"Благополучный" Львов

[Мастер_Вегард]

http://www.bbcccnn.com.ua/suspilstvo/voditel-na-avtomobile-s-rossiiskimi-nomerami-zaehal-v-centr-lvova-i-chyt-li-ne-poproshalsia-s-nim-video/

[Radiola]

http://www.bbcccnn.com.ua/suspilstvo/voditel-na-avtomobile-s-rossiiskimi-nomerami-zaehal-v-centr-lvova-i-chyt-li-ne-poproshalsia-s-nim-video/

 

Если бы он выставил колорадскую ленточку, то, думаю, как минимум, он бы лишился колес: попробивали бы )

А тетка почти без акцента по русски говорила, откуда она там понятно, не понятно, как она там такая сохранилась )

[Radiola]

Пожар во Львове: первыми спасать людей бросились американские военные

 

 

Пожар, который произошел 16-го июля на проспекте Свободы во Львове, первыми заметили американские нацгвардейцы. Они же первыми начали эвакуировать жильцов дома, сообщает DVIDS.

 

 

Военнослужащие 1-го батальона 279-го полка 45-й Бригадной боевой группы Национальной гвардии США приехали во Львов на экскурсию из Международного центра миротворчества и безопасности (Яворивский полигон).

 

«Мы собирались вернуться на базу, когда увидели дым, идущий с улицы, поэтому мы решили все проверить», — рассказывает сержант Мэтью Одом из Оклахомы.

 

Дым шел из многоквартирного дома. Одом вместе с еще 4 сержантами до момента приезда пожарных уже эвакуировали третий этаж.

 

«Мы все спрашивали, есть ли кто-нибудь еще в здании, и наконец мы нашли человека, который говорил по-английски, который сказал, что есть, — сказал Одом. — Мы с Дизом просто понеслись туда».

 

«Инстинктивно мы все просто побежали внутрь и начали вытаскивать людей, — рассказал Джексон из Оклахомы, отмечая, что ситуацию осложнял языковой барьер. — Было много дыма. Это было хаотично и сильно напряжно».

 

Нельсон Диз, который служит волонтером-пожарным в Кроудере, сказал, что его выручила тренировка пожарного и пехотинца:

 

«Мы стучали в двери и окна, пытаясь привлечь внимание людей. Они точно не знали о пожаре… Я чувствую себя как большинство солдат, особенно пехотинцев — мы бежим в бой. Без малейшего сомнения».

 

Командир бравых солдат подполковник Брюс Ламбет заявил, что гордится «действиями, которые ребята предприняли для обеспечения безопасности других людей».

https://pbs.twimg.com/media/DFHWUGcW0AEandg.jpg

[Полинка]

Уродов везде хватает... к сожалению. 

[Лиля]

Ну шо бендеры , как там в осином гнезде дела? 

[Radiola]

19 часов назад, Лиля сказал:

Ну шо бендеры , как там в осином гнезде дела? 

Наверное, осиновые колы стругают непокладя рук ))))

[дохтур]

В 18.03.2018 в 11:35, Radiola сказал:

Наверное, осиновые колы стругают непокладя рук ))))

Какие пидерасы вырубают охнотонные  леса спасшие не одну  бандеровскую   рать. Наверно -строго  донбабвийские. Пиздить вас нагло и воочию  ,западенцев ,уже право слишком мляво ?

[Radiola]

 

Radko Mokryk

у понеділок

Багато букв. Але це важливо.

Львів. Великдень. Центр міста, вулиця Лесі Українки. Бар "Барбідон". Нас п'ятеро - двоє хлопців і троє дівчат.

В закладі гуде "Ласкавий май" і "Мєдуза". Компанія за сусіднім столиком розважається. Двічі робимо персоналу зауваження. Без хамства, без наїздів. Розраховуючись кажу офіціанту "очевидно, ми більше сюди не прийдемо". Виходимо.

На виході обговорюємо неприпустимість російської попси в громадських закладах.

"Сиш, іди сюда" наполегливо звертається до нас чоловік при вході. (Згодом в райвідділку вияснилося, що його звати Володею. Киянин).

Оскільки я не звик відмовлятися від таких запрошень - підходжу. Володя не в змозі пояснити своїх претензії. Але біля нього виникає чоловік в сірому светрі:

"А што тібє нє нравіцца рускій язик во Львовє?"

"Я вважаю, що російській попсі не місце в громадських закладах Львова, та"

Молодий чоловік ображається і б'є мене в обличчя. З бару вистрибує група людей ( чи то відвідувачів чи то персоналу бару "Барбідон") і починають нас з товаришем Oleksandr Stryuchkov тупо бити. Все як має бути: четверо на одного, лежачого, ногами. Дівчатам теж дістається - штовханина, матюки. Хтось викликає копів.

Приїжджають через декілька хвилин. Після недовгого розбирання любителі російської попси намагаються домовитись. Молодий чоловік в чорній сорочці відходить зі мною вбік:

"Ну чьо ти зразу копів викликати? Поштовхалися,подумаєш.."

"Ми не поштовхалися, а група людей мене щойно била ногами в центрі міста за те, що я критикував російську попсу. І ти це бачив."

"Ти б ще мамі пожалівся"

"Мені не треба жалітися мамі. В мене для цього є нацполіція"

"Нормальні пацани так не роблять. Є претензії - розбираєшся з пацанами сам".

"Я не пацан. Я громадянин України і є закон."

"Хто ти взагалі па панятіям?!"

"Я па панятіям не живу. Я живу за законом"

"Ну, ми з тобою ще поговоримо".

"Ти мені погрожуєш?"

"Побачиш"

Підходять копи. "Хтось писатиме заяву?"

Я писатиму. Саша мене підтримує. Володю і чувака в сірому светрі пакують в машину. Їдемо в райвідділ.

В райвідділку Володя- киянин (в якого на грудях, до речі, футболка з картою України) геть нервує і намагається домовитись. Але в нього, на жаль, раптовий приступ амнезії та сліпоти. Він не пригадує як починав бійку і не бачив що відбувалося. Тому з Володею ми спільної мови не знаходимо.

Слідчий від нас не в захваті. Я його, в принципі, розумію. Друга ночі, паралельні виклики про смерті ітд. "Та йдіть домовтеся, що ви як діти..".

Виходжу в коридор з чуваком в сірому светрі. Він не втрачає впевненості:

"Чьо ти заявлєніє пісать? Я заплачу 51 грівну адмінштрафа і мнє нічьо нє будєт. Зачєм тібє ета вот всьо? Тібє нє нравіцца рускій і ізза етава ти гатов пісать заявлєніє і сідєть здєсь всю ночь?!".

Словом, розмови в нас не виходить. Різко відкриваю двері і звертаюся до копа: "пишемо заяву".

Він явно не в захваті від моєї принциповості але слухняно видруковує бланки. Пишу заяву і пояснення. Підпис.

Встаю і говорю: "зрозумійте, питання навіть не в нападі, проблема в тому, що на нас напали в центрі міста за зауваження щодо російської музики. Так не може бути. Можете це дописати".

Коп справді трохи оживає і дописує. Ми виходимо. Любителі російської попси залишаються давати пояснення.

В мене немає ілюзій, що їх якось суворо покарають. Але я абсолютно впевнений, що є ситуації коли не можна мовчати і треба зберігати принциповість. Чого нам всім і бажаю.

Такий от Великдень видався у Львові.

[дохтур]

Ну, а теперь представь ,тоже  - но ! где то ...в  Запорожье.