Діти Кози.Вої Фараонів.ч.3.Великий перехід.1

[Slavkora]

Прийняте рішення покинути Єгипетську Україну і перебратися на Дніпро.

Ми рушаємо.

Ми йдемо.

Ми назавжди лишаємо нашу Родіну-Північну Африку,таку таємничу і прекрасну Африку,створену в формі серця.

Шоб через віки не забути,звідкіля ми,-одягаємо ритуальні намиста з морських коралів.

Залишаємо свої піраміди.Своїх улюблених бегемотів. Галицьких левів.Свою Трою,в яку,як завжди,з необачності запустили своїх ворогів.І ті.як завжди,нас винищили.А ми,як завжди,не розрахувались.

Свої,непотрібні вже гроші, копи та копійки.Свій улюблений окіян.Свої кораблі,якими мандрували до Америки.Вони нам вже не знадобляться.Ми йдемо в степи.На край землі.Край родючої землі.Край цивілізації того часу.Подалі від радіяції.Садовити свої улюблені кавуни та гарбузи,які встигли закинути до Америки до наших друзів Майя.

Частина не змогла розпрощатися з морем і поплила на північ, осівши на Балканах і започаткувавши Країну.Але вже без величної У.

Частина поплила з Майя.

Але ми йдемо.

Нас ведуть жерці.Не можна вивезти майно-падають коні зі спухлими від отруєної трави животами і кричать.Наші коні.Наші освячені коні.Малі лошати не розуміють,шо коїться, і відмовляються іти.Вони залишаються вмирати біля впалих матерів.

Але ми йдемо.Нескінченний ланцюг людей,тварин,птахів,які облишають свою Родіну.

Падають люди.Нема води,нема їжі.Нема сил їх підняти.Нема сил іти самим.Спека.Але треба рухатись.І ми йдемо.Ми мотиляємо.Ми повземо.Хто як може.Рух-життя,зупинка-смерть.Ніхто не хоче вмирати.Да і не треба.Треба врятувати головне-жерців,книжки,генофонд з дітей,насіння і худобу,яка добреде сама.Дойдуть не всі.Найбільш витривалі та міцні.Але таки дойдуть.Козаки.

Ми біжимо,наскільки можемо теліпатися.

Жерці не кажуть.

Старі і слабі козаки та козачки знають свій обов*язок.Вони просять не звертати на них уваги і не уповільнювати ходи.Вони залишаються вмирати.

Ми йдемо.Ми чвалаємо.

 

Вячеслав ДілоВій «Альтернативна історія»

(далі буде)

[Лонгин]

Прийняте рішення покинути Єгипетську Україну і перебратися на Дніпро.

Ми рушаємо.

Ми йдемо.

Ми назавжди лишаємо нашу Родіну-Північну Африку,таку таємничу і прекрасну Африку,створену в формі серця.

Шоб через віки не забути,звідкіля ми,-одягаємо ритуальні намиста з морських коралів.

Залишаємо свої піраміди.Своїх улюблених бегемотів. Галицьких левів.Свою Трою,в яку,як завжди,з необачності запустили своїх ворогів.І ті.як завжди,нас винищили.А ми,як завжди,не розрахувались.

Свої,непотрібні вже гроші, копи та копійки.Свій улюблений окіян.Свої кораблі,якими мандрували до Америки.Вони нам вже не знадобляться.Ми йдемо в степи.На край землі.Край родючої землі.Край цивілізації того часу.Подалі від радіяції.Садовити свої улюблені кавуни та гарбузи,які встигли закинути до Америки до наших друзів Майя.

Частина не змогла розпрощатися з морем і поплила на північ, осівши на Балканах і започаткувавши Країну.Але вже без величної У.

Частина поплила з Майя.

Але ми йдемо.

Нас ведуть жерці.Не можна вивезти майно-падають коні зі спухлими від отруєної трави животами і кричать.Наші коні.Наші освячені коні.Малі лошати не розуміють,шо коїться, і відмовляються іти.Вони залишаються вмирати біля впалих матерів.

Але ми йдемо.Нескінченний ланцюг людей,тварин,птахів,які облишають свою Родіну.

Падають люди.Нема води,нема їжі.Нема сил їх підняти.Нема сил іти самим.Спека.Але треба рухатись.І ми йдемо.Ми мотиляємо.Ми повземо.Хто як може.Рух-життя,зупинка-смерть.Ніхто не хоче вмирати.Да і не треба.Треба врятувати головне-жерців,книжки,генофонд з дітей,насіння і худобу,яка добреде сама.Дойдуть не всі.Найбільш витривалі та міцні.Але таки дойдуть.Козаки.

Ми біжимо,наскільки можемо теліпатися.

Жерці не кажуть.

Старі і слабі козаки та козачки знають свій обов*язок.Вони просять не звертати на них уваги і не уповільнювати ходи.Вони залишаються вмирати.

Ми йдемо.Ми чвалаємо.

 

Вячеслав ДілоВій «Альтернативна історія»

(далі буде)

[САИ]

Прийняте рішення покинути Єгипетську Україну і перебратися на Дніпро.

Ми рушаємо.

Ми йдемо.

 

Попереду всiх йде наймудрiший iз нас – фараоногетьман Моiсей Хмара. Його оселедець метиляеться iз сторони в сторону, вiдганяючи мух вiд засмаглого i мудрого обличчя.

- Що, хлопцi, притомилися? - ласково звертаеться ф-гетьман до двух козакiв, кожен iз котрих нiс на могутнiх плечах по 200-лiтровий дубовий дiжцi з горiлкою.

- Та нi, батько Моiсей, своя ноша не тягне.

- Добре, хлопцi, несiть далi, тiльки не пийте, поки до Славутича не дочвалаемо. От тодi, ми на дiжках напишемо ”Украiнський коньяк” и намалюемо по сорок зiрочок. I добряче погуляемо…

Моiсей, оглянувся, змахнув скупу козацьку сльозу и прошепотiв – Прощай, ненько Египет… Сонце ховалося за покинутими нами височенними клунями i сожами збудованими у формi пiрамiд…

 

Ми назавжди лишаємо нашу Родіну-Північну Африку,таку таємничу і прекрасну Африку,створену в формі серця.

Шоб через віки не забути,звідкіля ми,-одягаємо ритуальні намиста з морських коралів.

Ранком не змогла пiднятися сама патрiотична з украiнок Сара Тутанхамоновна – 120-кiлограмове ритульне намисто перерiзало iй шию.

- Добра украiнка була – сказав батько Моiсей - тiльки дурна. Я ж говорив iй, що не треба навiшувати на себе стiльки, скiльки сама важить…

 

Залишаємо свої піраміди.Своїх улюблених бегемотів. Галицьких левів.

До обiду зникли за горизонтом клунi и сожi, затихло верещання покинутих нами свиней i бегемотiв i тiльки один галицький лев ще шкандибав за нами по пустелi, висолопивши языка i недобре поглядаючи на старого козака Мойшу, що далi i далi вiдставав вiд основного гурту.

 

Свою Трою,в яку,як завжди,з необачності запустили своїх ворогів.І ті.як завжди,нас винищили.А ми,як завжди,не розрахувались.

 

I тiльки один спогад про те, що ми спромоглися покинути неньку Египет не вiддавши ефiёпам позиченi у них грошi, зiгрiвав нашi украiнськi душi…

 

Свої,непотрібні вже гроші, копи та копійки ми перевели в сало та горiлку. Ще й закупили на них багато смальця i часника, а також двi хлiбини... Рокiв на сорок буде що iсти.

 

Свій улюблений окіян.Свої кораблі, якими мандрували до Америки.Вони нам вже не знадобляться.

Моiсей нахлобучив на оселедець безкозирку i почухав потилицю… Не всi, не всi кораблi залишили… В кiнцi кагалу козак Кеацкоатль Колумбович тягнув за собою каравелу ”Свята Марiя” на якiй вiн першим iз людей вiдкрив свого часу Америку. (ПС. за сорок рокiв мандрiв каравела наполовину стерлася об пiсок i стала просто ”…арiя”)

 

Ми йдемо в степи.На край землі.Край родючої землі.Край цивілізації того часу.Подалі від радіяції.Садовити свої улюблені кавуни та гарбузи,які встигли закинути до Америки до наших друзів Майя.

 

В дорозi нам найбiльше заважала радiяцiя. Першим засвiтився козак Мамай, потiм галицький лев, який схарчував -таки козака Мойшу. На другий рiк нас замордували мутацii – у улюблених кавунiв та гарбузiв виросли здоровеннi вуха i маленькi очi, поросна свиня Мотря опоросилася хто зна чим – поросята були дуже схожi на Кабиздоха, що увязався за нами з самого Египту. Кабиздох мовчав навiть пiд тортурами, так що свиня Мотря була оправдана i калiчних поросят списали на ту ж радiяцiю. Кабиздоха зiли…

Та найбiльше горе спiткало нашого дорогого майського товариша, жерця Франсиско Монтехо – всi пальцi в нього перетворилися в обсидiановi гинджали i вiн на четвертий день помер з голоду, бо не мiг донести до роту шматок сала…

 

Частина не змогла розпрощатися з морем і поплила на північ, осівши на Балканах і започаткувавши Країну.Але вже без величної У. Частина поплила з Майя.

Але ми йдемо.

Ми йдемо.. Вже тридцять девʾять рокiв в дорозi. Притомилися… зʼiли останню хлiбину… доiдаемо сало… горiлка, та мабуть вже коньяк, цiла, бо гетьман не дозволяе… тяжко…

 

Нас ведуть жерці.Не можна вивезти майно-падають коні зі спухлими від отруєної трави животами і кричать.Наші коні.Наші освячені коні.Малі лошати не розуміють,шо коїться, і відмовляються іти.Вони залишаються вмирати біля впалих матерів.

Нас веде гетьман Моiсей…вчора у козака Абрама здохла кобила… Абрам, не змiг перенести цю втрату, i залишився бiля неi… Добра памʼять про козака Абрама залишиться на вiки в наших серцях… славний був козак. Майно i його жiнок порозибрали iншi козаки… не пропадати ж добру…

 

Але ми йдемо.Нескінченний ланцюг людей,тварин,птахів,які облишають свою Родіну.

Ми йдемо… вчора харчувалися останнiми конями. Сьогодн зʼiмо смалець i часник.. Де ж ти, Славутич!? Де ж ти, наша нова ненька?

 

Падають люди.Нема води,нема їжі.Нема сил їх підняти.Нема сил іти самим.Спека.Але треба рухатись.І ми йдемо.Ми мотиляємо.Ми повземо.Хто як може.Рух-життя,зупинка-смерть.Ніхто не хоче вмирати.Да і не треба.Треба врятувати головне-жерців,книжки,генофонд з дітей,насіння і худобу,яка добреде сама.Дойдуть не всі.Найбільш витривалі та міцні.Але таки дойдуть.Козаки.

Ми біжимо,наскільки можемо теліпатися.

Жерці не кажуть.

Старі і слабі козаки та козачки знають свій обов*язок.Вони просять не звертати на них уваги і не уповільнювати ходи.Вони залишаються вмирати.

Ми йдемо.Ми чвалаємо.

 

Гетьман Моiсей, прокинувся вночi вiд своiх стогнiв, сiв, подивився на годинник.

 

- Четверта година… незабаром ранок. Ну й присниться ж таке страшне..

 

Обрiй почервонiв. Зiбралися й пiшли далi..

 

За день пройшли галичину, де й прикопали лева, який помер вiд дiареi, переiвши смальця.

 

Вечером на 14610 день дошли до Днепра. Слава Украине!!

[Slavkora]

заперечень щодо причетності України до Трої пірамід та Киє-о-це-так-ля немає? ;)

[Slavkora]

шо погано мыгрантам-добре порядку!

[САИ]

заперечень щодо причетності України до Трої пірамід та Киє-о-це-так-ля немає? ;)

Сподобалось? Заперечень щодо козакiв Моiсея, Мойшi та Абрама немае? :P

А по Трое возражений нет, шо ж я Энеиду Котляревского не читал... "Эней був парубок моторний i хлопець хоч куди козак"

[Slavkora]

чуркам не читати.

[Хан Фодиж]

Где ты такую траву берешь?

Скорее тут не трава, тут паталогия

[otchim]

чуркам не читати.

От горе! Я читаю, но не понимаю! Получурка?

[дохтур]

От горе! Я читаю, но не понимаю! Получурка?

Просто ,не курили.(себто ,не вкурили).

[otchim]

Просто ,не курили.(себто ,не вкурили).

Не курю. А коноплю вообще не пробовал

[дохтур]

Не курю. А коноплю вообще не пробовал

Якщо коноплю не пробували ,то попробуйте віннячя. Добра заміна березового віника. Славковій задниці. Не позорь батьків.Не виставляй їх,

лобуряче , на посміховище.

[otchim]

Якщо коноплю не пробували ,то попробуйте віннячя. Добра заміна березового віника. Славковій задниці. Не позорь батьків.Не виставляй їх,

лобуряче , на посміховище.

Не разобрался! Кому посвящена тирада??? :blink:

[дохтур]

Не разобрался! Кому посвящена тирада??? :blink:

Тю! Та славковим сідницям .

[Рыжая]

Тю! Та славковім сідницям .

А мо краще кропивою? ;)

[дохтур]

А мо краще кропивою? ;)

Можливо. На Заході вона значно більша і щиро клятіша. А на Сході -дрібязок. Хай це зробить Ориська-ще та гемонська мама.

[GiRaFo.chka]

Можливо. На Заході вона значно більша і щиро клятіша. А на Сході -дрібязок. Хай це зробить Ориська-ще та гемонська мама.

Док, а можна запитатися? Се яку Ориську ви мали на увазі? І що таке "гемоньска"?

[дохтур]

Док, а можна запитатися? Се яку Ориську ви мали на увазі? І що таке "гемоньска"?

Чортова дівка. Більш нічого не скажу ,бо ще сам нарвуся на тую кропиву.

[Major]

Пане САИ !!!!

Взагалі, усе вірно.

Хіба що не освітили той факт, як Моісей із кумом Тутанхамоненком, хутко швендяли по пальмах, збираючи гарбузи та баклажани....

[САИ]

Пане САИ !!!!

Взагалі, усе вірно.

Хіба що не освітили той факт, як Моісей із кумом Тутанхамоненком, хутко швендяли по пальмах, збираючи гарбузи та баклажани....

Это в следующей серии, товарищ Майор.

[дохтур]

Хух! Нарешті виліз з під столу . Спасибі люди! Пройняло до живого.

[Major]

Хух! Нарешті виліз з під столу . Спасибі люди! Пройняло до живого.

Не переймайтеся і потроху звикайте. То дурнів при радянській владі ховали, аби Україну не соромили, а при "розгорнутій демократії", то вже хоч що побачите, вислухаєте, чи вичитаєте. Як чортами у храмах стрибати, чи як голими цицьками хрести спилювати, або у школах ввести уроки підорастичного равенства, аби найскорше наблизитись до комори з європейськими ціннощами.

І взагалі, доки існують галичани, під стіл вас кине неодноразово.....

[дохтур]

Не переймайтеся і потроху звикайте. То дурнів при радянській владі ховали, аби Україну не соромили, а при "розгорнутій демократії", то вже хоч що побачите, вислухаєте, чи вичитаєте. Як чортами у храмах стрибати, чи як голими цицьками хрести спилювати, або у школах ввести уроки підорастичного равенства, аби найскорше наблизитись до комори з європейськими ціннощами.

І взагалі, доки існують галичани, під стіл вас кине неодноразово.....

Европейські цінності, мене не турбують, а швидше- допікають. Шаную ,наскільки можу - загальнолюдські. А стецьків досить і у нас, і в галичан. Їх, галичан, запальність мені подобається. Добре гармонує з східним менталітетом. Прийде час і до взаємодії. Безкультуря ,само по собі- або смішне, або страшне. Як і всяка крайність.