Украина, это что? (Продолжение)

[doom]

ты не увиливай, колись! Пересмотрел свои взгляды на Фе..де растию? Или доси в раздумьях?

пересмотрел. Но сдается мне, что власти в этом вопросе чё нибудь придумают, это к бабке не ходи....

[Nerto]

капитализм, но пока он живет и в социализм не переходит.

Таке мабуть не лише радянська мова дозволяє та вітає. Але ж по нормальному він не в соціалізм "переходить", а в альтруїзм. :blink:

[Эдуардыч]

Привет, Ястребиный глаз. Давай рассмотрим один интересный вопрос, который ты сейчас открыл.

ВОПРОС: Социализм, развитой, переходной. Я могу добавить дерьмовый. Ведь хотели в светлое будущее. И хотели по настоящему, как спартаковцы - МЫ НЕ РАБЫ, РАБЫ НЕ МЫ. Вопрос простой и сложный: ПОЧЕМУ ТАК ПОЛУЧИЛОСЬ? Есть версия у меня, есть и у тебя. Найдём верную? Вот моя:

1. Люди сиганули их феодализма в социализм минуя капитализм. А так нельзя. Нельзя в два прыжка через пропасть.

2. Нельзя в светлое будущее революционным переворотом с пушкой в руках. Силами зла добра не построишь. Даже сейчас, даже мирным путём развалили Союз путём переворота, стали жить отдельно. Были первые в Союзе, стали одни из последних в мире. Значит нельзя баловаться в революцию.

3. Новый мир строить новым людям. Вот и получилось: Безграмотной лапотной России, и в новый мир. Политическая глупость. ЖИВИТЕ В ВАШЕМ. Социализм наступит в своё время. Хотя Ленин впервые в мире дал свободу народу, не надо было делать это. Гоголь задолго до революции сказал рьяным революционерам: - Как бы ваша свобода не стала хуже ада. Что и получилось. Значит Гоголь был прав задолго до революции.

4. А всё остальное уже производная от этих трёх причин. И так мой вывод: 1. Нельзя в истории прыгать. 2. Любая революция – это преступление против народа. 3. Нельзя нищего одевать в соболью шубу, давать ему маузер и власть. Люди, они такие. Господь дал десять заповедей верующим.

Ну и насчёт «Что читали». Помнишь, с фонариками под одеялом, чтобы батя не увидел. Привет Майн Рид, Дюма, Стивенсон, Лондон. В школе точно, заставляли и читать и наизусть учить. Тут и Пушкин, и Лермонтов, и Некрасов. Согласись, за школьные годы мы узнавали десятки великих писателей и поэтов. Внук удивляется, что я ему наизусть читаю «Парадный подъезд» Некрасова и «Бородино». А вот «Сказку про Федота-стрельца» Филатова мы уже вместе и читаем и запоминаем. Значит не всё потеряно. Я с тобой согласен, запретов было много. А что делать, ПРОХОДИМЦЫ У ВЛАСТИ. Может я не прав, но нас всё-таки были и хорошие учителя и в школах и в вузах. Это вам не ЕГ, не угадывали пацаны, а думали, соображали. Да сейчас уже многие понимают, что советская система обучения была одни из лучших, если не лучшая.

 

И на закуску как тебе это:

Помнишь моральный кодекс строителей коммунизма - Кодекс счастливой жизни безбожников.

А десять заповедей помнишь - кодекс православных людей? Людей, которые право славят.

МОРАЛЬНЫЙ КОДЕКС ДЕСЯТЬ ЗАПОВЕДЕЙ

Преданность делу коммунизма. Не имей другого бога.

Кто не работает, тот не ест. Шесть дней работе, седьмой богу.

Забота о достоянии республике. Не кради.

Один за всех, все за одного. Не произноси имя бога понапрасну.

Человек человеку друг, товарищ и брат. Не убий.

Честность и правдивость. Не лжесвидетельствуй.

Семья и забота о детях. Почитай отца и мать.

Непримиримость к несправедливости. Не прелюбодействуй.

Дружба народов. Не желай дома и жены ближнего.

Мы за мир и свободу.

Солидарность с трудящимися всех стран.

 

Ну и как? Учили и учат то правильно и божников и безбожников, а что получается? Во загадка?

Да, вопрос о целесообразности революции в начале 20 столетия в России дебатировался очень горячо. Это послужило расколом РСДРП на большевиков и меньшевиков. Выводы у Вас правильные, я их поддерживаю. Капитализм хоть и наступил в России по факту, но действительно страна была в значительной мере еще в феодальном положении.

Но шанс очевидно был. Страна вначале получила бескровную февральскую революцию. Вот плодами этого мирного перехода власти от абсолютной монархии к демократическому развитию не воспользовались. В это время в похожих условиях прекратила существование Австро-Венгрия и у них получилось. А временное правительство по неопытности, недальновидности допустило ряд ошибок и прекратило свое существование.

Насчет перепрыгивания в этапах развития и революционного пути то-же согласен. Это проблема, уже писал о ней. Тут еще одна самая коренная, жуткая проблема. Люди на протяжении веков были на положении рабов. Начало положили еще от татаро-монгольского ига, продолжили до 1861 года ввиде крепостного права, а фактически, до кончины монархии. Как люди веками воспитанные в рабстве могли обрести опыт, цивилизованно отстаивать свои права? Чем отвечали,- бунтами, большими и малыми, "красныи петухами" в имениях, грабежами и убийствами.

Мы научились делать ракеты и первыми запускать в космос, создавать самую передовую технику и отмечу имели писателей с мировым именем, которых, да читали. Но вот вот так вот изменить природу человеческой психики по отношению, осознанию его как личности не смогли. Вот и Вам так или иначе нужен вождь, крепкий, стальной, надежный, за которым как за каменной стеной. Вот у американцев запомнились два президента, один Буш, второй Рейган,- оба отъявленные бревна, интеллект, ниже среднего. Горбачев по сравнению с ними Энштейн. Если-бы нам тогда, на любом этапе любого из них, все, конец, Союз бы распался или ввязался в гражданскую войну. Но вот если система не рабская (это уже на уровне психологии, не определение по политической системе), то ничего, хоть и президенты дебилы, а страна живет. Это возникает тогда, когда от отдельных личностей зависит далеко не все и есть понятие общественного мнения, которое формирует политику и экономической целесообразности, когда экономика рыночная. А мнение и экономика нормальная возможны только если люди не рабы в душе, а так, что с дуру можно и капитализм вместо демократии построить.

Никаких замечаний к моральному кодексу строителя коммунизма у меня нет. Да по смыслу к 10 заповедям близок и писали его видимо с заповедей. А почему нет? Если по сути создавалась новая коммунистическая вера? Ленинская комната чем не приход? Батюшка ввиде замполита есть, иконостас ввиде членов политбюро присутствует, главная икона ввиде Ленина, -есть, его изречения, - как из библии. Отальные стенды схожи с выражениями и мыслями праведников.

[otchim]

Цитата(otchim @ 28.11.2012, 20:50) *

Старик, а Вы кроме школьной стенгазеты и заводской многотиражки читали что нибудь?

Не согласен - спорь, споришь - предлагай, предлагаешь - убеждай!!!

Да я с Вами про 33 буквы алфавита и поспорил, и предложил, и убеждал! ;) А результат?

[рабинович]

Да я с Вами про 33 буквы алфавита и поспорил, и предложил, и убеждал! ;) А результат?

у вас в матерных словах две новые буквы появились ять и ижица?

я ж говорю - дедуля ты впадаешь в маразм

чувствуй себя там как дома - ты туда надолго попал

[doom]

Батюшка ввиде замполита есть, иконостас ввиде членов политбюро присутствует, главная икона ввиде Ленина, -есть, его изречения, - как из библии. Отальные стенды схожи с выражениями и мыслями праведников.

Вера и безверие очень близки. Ну замени Бога на добро и мораль и вроде всё впорядке, вот он- хомо- советикус, идеальный биоробот-строитель светлого завтра. Ан нет, нельзя придумать химеру и оживить голема, как нельзя сказать *халва*, чтоб стало слаще и отменить саму халву или сахар.

Фантазеры Бланк-Ленин, Бронштайн-Троцкий и иже с ними не могли не понимать, что взорвав дом нельзя его улучшить, разрушение ведет к деградации и только. Поэтому искореняли основу- веру народа, заменив пустой туфтой. Они заранее знали что хаос и смерть будут царить в государстве. Поэтому моё предложение- сходить каждому в церьковь, поставить хоть раз свечу за мир и процветание.

[Гість starik-1945]

Да, вопрос о целесообразности революции в начале 20 столетия в России дебатировался очень горячо. Это послужило расколом РСДРП на большевиков и меньшевиков. Выводы у Вас правильные, я их поддерживаю. Капитализм хоть и наступил в России по факту, но действительно страна была в значительной мере еще в феодальном положении.

Но шанс очевидно был. Страна вначале получила бескровную февральскую революцию. Вот плодами этого мирного перехода власти от абсолютной монархии к демократическому развитию не воспользовались. В это время в похожих условиях прекратила существование Австро-Венгрия и у них получилось. А временное правительство по неопытности, недальновидности допустило ряд ошибок и прекратило свое существование.

Насчет перепрыгивания в этапах развития и революционного пути то-же согласен. Это проблема, уже писал о ней. Тут еще одна самая коренная, жуткая проблема. Люди на протяжении веков были на положении рабов. Начало положили еще от татаро-монгольского ига, продолжили до 1861 года ввиде крепостного права, а фактически, до кончины монархии. Как люди веками воспитанные в рабстве могли обрести опыт, цивилизованно отстаивать свои права? Чем отвечали,- бунтами, большими и малыми, "красныи петухами" в имениях, грабежами и убийствами.

Мы научились делать ракеты и первыми запускать в космос, создавать самую передовую технику и отмечу имели писателей с мировым именем, которых, да читали. Но вот вот так вот изменить природу человеческой психики по отношению, осознанию его как личности не смогли. Вот и Вам так или иначе нужен вождь, крепкий, стальной, надежный, за которым как за каменной стеной. Вот у американцев запомнились два президента, один Буш, второй Рейган,- оба отъявленные бревна, интеллект, ниже среднего. Горбачев по сравнению с ними Энштейн. Если-бы нам тогда, на любом этапе любого из них, все, конец, Союз бы распался или ввязался в гражданскую войну. Но вот если система не рабская (это уже на уровне психологии, не определение по политической системе), то ничего, хоть и президенты дебилы, а страна живет. Это возникает тогда, когда от отдельных личностей зависит далеко не все и есть понятие общественного мнения, которое формирует политику и экономической целесообразности, когда экономика рыночная. А мнение и экономика нормальная возможны только если люди не рабы в душе, а так, что с дуру можно и капитализм вместо демократии построить.

Никаких замечаний к моральному кодексу строителя коммунизма у меня нет. Да по смыслу к 10 заповедям близок и писали его видимо с заповедей. А почему нет? Если по сути создавалась новая коммунистическая вера? Ленинская комната чем не приход? Батюшка ввиде замполита есть, иконостас ввиде членов политбюро присутствует, главная икона ввиде Ленина, -есть, его изречения, - как из библии. Отальные стенды схожи с выражениями и мыслями праведников.

Видишь как здорово. Мы далеко друг от друга, а нашли общее мнение на вопрос ЧТО БЫЛО. Может рассмотрим второй ЧТО БУДЕТ и ЧТО ДЛЯ ЭТОГО ДЕЛАТЬ. Только ты первый. Ну а я отвечу.

[Гість starik-1945]

Да я с Вами про 33 буквы алфавита и поспорил, и предложил, и убеждал! ;) А результат?

Прости, я всё-таки старик. Может что и забыл. Давай конкретный вопрос и я отвечу.

[рабинович]

Прости, я всё-таки старик. Может что и забыл. Давай конкретный вопрос и я отвечу.

ты в бетоне что то понимаешь?

отчим всем этот вопрос задаёт а кто не ответит так что он остался доволен - подвергается насмешкам и осмеянию

потому что только культурный человек может быть знаком с бетоноведением

[Эдуардыч]

Видишь как здорово. Мы далеко друг от друга, а нашли общее мнение на вопрос ЧТО БЫЛО. Может рассмотрим второй ЧТО БУДЕТ и ЧТО ДЛЯ ЭТОГО ДЕЛАТЬ. Только ты первый. Ну а я отвечу.

Возможно сегодня не получится по времени ответить и подумать надо. Может переставим, начнем с того что делать, что-бы что-то получилось? Что будет,- зависит от нас, политиков, событий в мире, все влияет и все важное. Впрочем можно и так, просто анализировать и постараться на основе анализа предугадать будущее, жаль Мессинг умер, он бы сказал.

[Гість starik-1945]

Возможно сегодня не получится по времени ответить и подумать надо. Может переставим, начнем с того что делать, что-бы что-то получилось? Что будет,- зависит от нас, политиков, событий в мире, все влияет и все важное. Впрочем можно и так, просто анализировать и постараться на основе анализа предугадать будущее, жаль Мессинг умер, он бы сказал.

Месинг знал, а мы то не знаем. Поэтому ты прав, гадать, что будет - рановато. А вот в вопрос: "Если бы я был президентом" поиграть можно. Что можно предугадать, так это то, что ответы будут разные. Вперёд? Ты первый.

[рабинович]

Месинг знал, а мы то не знаем. Поэтому ты прав, гадать, что будет - рановато. А вот в вопрос: "Если бы я был президентом" поиграть можно. Что можно предугадать, так это то, что ответы будут разные. Вперёд? Ты первый.

мир сегодня нельзя рассматривать локально

мир надо рассматривать полностью

потому что сегодня маленький пук в чили может отозваться обвалом в европе

и наоборот

в мире взаимодействуют несколько сил каждая из которых тянет одеяло на себя

внутри каждой такой силы тоже есть силы поменьше действующие по тому же принципу и так далее

вниз по нисходящей

если не представлять всю структуру - то твои прогнозы сродни гаданию на кофейной гуще

[GiRaFo.chka]

Возможно сегодня не получится по времени ответить и подумать надо. Может переставим, начнем с того что делать, что-бы что-то получилось? Что будет,- зависит от нас, политиков, событий в мире, все влияет и все важное. Впрочем можно и так, просто анализировать и постараться на основе анализа предугадать будущее, жаль Мессинг умер, он бы сказал.

ТЮюю. Эдыч! Ты, чё, веришь в его необыкновенные способности? фильмов насмотрелся? Не, правда веришь? :huh:

[Гість starik-1945]

мир сегодня нельзя рассматривать локально

мир надо рассматривать полностью

потому что сегодня маленький пук в чили может отозваться обвалом в европе

и наоборот

в мире взаимодействуют несколько сил каждая из которых тянет одеяло на себя

внутри каждой такой силы тоже есть силы поменьше действующие по тому же принципу и так далее

вниз по нисходящей

если не представлять всю структуру - то твои прогнозы сродни гаданию на кофейной гуще

Я не про Чили и не про мир. Я спрашиваю как украинцам дальше, куда и с кем?

[GiRaFo.chka]

Я не про Чили и не про мир. Я спрашиваю как украинцам дальше, куда и с кем?

мы сами по себе. Нам никто не нужен. Тока йих денешки)))))))))))))))))))))))

[рабинович]

Я не про Чили и не про мир. Я спрашиваю как украинцам дальше, куда и с кем?

а это вам , украинцам решать

не рабиновичам, не предателям саи а вам

и ответственность за это вы сами и будете нести

[Эдуардыч]

ТЮюю. Эдыч! Ты, чё, веришь в его необыкновенные способности? фильмов насмотрелся? Не, правда веришь? :huh:

Юля о Мессинге знал за долго до выхода художественного фильма, который к слову снят очень биографично. Он ведь не просто события предугадывал, даты и сроки называл и они совпадали.

[GiRaFo.chka]

Юля о Мессинге знал за долго до выхода художественного фильма, который к слову снят очень биографично. Он ведь не просто события предугадывал, даты и сроки называл и они совпадали.

да, смотрела, неплохой фильм. Но подтверждения его сверхъестественных способностей какие-то неубедительные.. Не буду спорить, но всё так за уши притянуто, на мой взгляд.. Что говорит научно-популярная литература на сей счет? Я ничего не находила. Никаких изысканий, свидетельств очевидцев.. Сейчас супер модный цикл о битвах эстрасенсов. Тоже, посмотришь - веришь. Но ведь все это шоу. Немножко верю в предсказания Ванги, но и там много проколов и ляпов было...

Не верю я в эти пророчества, чес говоря..

[рабинович]

да, смотрела, неплохой фильм. Но подтверждения его сверхъестественных способностей какие-то неубедительные.. Не буду спорить, но всё так за уши притянуто, на мой взгляд.. Что говорит научно-популярная литература на сей счет? Я ничего не находила. Никаких изысканий, свидетельств очевидцев.. Сейчас супер модный цикл о битвах эстрасенсов. Тоже, посмотришь - веришь. Но ведь все это шоу. Немножко верю в предсказания Ванги, но и там много проколов и ляпов было...

Не верю я в эти пророчества, чес говоря..

тут проблема сложнее

если месинг реально предугадывал - значит всё предопределено и от человека ну ваще ничё не зависит

он просто марионетка которая не знает программу кукловода

более сложный вариант - мы все в матрице , ещё более сложный - человечества вообще не существует - мы просто программы какого то компа ,

так что вопрос насчёт предсказаний очень не простой и интересный

[doom]

тут проблема сложнее

если месинг реально предугадывал - значит всё предопределено и от человека ну ваще ничё не зависит

он просто марионетка которая не знает программу кукловода

более сложный вариант - мы все в матрице , ещё более сложный - человечества вообще не существует - мы просто программы какого то компа ,

так что вопрос насчёт предсказаний очень не простой и интересный

Мессинг всё просчитывал как компутер. Но поскольку такие расчеты очень сложны, его мозг всё трансформировал как *видения будущего*. Он был хорошим аналитиком и знал тайные механизмы, что движут миром. Вдобавок он был еврей, значит верил в Бога. Так что мистика- это просчитанная мозгом реальность и прогноз. Щас есть квантовые процессоры, возможно они будут просчитывать ход истории также хорошо как и подобные мессингу.

[рабинович]

Мессинг всё просчитывал как компутер. Но поскольку такие расчеты очень сложны, его мозг всё трансформировал как *видения будущего*. Он был хорошим аналитиком и знал тайные механизмы, что движут миром. Вдобавок он был еврей, значит верил в Бога. Так что мистика- это просчитанная мозгом реальность и прогноз. Щас есть квантовые процессоры, возможно они будут просчитывать ход истории также хорошо как и подобные мессингу.

это принцип интуиции, верно , но только частично

вот ты знаешь что такое интуиция?

[дохтур]

Мессинг всё просчитывал как компутер. Но поскольку такие расчеты очень сложны, его мозг всё трансформировал как *видения будущего*. Он был хорошим аналитиком и знал тайные механизмы, что движут миром. Вдобавок он был еврей, значит верил в Бога. Так что мистика- это просчитанная мозгом реальность и прогноз. Щас есть квантовые процессоры, возможно они будут просчитывать ход истории также хорошо как и подобные мессингу.

Ничего он не просчитывал- иногда так получал, иногда по своему запросу. Порт у него был открыт,модем подключен, поисковик - настроен... Обычный человек это как приемник, а не компьютер.Если как компьютер- то очень слабый и только в корпоративной сети.Но мы неплохо, мне кажется - прогрессируем, до определенного момента- до момента необходимости полной замены концепции развития. Ошибся- поправьте.

[GiRaFo.chka]

Ничего он не просчитывал- иногда так получал, иногда по своему запросу. Порт у него был открыт,модем подключен, поисковик - настроен... Обычный человек это как приемник, а не компьютер.Если как компьютер- то очень слабый и только в корпоративной сети.Но мы неплохо, мне кажется - прогрессируем, до определенного момента- до момента необходимости полной замены концепции развития. Ошибся- поправьте.

человечество рецессирует. Если рассматривать порт как сознание- и наше существование в матрице как проекцию этого сознания- тогда все сходится. Нас просто нет. Как во сне. Мы просто кажемся самим себе.

Тебе случалось видеть сны в которых ты реально испытывал боль или прикосновение? И наш реал возможно не такой уж и реальный.

[дохтур]

человечество рецессирует. Если рассматривать порт как сознание- и наше существование в матрице как проекцию этого сознания- тогда все сходится. Нас просто нет. Как во сне. Мы просто кажемся самим себе.

Тебе случалось видеть сны в которых ты реально испытывал боль или прикосновение? И наш реал возможно не такой уж и реальный.

Да не верю я тебе! :angry: Пока женщины- красавицы, значит линия развития - правильная. Но по ходу возможны отклонения от вектора .А какие - уточним в отчима - он ведь по идее, знаток развития процессов- а то мне как то лень топать за учебником по электротехнике, а у него мозги! ему не лень, не в падло. Они(мозги)- с ним . Принем! так ?профессор.

[doom]

это принцип интуиции, верно , но только частично

вот ты знаешь что такое интуиция?

я в интуицию не верю, это очень сложный и до конца не понятный расчет, и только. Наш мозг на порядки сложнее любого супер компа, и может просчитывать все что угодно, лишь бы были данные для анализа. Но человеку кажеться, что он вдруг ниоткуда, интуитивно чегото там прочувствовал......

[Эдуардыч]

В тему ветки:

ОПИС УКРАЇНИ,

КІЛЬКОХ ПРОВІНЦІЙ КОРОЛІВСТВА ПОЛЬСЬКОГО, ЩО ТЯГНУТЬСЯ ВІД КОРДОНІВ МОСКОВІЇ ДО ГРАНИЦЬ ТРАНСІЛЬВАНІЇ, РАЗОМ З ЇХНІМИ ЗВИЧАЯМИ, СПОСОБОМ ЖИТТЯ І ВЕДЕННЯ ВОЄН,

 

СІРА ДЕ БОПЛАНА. - военный инженер и картограф

В РУАНІ, У ЖАКА КАЙУЕ, ПРИ КОРОЛІВСЬКОМУ ДВОРІ.

Выдержки:

[Про козаків] 269

 

Нам ще залишається розповісти, як ми й обіцяли раніше, про те, як козаки обирають свого старшого 270, а також як вони, пересікаючи Чорне море, здійснюють свої походи аж до Анатолії [Natolie], щоб воювати з турком. Ось як вони вибирають свого старшого: коли зберуться усі старі полковники і старі козаки, що користуються серед них пошаною, кожен з них віддає свій голос за того, кого вважає за найздібнішого, і той визначається більшістю голосів. Якщо обраний не хоче приймати посади, відмовляючись невмінням, малими заслугами, браком досвіду чи похилим віком, це йому не допомагає. Відповідають лишень, що він дійсно не заслужив такої честі і тут же, не гаючись, одразу ж убивають його, як якогось зрадника 271. Хоча самі при цьому чинять по-зрадницьки, та ви і пригадуєте, напевно, що я оповідав раніше, говорячи про їхні звичаї і звичні зради. Якщо обраний козак приймає на себе обов'язки старшого, то дякує зібранню за виявлену честь, хоча [додає, що] недостойний і для такої посади нездатний, далі ж, однак, урочисто запевняє, що докладе зусиль і старання, аби гідно послужити як всім взагалі, так і кожному зокрема, і що завжди готовий покласти своє життя за своїх братів (так вони називають між собою один одного). На ці його слова кожен плеще в долоні, /55/ вигукуючи: «Слава! Слава!» 272 і т. д. Потім усі один за одним відповідно до свого рангу йдуть вклонитися йому, а старший подає їм руку, що у них служить за форму вітання. Ось так вони вибирають свого старшого, що часто відбувається серед Дикого Поля. Вони йому дуже підкоряються. Цей старший їхньою мовою називається гетьманом [hettman], його влада необмежена аж до права стинати голови і садити на палю тих 273, хто провинився. Гетьмани дуже суворі, однак нічого не починають без військової наради, яку називають Радою [Ruds]. Немилість, якої може зазнати старший, змушує його бути дуже обачним у своїх діях, зокрема, щоб не трапилось жодної невдачі, коли веде їх у похід, і щоб він проявив себе хитрим і відважним під час непередбачених зіткнень [з ворогом], оскільки за виявлену малодушність \70\ його вбивають як зрадника. Негайно обирається новий отаман так само, як я розповідав вище. Керувати ними і вести їх у похід — нелегка справа, і нещасний той, кому це випадає. За сімнадцять літ, доки я служив у цьому краї 274, усі, хто обіймав цей уряд, скінчили погано 275.

 

Коли у них виникає намір піти в море, то, не маючи дозволу короля, вони беруть його у свого старшого, скликають Ruds, тобто Раду, і проводять вибори отамана 276, котрий очолить їх у цьому поході, дотримуючись такого ж звичаю, про який ми розповідали стосовно виборів старшого, хоча отаман цей потрібен тільки на певний час. Далі вони вирушають до Військової Скарбниці [sczabenisza Worskowa], місця свого збору і будують тут судно близько 60 стіп завдовжки, 10—12 стіп завширшки і 12 — завглибшки. Таке судно не має кіля; його основа — це човен з /54/ верби або липи, довжиною до 45 стіп. Збоку він обшивається і вивершується дошками від 10 до 12 стіп завдовжки і до однієї стопи завширшки, які прибиті [дерев'яними] цвяхами, причому кожен ряд унапуск на наступний, як і в звичайних річкових судах, і так доти, доки [човен] не досягне 12 стіп у висоту і 60 — у довжину, розширюючись у міру підвищення. Та це зрозуміліше на рисунку 277, який я в загальних рисах накидав. На ньому можна бачити товсті, як бочки, в'язанки очерету, що щільно кріпляться одна до одної по всій довжині човна від одного краю до другого і міцно прикріплюються [до бортів] ликом із липи або дикої вишні. Будуються вони так, як звикли і наші теслі, з перегородками і поперечними лавами, а потім просмолюються. Користуються двома стернами по краях човна, як показано на рисунку, оскільки човни дуже довгі і треба було б забагато часу, щоб розвернутись, коли виникає потреба у розворотах під час втечі. Звичайно, з кожного боку від 10 до 15 весел, і швидкість більша, ніж у турецьких веслових галер. Є також і щогла, на якій вони [козаки] напинають досить невправно зроблене вітрило; використовують його лише в тиху погоду, а при сильному вітрі воліють веслувати, їхні човни не мають верхньої палуби, і коли наповнюються водою, очерет, прив'язаний довкола човна, не дає йому затонути. \71\

 

 

 

 

 

Сухарі знаходяться у великій бочці заввишки 10 стіп, на 4 стопи в діаметрі, яку міцно прив'язують. Сухарі витягають через втулку. Беруть із собою також барильце з вареним пшоном і діжечку з борошном, розведеним на воді, яке їдять, змішуючи з пшоном, всі разом, що вони дуже цінують; цей наїдок служить їм і їжею, і питвом, він має кислуватий смак і називається /57/ «саламаха» [salamake] 278, тобто, пречудова страва. Щодо мене, то я не знайшов у ньому вишуканого смаку, а коли й вживав його під час своїх мандрів, то лише тому, що не знайшлось нічого кращого. Під час походу ці люди дотримуються тверезості, і якщо між ними трапиться п'яниця, отаман наказує викинути його в море. Окрім того жодної горілки везти з собою не дозволяється, оскільки під час походів і експедицій вони високо цінують тверезість.

 

Коли вони вирішують йти війною на татар, щоб помститися за кривду і заподіяні грабунки, то вибирають осінню пору. Для цього відправляють на Запорожжя [Zaporouys] усе, що необхідне для походу чи експедиції, для будівництва човнів і взагалі усе, що, на їх думку, буде потрібним. Потім 5-6 тис. відчайдушних, добре озброєних козаків вирушає на Запорожжя будувати човни. До будівництва одного човна приступає 60 чоловік, закінчуючи його через два тижні, оскільки вони, як я вже казав, майстри на всі руки. Таким чином, за два-три тижні у них готово 80 або 100 човнів такої форми, яку я описав. \72\ У кожен човен сідає від 50 до 70 чоловік, кожен з яких має дві рушниці і шаблю; на човні є також 4—6 фальконетів 279 і запас харчів, щоб вистачило на всіх. Одягнені козаки в сорочку і шаровари, мають ще одні змінні, благеньку свиту і шапку 280, 6 ліврів 281 пороху, достатню кількість свинцю, запас ядер для фальконетів; у кожного є годинник. Так ось виглядає летючий козацький табір на Чорному морі, який безстрашно нападає на найзначніші міста Анатолії.

 

Спорядившися ось так, вони спускаються по Борисфену. Отаман 282 має /58/ на щоглі відзнаку 283 і, звичайно, йде на третину корпусу попереду, їхні човни тримаються так близько один біля одного, що майже торкаються веслами. Турки, звичайно, бувають попереджені про похід і тримають у гирлі Борисфена напоготові кілька галер, щоб не дати їм вийти [з лиману]. Але козаки хитріші: вони виходять темної ночі незадовго перед молодиком і переховуються в очеретах, які тягнуться на 3-4 льє [вгору] по Борисфену, куди галери заходити не наважуються, бо колись там зазнали лиха. Отож задовольняючись чеканням на них [козаків] у гирлі, татари завжди опиняються перед несподіванкою. А оскільки козаки не можуть пройти так швидко, щоб їх не помітили [взагалі], то по всій країні здіймаєтся тривога, досягаючи [самого] Константинополя. Великий Пан розсилає гінців по всьому анатолійському узбережжю, в Болгарію і Румелію [Romanie] 284, аби там кожен пильнував і був готовий до появи козаків з моря. Та все надарма, бо ті часу не гають і так доречно використовують пору року*, що уже через 36 чи 40 годин з'являються біля Анатолії.

 

 

* Зауважте, що вони вирушають лише після св. Іоанна 285 з тим, щоб повернутись щонайпізніше на початку серпня. [Прим. авт.]

 

Прибувши туди, висаджуються на берег, кожен з рушницею в руці, залишаючи у кожному човні для охорони тільки двох чоловіків і двох хлопців. Потім зненацька нападають на міста, захоплюють їх, грабують, палять їх, заглиблюючись іноді на ціле льє в глиб краю, але одразу ж повертаються, знову вантажаться зі здобиччю і вирушають в інше місце, щоб не раз спробувати щастя. Якщо випадково \73\ натраплять [на щось підходяще], то атакують його, а якщо ні — то повертаються зі здобиччю додому. А коли вони наткнуться на якісь турецькі галери чи інші судна, то переслідують їх, нападають на них і беруть штурмом. Ось як це відбувається: їхні судна виступають з води не більше, як на 2,5 стопи, тому вони [козаки] помічають судно або /59/ галеру раніше, ніж можуть бути помічені самі. Далі вони опускають на своєму човні щоглу і визначають напрям вітру, намагаючись плисти так, щоб сонце до вечора було у них за спиною. За годину перед заходом сонця вони з силою гребуть до судна чи галери, доки не опиняться на відстані 1 льє і звідти стережуть їх, боячись втратити з поля зору. Потім десь біля півночі (подавши сигнал) вони щосили веслують до судна, [причому] половина команди готова до бою, тільки й чекає, коли судно настільки наблизиться, щоб стрибнути на нього. Ті, що на судні, дуже дивуються, побачивши, що на них напало 80 чи 100 човнів, з яких сипляться люди, одразу ж захоплюючи корабель 286. Зробивши це, козаки грабують усі знайдені гроші й товари малих розмірів, які не псуватимуться у воді, а також гармати й усе те, що, на їх думку, може знадобитися; потім пускають судно разом з людьми на дно. Ось яку користь мають з цього козаки. Якби вони вміли правити судном чи галерою, забрали б їх теж, але у них немає цього вміння.

 

Тепер слід повернутися у свій край. [Тим часом] варта у гирлі Борисфену подвоєна, щоб належно покарати їх за грабунки. Вони, одначе, кепкують з цього, хоча й ослабли. Адже не буває так, щоб у проведених битвах вони не втратили багатьох зі своїх, чи щоб море не поглинуло кількох човнів, бо не всі вони такі міцні, аби витримати. Козаки причалюють у затоці, яка знаходиться за 3-4 льє на схід від Очакова . В цьому місці за чверть льє від Великого моря [Grande Mer] 288 y напрямку до Борисфена тягнеться майже на 3 льє дуже низька долина, яка інколи заливається на півстопи водою. Звідси козаки по 200— 300 чоловік починають перетягати волоком один за одним свої човни, /60/ і [в такий спосіб] протягом двох-трьох днів дістаються до Борисфена з усією здобиччю. Ось так вони рятуються і уникають бою з галерами, що стережуть гирло \74\ навпроти Очакова. Наприкінці повертаються до своєї Скарбниці [Karbenicza], де ділять здобич, про що я вже розповідав.

 

Є у них ще один шлях повернення — повертаються вони через Донський лиман [le Limen du Don] , перепливаючи протоку між Таманню і Керчю [Кегсу] і піднімаючись по лиману аж до річки Міусу [Mius] 290 доти, доки вона сплавна для човнів. Від її верхів'я до верхів'я Тачаводи [Taczawoda] 291 лише 1 льє, а Тачавода тече у Самару [samare], котра в свою чергу впадає у Дніпро на відстані 1 льє вище Кодака [Kudak], як це видно на карті. Але козаки цим шляхом повертаються рідко, бо це задовга дорога до Запорожжя. Іноді вони використовують цей шлях, вибираючись у морський похід, коли вихід із Борисфена стережуть, щоб не дати їм вийти, великі сили, або ж у них є не більше 20—25 човнів.

 

Коли галери натрапляють на них у [відкритому] морі посеред дня, то завдають їм великої шкоди своїми гарматами, розполохуючи, немов шпаків, і немало човнів іде на дно. Приголомшені козаки, кому вдалося врятуватись, швидко утікають навсібіч, куди лиш можуть. Але коли вони самі йдуть на бій з галерами, то лишаються на своїх лавах, прикріпивши весла до кочетів перев'яззю з лози. Поки одні стріляють з рушниць, їхні товариші набивають і подають їм інші, уже набиті, щоб знову стріляти, і таким чином ведуть вогонь безперервно і дуже влучно. Галера може зав'язати бій лише з одним човном, однак їхні гармати завдають козакам великої шкоди. У таких /61/ сутичках вони завжди втрачають до двох третин своїх людей. Рідко коли трапляється, щоб повернулася половина команди, зате привозять багату здобич, як-от: іспанські реали 292, арабські цехини 293, килими, парчу, бавовняні і шовкові тканини, інші цінні товари. Ось з чого живуть козаки і такі, [власне,] у них прибутки, бо якщо йдеться про працю, то вони не знають іншого, як тільки пити та гуляти зі своїми товаришами після повернення 294. Виконуючи свою обіцянку, ми розкажемо дещо про їхні звичаї, яких вони дотримуються, зокрема весільні, а [також] про те, як вони інколи діють, закохавшись, що, безсумнівно, багатьом видасться новим і неймовірним. \75\

 

Як дівчата залицяються до парубків 295

 

Отже, на відміну від загальноприйнятого звичаю усіх народів, тут можна побачити, як дівчата залицяються до молодих людей, котрі їм сподобалися. Поширений між ними забобон, якого вони ревно дотримуються, призводить до того, що дівчата ніколи не зазнають невдачі і більш упевнені в успіхові, аніж чоловіки, коли б ті самі робили вибір. Ось як вони діють 296: закохана дівчина заходить до хати батьків парубка [якого любить], коли сподівається застати вдома батька, матір і самого обранця. Зайшовши до покою, вона каже: «Помагай Біг» [Pomagabog], що [по-нашому] означає: «Нехай благословить вас Господь». Це є звичним вітанням, яке промовляють, заходячи до чиєїсь господи. Сівши, вона вихваляє того, хто вразив її серце, і звертається до нього так: «Іване [ivan], Федоре [Fedur], Дмитре [Demitre], Войтку [Woitek], Микито [Mitika]» і т. д., тобто, називає його одним із згаданих вище імен, які тут найбільш поширені. «Я помітила, дивлячись на твоє обличчя, певну доброзичливість [до мене], яка свідчить, що ти /62/ зможеш дбайливо опікати і любити свою жінку; твої чесноти дозволяють сподіватися, що ти станеш добрим господарем [gospodorge]. Ці твої хороші риси схилили мене уклінно просити, аби ти взяв мене за жінку». Далі вона каже те саме батькові й матері, покірно просячи їхньої згоди на шлюб. А якщо дістає відмову або якусь одговірку, що він надто молодий і ще не готовий женитися, то відповідає їм, що нікуди не піде звідси доти, доки він її не пошлюбить і вони не стануть жити разом. Промовивши це, дівчина наполягає на своєму і вперто відмовляється йти з хати, бо не одержала того, що їй належить по праву.

 

Через декілька тижнів батько й мати бувають змушені не тільки погодитись, але й намовляють сина поставитися до неї прихильно як до дівчини, котра має стати його жінкою. Так само і юнак, бачучи, що дівчина так наполегливо бажає йому добра, починає дивитися на неї як на ту, що колись стане володаркою його бажань. А тому \76\ починає наполегливо просити батьків, щоб дозволили йому покохати дівчину. Ось як закохані дівчата (у цім краї) можуть швидко досягти мети, змушуючи (своєю наполегливістю) батька, матір та обранця виконати те, чого хочуть. Бо, як я вже казав, [батьки] бояться накликати на себе гнів господній, щоб з ними не трапилося якогось страхітливого нещастя. Адже прогнати дівчину значило б зневажити увесь її рід, який затаїв би глибоку образу. Окрім того, у цій справі не можна вдатися до насильства, не накликавши на себе гніву і церковної кари, що буває при цьому дуже суворою, накладаючи, коли подібне трапляється, /63/ єпітимію 297 і великий штраф, а це вкриває дім ганьбою. Із страху перед марними забобонами вони уникають, наскільки можуть, тих нещасть, котрі — а в це вони вірять, мов у догмат віри — повинні трапитися з ними через відмову їхніх синів дівчатам, що просили їх за чоловіків. Звичай, який я щойно описав, водиться тільки між людьми рівного стану, бо в цьому краї усі селяни однаково заможні і немає великої різниці у їхніх статках. Але трапляються і почуття [людей] нерівного стану, між селянином і панночкою, котрі підлягають іншому звичаю і привілею, що тут теж зустрічаються.

 

Як селянин може одружитись з панночкою 298

 

У селах цього краю існує звичай, що по неділях та на свята селяни з жінками та дітьми збираються після обіду разом у певному місці, а саме у корчмі, де вони проводять решту дня, частуючи один одного. За цим заняттям проводять час тільки чоловіки та жінки, котрі п'ють, доки молодь розважається, танцюючи з дівчатами під звуки дудки [douda] (тобто волинки). Сюди звичайно приходить і місцевий пан з сім'єю, щоб подивитися на танцюючих. Іноді пан запрошує їх потанцювати перед своїм замком, що є [для цих забав] звичним місцем. Там він і сам танцює з дружиною й дітьми, і наступає [ніби] \77\ змішання панів з простолюдом. А слід зауважити, що всі села на Поділлі і на Україні здебільшого оточені лісами, де є схованки, у яких влітку селяни ховаються, коли надходить звістка про наближення татар. Ці ліси можуть тягнутися до півльє в ширину. І хоча селяни є підданими майже [на зразок] рабів, вони, однак, здавна мають право і привілей викрадати, якщо це їм вдасться /64/ під час загального танцю панночку 299, навіть коли вона донька їхнього пана. Треба лише, аби він [селянин] зробив це так кмітливо й спритно, щоб йому вдалося (бо інакше він загине) втекти звідтіля до сусіднього лісу. Якщо він зможе перебути там 24 години у схованці і його не знайдуть, йому прощається вчинене викрадення. Коли викрадена дівчина схотіла б вийти за нього заміж, він уже не може відмовитися від неї, не втративши голови; якщо ж [дівчина цього] не бажає, його звільняють від звинувачення у злочині, і ніхто жодним способом не повинен його за це карати. Та коли трапиться, що його спіймають раніше, ніж за 24 години, йому стинають голову відразу і без будь-якого суду. Щодо мене, то за 17 років мого перебування в цьому краї мені ніколи не траплялося чути, щоб сталося щось подібне. Зате я [сам] бачив, як дівчата сваталися до хлопців і це їм не раз удавалося, про що я написав вище. Бо у тому звичаї, про який ідеться, надто багато ризику. Силоміць викрасти дівчину, потім утекти з нею на очах усіх присутніх і не бути схопленим — а для цього треба мати добрі ноги — було б дуже складно без згоди і домовленості з дівчиною. До того ж селяни тепер більш пригнічені, ніж колись, а шляхта також стала чванькуватішою і гордовитішою. Очевидно, такий привілей був наданий селянам ще в ті часи, коли поляки, обираючи короля, вибирали того, хто наипрудкіше бігав босоніж 300, як наисміливішого і наиспритнішого, начебто сміливість і кмітливість розуму залежить від ніг і спритності тіла. Звідси, на мою думку, бере початок і те, що вельможі зобов'язують короля давати на наступний день після його обрання присягу перед вівтарем не ув'язнювати жодного шляхтича за будь-який злочин, за винятком /65/ злочину проти держави та особи [пануючого], якщо мине 24 години [після \78\ його скоєння] З01. З цього видно, наскільки вони поважали тих, хто мав дар спритно бігати і швидко ходити. Це помітно ще й по тій надзвичайній оцінці, яку вони дають прудконогим коням. Власне, вони звертають увагу лише на це і платять за коня, що прудко бігає, будь-яку ціну, яку лишень правлять. Гадаю, усе це для того, щоб спритніше наздоганяти ворога, коли той утікає, і швидше утекти самому, коли переслідують тебе.

 

Після того, як ми поговорили про сватання у русинів [Rus], розповімо дещо і про весільні обряди та про особливості, що при цьому спостерігаються.

 

Як відбувається весілля 302

 

Весільні церемонії такі: запрошується молодь як з одної, так і з іншої сторони, потім вони одержують наказ нареченого і нареченої запросити усіх спільних родичів бути присутніми на весіллі [Wesellé], тобто на. їхній весільній учті. Кожному, хто виконує це доручення, дається як відзнака віночок з квітів, який вішають на руку 303, і список усіх запрошених, до кого йдуть у переддень весілля, виступаючи парами. Перший, котрий промовляє, урочисто виголошуючи запрошення, тримає в руці паличку 304. Я не спинятимусь на описанні страв і того, скільки сортів м'яса подається на стіл, розповім лише, що наречена вбрана за їхнім звичаєм так: на ній довга сукняна коричнева сукня, що тягнеться по землі, облямована зверху напівшовковою, напіввовняною тасьмою і підшита китовим вусом, який її розширює 305. Голова [нареченої] не покрита, волосся розсипане по плечах, відкриваючи лише обличчя, на голові вінок із квітів залежно від пори року. У такому вбранні батько, брат чи близький родич /66/ ведуть її до церкви, а попереду — скрипка, дуда або цимбали. Після вінчання хтось із близьких родичів бере її за руку і відводить додому під таку ж мелодію. Я не торкатимуся опису забав під час весільної учти; вони, хоч і незвичні, нічим не поступаються [забавам] інших народів. Зауважу лише, що до гультяйства, до якого вони схильні від природи, їх особливо підштовхує те, що з нагоди \79\ весіль, а також хрестин їхніх дітей місцевий пан дозволяє їм варити пиво. Завдяки цьому привілею його можна пити набагато дешевше і в більшій кількості, бо слід зауважити, що в інший час броварні належать панам, і всі піддані мусять купувати пиво там 30б.

 

Коли підходить час класти наречену на шлюбне ложе, жінки, родички нареченого, забирають її і відводять до покою, де роздягають догола і докладно оглядають її з усіх боків, заглядаючи навіть за вуха, у волосся, між пальцями ніг та інших частин тіла, щоб переконатися, чи ніде немає захованої крові, шпильки або шматини, просоченої якою-небудь червоною рідиною. Якби щось подібне знайшлося, весілля порушилося б і зчинилося б велике замішання. Коли нічого не знаходять, на наречену одягають гарну бавовняну, зовсім білу нову сорочку, потім кладуть її у постіль між двома простирадлами і приводять потайки нареченого, щоб ліг разом з нею. Коли молоді опиняться разом, закривають завісу, а тим часом більшість присутніх на весіллі приходить до покою з сопілкою. [Чоловіки] танцюють з чаркою в руках, жінки підскакують і плещуть в долоні, /67/ аж доки шлюбний союз не звершиться. Коли під час щасливого поєднання наречена подасть якийсь знак втіхи, усі присутні одразу ж починають підскакувати і, плещучи в долоні, зчиняють веселий галас. Родичі нареченого, не відходячи, стоять на сторожі коло ліжка, прислухаючись, що там відбувається, чекаючи, щоб відслонити завісу, коли фарс буде закінчено. Тоді подають [нову] білу сорочку, а якщо на знятій з неї знаходять сліди невинності, наповнюють увесь дім гучними криками радості і вдоволення, і вся рідня їх підтримує 307. Потім [наречену] одягають і зачісують так, як водиться серед жінок, до числа котрих вона приймається, тобто покривають їй голову, що дозволяється лише після набуття становища [заміжньої жінки]. Дівчата ж ніколи не носять іншого убору, окрім власного волосся, і вважали б це для себе ганьбою.

 

Наступного дня грають ще один не менш кумедний фарс, що повинен видатися неймовірним тому, хто цього ніколи не бачив. Робиться це так: в обидва рукави сорочки \80\ просовують палицю, її [сорочку] вивертають навиворіт і носять наче знамено вулицями міста з великою урочистістю, ніби це прапор з почесними слідами битви, аби весь народ переконався у невинності молодої і чоловічій силі її мужа. Усі весільні гості ходять слідом з музикою, співаючи і танцюючи ще завзятіше, ніж досі. У цій процесії кожен з юнаків веде під руку одну з присутніх на весіллі дівчат, обходячи місто. Увесь люд збігається на цей галас і проводжає їх, аж доки вони не підійдуть до хати молодого.

 

Якщо ж, навпаки, слідів честі [нареченої] /68/ не виявиться, кожен кидає чарку об землю, жінки перестають співати, свято розладнується, а родичі дівчини збентежені і знеславлені. Словом, весілля припиняється. Потім [гості] чинять у домі тисячі збитків: дірявлять горщики, що служили для приготування м'яса, надбивають глиняні кубки, з яких пили. На шию матері нареченої натягають кінський хомут, садять її на почесному місці і співають їй грубі сороміцькі пісні, подаючи пити в одному з надбитих кубків та всіляко дорікаючи, що мало дбала про збереження честі дочки. Нарешті, висловивши усі ганебні образи, які тільки їм спали на думку, вони розходяться по хатах з відчуттям сорому за такий прикрий випадок. Зокрема, родичі молодої деякий час сидять вдома, немов ховаючись і не виходячи на люди через збентеження, якого завдала їм ця неприємна подія. Що ж до молодого, то він вирішує сам, чи залишати її, чи ні, але якщо відважиться на це, мусить бути готовим перенести всі образи, які йому з цього приводу робитимуть.

 

При цій нагоді додам ще декілька слів про звичаї жінок. Віддам належне їхній цнотливості, коли вони тверезі. Та свобода, з якою вони п'ють горілку і мед, зробила б їх, безсумнівно, легкодоступними, якби вони не боялися накликати на себе публічне осміяння і ганьбу, яка падає, як розповідалося вище, на дівчат, коли ті хочуть вийти заміж, втративши ознаки своєї невинності.

 

Перш, ніж завершити цю розповідь, скажу дещо про церемонії, що відбуваються на Великдень. У Страсну Суботу /69/ вони йдуть до храму (який називають церквою) , аби взяти участь у церемонії, що там проводиться \81\ і полягає в тому, що у гріб кладуть образ 308 нашого Господа, а потім з великими урочистостями виймають звідти. Після того, як цю виставу, або церемонію закінчено, усі, як чоловіки й жінки, так і хлопці та дівчата, опускаються навколішки перед єпископом (якого тут називають владикою [wladik]) і подають йому яйця, пофарбовані у червоний або жовтий колір, промовляючи так: «Христос воскрес» [Christos vos Christ]. Єпископ, приймаючи яйце, відповідає: «Воїстину воскрес» [Oystinos vos Christos] і при цьому цілується з жінками і дівчатами. Таким чином, єпископ менш, як за дві години, збирає 5 або 6 тис. яєць і має приємність цілувати найвродливіших жінок і дівчат, які є в церкві. Правда, йому певною мірою було б незручно, та й неприємно цілувати старих жінок, але він спритно і швидко розрізняє їх: коли бачить обличчя, яке йому не подобається, простягає для поцілунку лише руку 309. Так, як я оце розповів, робив у Києві митрополит, що зветься Могила [Moquilla], який є главою усіх єпископів 310; так само робить і наибідніший парафіяльний священик, якого вони називають «господин» [dospodé].

 

Протягом [наступного] тижня не варто зовсім ходити по вулицях, не маючи запасу фарбованих яєць, щоб роздавати їх усім знайомим, кого зустрінеш, промовляючи до них ті самі слова, які говорять до владики або господина. Тоді знайомий або знайома відповідають так само, як вище, обнімаються і цілуються, а той чи та, кого привітали, повинен при цьому дати своє яйце, повторивши ту ж церемонію.

 

Ознайомтесь ще з однією розвагою, яка відбувається рано-вранці у великодній понеділок. /70/ Хлопці групами ходять по вулицях, ловлять усіх зустрічних дівчат і ведуть до цямрини колодязя, де обливають їх, виливши п'ять-шість відер води на голову, щоб ті стали зовсім мокрими. Така забава дозволяється лише до полудня. На другий день, у вівторок, настає черга за дівчатами, які роблять те саме, але більш лукаво. Кілька дівчат ховається у якійсь хаті, кожна з глеком, повним води. Тим часом на сторожі ставлять довірену дівчинку, яка умовним вигуком попереджає їх, коли бачить хлопця. Цієї ж миті \82\ усі дівчата вибігають на вулицю і з голосним криком хапають хлопця. Почувши їх, усі сусідські дівчата біжать на допомогу, і доки дві або три найсильніші тримають його, решта ллє воду з усіх глечиків йому за комір. І не дадуть утекти доти, доки не викупають як слід. Ось так проводять великодні дні хлопці й дівчата 311.

 

Чоловіки у великодній понеділок мають іншу розвагу. Вранці вони гуртом рушають до замку, щоб побачити свого пана, який ласкаво чекає на них. Низько вклонившись, кожен підходить до нього і подає курчат або якусь іншу птицю 312. З вдячності за ці дарунки пан частує своїх підданих горілкою. Для цього вибивають дно у бочки і ставлять її посеред двору. Селяни оточують її, стаючи в коло, далі підходить пан з великим черпаком і, наповнивши його горілкою, п'є до найстаршого в гурті. Потім передає черпак /71/ тому, до кого пив. Так вони усі п'ють один за одним, а далі починають наново, аж доки в бочці нічого не лишиться. Якщо бочка спорожніє до настання вечора (що трапляється досить часто), пан наказує викотити ще одну повну замість порожньої, оскільки повинен частувати їх аж до заходу сонця, якщо селяни ще можуть триматися на ногах. Бо після заходу сонця дають знак розходитися, і ті, хто почувається добре, повертаються до своїх домівок. Якщо ж ні, то лягають на вулиці і сплять, доки не прокинуться, хіба що жінка чи діти змилосердяться над ним, покладуть його на носилки і занесуть додому. А ті, хто надто багато випив, лишаються на подвір'ї замку, доки не проспляться. Вид цих нещасних п'яниць, які не з'їли жодного шматка хліба і валяються у своїх нечистотах, наче свині, відразливий. Я бачив одного такого бідолаху, якого [наче] мертвого везли на візочку, хоча була ще тільки друга година пополудні. Такі ось дивні звичаї, які, на жаль, гублять людей. А наскільки грубим є прислів'я, котре у них завжди на язиці: якщо не тямиш пити горілку, пий саму воду 313.

 

Ці люди насилу засинають після звичайного обіду, але коли п'яні, то сплять таким глибоким сном, що вранці нічого не пригадують з минулого дня. Сп'яніння настільки відбирає у них розум, що зберігають людську подобу хіба зовні. При такій нагоді той, хто має намір добитися \83\ чогось від них у подарунок, вдає, ніби п'є разом з ними, а коли побачить, що ті добре розвеселилися від /72/ випитого (оскільки в такому стані вони дуже щедрі), то просить від них те, чого хоче, і відразу ж одержує згоду. А відтак забирає уподобану річ з собою. Вранці вони дуже дивуються, нічого не пам'ятаючи і не знаходячи того, що віддали учора, їх охоплює сум і розкаяння у своєму марнотратстві, однак втішаються тим, що подібним же способом обмануть когось іншого, відшкодовуючи свою втрату.

 

Козацька медицина 314

 

Оскільки ми ведемо мову про наших русинів, або козаків, розповімо, що нам відомо про те, як вони чинять за деяких обставин та оказій. Я бачив козаків, хворих на лихоманку, які, щоб одужати, не вживали нічого іншого, окрім півзаряду гарматного пороху: розвівши його навпіл з горілкою, усе добре розмішували і випивали, а потім лягали спати, щоб уранці прокинутися цілком здоровими. У мене був візник, який не раз це робив і одужував завдяки цим лікам, про які не здогадуються ні лікарі, ні аптекарі. Я бачив також, як інші брали попіл і змішували його з горілкою, як говорилося вище, і випивали з таким же результатом. Теж неодноразово я бачив, як вони, поранені стрілою, перебуваючи далеко від хірургів, перев'язували себе жменею землі, замішаною в долоні з дещицею власної слини, і це заліковувало так добре, як найкращий бальзам 315. Це свідчить, що у цій землі, як і будь-де, побутує дотепна винахідливість. Пригадую, як одного разу я зустрів на річці Самарі козака, котрий варив рибу у дерев'яному цеберку /73/ (яке поляки і козаки чіпляють позад луки до сідла, щоб напувати коней). Для цього він розпікав на вогні гальку, а потім кидав її на дно [цеберка], повторюючи це доти, доки вода не закипіла і риба не зварилася 316. На перший погляд така вигадка здається примітивною, однак вона не позбавлена глузду.

 

Я нагадав, що перед цим говорив про одну хворобу, яку вони називають гостець [goschest] 317 і на яку хворіють. \84\ Тут буде доречним сказати про неї кілька слів. Хворі на цю недугу (яку французи називають «ковтун») протягом року не володіють жодним членом, немов паралітики, відчуваючи такі сильні болі в усіх нервах, що безперервно кричать. Коли мине рік, якоїсь ночі у них так сильно пітніє голова, що вранці усе волосся виявляється склеєним в одне широке пасмо, схоже на хвіст тріски. З цієї миті хворий відчуває велике полегшення, а через кілька днів одужує і почуває себе здоровішим, ніж будь-коли, якби не гидке на вигляд волосся, яке не можна розчесати. А якби хотів його зрізати, то рідина, що виділяється через пори волосся, через два дні потрапила б на очі і [хворий] осліп би.

 

Вони вважають цю хворобу невиліковною, я ж кількох з успіхом вилікував, доглядаючи їх так, як у Франції лікують сифілітиків. Дехто, відчувши, що вражений цією недугою, проводить певний час у чужих землях, щоб змінити повітря, що дійсно сприяє повільному одужанню. А взагалі ця хвороба не передається, якщо пити з тієї ж посудини, але є заразною, коли /74/ мужчина спить із жінкою, що нею вражена; чоловік передає її своїй дружині, дружина чоловікові. Лікарі розрізняють чоловічу і жіночу хвороби. Кажуть також, що старі баби [baba], як вони називають [літніх жінок], отруюють людей і передають їм цю недугу, даючи їсти якісь короваї хліба, а інші — через запах гарячої води. Мозок того, хто вдихнув таку пару, вражається, і незабаром він захворює. Трапляються і діти, які народжуються із зліпленим волоссям, але це сприятливий знак, бо коли вони підростають, волосся розклеюється, а діти пізніше уже не піддатливі на захворювання цією недугою.

[рабинович]

я в интуицию не верю, это очень сложный и до конца не понятный расчет, и только. Наш мозг на порядки сложнее любого супер компа, и может просчитывать все что угодно, лишь бы были данные для анализа. Но человеку кажеться, что он вдруг ниоткуда, интуитивно чегото там прочувствовал......

ну почему ниоткуда

интуиция это подсознательная обработка поступающей информации на основе опыта и знаний

механизм интуиции весьма подробно описан и изучен

[GiRaFo.chka]

В тему ветки:

ОПИС УКРАЇНИ,

 

 

Коли вони вирішують йти війною на татар, щоб помститися за кривду і заподіяні грабунки, то вибирають осінню пору.

Эдыч, ты прости, конечно, я почитала,... ну ничо так, познавательно... Но что ты хотел этим текстом сказать? :unsure: Или так просто, для общего развития?

[otchim]

у вас в матерных словах две новые буквы появились ять и ижица?

я ж говорю - дедуля ты впадаешь в маразм

чувствуй себя там как дома - ты туда надолго попал

ты в бетоне что то понимаешь?

отчим всем этот вопрос задаёт а кто не ответит так что он остался доволен - подвергается насмешкам и осмеянию

потому что только культурный человек может быть знаком с бетоноведением

Ну что же, высококультурный бетоновед рабинович! Поскольку Вы неоднократно заявляли, что овладели несколькими языками, из которых самый простой - русский, ответьте: какая буква считалась неприличной в русском алфавите? ;)

[рабинович]

Ну что же, высококультурный бетоновед рабинович! Поскольку Вы неоднократно заявляли, что овладели несколькими языками, из которых самый простой - русский, ответьте: какая буква считалась неприличной в русском алфавите? ;)

отчим, вы не допросе и я не подследственный

с вами мы будет только обсуждать только то что недообсудили ранее

смерть вашей несчастной супруги

ваше недостойное поведение в семье

вооружение руссичей - цели и назначение

бетоноведение

огурцы

анамнез вашего психического растройства под названием - шизофрения обыкновенная

 

итак - вопрос первый - почему из всех способов убийства вы выбрали самый болезненный ? вы так свою жену ненавидели?

за что?

варианты ответов

1) была стерва

2) просто надоела

3) любовник