, зберегти свою незалежність?

 

– Я думаю, що найважливіша річ, яка тут відбувається – це суспільні зміни. Ці країни ростуть і з погляду освіти, і з погляду розподілу благ. Разом з цим поступово в людей змінюються погляди. Це можна побачити стосовно Росії. Принаймні, у великих містах, таких, як Москва і Санкт-Петербург, є дуже багато людей, яким не подобається пан Путін. Навіть якщо це не вся Росія, але є впливові групи людей, які не сприймають його спосіб правління, не вірять, що його обрали легітимно тощо. Я думаю, що з часом таких людей ставатиме дедалі більше.

 

До того ж, чим довше диктатори тримаються при владі, тим гірше йдуть їхні справи – взяти хоча б управління економікою. Нарешті люди втомлюються жити при одному і тому ж диктаторі. На жаль, у Білорусі цього ще не відбулося (сміється), але в якийсь момент це має статися.

 

– Як Ви оцінюєте роль середнього класу у перехідних державах, чи середній клас на цьому просторі сильно відрізняється від того, що є, скажімо, в Туреччині чи Бразилії?

 

– Поведінка середнього класу схожа в різних країнах світу. Я не думаю, що вона фундаментально відрізняється в Білорусі, Росії, Китаї, Бразилії чи Туреччині. Це краще освічені люди, маєтніші, яких більше турбує політика, і вони більш відкриті для зовнішнього впливу.

 

Але ці характеристики значною мірою залежать від особистого досвіду. У Росії велика кількість таких людей пройшла єльцинський етап 1990-х – вони пам’ятають часи економічного хаосу, зовнішньополітичної слабкості держави. І всі ці погані спогади асоціюються з періодом "демократії". Тому деякі з них стали підтримувати Путіна.

 

Думаю, що якщо ці спогади розвіються, люди зрозуміють, що їхня країна розвивається стабільно, відносно добре з економічного погляду, то вони стануть зацікавлені в більшій політичній участі, у великих свободах, можливостях особистого вибору в житті. І вони вже не будуть так легко миритися з авторитарним правлінням.

 

Але це не відбувається автоматично. Не буває так, що, досягнувши певного рівня освіти або добробуту, люди автоматично стають більш демократичними. Це набагато складніший процес.

 

– Як на ці зміни впливатиме Китай?

 

– Я думаю, що Китай і його модель правління в найближчі десять років зіштовхнуться з великими проблемами. Економічна модель вже не буде така ефективна, як раніше, і зростання економіки стане повільнішим. До того ж в Китаї утворився великий середній клас. Хоча він значною мірою підтримує чинну владу, я не думаю, що ця підтримка буде продовжуватися, якщо економіка вповільниться. У найближчі 10 років Китай значно втратить свою привабливість як альтернатива західній демократії, якою він зараз виступає.

 

– Аналізуючи ситуацію, Ви часто згадуєте Путіна і Януковича, але ніколи не згадуєте Лукашенка. І це загальна тенденція, тобто Ви далеко не єдиний дослідник, який не враховує Білорусі у своїх розрахунках. Чому так?

 

– Я думаю, причина в тому, що на демократію в Росії і в Україні в певному сенсі є більші сподівання. Коли Єльцин поставив на своє місце Путіна, то багато хто сподівався, що він дійсно наведе порядок в країні, але при цьому залишиться демократом. Подібним чином і в Україні після Помаранчевої революції люди мали великі сподівання. А в Білорусі, на жаль, одна і та ж людина керує країною фактично з моменту падіння комунізму. Тому Білорусь завжди виглядає як держава, в якій не було моменту для справжнього прориву, що його мали Росія і Україна. У мене були студенти з Білорусі, я розмовляв з людьми, намагаючись зрозуміти, чому ця країна пішла зовсім іншим шляхом, ніж Росія та Україна. І я досі не зрозумів.

Довідка:

 

Френсіс Фукуяма (нар. 1952) – американський політолог і філософ. Автор книжок "Кінець історії і остання людина" (1992), "Великий розрив" (1999), "Сильна держава: управління і світовий порядок в 21-му столітті" (2004), "Америка на роздоріжжі: демократія, влада і спадщина неоконсерватизму" (2006). Тепер Френсіс Фукуяма обіймає посаду старшого наукового співробітника Центру з питань демократії, розвитку і верховенства права у Стенфорді. Також він – провідний науковий співробітник Інституту міжнародних досліджень Фрімена Спольї при Стенфордскому університеті (США).

 

Радіо Свобода висловлює подяку Центрові з питань демократії, розвитку і верховенства закону (Стенфордський університет, США) за допомогу в підготовці інтерв’ю.

[Churchill]

Одно мнение : Україна викликає найбільше розчарування – Френсіс Фукуяма

 

В Україні становище з демократією викликає найбільше розчарування, а Білорусь перестрибнула відразу від радянської диктатури до диктатури іншого роду – так оцінює становище у регіоні Френсіс Фукуяма, культовий американський політолог і філософ, автор книжки "Кінець історії і остання людина".

Кореспондент Радіо Свобода зустрілася з Френсісом Фукуямою у Стенфордському університеті в Каліфорнії у США.

 

– Пане Фукуяма, які соціально-політичні процеси у Східній Європі та Росії, на Вашу думку, мають найбільше значення і є вирішальними для майбутнього?

 

– На жаль, багато останніх подій були скоріше негативними. З моменту обрання Путіна президентом Росія послідовно рухається у зворотному від демократії напрямку. Немає вільної конкуренції інших політичних сил. Україна ж викликає особливе розчарування. Я думав, що у 2005 році Україна мала шанс стати справжньою демократією. Але президент Янукович після його обрання демонструє, що йому досі властиві авторитарні інстинкти. Тому, думаю, більшість тенденцій у цьому регіоні несприятливі для демократії.

 

– Чому так багато пострадянських країн зіткнулись із загрозою диктатури?

 

– Я думаю, причин кілька. Перша – це те, що самі спроби встановити демократію на цій території були дуже хаотичні. Демократичні сили не змогли об’єднатися і наробили помилок. Так, наприклад, вийшло з помаранчевою коаліцією в Україні, яка була внутрішньо роз’єднана і мало зробила у сфері управління країною.

 

Але ще глибша проблема – це відсутність ґрунтовних інститутів. Це триває ще з радянських часів, коли не було політичних партій, громадянського суспільства, або ж воно було дуже слабке. І все це в умовах дуже сильної і репресивної держави, яка не здатна при цьому обслуговувати інтереси своїх громадян, загрузла в корупції і не підкоряється законам. Процес становлення цих інститутів дуже непростий і вимагає тривалого часу.

 

– На Вашу думку, США зробили кілька помилок у цьому регіоні. Які саме?

 

– Гадаю, помилки були і політичні, і просто з неуважності. З політичного погляду помилка була якраз у вірі багатьох американців у те, що коли люди втомилися від диктатури, то цього достатньо для того, щоб встановити дієву демократію. Гадаю, що недостатньо звертали увагу на необхідність побудови ефективних інститутів, які б цю демократію підтримували. І, напевно, США могли б підтримувати побудову демократії на самому початку – в 1990-ті роки. Особливо це стосується Росії. Що стосується міжнародної політики, то, думаю, велика кількість росіян перестала підтримувати американців, зокрема, через розширення НАТО.

 

– Ви говорите про те, що Росія рухається у зворотному напрямку від демократії. Чи те, що Росія оточує себе багатьма авторитарними державами і підтримує їх, також сприяє закріпленню авторитарних тенденцій у самій Росії?

 

– Безумовно, Росія зовсім не зацікавлена в тому, щоб у сусідніх країнах встановлювалися здорові демократії. Адже це давало б "поганий сигнал" її громадянам. Росії, мабуть, більше подобається мати сусідами авторитарні держави. Тому ми спостерігаємо дедалі більш явне співробітництво між Росією та іншими авторитарними державами в рамках єдиного торгового простору, енергетичної та транспортної політики тощо.

 

– Зараз увага Заходу звернена переважно на Росію. Може, ефективніше було б послідовно і уважно підтримувати демократичні зміни в сусідніх країнах?

 

– Можна було б подумати, що для України або Грузії приєднання до НАТО – це гарний вихід. Але практично я не думаю, щоб це була мудра ідея. НАТО – по суті військовий альянс. Його члени зобов’язані вступати у воєнні дії на захист інших членів, коли на тих нападають. Я думаю, що ідея приєднання до НАТО не дуже здійсненна зараз для цих країн. А ЄС – це інша справа. ЄС – не військовий союз. Думаю, що є речі, які ЄС міг зробити, щоб простимулювати реформу інститутів у всіх державах, про які ми говоримо, особливо в Україні, щоб підштовхнути їх у більш демократичному напрямку. Але важелі впливу і ЄС, і США в цій частині світу обмежені.

 

– Чому ЄС прямо не пропонує тій же Україні чи Білорусі перспективу вступу до спільноти?

 

– Причини цього очевидні. Багато європейців думають, що ЄС розширюється занадто швидко. Багато хто вважає, що Болгарію і Румунію прийняли передчасно. Після їхнього вступу в ЄС ці країни почали дуже відставати з погляду корупції, функціонування їхніх інститутів.

 

Звичайно, якщо дивитися з погляду інтересів міжнародної політики, то ЄС зацікавлений у тому, щоб заохочувати якнайбільше людей приєднуватися. Але з погляду здоров’я самого ЄС краще, щоб він був маленький. Адже тоді легше підтримувати високі стандарти всередині. Тому ЄС повинен знаходити рівновагу між двома цими напрямами.

 

– У довгостроковій перспективі чи Ви бачите шанси країн, що розташовані між Росією і ЄС, зберегти свою незалежність?

 

– Я думаю, що найважливіша річ, яка тут відбувається – це суспільні зміни. Ці країни ростуть і з погляду освіти, і з погляду розподілу благ. Разом з цим поступово в людей змінюються погляди. Це можна побачити стосовно Росії. Принаймні, у великих містах, таких, як Москва і Санкт-Петербург, є дуже багато людей, яким не подобається пан Путін. Навіть якщо це не вся Росія, але є впливові групи людей, які не сприймають його спосіб правління, не вірять, що його обрали легітимно тощо. Я думаю, що з часом таких людей ставатиме дедалі більше.

 

До того ж, чим довше диктатори тримаються при владі, тим гірше йдуть їхні справи – взяти хоча б управління економікою. Нарешті люди втомлюються жити при одному і тому ж диктаторі. На жаль, у Білорусі цього ще не відбулося (сміється), але в якийсь момент це має статися.

 

– Як Ви оцінюєте роль середнього класу у перехідних державах, чи середній клас на цьому просторі сильно відрізняється від того, що є, скажімо, в Туреччині чи Бразилії?

 

– Поведінка середнього класу схожа в різних країнах світу. Я не думаю, що вона фундаментально відрізняється в Білорусі, Росії, Китаї, Бразилії чи Туреччині. Це краще освічені люди, маєтніші, яких більше турбує політика, і вони більш відкриті для зовнішнього впливу.

 

Але ці характеристики значною мірою залежать від особистого досвіду. У Росії велика кількість таких людей пройшла єльцинський етап 1990-х – вони пам’ятають часи економічного хаосу, зовнішньополітичної слабкості держави. І всі ці погані спогади асоціюються з періодом "демократії". Тому деякі з них стали підтримувати Путіна.

 

Думаю, що якщо ці спогади розвіються, люди зрозуміють, що їхня країна розвивається стабільно, відносно добре з економічного погляду, то вони стануть зацікавлені в більшій політичній участі, у великих свободах, можливостях особистого вибору в житті. І вони вже не будуть так легко миритися з авторитарним правлінням.

 

Але це не відбувається автоматично. Не буває так, що, досягнувши певного рівня освіти або добробуту, люди автоматично стають більш демократичними. Це набагато складніший процес.

 

– Як на ці зміни впливатиме Китай?

 

– Я думаю, що Китай і його модель правління в найближчі десять років зіштовхнуться з великими проблемами. Економічна модель вже не буде така ефективна, як раніше, і зростання економіки стане повільнішим. До того ж в Китаї утворився великий середній клас. Хоча він значною мірою підтримує чинну владу, я не думаю, що ця підтримка буде продовжуватися, якщо економіка вповільниться. У найближчі 10 років Китай значно втратить свою привабливість як альтернатива західній демократії, якою він зараз виступає.

 

– Аналізуючи ситуацію, Ви часто згадуєте Путіна і Януковича, але ніколи не згадуєте Лукашенка. І це загальна тенденція, тобто Ви далеко не єдиний дослідник, який не враховує Білорусі у своїх розрахунках. Чому так?

 

– Я думаю, причина в тому, що на демократію в Росії і в Україні в певному сенсі є більші сподівання. Коли Єльцин поставив на своє місце Путіна, то багато хто сподівався, що він дійсно наведе порядок в країні, але при цьому залишиться демократом. Подібним чином і в Україні після Помаранчевої революції люди мали великі сподівання. А в Білорусі, на жаль, одна і та ж людина керує країною фактично з моменту падіння комунізму. Тому Білорусь завжди виглядає як держава, в якій не було моменту для справжнього прориву, що його мали Росія і Україна. У мене були студенти з Білорусі, я розмовляв з людьми, намагаючись зрозуміти, чому ця країна пішла зовсім іншим шляхом, ніж Росія та Україна. І я досі не зрозумів.

Довідка:

 

Френсіс Фукуяма (нар. 1952) – американський політолог і філософ. Автор книжок "Кінець історії і остання людина" (1992), "Великий розрив" (1999), "Сильна держава: управління і світовий порядок в 21-му столітті" (2004), "Америка на роздоріжжі: демократія, влада і спадщина неоконсерватизму" (2006). Тепер Френсіс Фукуяма обіймає посаду старшого наукового співробітника Центру з питань демократії, розвитку і верховенства права у Стенфорді. Також він – провідний науковий співробітник Інституту міжнародних досліджень Фрімена Спольї при Стенфордскому університеті (США).

 

Радіо Свобода висловлює подяку Центрові з питань демократії, розвитку і верховенства закону (Стенфордський університет, США) за допомогу в підготовці інтерв’ю.

[/quote

 

 

 

Сала Украине.

Героям сала

[Дэна]

Сало, сало Хероям!!